Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2556/26
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 4-Б; код ЄДРПОУ 36906312)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 14299669)
про стягнення 122 083,19 грн;
представники сторін:
від позивача - не з`явився,
від відповідача - Бріг В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" грошових коштів у сумі 122 083,19 грн, з яких:
- 12 012,97 грн - заборгованість за спричиненими збитками внаслідок пошкодження залізничних вантажних вагонів № 62975420 та № 62788864;
- 37 012,72 грн - збитки у вигляді орендної плати за користування залізничними вагонами на час їх ремонту;
- 73 057,50 грн - збитки у вигляді упущеної вигоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на пошкодження належних йому залізничних вантажних вагонів № 62975420 та № 62788864 з вини відповідача, внаслідок чого позивач поніс збитки у заявлених до стягнення розмірах.
Позивач зазначив, що здійснює господарську діяльність у сфері надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів у залізничних вантажних вагонах, які перебувають у його власності або користуванні на підставі договорів оренди.
За твердженням позивача, 07.03.2025 під час здійснення розвантажувальних операцій відповідачем було пошкоджено вагон № 62975420, що підтверджується актом № 76 форми ВУ-25М від 07.03.2025. Унаслідок цього пошкодження виникла необхідність проведення ремонту вагона, вартість якого, за розрахунком позивача, становила 3 613,63 грн з ПДВ.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок пошкодження зазначеного вагона він був позбавлений можливості використовувати його у своїй господарській діяльності, у зв`язку з чим поніс витрати на орендну плату за період з 07.03.2025 по 23.04.2025 у розмірі 15 362,50 грн, а також не отримав доходу за заявкою на організацію перевезень вантажів, що, на думку позивача, становить упущену вигоду в розмірі 15 833,50 грн.
Також позивач вказав, що 21.01.2026 під час розвантажувальних операцій відповідачем було пошкоджено вагон № 62788864, про що складено акт № 35 форми ВУ-25М від 21.01.2026. Вартість ремонту цього вагона, а також пов`язаних із ним послуг з подавання та забирання вагона позивач визначив у сумі 8 399,34 грн з ПДВ.
Внаслідок неможливості використання зазначеного вагона у господарській діяльності позивач також заявив до стягнення 21 650,22 грн орендної плати за період з 21.01.2026 по 26.02.2026 та 57 224,00 грн упущеної вигоди.
Ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача; переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та надання до суду документа, що підтверджує наявність такого рахунку.
01.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2556/26, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 29.07.2026, установлено стоки для подачі сторонами заяв по суті справи.
21.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не заперечив факту пошкодження обох вагонів під час здійснення розвантажувальних операцій його силами та визнав позов у частині відшкодування вартості безпосереднього ремонту пошкоджених вагонів у розмірах, визначених актами № 76 та № 35, а саме 1 767,65 грн за ремонт вагона № 62975420 та 5 800,20 грн за ремонт вагона № 62788864, загалом - 7 043,91 грн.
В іншій частині позовних вимог відповідач заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що пункт 22 Правил користування вагонами і контейнерами визначає вичерпний перелік складових збитків у разі пошкодження вагона, до якого не включено орендну плату, заявлену позивачем.
Щодо вартості ремонту відповідач також зазначив, що витрати на огляд вагона № 62975420 та оформлення відповідних документів були ним сплачені безпосередньо філії «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з чим повторне стягнення таких витрат призвело б до подвійного відшкодування.
Судове засідання, призначене на 29.07.2026, не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою від 29.07.2026 повідомлено сторін про те, що судове засідання призначено на 23.09.2026.
18.09.2026 та 22.09.2026 від позивача та відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
Позивач у додаткових поясненнях від 18.09.2026 наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що пошкодження вагонів унеможливило їх використання в господарській діяльності, а наявність у позивача інших вагонів сама собою не свідчить про відсутність збитків від простою конкретних пошкоджених вагонів.
Відповідач у додаткових поясненнях від 22.09.2026 підтримав доводи відзиву, зокрема щодо недоведеності упущеної вигоди, та просив задовольнити позов частково на суму 7 043,91 грн у частині вартості ремонту вагонів, а в решті позовних вимог відмовити.
23.09.2026 представником позивача подано заяву про розгляд справи без його участі.
Ухвалою від 23.09.2026, яку занесено до протоколу судового засідання, розгляд справи було відкладено на 01.10.2026, явку представника позивача у судове засідання визнано обов`язковою.
28.09.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Водночас 01.10.2026 представником позивача було подано до суду заяву з проханням проводити судове засідання за його відсутності, з огляду на тривалу дію повітряної тривоги у м. Дніпрі та Дніпровському районі протягом останніх двох діб.
З урахуванням вказаних обставин, зважаючи на визнання судом обов`язковою явки представника позивача у судове засідання, 01.10.2026 суд відклав розгляд справи на 22.10.2026.
У судовому засіданні 22.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у заявленому до стягнення розмірі. Суд запропонував представнику позивача надати письмово додаткові пояснення з приводу питань, які виникли в ході розгляду даної справи, та оголосив перерву у судовому засіданні до 04.11.2026.
02.11.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо суті позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди.
04.11.2026, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його проголошення на 12.11.2026.
12.11.2026 від позивача надійшла заява із письмовою промовою на стадії судових дебатів.
Втім у зв`язку з тим, що відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться, суд розцінює вказану заяву як заяву із додатковими письмовими поясненнями позивача по справі.
12.11.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану з організацією перевезення вантажів залізничним транспортом із використанням вантажних вагонів, які перебувають у його користуванні.
З матеріалів справи вбачається, що вагон № 62975420 використовувався позивачем на підставі договору оренди вагонів № 01/ПВ-2022 від 31.12.2021, укладеного з ПрАТ «ТРАНСФОРВАДІНГ ЛІМІТЕД АГ».
Вагон № 62788864 перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди вагонів № 01/06/2018-ПВ від 01.06.2018, укладеного з ТОВ «Ф.М.С. груп». Передання цього вагона позивачу підтверджується актом № 5 від 24.04.2022.
Щодо пошкодження вагона № 62975420 та обставин його ремонту.
07.03.2025 під час здійснення розвантажувальних операцій з вини відповідача було пошкоджено вагон № 62975420 (розрив обшивки кузова вагона довжиною 300 мм). Зазначені обставини зафіксовані актом № 76 форми ВУ-25М від 07.03.2025 (а.с. 9).
Факт пошкодження цього вагона № 62975420 під час розвантажувальних операцій, здійснюваних відповідачем, останнім не заперечується.
Ремонт вагона № 62975420 здійснювався 22-23.04.2025. Повідомлення форми ВУ-36М від 22.04.2025 (а.с. 10) підтверджує проведення ремонту відповідно до встановлених технічних вимог та визнання вагона придатним до експлуатації. Пам`яткою про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45 від 23.04.2025 зафіксовано повернення вагона після ремонту (а.с. 11).
Актом № 76 визначено вартість ремонту розриву обшивки кузова в сумі 1 767,65 грн, а також вартість огляду вагона з оформленням відповідних документів у сумі 1 243,71 грн.
При цьому рахунок № 348/14 від 14.03.2025, виставлений філією «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця» за огляд вагона та оформлення відповідних форм, визначає вартість відповідної послуги в сумі 1 243,72 грн з ПДВ (а.с. 105).
Платіжною інструкцією № 11838 від 27.03.2025 підтверджується перерахування відповідачем на користь філії «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця» 3 731,16 грн із призначенням платежу, що містить посилання, зокрема, на рахунок № 348/14 від 14.03.2025 (а.с. 106).
Таким чином, матеріали справи підтверджують, що витрати на огляд вагона № 62975420 та оформлення відповідних документів були оплачені відповідачем безпосередньо на користь особи, яка надала ці послуги.
Щодо пошкодження вагона № 62788864 та обставин його ремонту.
07.03.2025 під час здійснення розвантажувальних операцій з вини відповідача було пошкоджено вагон № 62788864 (розрив обшивки кузова вагона довжиною 1 500 мм).
Вказані обставини зафіксовані актом № 35 форми ВУ-25М від 21.01.2026 (а.с. 14).
Факт пошкодження вагона під час здійснення розвантажувальних операцій відповідачем також не заперечується.
Згідно з транспортною залізничною накладною № 40598781 від 09.02.2026 (а.с. 16) вагон № 62788864 був відправлений у напрямку місця проведення ремонту.
Водночас повідомлення форми ВУ-36М № 0060 (а.с. 108) та документи щодо проведення ремонту підтверджують прийняття вагона безпосередньо в ремонт 25.02.2026 та його повернення після ремонту 26.02.2026, що також узгоджується з транспортною накладною № 40906836 від 26.02.2026 (а.с. 17).
Актом № 348/53 від 25.02.2026 та рахунком № 348/26/1 від 25.02.2026 визначено загальну вартість робіт та послуг, пов`язаних із ремонтом вагона № 62788864, у сумі 8 399,34 грн з ПДВ.
Зазначена сума включає вартість ремонту обшивки кузова, огляду вагона та оформлення відповідних документів, а також послуги з подавання та забирання вагона, пов`язані з проведенням ремонту.
Збитки у вигляді орендної плати за користування залізничним вагоном № 62975420 на час його ремонту обґрунтовуються позивачем із посиланням на акти наданих послуг з оренди вагонів № 39 за березень 2025 року та № 40 за квітень 2025 року, складені на виконання договору оренди вагонів № 01/ПВ-2022 від 31.12.2021 (а.с. 12-13).
Згідно з актом № 39 за березень 2025 року орендна плата за користування вагоном № 62975420 нарахована за період з 01.03.2025 по 31.03.2025, за ставкою 277,50 грн за одну добу без ПДВ, у загальному розмірі 10 323,00 грн з ПДВ.
За актом № 40 за квітень 2025 року орендна плата за користування цим самим вагоном нарахована за період з 01.04.2025 по 30.04.2025, за ставкою 255,00 грн за одну добу без ПДВ, у загальному розмірі 9 180,00 грн з ПДВ.
Позивач визначив суму орендної плати, яку просить відшкодувати за період з 07.03.2025 по 23.04.2025, у розмірі 15 362,50 грн, з яких 8 324,50 грн припадає на період з 07.03.2025 по 31.03.2025, а 7 038,00 грн - на період з 01.04.2025 по 23.04.2025.
Щодо вагона № 62788864 позивач посилається на акти наданих послуг з оренди вагонів № 3000 за січень 2026 року та № 3024 за лютий 2026 року, складені на виконання договору оренди вагонів № 01/06/2018-ПВ від 01.06.2018, укладеного між ТОВ «АВАНГАРД-ДНЕПР» та ТОВ «Ф.М.С. груп» (а.с. 18-24).
Відповідно до акта № 3000 за січень 2026 року орендна плата за користування вагоном № 62788864 нарахована за період з 01.01.2026 по 31.01.2026, за ставкою 458,35 грн за одну добу без ПДВ, у загальному розмірі 17 050,62 грн з ПДВ.
За актом № 3024 за лютий 2026 року орендна плата за користування зазначеним вагоном нарахована за період з 01.02.2026 по 28.02.2026, за ставкою 500,00 грн за одну добу без ПДВ, у загальному розмірі 16 800,00 грн з ПДВ.
Позивач визначив суму орендної плати, яку просить відшкодувати за період з 21.01.2026 по 26.02.2026, у розмірі 21 650,22 грн, з яких 6 050,22 грн припадає на період з 21.01.2026 по 31.01.2026, а 15 600,00 грн - на період з 01.02.2026 по 26.02.2026.
Таким чином, загальний розмір витрат у вигляді орендної плати за користування обома вагонами, заявлений позивачем до відшкодування, становить 37 012,72 грн.
На підтвердження вимоги про стягнення 15 833,50 грн упущеної вигоди позивач посилається на договір транспортного експедирування № 260225 від 26.02.2025 (а.с. 31-35), укладений із ТОВ «ТЛК ВАРІАНТ», та заявку № 01-01 від 16.01.2026 на організацію перевезень вантажів до зазначеного договору (а.с. 25).
Відповідно до цієї заявки передбачалася організація перевезення фосфоритів із станції Чорноморськ-Порт Одеської залізниці до станцій Бахмач-Гомельський Південно-Західної залізниці та Галка Південної залізниці.
Заявкою визначено тип вагонів - піввагон люковий, кількість - 10 вагонів, загальну вагу вантажу - 700 тонн, період дії заявки - січень 2026 року, а графік подавання вагонів - з 22.01.2026 по 30.01.2026.
У заявці також визначено узгоджену ставку користування за один вагон у розмірі 15 833,50 грн без ПДВ.
Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження вагона № 62975420 він не зміг виконати зобов`язання за зазначеною заявкою та, відповідно, не отримав передбачений нею дохід у сумі 15 833,50 грн.
На підтвердження другої складової упущеної вигоди в сумі 57 224,00 грн позивач посилається на договір транспортного експедирування № 281122 від 28.11.2022 (а.с. 26-30), укладений із ТОВ «СК БЕРЕГА», та заявку № 03-01 від 11.03.2025 на організацію перевезень вантажів до зазначеного договору (а.с. 36).
Згідно із заявкою № 03-01 передбачалася організація перевезення концентрату баритового зі станції Ізмаїл Одеської залізниці до станції Шебелинка Південної залізниці.
У заявці визначено тип вагонів - піввагон люковий, кількість - 26 вагонів, загальну вагу вантажу - 1 760 тонн, період дії заявки - березень 2025 року, а графік подавання вагонів - з 12.03.2025 по 16.03.2025.
Узгоджена ставка користування за один вагон у заявці визначена в розмірі 57 224,00 грн без ПДВ.
Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження вагона № 62788864 він не зміг виконати зобов`язання за цією заявкою та не отримав передбачений нею дохід у сумі 57 224,00 грн.
Так, предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 122 083,19 грн, з яких: 12 012,97 грн - заборгованість за спричиненими збитками внаслідок пошкодження залізничних вантажних вагонів № 62975420 та № 62788864; 37 012,72 грн - збитки у вигляді орендної плати за користування залізничними вагонами на час їх ремонту; 73 057,50 грн - збитки у вигляді упущеної вигоди.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд керується таким.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом частин першої та другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідним є встановлення сукупності елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини заподіювача шкоди, якщо інше не встановлено законом.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Водночас у спорах про відшкодування шкоди, завданої майну, діє встановлена частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України презумпція вини заподіювача шкоди. Саме особа, яка завдала шкоди, повинна довести відсутність своєї вини.
Пунктом 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, передбачено, що підставою для пред`явлення претензій щодо відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням вантажних вагонів є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М та акт загальної форми ГУ-23, які складаються відповідно до Правил складання актів.
За змістом пункту 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона складається у разі пошкодження вагона під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона включає, зокрема, витрати на транспортування пошкодженого вагона до місця ремонту, вартість ремонту пошкодженого вагона, витрати на перевантаження вантажу у відповідних випадках, а також плату за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням.
Зазначені положення підлягають застосуванню з урахуванням загальних норм цивільного законодавства про відшкодування шкоди та необхідності встановлення фактичного розміру майнових втрат, яких зазнала особа, чи витрат, які вона мусить зробити внаслідок пошкодження майна.
Щодо вимог позивача про відшкодування вартості ремонту вагона № 62975420.
Як установлено судом, факт пошкодження вагона № 62975420 під час здійснення розвантажувальних операцій відповідачем підтверджується актом № 76 від 07.03.2025 та визнається самим відповідачем.
Відповідач визнав позов у частині стягнення вартості ремонту цього вагона в сумі 1 767,65 грн.
Разом із тим позивач заявив до стягнення за цим вагоном 3 613,63 грн, посилаючись на зазначену в акті № 76 загальну вартість ремонту та технічного обслуговування в сумі 3 011,36 грн, до якої позивач додатково застосував податок на додану вартість.
Однак із досліджених судом документів убачається, що суми, зазначені в актах та рахунках філії «Оператор припортових станцій» АТ «Укрзалізниця», у відповідному випадку вже включають податок на додану вартість.
Зокрема, рахунок № 348/14 від 14.03.2025 визначає вартість огляду вагона № 62975420 у сумі 1 243,72 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ - 207,29 грн.
Отже, відсутні підстави для повторного збільшення зазначених у відповідних документах сум на суму ПДВ.
Крім того, платіжною інструкцією № 11838 від 27.03.2025 підтверджується оплата відповідачем рахунка № 348/14 від 14.03.2025. Відтак витрати на огляд вагона та оформлення відповідних документів уже були компенсовані безпосередньо особі, яка надала такі послуги.
Повторне стягнення цієї суми на користь позивача означало б подвійне відшкодування одних і тих самих витрат, що не відповідає компенсаційній природі відшкодування збитків.
За таких обставин суд доходить висновку, що належним чином підтвердженою та такою, що підлягає відшкодуванню відповідачем, є вартість безпосереднього ремонту обшивки кузова вагона № 62975420 у сумі 1 767,65 грн.
У задоволенні вимог про стягнення решти заявленої вартості ремонту цього вагона належить відмовити.
Щодо вимог позивача про відшкодування вартості ремонту вагона № 62788864.
Факт пошкодження вагона № 62788864 під час здійснення розвантажувальних операцій відповідачем підтверджується актом № 35 від 21.01.2026 та визнається відповідачем.
Відповідач визнав позов у частині стягнення вартості безпосереднього ремонту цього вагона в сумі 5 800,20 грн.
Водночас позивач просить стягнути 8 399,34 грн, посилаючись на акт № 348/53 та рахунок № 348/26/1 від 25.02.2026.
Із зазначених документів убачається, що загальна вартість робіт та послуг, пов`язаних із ремонтом вагона № 62788864, становить 8 399,34 грн з ПДВ та включає:
- вартість ремонту розриву обшивки кузова вагона - 5 800,20 грн;
- вартість огляду вагона та оформлення відповідних документів - 1 161,80 грн;
- вартість послуг з подавання та забирання вагона - 1 437,34 грн.
При цьому зазначені суми вже включають податок на додану вартість, а тому підстав для додаткового його нарахування немає.
Суд ураховує, що послуги з огляду вагона та оформлення технічної документації, а також із подавання та забирання вагона були безпосередньо пов`язані з проведенням ремонтних робіт, необхідність яких виникла внаслідок пошкодження вагона відповідачем.
Такі витрати не є самостійними, не пов`язаними з пошкодженням майна витратами позивача, а становлять складові витрат, необхідних для організації та здійснення ремонту пошкодженого вагона і відновлення його придатності до експлуатації.
Доказів того, що зазначені витрати були сплачені відповідачем окремо або що позивач уже отримав їх відшкодування від іншої особи, матеріали справи не містять.
За таких обставин суд вважає доведеними вимоги про стягнення вартості ремонту, огляду, оформлення документів, а також подавання та забирання вагона № 62788864 у загальній сумі 8 399,34 грн.
Отже, загальний розмір збитків, пов`язаних із ремонтом обох пошкоджених вагонів, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 10 166,99 грн (1 767,65 грн + 8 399,34 грн).
Щодо вимог позивача про відшкодування витрат у вигляді орендної плати.
Позивач просить стягнути 37 012,72 грн витрат у вигляді орендної плати за користування вагонами в період їх ремонту, а саме:
- за вагон № 62975420 - 15 362,50 грн за період з 07.03.2025 по 23.04.2025;
- за вагон № 62788864 - 21 650,22 грн за період з 21.01.2026 по 26.02.2026.
Відповідач заперечує проти задоволення цієї частини позовних вимог, посилаючись на те, що пункт 22 Правил користування вагонами і контейнерами не передбачає відшкодування орендної плати в заявленому позивачем розмірі.
Суд відхиляє цей довід відповідача з огляду на таке.
Дійсно, пункт 22 Правил користування вагонами і контейнерами визначає складові збитків за пошкодження вагона в межах спеціального регулювання відповідних правовідносин.
Водночас ця норма не може тлумачитися як така, що скасовує або обмежує загальне право особи, майнові інтереси якої порушені внаслідок пошкодження майна, на відшкодування фактично понесених нею збитків відповідно до статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України.
У цьому випадку позивач обґрунтовує вимоги не стягненням передбаченої пунктом 22 Правил плати за користування вагоном за нормативний час ремонту, а відшкодуванням власних майнових втрат, які, за його твердженням, полягають у необхідності продовжувати сплачувати орендну плату за вагони в період, коли через їх пошкодження вони не могли використовуватися за призначенням.
Отже, сама по собі відсутність у пункті 22 Правил окремої згадки про орендну плату не виключає можливості її відшкодування як реальних збитків за умови доведення факту виникнення відповідних витрат, їх розміру та причинного зв`язку з пошкодженням вагонів.
Разом із тим для задоволення таких вимог недостатньо лише встановити факт пошкодження вагона та нарахування орендної плати за відповідний календарний період. Позивач повинен довести, що саме пошкодження вагона спричинило неможливість його використання, а орендна плата за конкретний період становила для нього реальні майнові втрати.
Щодо орендної плати за вагон № 62975420.
Як зазначалося вище, вагон № 62975420 перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди вагонів № 01/ПВ-2022 від 31.12.2021.
Хоча текст зазначеного договору в матеріалах справи відсутній, наявні акти наданих послуг з оренди вагонів № 39 за березень 2025 року (а.с. 13) та № 40 за квітень 2025 року (а.с. 12) містять відомості про сторони орендних правовідносин, номер договору, конкретний вагон № 62975420, періоди нарахування орендної плати та її розмір.
Зазначені документи в сукупності підтверджують фактичне існування орендних правовідносин щодо цього вагона та виникнення у позивача обов`язку сплачувати орендну плату.
Водночас суд бере до уваги, що актом № 76 від 07.03.2025 зафіксовано пошкодження вагона, а повідомлення форми ВУ-36М від 22.04.2025 та пам`ятка форми ГУ-45 від 23.04.2025 підтверджують проведення ремонту та повернення вагона після його завершення.
Таким чином, у період 22-23.04.2025 вагон фактично перебував у процесі ремонту, необхідність якого була зумовлена пошкодженням, завданим відповідачем. У цей період вагон об`єктивно не міг використовуватися позивачем у господарській діяльності за призначенням.
Відповідно до акта № 40 за квітень 2025 року орендна плата за вагон нараховувалася за ставкою 255,00 грн на добу без ПДВ.
Відтак вартість орендної плати за дві доби - 22 та 23 квітня 2025 року становить: 255,00 грн * 2 доби + 20 % ПДВ = 612,00 грн.
Щодо решти заявленого періоду, а саме з 07.03.2025 до початку фактичного ремонту 22.04.2025, суд зазначає таке.
Між датою пошкодження вагона та датою початку його фактичного ремонту минуло понад місяць. При цьому позивач не надав належних доказів, які б дозволяли встановити, що протягом усього зазначеного проміжку часу вагон залишався технічно непридатним до експлуатації саме внаслідок пошкодження, завданого відповідачем, а також не пояснив причин, з яких вагон був направлений для фактичного ремонту лише 22.04.2025.
Сам по собі факт пошкодження вагона 07.03.2025 не є достатнім для висновку про те, що протягом усього наступного періоду до початку ремонту вагон не міг використовуватися за призначенням та що весь цей час перебував у вимушеному простої саме з причин, за які відповідає відповідач.
За відсутності належних доказів технічної непридатності вагона протягом зазначеного періоду, а також об`єктивної необхідності такого тривалого очікування ремонту, покладення на відповідача обов`язку компенсувати орендну плату за весь цей час фактично означало б покладення на нього відповідальності за обставини, причинний зв`язок яких із пошкодженням не доведений.
Отже, вимога про відшкодування орендної плати за вагон № 62975420 підлягає задоволенню в частині 612,00 грн за 22-23.04.2025. У решті вимог щодо цього вагона належить відмовити.
Щодо орендної плати за вагон № 62788864.
Як установлено судом, вагон № 62788864 перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди вагонів № 01/06/2018-ПВ від 01.06.2018, укладеного з ТОВ «Ф.М.С. груп» (а.с. 18-20). Передання вагона позивачу підтверджується актом № 5 від 24.04.2022 (а.с. 21).
Умовами зазначеного договору, зокрема пунктом 3.10, передбачено, що під час перебування вагонів у поточному ремонті без заміни комплектуючих орендар не звільняється від нарахування орендної плати.
Актами наданих послуг з оренди вагонів № 3000 за січень 2026 року (зворот а.с. 23 - 24) та № 3024 за лютий 2026 року (зворот а.с. 21 - 22) підтверджується нарахування позивачу орендної плати за користування вагоном № 62788864.
Відповідно до зазначених актів орендна плата нараховувалася за ставкою 458,35 грн за добу без ПДВ у січні 2026 року та 500,00 грн за добу без ПДВ у лютому 2026 року.
Наведені акти містять відомості про конкретний вагон, період нарахування плати та її розмір, а тому підтверджують виникнення у позивача відповідного орендного зобов`язання.
Суд також бере до уваги, що пунктом 3.10 договору прямо передбачено збереження обов`язку зі сплати орендної плати під час перебування вагона у поточному ремонті без заміни комплектуючих. Отже, проведення ремонту не звільняло позивача від обов`язку сплачувати орендну плату за відповідний період.
Як установлено судом, безпосередній ремонт вагона № 62788864 здійснювався 25-26.02.2026. Необхідність такого ремонту була зумовлена пошкодженням вагона, за яке відповідає саме відповідач. У зазначені дні вагон об`єктивно не міг використовуватися за призначенням.
З огляду на ставку орендної плати за лютий 2026 року, визначену в акті № 3024, вартість користування вагоном за дві доби становить:
500,00 грн * 2 доби + 20 % ПДВ = 1 200,00 грн.
Водночас суд не вбачає підстав для покладення на відповідача відповідальності за весь період з 21.01.2026 по 24.02.2026.
Так, транспортна накладна № 40598781 від 09.02.2026 підтверджує відправлення вагона в напрямку місця ремонту, однак сама собою не засвідчує фактичного початку ремонтних робіт саме цього дня та не доводить, що весь період з моменту пошкодження до прийняття вагона в ремонт був об`єктивно необхідним наслідком пошкодження.
Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б дозволяли встановити причини тривалого проміжку часу між пошкодженням вагона 21.01.2026 та його фактичним прийняттям у ремонт 25.02.2026, а також підтвердити, що протягом усього цього часу вагон не міг використовуватися за призначенням виключно внаслідок пошкодження, завданого відповідачем.
Отже, позивач не довів належними доказами причинного зв`язку між діями відповідача та нарахуванням орендної плати за весь заявлений період до початку фактичного ремонту.
За таких обставин суд вважає доведеною вимогу про відшкодування орендної плати за вагон № 62788864 лише за 25-26.02.2026 у сумі 1 200,00 грн. У решті вимог щодо цього вагона належить відмовити.
Таким чином, загальний розмір збитків у вигляді орендної плати, які перебувають у доведеному причинному зв`язку з пошкодженням вагонів відповідачем, становить 1 812,00 грн (612,00 грн + 1 200,00 грн).
Щодо вимог про стягнення упущеної вигоди.
Позивач заявив до стягнення 73 057,50 грн упущеної вигоди, з яких:
- 15 833,50 грн - у зв`язку з неможливістю виконання заявки на організацію перевезення вантажів, пов`язаної з вагоном № 62975420;
- 57 224,00 грн - у зв`язку з неможливістю виконання заявки на організацію перевезення вантажів, пов`язаної з вагоном № 62788864.
Обґрунтовуючи зазначені вимоги, позивач посилається на положення статті 22 Цивільного кодексу України та зазначає, що внаслідок пошкодження вагонів він був позбавлений можливості використовувати їх у господарській діяльності, а отже, не отримав доходу, який міг би одержати за звичайних обставин.
Суд зазначає, що упущена вигода є самостійним видом збитків, відшкодування яких можливе лише за умови доведення не абстрактної можливості отримання доходу, а реальної та достатньо визначеної можливості його одержання за звичайних обставин.
На відміну від реальних збитків, які можуть полягати у фактично понесених витратах або витратах, які особа мусить зробити для відновлення порушеного права, упущена вигода передбачає доведення того, що за відсутності правопорушення відповідний дохід дійсно був би отриманий.
Тому особа, яка заявляє вимогу про відшкодування упущеної вигоди, повинна довести не лише факт порушення свого права, а й реальність очікуваного доходу, його розмір, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та неотриманням такого доходу, а також обставини, які свідчать про вжиття нею необхідних заходів для його одержання.
Саме по собі посилання на господарську діяльність, у межах якої пошкоджений вагон міг використовуватися для перевезення вантажів, не є достатнім доказом того, що позивач гарантовано або з високим ступенем імовірності отримав би конкретний дохід.
Щодо вимоги про стягнення 15 833,50 грн.
На обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач посилається на договір транспортного експедирування № 260225 від 26.02.2025 (а.с. 31-35), укладений із ТОВ «ТЛК ВАРІАНТ», та заявку № 01-01 від 16.01.2026 на організацію перевезень вантажів (а.с. 25).
Зазначеною заявкою передбачалася організація перевезення фосфоритів із використанням десяти вагонів у період січня 2026 року, з графіком подавання вагонів 22-30.01.2026. Узгоджена ставка користування становила 15 833,50 грн без ПДВ за один вагон.
Однак суд звертає увагу на істотну часову невідповідність між обставинами, на які посилається позивач, та поданими ним доказами.
Вагон № 62975420 був пошкоджений 07.03.2025, а його ремонт завершено у квітні 2025 року. Натомість заявка № 01-01, на яку посилається позивач, датована 16.01.2026 та передбачає подавання вагонів у січні 2026 року.
Отже, на момент виникнення зобов`язань за зазначеною заявкою вагон № 62975420 уже був відремонтований та придатний до експлуатації.
Крім того, сама заявка передбачає необхідність подавання десяти вагонів, однак не містить відомостей, які б дозволяли встановити, що для її виконання мав використовуватися саме вагон № 62975420.
Матеріали справи також не містять достатніх доказів того, що позивач не виконав зазначену заявку, що відповідний дохід фактично не був отриманий, а також що таке неотримання було спричинене саме пошкодженням спірного вагона.
За таких обставин суд доходить висновку, що подані документи не підтверджують реальної можливості отримання позивачем доходу в сумі 15 833,50 грн, який був би втрачений саме внаслідок пошкодження вагона № 62975420.
Щодо вимоги про стягнення 57 224,00 грн.
На обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач посилається на договір транспортного експедирування № 281122 від 28.11.2022 (а.с. 26-30), укладений із ТОВ «СК БЕРЕГА», та заявку № 03-01 від 11.03.2025 на організацію перевезень вантажів (а.с. 36).
Заявкою передбачалося організувати перевезення концентрату баритового із використанням 26 вагонів у березні 2025 року, період подачі вагонів 12-16.03.2025, з узгодженою ставкою 57 224,00 грн без ПДВ за один вагон.
Однак вагон № 62788864 був пошкоджений лише 21.01.2026, тобто після дати оформлення зазначеної заявки та після визначеного нею періоду організації перевезень.
Таким чином, заявка від 11.03.2025 не може підтверджувати втрату позивачем доходу внаслідок пошкодження вагона № 62788864, яке відбулося лише 21.01.2026.
Крім того, зазначена заявка передбачає використання 26 вагонів, проте не містить відомостей, які б дозволяли ідентифікувати серед них саме вагон № 62788864.
Матеріали справи також не містять належних доказів того, що позивач не виконав заявку, не отримав відповідного доходу та що причиною цього стало саме пошкодження спірного вагона.
Отже, подані документи не підтверджують ані реальної можливості отримання позивачем доходу в сумі 57 224,00 грн, ані причинного зв`язку між пошкодженням вагона № 62788864 та неотриманням такого доходу.
У додаткових поясненнях від 18.09.2026 позивач зазначив, що упущена вигода не повинна ототожнюватися виключно з конкретною заявкою, а пошкодження вагона саме собою позбавляє його можливості отримувати дохід від використання такого вагона.
Однак суд вважає, що такі міркування не звільняють позивача від обов`язку довести конкретні обставини, які підтверджують реальність та розмір заявленої упущеної вигоди.
Наявність у позивача господарської діяльності, пов`язаної з використанням вагонів для перевезення вантажів, та загальна можливість отримувати дохід від такої діяльності не свідчать автоматично про виникнення збитків у вигляді упущеної вигоди в конкретному розмірі.
При цьому заявлені позивачем суми фактично відповідають узгодженим ставкам за користування вагонами, а не доведеному розміру чистого доходу або прибутку, який позивач міг би реально отримати за відповідними господарськими операціями.
Матеріали справи не містять належних доказів фактичного невиконання відповідних заявок, відсутності отримання доходу, неможливості заміни пошкоджених вагонів іншими вагонами, а також розміру витрат, яких позивач не поніс унаслідок невиконання відповідних перевезень.
Отже, позивач не довів реальності очікуваного доходу, його розміру та причинного зв`язку між пошкодженням вагонів відповідачем і неотриманням заявлених сум.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди в загальному розмірі 73 057,50 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що з урахуванням установлених обставин позивач довів наявність підстав для відшкодування збитків у загальному розмірі 11 978,99 грн, з яких:
- 1 767,65 грн - вартість ремонту вагона № 62975420;
- 8 399,34 грн - вартість ремонту, огляду, оформлення документів та послуг із подавання і забирання вагона № 62788864;
- 612,00 грн - орендна плата за вагон № 62975420 за 22-23.04.2025;
- 1 200,00 грн - орендна плата за вагон № 62788864 за 25-26.02.2026.
У решті позовних вимог, а саме щодо стягнення решти заявленої вартості ремонту, орендної плати за періоди до початку фактичного ремонту та упущеної вигоди в сумі 73 057,50 грн, належить відмовити з огляду на недоведеність відповідних складових збитків та причинного зв`язку між ними і діями відповідача.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 11 978,99 грн збитків, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас частина перша статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлює спеціальне правило щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Як убачається з матеріалів справи, позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 16227 від 16.06.2026.
Оскільки позовну заяву подано в електронній формі, при визначенні належного розміру судового збору підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8, передбачений частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, належний до сплати судовий збір за подання позову становив 2 662,40 грн (3 328,00 грн Ч 0,8).
Різниця між фактично сплаченою сумою та належним розміром судового збору становить 665,60 грн (3 328,00 грн - 2 662,40 грн).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.
Отже, надмірно сплачена сума судового збору в розмірі 665,60 грн може бути повернута позивачу з державного бюджету за наявності відповідного клопотання.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов у частині 7 043,91 грн. Таке визнання здійснено до початку розгляду справи по суті.
При цьому суд ураховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21 та підтверджений постановою від 13.05.2026 у справі № 915/1010/25, відповідно до якого приписи частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України застосовуються до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті, тоді як до вимог, які не визнаються та оспорюються, застосовуються загальні правила розподілу судових витрат, визначені статтею 129 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням часткового визнання відповідачем позову поверненню позивачу з державного бюджету підлягає 50 відсотків судового збору, що припадає на визнану частину позовних вимог.
Частка визнаних відповідачем вимог у загальній ціні позову становить: 7 043,91 грн / 122 083,19 грн.
Судовий збір, що припадає на визнану частину позовних вимог, становить 153,61 грн (2 662,40 грн * 7 043,91 грн / 122 083,19 грн).
Відповідно 50 % зазначеної суми, що підлягають поверненню з державного бюджету згідно з частиною першою статті 130 Господарського процесуального кодексу України, становлять 76,81 грн.
Решта належного до сплати судового збору після врахування суми, що підлягає поверненню за статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, становить 2 585,59 грн.
Оскільки позов задоволено на суму 11 978,99 грн із загальної ціни позову 122 083,19 грн, частка задоволених позовних вимог становить: 11 978,99 грн / 122 083,19 грн.
Відповідно до загального правила частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається частина судового збору, пропорційна розміру задоволених позовних вимог, що становить 253,70 грн (2 585,59 грн * 11 978,99 грн / 122 083,19 грн).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 253,70 грн витрат зі сплати судового збору, а з державного бюджету України позивачу підлягає поверненню 76,81 грн судового збору у зв`язку з частковим визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОЛОГ" (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, буд. 1; код ЄДРПОУ 14299669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 4-Б; код ЄДРПОУ 36906312) 11 978,99 грн збитків та 253,70 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-ДНЕПР" (49038, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 4-Б; код ЄДРПОУ 36906312) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) 76,81 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 16227 від 16.06.2026.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12 листопада 2026 р. Повне рішення складено та підписано 16 листопада 2026 р.
Суддя Р.В. Волков
Судове рішення № 141538508, Господарський суд Одеської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 916/2556/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: