Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1207/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання Задорожному А.О.,
за участі представників сторін:
прокурор - Коломійчук І.О.;
від позивача не з`явився;
від відповідачів не з`явились;
від третьої особи не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 40477150) та Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідачів: 1. Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд. 12, корп. А; код ЄДРПОУ 35302819)
2.Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16; код ЄДРПОУ 26209430);
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 32; код ЄДРПОУ 20992104).
про визнання недійсним договору та застосування наслідків відповідної недійсності, -
1. Суть спору.
26.03.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1239/25) Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської міської ради до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" та Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" в якій просить:
- визнати недійсним договір №5 від 20.12.2017, що укладений між Комунальним підприємством "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" та філією ОДЕСЛІФТ Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" за результатом проведення відкритих торгів UA-2017-11-17-001948-а, предмет закупівлі ДК 021:2015:50750000-7- послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 1 659 278,70 грн.
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" на користь Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" 1 659 278,70 грн, а з Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "ФОНТАНСЬКИЙ" одержані ним за рішенням суду у цій справі 1 659 278,70 грн., в дохід держави.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що після виконання укладеного між відповідачами Договору, Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення про визнання ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" винним у вчинені порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендеру) при участі у процедурі закупівлі за результатами якої укладено оспорюваний договір, дане рішення не було оскаржене та є чинним станом на даний момент. У зв`язку із цим прокурор вважає Договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", на підставі статей 203, 215 ЦК України.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії.
Разом із позовною заявою до суду від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову по даній справі (вх.№2-436/25 від 26.03.2025), яку ухвалою суду від 28.03.2025 задоволено в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2025 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "28" квітня 2025 р. об 11:20.
17.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№12363/25).
23.04.2025 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№12923/25).
24.04.2025 до суду від ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№13224/25).
25.04.2025 до суду від Південного офісу Держаудитслужби надійшли пояснення по справі (вх.№13263/25).
25.04.2025 до суду Південного офісу Держаудитслужби надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№13267/25).
Ухвалою суду від 28.04.2025 провадження у даній справі було зупинено до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.
05.01.2026 до суду від ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№107/26).
Ухвалою суду від 14.01.2026 було поновлено провадження у справі №916/1207/25 із призначенням підготовчого засідання 02.02.2026 о 10:30.
27.03.2026 до суду від прокурора надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх.№10770/26).
Ухвалою суду від 27.04.2026, задоволено клопотання прокурора та зупинено провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/20111/23.
02.07.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№23230/26).
06.07.2026 до суду від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№23438/26).
31.08.2026 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх.№29494/26).
Ухвалою суду від 03.08.2026 було поновлено провадження у справі №916/1207/25 із призначенням підготовчого засідання на 15.09.2026 об 11:30.
У судовому засіданні 15.09.2026, за участю прокурора, суд без оформлення окремого процесуального документа постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 08.10.2026 об 11:30.
У судовому засідання 08.10.2026 суд, без оформлення окремого процесуального документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 05.11.2026 о 16:00.
У судовому засіданні 05.11.2026, за участю прокурора, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення до 16.11.2026.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Приморської окружної прокуратури міста Одеси.
В обґрунтування позову прокурор зазначає, що за результатами відкритих торгів UA-2017-11-17-001948-a, проведених КП «ЖКС «Фонтанський» (відповідач-1) на закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів, між відповідачем-1 та філією «ОДЕСЛІФТ» ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (відповідач-2) 20.12.2017 укладено договір №5, який сторонами виконано, остаточні розрахунки здійснено 31.03.2019, а фактична плата за послуги з урахуванням додаткових угод склала 1 659 278,70 грн.
Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к відповідача-2 та ТОВ «Сервіс Менеджмент», які були єдиними учасниками торгів, визнано такими, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що спотворили результати торгів, у тому числі у 33 інших закупівлях відповідача-1; рішення не оскаржувалось та є чинним.
На думку прокурора, договір, укладений за підсумками торгів, результати яких спотворено, суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки порушує засади добросовісної конкуренції та економії і ефективності публічних закупівель, а отже підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України з умислу відповідача-2.
За твердженнями прокурора враховуючи наявність умислу лише у відповідача-2, одержані ним 1 659 278,70 грн мають бути повернуті відповідачу-1, а одержані останнім за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави (частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України).
Щодо підстав представництва прокурор вказує, що позивачами визначено Південний офіс Держаудитслужби як орган державного фінансового контролю у сфері закупівель та Одеську міську раду як засновника відповідача-1, уповноваженого захищати інтереси територіальної громади.
У відповіді на відзив прокурор зазначає, що спірний договір є двостороннім, а порядок розрахунків за розділом 5 Договору не покладає на населення, яке не є його стороною, обов`язку з оплати.
Також прокурор вважає, що рішення Антимонопольного комітету України є належним доказом недобросовісності відповідача-2, а вчинення узгоджених дій ще у 33 закупівлях свідчить про його умисел на перемогу в торгах будь-якою ціною.
Враховуючи наведені обставини прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
3.2. Аргументи Південного офісу Держаудитслужби.
У своїх поясненнях Південний офіс Держаудитслужби вказує, що питання наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій не належить до компетенції органів державного фінансового контролю, а належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету України, натомість заходи державного фінансового контролю щодо закупівлі UA-2017-11-17-001948-a ним не проводились, а право на звернення до суду з позовами про визнання договорів недійсними органам державного фінансового контролю не надано, тому надати пояснення щодо суті порушення він не може.
3.3. Аргументи Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (відповідач-2).
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 заперечує проти позову, зазначаючи, що відповідно до пунктів 5.1 та 5.3 Договору та договору №170612-304/338 від 12.06.2017 з ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» оплата послуг здійснювалась населенням безпосередньо на рахунок виконавця через систему ГЕРЦ, кошти не надходили на рахунок відповідача-1 і не є коштами бюджету чи комунального підприємства, а відповідач-1 власних коштів відповідачу-2 не сплачував.
ПрАТ "ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» вважає, що Південний офіс Держаудитслужби не має повноважень на звернення до суду з такими вимогами (заходи державного фінансового контролю не проводились), а Одеська міська рада не наділена правом звертатись з позовами про визнання договорів недійсними, тому підстав для представництва прокурором немає.
Також відповідач вказує, що обраний спосіб захисту є неефективним, оскільки стягнення коштів на користь відповідача-1, якому вони ніколи не належали, не відновлює прав держави (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №904/192/22).
Відповідач-2 зазначає, що сам факт антиконкурентних узгоджених дій не є підставою для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а прокурор не довів, що мета укладення Договору завідомо суперечить інтересам держави, не довів умислу сторін, ні збитків.
Крім того ПрАТ "ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» договір виконано належним чином, претензій щодо обсягу й якості послуг не було, ціни не перевищували ринкових. За порушення конкурентного законодавства відповідач-2 уже притягнутий до відповідальності та сплатив штраф у повному обсязі, а шкоду, на думку прокурора, завдану порушенням, можна стягувати в порядку статті 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Просить у позові відмовити.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Як було встановлено судом, Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» 17.11.2017 оголошено про проведення відкритих торгів за ідентифікатором UA-2017-11-17-001948-a на закупівлю послуг за кодом ДК 021:2015: 50750000-7 Послуги з технічного обслуговування ліфтів «Технічне обслуговування ліфтів» очікуваною вартістю 1 517 401,20 грн. Предметом закупівлі є технічне обслуговування ліфтів у кількості 174 одиниці, місце надання послуг: 65044, Україна, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, згідно з дислокацією ліфтів на території КП «ЖКС «Фонтанський».
Відповідно до форми реєстру отриманих тендерних пропозицій тендерні пропозиції подано двома суб`єктами господарювання з первинною тендерною пропозицією: ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (код ЄДРПОУ 26209430) 1 514 000,88 грн та ТОВ «Сервіс Менеджмент» (код ЄДРПОУ 36232109) 1 516 000,68 грн.
За результатами електронного аукціону остаточна цінова пропозиція ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» склала 1 816 801,06 грн з ПДВ.
Рішенням тендерного комітету КП «ЖКС «Фонтанський», оформленим протоколом від 08.12.2017, тендерну пропозицію ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» акцептовано, його визнано переможцем відкритих торгів, та 08.12.2017 о 10:52 в електронній системі закупівель «Prozorro» оприлюднено повідомлення про намір укласти договір з цим підприємством.
20.12.2017 між КП «ЖКС «Фонтанський» (Замовник) та філією «ОДЕСЛІФТ» Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», яка діяла від імені ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (Виконавець), укладено договір про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів №5 (далі Договір).
Згідно з пунктом 2.1 Договору за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 плата за надання послуг встановлюється в розмірі 1 816 801,06 грн, у т.ч. ПДВ 20% згідно з додатком №1.
Відповідно до пункту 2.4 Договору ціна послуги може бути змінена в разі зміни тарифів для населення на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування ліфтів відповідно до діючих в Україні нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 1.3 Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, та узгодженої зміни ціни в бік зменшення.
Пунктами 5.1 та 5.3 Договору, у розділі 5 «Порядок розрахунків», сторони передбачили, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця, після підписання Сторонами акту виконаних робіт або наданих послуг (п. 5.1). Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом сплати населенням вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів через систему ГЕРЦ (міський єдиний розрахунковий центр), та перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця. Сумою оплати послуг на поточний місяць вважається сума, отримана Виконавцем в наступному місяці через систему ГЕРЦ. Різниця між сумою, що визначена в акті надання послуг на поточний місяць та сумою сплати через систему ГЕРЦ в наступному місяці, визначається сторонами як заборгованість Замовника перед Виконавцем, яка буде погашена по мірі надходження коштів від населення за послуги з технічного обслуговування ліфтів (п. 5.3).
Відповідно до пункту 7.1 Договору, термін дії послуг: січень-грудень 2018 року, а з урахуванням пункту 7.2 Договору його дія може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Судом також встановлено, що 12.06.2017 між філією «ОДЕСЛІФТ» Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» (Замовник), Комунальним підприємством «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» (ЖКС) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕРЦ» (Виконавець) укладено договір №170612-304/338 (далі Договір з ГЕРЦ).
Відповідно до пункту 1.1 Договору з ГЕРЦ, предметом цього Договору є надання Виконавцем Замовнику фінансових послуг з приймання та переказу коштів, сплачених Платниками через «АСОКП» на користь Замовника, та надання ЖКС Замовнику послуг з організації нарахувань.
Згідно з пунктом 1.2 Договору з ГЕРЦ, цей договір не регламентує взаємовідносини між Замовником та ЖКС в частині надання послуг населенню по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів, які регулюються окремим двостороннім договором, укладеним між Замовником та ЖКС.
Пунктом 1.4 Договору з ГЕРЦ передбачено, що за цим Договором Замовник доручає, а Виконавець забезпечує приймання грошових коштів Платника, отриманих на рахунок Виконавця, для подальшого переказу коштів Отримувачу платежу (Замовнику). Платником, відповідно до визначення термінів у цьому договорі, є абонент Замовника (фізична або юридична особа), який сплачує послуги Замовника через Виконавця.
За пунктом 2.3.4 Договору з ГЕРЦ, Виконавець зобов`язаний здійснювати переказ коштів, прийнятих від Платників через «АСОКП», на поточний рахунок Замовника, не пізніше трьох банківських днів з моменту їх надходження на транзитний (розподільчий) рахунок Виконавця, з утриманням вартості послуг, наданих Виконавцем. Відповідно до пункту 1 додатка №1 до цього договору вартість послуг, наданих Виконавцем за цим Договором, встановлюється у розмірі 3,0 % (три відсотки) від суми грошових коштів, сплачених Платниками, що підлягають перерахуванню Замовнику.
У подальшому сторонами укладено додаткову угоду №1 від 15.03.2018, якою, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, внесено зміни до пункту 2.1 Договору та викладено його в такій редакції:
"2.1. Плата за надання послуг за цим договором за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 встановлюється в розмірі 1 785 107,76 грн, у т. ч. ПДВ 20%, згідно додатків № 1,2.".
Додатковою угодою №2 від 11.04.2018, також з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, пункт 2.1 Договору викладено в такій редакції:
"2.1. Плата за надання послуг за цим договором за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 встановлюється в розмірі 1 762 853,56 грн, у т. ч. ПДВ 20%, згідно додатків № 1,2. Звіт про результати виконання Договору в електронній системі закупівель «Prozorro» замовником не оприлюднено.".
З листа КП «ЖКС «Фонтанський» від 07.02.2025 №123/01-7, наданого на запит прокурора, вбачається, що плата за надання послуг за Договором за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1 659 278,70 грн, при зменшенні обсягів закупівлі протягом року вноситься коригування вартості договору в бік зменшення, остаточні розрахунки за Договором здійснені 31.03.2019, а правовідносини, які врегульовані Договором, припинені у зв`язку з виконанням обов`язків за договором шляхом надання послуги з технічного обслуговування ліфтового обладнання та повного розрахунку за надані послуги.
Таким чином, Договір виконано сторонами на суму 1 659 278,70 грн, що не заперечується учасниками справи. Також з цього листа вбачається, що КП «ЖКС «Фонтанський» не є ліцензованою організацією з технічного обслуговування ліфтів та з огляду на це укладає договори з ліцензованими організаціями, які проводять таке обслуговування, виконуючи функції замовника послуги в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к у справі №20-02/2021 ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» визнано такими, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів, проведених КП «ЖКС «Фонтанський», за ідентифікатором закупівлі UA-2017-11-17-001948-a, а також у інших закупівлях, проведених цим замовником (всього 34 закупівлі).
За вчинене порушення на ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» накладено штрафні санкції, які товариством сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 15.08.2024, відповідно до якої ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» сплатило на користь державного бюджету (отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/21081100) 1 483 665,00 грн, призначення платежу сплата адм. штрафу зг. рішення АМКУ від 13.08.2024 №65/70-р/к у справі №20-02/2021.
Відповідно до Статуту Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 22.11.2024 №2561-VIII, засновником підприємства є Одеська міська рада (пункт 1.3); підприємство створене з метою задоволення житлово-соціальних і побутових потреб територіальної громади міста, забезпечення належного утримання багатоквартирних будинків та їх прибудинкових територій шляхом здійснення господарської діяльності з одержанням прибутку, а також з метою виконання завдань, що пов`язані з наданням підприємством господарської допомоги у вирішенні проблемних питань житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, спрямованої на досягнення соціально-економічних та інших результатів без одержання прибутку (пункт 2.1); некомерційна господарська діяльність (господарська допомога) здійснюється підприємством на основі рішень Одеської міської ради, з урахуванням його наявних потужностей, а також виділених радою фінансових та матеріальних ресурсів задля забезпечення беззбитковості підприємства (пункт 2.6); джерелами формування майна підприємства є, крім іншого, грошові та матеріальні внески Засновника та інші джерела, не заборонені законодавством України (пункт 5.3).
Листом від 09.10.2024 №52-12055вих-24 Приморська окружна прокуратура міста Одеси звернулась до Південного офісу Держаудитслужби із запитом щодо вжитих заходів державного фінансового контролю з усунення порушень законодавства при проведенні закупівлі UA-2017-11-17-001948-a, у тому числі в судовому порядку.
У відповідь листом від 22.10.2024 №151531-17/4759-2024 Південний офіс Держаудитслужби повідомив прокуратуру, що питання наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників процедур закупівель не належить до компетенції органів державного фінансового контролю.
Повторним листом від 14.02.2025 №52-2247вих-25 прокуратура знову запитала про вжиті заходи, на що листом від 17.02.2025 №151506-17/694-2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив, що заходи державного фінансового контролю щодо зазначеної процедури закупівлі ним не здійснювались.
Листом від 06.02.2025 №52-1752вих-25 прокуратура звернулась із запитом до КП «ЖКС «Фонтанський», відповідь на який надано листом від 07.02.2025 №123/01-7.
Листом від 10.02.2025 №52-1987вих-25 Приморська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Одеську міську раду про рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к та просила повідомити про обізнаність міської ради щодо цього рішення, вжиті та заплановані заходи із захисту порушених інтересів держави.
У відповідь на даний лист 19.02.2025 до прокуратури за вх. №2912-25 надійшов лист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, складений на виконання доручення Одеського міського голови від 12.02.2025 №02.2-13/322, зі змісту якого вбачається, що заходи реагування за виявленими порушеннями не вживались, а претензійна робота в досудовому або судовому порядку не проводилась.
Листами від 13.03.2025 №52-3625вих-25 та №52-3624вих-25 Приморська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Південний офіс Держаудитслужби та Одеську міську раду про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позовної заяви.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).
Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Цей висновок підтримано Великою Палатою Верховного Суду в п. 76 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, в якій також зазначено, що «нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, а «здійснення захисту неналежним чином» в активній поведінці, спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (п. 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, п. 40 постанови від 18.01.2023 у справі №488/2807/17). Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
У цій справі прокурор обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що внаслідок антиконкурентних узгоджених дій учасників відкритих торгів послуги з технічного обслуговування ліфтів закуплено за відсутності конкуренції між ними, що нівелює мету публічної закупівлі, а органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, визначив Південний офіс Держаудитслужби та Одеську міську раду.
Щодо Одеської міської ради суд враховує, що відповідно до Статуту КП «ЖКС «Фонтанський» його засновником є Одеська міська рада, діяльність підприємства здійснюється, зокрема, на основі її рішень та виділених нею ресурсів, а відповідно до статті 143 Конституції України та статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції міської ради належить, зокрема, контроль за виконанням програм і бюджетів та вирішення питань управління комунальною власністю.
Верховний Суд неодноразово виснував, що завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, і міська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю, укладених підпорядкованим їй комунальним підприємством (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18).
Доводи ПрАТ "ВО "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР" про те, що стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить права міської ради звертатись до суду з позовами про визнання договорів недійсними, а частина 4 статті 71 цього Закону стосується лише актів, суд не приймає, оскільки відповідне право випливає із сукупності повноважень ради щодо захисту інтересів територіальної громади та використання коштів і майна комунальної власності, а питання належності грошових коштів, якими здійснювалась оплата за Договором, стосується суті спору, а не повноважень ради як органу, до компетенції якого віднесено захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах.
Судом було встановлено, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси листом від 10.02.2025 №52-1987вих-25 повідомила Одеську міську раду про обставини проведення закупівлі, рішення Антимонопольного комітету України та запропонувала повідомити про вжиті та заплановані заходи, проте відповіді від ради на запит прокуратури не надійшло, а з листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.02.2025 вбачається, що заходи реагування не вживались та претензійна робота не проводилась.
Таким чином, Одеська міська рада протягом розумного строку після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, жодних заходів з їх захисту не вжила, що, відповідно до наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.
Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства про закупівлі (стаття 2 та стаття 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Відповідно до підпункту 20 пункту 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Таке саме право закріплено у пункті 8 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З матеріалів справи вбачається, що прокурор листами від 09.10.2024 №52-12055вих-24 та від 14.02.2025 №52-2247вих-25 повідомив Південний офіс Держаудитслужби про виявлене порушення та необхідність вжиття заходів, а Південний офіс Держаудитслужби листами від 22.10.2024 №151531-17/4759-2024 та від 17.02.2025 №151506-17/694-2025 повідомив, що питання наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій не належить до його компетенції, заходи державного фінансового контролю щодо цієї закупівлі не здійснювались, а у поясненнях у справі зазначив, що право на звернення до суду щодо визнання договорів недійсними органу державного фінансового контролю не надано.
Отже, обізнаність Південного офісу Держаудитслужби про стверджуване порушення підтверджується матеріалами справи, проте жодних заходів з метою захисту інтересів держави цим органом вжито не було. Доводи Південного офісу Держаудитслужби та відповідача-2 про відсутність у цього органу повноважень щодо контролю за узгодженими діями учасників торгів не спростовують наявності у нього компетенції у сфері контролю за дотриманням законодавства про закупівлі, а за таких обставин, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сама по собі відмова або незвернення до суду свідчить про те, що орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.
Так прокурором на виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» перед зверненням до суду повідомлено позивачів листами від 13.03.2025 №52-3625вих-25 та №52-3624вих-25 про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення цього позову. Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор у даній справі, відповідно до вимог статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, має підстави для звернення до суду з даним позовом, а питання щодо ефективності обраного прокурором способу захисту та обґрунтованості заявлених вимог по суті суд вирішує далі.
Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
У даній справі правовими підставами позову прокурор визначив частину 1 статті 203, частини 1, 3 статті 215, частину 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про визнання недійсним Договору №5 від 20.12.2017, укладеного між КП «ЖКС «Фонтанський» та філією «ОДЕСЛІФТ» ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», та застосування наслідків недійсності у вигляді стягнення з ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» на користь КП «ЖКС «Фонтанський» 1 659 278,70 грн, а з КП «ЖКС «Фонтанський» одержаних ним за рішенням суду 1 659 278,70 грн в дохід держави.
Відтак ключовим питанням цієї справи є наявність підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абз. 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України).
Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину, що є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.
У частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачаються зовсім інші правові наслідки: вони спрямовані не на відновлення становища, що існувало до вчинення правочину, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину; ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину; ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах, а не в приватноправових; наслідки полягають у вилученні майна і не можуть розцінюватися як відшкодування збитків. Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони є сутнісно іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.
Вирішуючи питання щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, суд має враховувати, що санкції, передбачені цією нормою, є не компенсаційними, а конфіскаційними, спрямованими не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається Європейським судом з прав людини як втручання у право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання у право власності має ґрунтуватися на національному законі, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним цій меті, тобто між метою, що досягається, та засобами, які використовуються для її досягнення, має існувати розумне співвідношення, а справедливий баланс між інтересами суспільства та інтересами особи, яка зазнає втручання, повинен бути збережений.
Тому застосування наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яке є втручанням держави у право власності приватних осіб, підлягає перевірці на відповідність цим критеріям.
Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору; метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони, і ця мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17, від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Господарський суд зазначає, що в якості доказу того, що Договір №5 від 20.12.2017 укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та наявності у ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» умислу на це, прокурор фактично посилається на один доказ рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к, яким дії ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» під час участі у процедурі відкритих торгів, проведених КП «ЖКС «Фонтанський», кваліфіковано як антиконкурентні узгоджені дії, що спотворили результати торгів, і за що на товариство накладено штраф.
Водночас суд звертає увагу, що лише сам факт вчинення відповідачем-2 порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України).
Положення Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням: відповідно до статті 55 цього Закону особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування, а шкода, заподіяна порушеннями, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Відтак позивач, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання Договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи.
Судом встановлено, що станом на момент звернення з позовом Договір був виконаний сторонами у повному обсязі, остаточні розрахунки здійснено 31.03.2019, про що зазначає і прокурор у позовній заяві.
Матеріали справи не містять доказів існування будь-яких заперечень сторін Договору або будь-яких інших осіб щодо якості та обсягу наданих послуг з технічного обслуговування ліфтів, проведення оплати за них, як і не містять доказів заподіяння збитків будь-яким особам при виконанні умов Договору.
Під час розгляду справи прокурор не доводив, що внаслідок укладення Договору територіальна громада чи держава зазнали майнової шкоди, переплатили кошти або отримали послуги неналежної якості; навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ціну Договору за домовленістю сторін було зменшено додатковими угодами від 15.03.2018 та 11.04.2018, і фактично за Договором сплачено 1 659 278,70 грн, що є меншим за ціну, визначену Договором за результатами торгів. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенням майнового стану держави чи територіальної громади, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд також враховує, що, виходячи з умов пунктів 5.1, 5.3 Договору та Договору з ГЕРЦ, оплата послуг здійснювалась шляхом сплати населенням вартості послуг через систему ГЕРЦ з подальшим перерахуванням коштів на рахунок виконавця, а прокурор у відповіді на відзив цю обставину не спростував, обмежившись зазначенням, що населення не є стороною Договору, і доказів того, що оплата за Договором здійснювалась іншим чином, ніж це передбачено пунктом 5.3 Договору, зокрема за рахунок коштів бюджету територіальної громади, до матеріалів справи не надав, хоча саме на такому джерелі фінансування ґрунтує свої доводи про порушення інтересів держави в бюджетній сфері.
Господарський суд вказує, що не будь-які порушення актів законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Отже, для застосування приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України позивач у цій справі мав довести, що сам правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства.
Втім прокурор наведеного не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції. Такий підхід відповідає висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23, в пункті 101 якої звернуто увагу на невідповідність норми частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, який притаманний нормам публічного, а не приватного права.
Також господарський суд зазначає, що пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур, а позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжником, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.
Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачена відповідальність, зокрема, за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (стаття 51, частина 2 статті 52).
Як встановлено судом, за вчинене порушення на ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» накладено штраф за рішенням Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к, який товариством сплачено згідно з платіжною інструкцією №1 від 15.08.2024 у розмірі 1 483 665,00 грн.
Отже, ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» поніс відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що, з урахуванням наведеного вище, свідчить і про непропорційність застосування до нього, крім цього, конфіскаційної санкції, передбаченої частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
За наведених обставин суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на недоведеність та безпідставність тверджень про укладення спірного Договору, як такого, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР», у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання Договору недійсним та застосування наслідків його недійсності у повному обсязі. Оскільки вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання Договору недійсним, у її задоволенні також слід відмовити.
Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18 дійшов висновку, що згідно з положеннями статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує; така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17, та була застосована у постановах КГС ВС від 17.04.2024 у справі №910/18677/23, від 13.03.2024 у справі №906/91/20, від 24.07.2024 у справі №910/1869/23, від 03.09.2024 у справі №910/2127/24. Інші доводи учасників справи, зокрема щодо порушення замовником порядку проведення відкритих торгів, не спростовують наведених висновків суду і не впливають на результат вирішення спору.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської міської ради до Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» та Приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» про визнання недійсним договору №5 від 20.12.2017 та стягнення з ПрАТ «ВО «СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР» на користь КП «ЖКС «Фонтанський» 1 659 278,70 грн, а з КП «ЖКС «Фонтанський» одержаних ним за рішенням суду 1 659 278,70 грн в дохід держави, у повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України, у тому числі судовий збір, сплачений прокурором за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, відшкодуванню не підлягають та покладаються на прокурора.
Відповідно до частини 9 статті 145 ГПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/1207/25, підлягають скасуванню, при цьому, згідно з частиною 10 цієї статті, вони зберігають свою дію до набрання законної сили даним рішенням.
Керючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати понесені прокурором відшкодуванню не підлягають та покладаються на прокурора.
3.Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/1207/25 скасувати.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 16 листопада 2026 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська
Судове рішення № 141538598, Господарський суд Одеської області було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/1207/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: