Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"04" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/332/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Чуйко О.О.
при розгляді справи за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу Зоря Моторного (вул. Покровська, 47, с. Чорнобаївка, Херсонський р-н, Херсонська обл., 75024)
до відповідача: Акціонерного товариства Херсонобленерго (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, 7300)
про зобов`язання вчинити певні дії,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Предместнікова Д.О.;
від відповідача: не з`явився.
УСТАНОВИВ:
Сільськогосподарський виробничий кооператив Зоря Моторного звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Херсонобленерго, в якій, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, просить суд:
- зобов`язати Акціонерне товариство «Херсонобленерго» здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії щодо обсягів розподіленої електричної енергії Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря моторного» за особовим рахунком № НОМЕР_1 (20009) за період з 27 лютого 2022 року по 11 листопада 2022 року включно - шляхом визначення обсягів розподіленої електричної енергії за зазначений період рівними нулю (0 кВт·год);
- зобов`язати Акціонерне товариство «Херсонобленерго» здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії щодо обсягів розподіленої електричної енергії Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря моторного» за особовим рахунком № НОМЕР_1 (20009) за період з 12 листопада 2022 року по 28 лютого 2023 року включно - шляхом приведення зазначених обсягів у відповідність до фактичного споживання електричної енергії безпосередньо позивачем у вказаний період.
Позиції учасників справи по суті спору
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що розподіл електричної енергії на об`єкти позивача у спірний період був фактично та юридично заборонений, у зв`язку з наслідками військової агресії рф проти України (тимчасова окупація, пошкодження виробничих потужностей позивача внаслідок збройної агресії, стан форс-мажору протягом усього 2023 року), а тому будь-які записи про обсяги енергії в цей період є протиправними та підлягають анулюванню (коригуванню), оскільки вони базуються на діях, вчинених всупереч імперативній забороні Закону. Позивач наполягає на тому, що записи відповідача в системі обліку за спірний період є результатом неверифікованих розрахунків, а технічних маніпуляцій з базами даних, до яких сам відповідач тривалий час не мав доступу. В цей же час, як наголосив позивач, ефективність обраного способу захисту обумовлена специфікою функціонування роздрібного ринку електричної енергії, зокрема, згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ та положень Кодексу комерційного обліку, розрахунки між споживачем та постачальником здійснюються виключно на підставі даних, отриманих від адміністратора комерційного обліку, яким у вказаних відносинах є відповідач (ОСР), а тому позивач звертає увагу суду на тому, що постачальник електричної енергії (у даному випадку - ДПЗД «Укрінтеренерго») виконує суто технічну функцію з виставлення рахунків на підставі обсягів, які йому передає відповідач. За цих обставин позивач вказує, що протиправне відображення відповідачем у системі обсягу електроенергії і є першопричиною виникнення фіктивного боргу, а зобов`язання АТ «Херсонобленерго» відкоригувати ці дані (шляхом анулювання) автоматично призведе до зміни бази нарахувань у постачальника. Як зазначає позивач, після внесення змін до інформаційної системи комерційного обліку, постачальник буде юридично зобов`язаний здійснити перерахунок вартості електричної енергії, що призведе до повного скасування безпідставно нарахованої заборгованості. Позивач вважає, що задоволення позову призведе до відновлення реального балансу розрахунків, приведе дані обліку у відповідність до фактичного споживання (яке дорівнювало нулю) та усуне загрозу стягнення з позивача коштів за ресурси, які ним ніколи не отримувалися.
24.02.2026 відповідачем був поданий відзив на позовну заяву (а.с. 46-227, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з таких підстав: відповідачем були висловлені заперечення щодо первісного предмету позову, який у подальшому був змінений позивачем; відповідач наполягає на тому, що обсяги споживання (розподілу) електричної енергії формувались відповідачем відповідно до умов договору, Кодексу комерційного обліку та наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», а відтак є правомірними; подані позивачем докази не є належними для підтвердження наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, при цьому позивач не повідомляв відповідача про такі обставини у визначеному договором порядку; відповідач наголошує на тому, що позивач передавав недостовірні дані засобів вимірювальної техніки при наявності фактичного споживання електричної енергії, що було виявлено при проведенні контрольних оглядів точок комерційного обліку споживача після деокупації м. Херсон (11.11.2022), у зв`язку з чим проведені відповідні коригування обсягів споживання електричної енергії у бік збільшення; відповідач зазначає, що у разі викрадення у позивача електричної енергії, яка є товаром, збитки, завдані позивачу такими діями, має відшкодовувати російська федерація, а не відповідач; відповідач вважає, що є безпідставним посилання позивача на висновок ОП КГС ВС, висловлений у справі за № 908/1162/23, оскільки у даному випадку, як джерело генерації, так і струмоприймачі позивача, знаходились на тимчасово окупованій території (джерело генерації електричної енергії Каховська ГЕС), а отже мало місце виробництво і споживання електричної енергії без переміщення з не окупованої частини території України на тимчасово окуповану територію; відповідач наголошує, що договір між позивачем та відповідачем не був розірваний, заяв про припинення розподілу на адресу відповідача не надходило, а тому відповідач правомірно здійснив коригування у періодах, у яких розбіжність виявилась у зв`язку з недостовірними даними засобів вимірювальної техніки, що передавав засобами дистанційного зв`язку сам позивач; відповідач вважає безпідставним посилання позивача на незастосування відповідачем коефіцієнтів приросту/зниження (з посиланням на справу № 905/644/22) при розрахунку обсягів споживання, оскільки, на думку відповідача, такі коефіцієнти застосовуються лише при визначенні середніх значень (проте сам позивач вказує, що передавав нульові значення), а в подальшому (після контрольних оглядів) обсяги споживання електричної енергії були відкориговані відповідачем по фактичним показникам лічильників електричної енергії, знятим під час контрольного огляду ТКО позивача.
У відповіді на відзив (а.с. 4-13, т.2) позивач наголосив про таке: Закон № 1207-VII забороняв передачу електроенергії до с. Чорнобаївка у спірний окупаційний період, а тому позивач вважає, що жодних законно наданих послуг з розподілу електроенергії за цей період не існувало, відповідно, будь-яке нарахування обсягів споживання є юридично неможливим і підлягає анулюванню (визначенню рівними нулю); позивач наголошує, що будь-які дані про обсяги споживання за окупаційний період, що відображені у системі ОСР, є результатом технічних маніпуляцій із базами даних, не мають жодного первинного документального підтвердження та не є результатом реального обліку; об`єкт позивача у спірному періоді використовувався збройними силами рф, доступ позивача до об`єктів був заблокований, а тому для позивач наполягає на тому, що він фізично не міг споживати електричну енергію, а якщо будь-яке споживання й мало місце, то позивач вважає, що воно здійснювалось особами рф, а не позивачем; позивач вказує, що контрольний огляд після деокупації фіксує лише поточний стан лічильника станом на момент огляду, натомість він не підтверджує, хто споживав електроенергію у попередні місяці, при цьому позивач наполягає на тому, що зафіксоване збільшення показників за окупаційний період є наслідком споживання збройних сил рф та/або окупаційної адміністрації, що підтверджено листом Чорнобаївської СВА; посилаючись на положення наказу № 148 як спеціальної норми, що встановлює рівноцінність показів споживача та АСКОЕ без надання пріоритету останньому, позивач вважає, що ігнорування відповідачем переданих позивачем даних на користь АСКОЕ є незаконним ретроспективним нарахуванням; контрольний огляд вузлів обліку позивача був проведений відповідачем лише 22.06.2023 - тобто через понад 7 (сім) місяців після звільнення с. Чорнобаївка та за заявою позивача; позивач наголошує, що акти від 22.06.2023 не містять жодного зафіксованого поточного показника лічильника, знятого в присутності представника споживача, а є актами обстеження технічного стану об`єктів, що констатують: руйнування, відсутність напруги, відсутність доступу, замінування, фактичне невикористання об`єктів.
13.03.2026 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с. 16-95, т.2), в яких останній наголосив про таке: позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача (особи, яка не є енергопостачальником), оскільки комерційний облік здійснений товариством за показами ЗВТ (які не визнає позивач), відповідач не постачав електричну енергію позивачу, а лише здійснював транспортування мережами системи розподілу, розташованими у Херсонській області, тієї електричної енергії, яка продавалась електропостачальником позивачу; укладеним між сторонами договором не передбачено скасування або «обнулення» обсягів споживання електричної енергії залежно від суб`єкта споживання та у певні періоди часу; договором не передбачено, що відповідач має проводити коригування за фактичної наявності спожитого товару та не має обов`язку встановлювати, ким саме здійснювалось фактичне споживання електричної енергії (чи безпосередньо особою, з якою укладено договір або іншими особами); ведення господарської діяльності відповідачем не у повному обсязі у період з 24.02.2022 по 11.11.2022 жодним чином не впливає на можливість встановлення судом обставин щодо походження електричної енергії, на які посилається позивач; відповідач наголошує, що позивач не надавав ОСР достовірну інформацію по його об`єкту, не ініціював розірвання договору, не ініціював припинення енергоживлення на об`єкт, натомість у судовому порядку намагається встановити факт відсутності споживання саме позивачем, що не має значення у контексті спірних правовідносин; відповідач ще раз звертає увагу, що точки генерації електричної енергії знаходились у межах Херсонської області, а доказів перетину електричною енергією неокупованої та окупованої території матеріали справи не містять; на об`єкті позивача встановлені розрахункові засоби вимірювання, за показами яких визначені фактичні обсяги спожитої електричної енергії.
20.03.2026 позивачем були подані суду письмові пояснення (а.с. 102-111, т.2), в яких останній вказав таке: предмет позову у новій редакції не є встановлення факту, а зобов`язання суб`єкта господарювання вчинити конкретну дію - це є класичним способом захисту у виді примусового виконанням обов`язку в натурі; позивач вважає, що рішення у цій справі не вплине на права та/або обов`язки постачальника електричної енергії; визначена статтею ст. 13-1 Закону № 1207-VII заборона має абсолютний характер і не потребує доведення обставини перетину електричною енергією межі між неокупованою та тимчасово окупованою територією; факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування; наявні у справі докази підтверджують обставину неможливості здійснення відповідачем функцій оператора розподілу під час тимчасової окупації; застосування відповідачем даних АСКОЕ замість переданих показників є прямим порушенням Наказу № 148, при цьому відповідач не надав жодного доказу щодо недостовірності переданих позивачем показників; позивач наполягає на тому, що ним були вжиті заходи для вирішення спірних питань до звернення до суду, тоді як звернення до НКРЕКП або АКО у спірній ситуації не було б ефективним способом захисту, адже НКРЕКП розглядає спори між суб`єктами господарювання у сфері енергетики, а не вирішує питання правомірності застосування норм законодавства про тимчасово окуповані території у контексті цивільно-правових зобов`язань споживача; постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333 (підп. 3 п. 1 постанови № 332) погоджено єдину торгову зону «ОЕС України» в межах всієї України, включаючи Херсонську область, а тому будь-яке споживання електроенергії у цій інтегрованій мережі є споживанням з єдиного загальноукраїнського енергобалансу, саме тому заборона відповідно до ст. 13-1 Закону № 1207-VII не потребує фізичного доведення перетину по конкретній лінії, адже вся система є єдиною, а будь-який відбір на окупованій частині автоматично є вилученням з цього єдиного балансу; позивач наполягає на тому, що сукупний аналіз 24 документів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, свідчить про відсутність у нього належної, допустимої та достовірної доказової бази на підтвердження правомірності оспорюваних нарахувань.
15.04.2026 відповідач подав суду письмові пояснення (а.с. 115-130, т.2), в яких зазначив, зокрема, про таке: твердження позивача про те, що виключно відповідач може вносити зміни до «ІСЦОУ» є неправильним; вимога позивача вчинити дії, які не передбачені договором, є протиправною та не узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору; відповідач наполягає на тому, що судова практика, на яку посилається позивача, не є релевантною для вирішення спірних правовідносин; відповідач знову наголосив на доцільності залучення до участі у справі як третю особу без самостійних вимог постачальника електричної енергії; те, що на території України встановлено єдину торгову зону ОЕС, не спростовує твердження відповідача про те, що на тимчасово окупованих територіях функціонували точки генерації електричної енергії, які генерували і передавали в ОЕС України електричну енергію; відповідно до п. 8.6.15 Положення, затвердженого наказом Міністерства енергетики України № 148, дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО; положення постанови НКРЕКП від 19.04.2024 не можуть поширюватись на відносини, які виникли і існували у 2022-2023 році, а тому позивач безпідставно на них посилається; коефіцієнт, вказаний у наказі Міністерства енергетики № 148, був застосовний до розрахунків за середньодобовим споживанням, натомість при знятті даних АСКОЕ коефіцієнти не застосовуються.
У письмових поясненнях від 07.09.2026 відповідач пояснив таке (а.с. 161-170, т.2): факт споживання електричної енергії свідчить про наявність укладеного між споживачем та ОСР (відповідачем) договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, який може не оформлюватись у письмовій формі (п.2.1.5 ПРРЕЕ); позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що його електроустановки були підключені іншим шляхом (або із застосуванням іншого обладнання), ніж те, що зазначено у додатках до договору про постачання; позивач не ініціював припинення договірних відносин між сторонами та не повідомляв відповідача про невикористання ним об`єкта постачання електричної енергії; на момент початку повномасштабного вторгнення у позивача не виникало сумнівів у правильності та достовірності відображення ДКО, а тому відсутні розумні сумніви у коректності обліку обсягів електричної енергії засобом вимірювальної техніки; відповідач зазначає, що до суду надані вичитки АСКОЕ з лічильників споживача (додані до заперечень), що підтверджують фіксацію внутрішніми модулями ЗВТ обсяги споживання електричної енергії по розрахункових періодах, при цьому вичитка свідчить про те, що по об`єктах позивача мало місце фактичне споживання електричної енергії, а обсяги зафіксовані системою дистанційного зчитування даних.
05.10.2026 до суду надійшли письмові пояснення позивача (а.с. 178-188, т.2), в яких позивач додатково вказав таке: спірні нарахування постокупаційного періоду стосуються лише січня та лютого 2023 року і п`яти точок обліку, а обсяг, нарахований за ці два місяці, є накопиченим приростом показів за весь період перерви в обліку, включно з окупацією та як вказує позивач, ці обсяги одномоментно віднесено на місяць першого зчитування АСКОЕ, тоді як порядок правильного розподілу такого приросту в часі визначений останнім абзацом п. 9 Положення № 148, якого відповідач не дотримався; за позицією позивача, фактичне споживання за 12.11.2022-28.02.2023 визначається за останнім абзацом п. 9 Положення № 148: обсяг між двома останніми документально підтвердженими зчитуваннями розподіляється за середньодобовим, без днів перерв в електропостачанні, і на спірний період відноситься лише його частка та виконати ці вимоги може лише відповідач і лише за власними даними, тому вимога п. 2 прохальної частини позову до нього є належним способом захисту; частина середньодобового обсягу, що припадає на період до 11.11.2022 включно, охоплюється вимогою у п. 1 позовної заяви та відповідні обсяги мають визначатися рівними нулю з огляду на заборону ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а тому розподіл накопиченого приросту в часі є необхідною умовою правильного виконання обох вимог; як стверджує позивач, відповідач здійснив розрахунок спожитого обсягу електричної енергії по п`яти об`єктах позивача таким чином, що приблизно 64 % обсягу, віднесеного відповідачем на січень-лютий 2023 року за цими точками, припадає на період окупації, який має дорівнювати нулю з урахуванням ст. 13-1 вищевказаного Закону; як вказує позивач, з оборотно-сальдової відомості вбачається, що у 2024-2025 роках позивач здійснював платежі в особовому рахунку № 37000198, який є діючим, а нарахування за розподіл тривають щомісяця, таким чином, як зазначає позивач, коригувальні акти за січень-лютий 2023 року зменшать нарахування і утворена різниця підлягатиме зарахуванню в рахунок поточних платежів, що дозволить відновити майнові права позивача без повторного звернення до суду.
Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях позивач підтримав заявлені до відповідача вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача щодо позовних вимог позивача заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Заяви та клопотання сторін з процесуальних питань та процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 позовну заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу Зоря Моторного було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/332/26; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 03 березня 2026 року о 12:00.
Ухвалою суду від 02.03.2026 судом було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
03.03.2026 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 24 березня 2026 о 14:00.
24.03.2026 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів; задовольнив клопотання відповідача та відклав підготовче засідання у справі на 16.04.2026 о 14:00.
16.04.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 19.05.2026 о 14:00.
18.05.2026 відповідач подав суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі (а.с. 133-149, т.2), яке у подальшому було відкликано заявником.
Судове засідання 19.05.2026 о 14:00 не відбулось, у зв`язку з технічними проблемами, пов`язаними з роботою підсистеми відеокнференцзв`язку (ВКЗ). Ухвалою суду від 19.05.2026 суд призначив судове засідання у справі на 11 червня 2026 року о 15:30.
Далі, під час розгляду справи суд оголошував перерви у судовому засіданні: 11 червня 2026 року до 07.07.2026 о 14:00; 07 липня 2026 року до 08.09.2026 о 14:00; 08 вересня 2026 року до 22.09.2026 о 09:30; 22 вересня 2026 року до 05.10.2026 о 14:00; 05 жовтня 2026 року до 26.10.2026 о 10:00; 26 жовтня 2026 року до 04.11.2026 о 14:00.
У судовому засіданні 04.11.2026 суд оголосив рішення суду по суті спору.
Обставини справи
Місцезнаходженням позивача є: вул. Покровська, 47, с. Чорнобаївка, Білозерський р-н, Херсонська обл., а відповідача: вул. Пестеля, 5, м. Херсон.
Між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії від 16.07.2003 № 20009, за умовами якого відповідач здійснював поставку електроенергії на об`єкти позивача, де ним здійснюється господарська діяльність (а.с. 64-107, т.1). Відповідно до даних додатків № 4, 4.1., 4.2. до договору, укладеного між сторонами, струймоприймачі встановлені на наступних об`єктах позивача: артсверловина з місцезнаходженням у с. Крутий Яр; КНС-1 за адресою: вул. набережна, с. Чорнобаївка; автогараж за адресою: вул. Овочева, 3, с. Чорнобаївка. Між цим, додатком № 5 до договору визначений перелік об`єктів позивача та точок обліку активної електроенергії. За поясненнями сторін, з січня 2019 року відповідач припинив свою діяльність як постачальник електричної енергії та вступив у правовідносини з позивачем як оператор системи розподілу електричної енергії, тоді як постачальником електричної енергії на об`єкти позивача є ТОВ «ХОЕК».
04.04.2022 був складений акт за підписами головного енергетика позивача, енергетика позивача, юриста позивача та депутата Чорнобаївської сільської ради (а.с. 20, т.1) про відключення від енергоживлення об`єктів СВК «Зоря Моторного» (цех сушки соняшника; бригада №2; овочесховище; нова майстерня; МТФ №1; МТФ №2; господарчий двір; автогараж; млинкомбінат; консервний цех, Степанівка, вул. Заводська, 10), у зв`язку з зупиненням роботи усіх об`єктів позивача через військову агресію рф проти України. Цей акт затверджений головою Чорнобаївської сільської ради Херсонського району Херсонської області та головою позивача.
Листом від 28.07.2022 № 20/07-01728 (а.с. 55, т.2) відповідач повідомив постачальника «останньої надії» про переведення споживачів постачальника ТОВ «ХОЕК» на підставі його листа (а.с. 54, т.2) на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» з 01.08.2022.
Розпорядженням Херсонської обласної ради від 16.02.2023 № 14 (а.с. 23-25, т.1) «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» позивача включено до вказаного переліку підприємств.
У листі від 03.06.2023 № 02-22/977 (а.с. 22, т.1) Чорнобаївською сільською військовою адміністрацією повідомлено позивача, що на території Чорнобаївської ТГ заходиться Сільськогосподарський виробничий кооператив Зоря Моторного, в цей же час, з 26.02.2022 по 10.11.2022 село Чорнобаївка та село Крутий Яр були захоплені військовими рф. Як вказано у листі, працівники та керівництво позивача були позбавлені можливості доступу до майна СВК «Зоря Моторного», оскільки під загрозою фізичної розправи працівникам позивача обмежили доступ до території підприємства.
Рішенням Херсонської обласної ради від 10.07.2024 № 554 (а.с. 26-27, т.1) визнано наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та затверджено перелік суб`єктів, які у 2023 році постраждали внаслідок військової агресії рф, до якого включено позивача. Цим рішенням визнано, що перелік діє з 01 січня по 31 грудня 2023 року.
У листі від 13.11.2023 Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій (а.с. 56, т.2) повідомив, що починаючи з 30 травня 2022 року надання електронних комунікаційних послуг на тимчасово окупованих територіях Херсонської області було припинено та почало відновлюватись після деокупації з 3 вересня 2022 року, а в місті Херсоні з 14 листопада 2022 року.
Так, в матеріалах справи наявні звіти про покази лічильників, встановлених на об`єктах позивача (а.с. 10-19, т.1), з яких вбачається, зокрема, наступне щодо спірних періодів: у березні 2022 року на об`єктах позивача за 12 ЕІС-кодами змінювались покази лічильників у бік збільшення; за квітень та травень 2022 року звіти відсутні в матеріалах справи; у період червень-грудень 2022 року покази лічильників по всім ЕІС-кодам залишались незмінними; у січні 2023 року покази на об`єктах позивача за 4 ЕІС-кодами змінились у бік збільшення; у лютому 2023 року покази на об`єктах позивача за 8 ЕІС-кодами змінились у бік збільшення. При цьому, як було встановлено судом з пояснень сторін, на об`єктах, щодо яких мало місце коригування показів лічильників у бік збільшення у січні та лютому 2023, покази зчитувались за допомогою автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ).
Водночас, у листі від 10.01.2024 № 20-000166-10 (а.с. 58-59, т.1) відповідач надав позивачу на його запит інформацію щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії за період березень-травень 2022 року. З даних цього листа вбачається, що за частиною об`єктів позивача рахується позитивне значення щодо споживання електричної енергії у вищевказаний період.
У листах від 20.02.2024 (а.с. 60-62, т.1), які є відповіддю на листи позивача про скасування заборгованості позивача за послуги з розподілу електричної енергії за період з березня 2022 року по листопад 2022 року та проведених нарахувань, відповідач наголосив, зокрема, про таке: між сторонами не припинялись договірні правовідносини; позивач не надав регулярно показники спожитої електроенергії по всім точкам облікам, а тому обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за такими точками обліку відповідач визначав за значенням середньодобового обсягу споживання; станом на 01.02.2024, за позивачем рахується заборгованість з розподілу електричної енергії в сумі 823206,15 грн та за надані послуги з перетікання реактивної електричної енергії в сумі 80142,35 грн.
05.06.2023 позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 192, т.1), в якому наголосив на тому, що об`єкти позивача перебували під окупацією військових рф, не використовувались позивачем, у зв`язку з чим він просив відповідача здійснити звірку спожитої електричної енергії на об`єктах позивача за неавтоматизованими механічними лічильниками та скасувати наявну заборгованість за період до деокупації місцезнаходження об`єктів позивача.
За даними матеріалів справи (а.с. 123-201, т.1; а.с. 58-86, т.2) відповідачем у загальному періоді з червня 2023 року по липень 2025 року на об`єктах позивача складались акти контрольного огляду вузлів обліку позивача та акти щодо пломбування/розпломбування лічильників позивача тощо, якими фіксувались, у тому числі, покази лічильників, встановлених на об`єктах позивача.
В цей же час, з даних оборотно-сальдової відомості відповідача за здійсненими нарахуваннями/оплатами (а.с. 115-117, т.1) вбачається, зокрема, що відповідач здійснює нарахування по особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 за послуги з розподілу електричної енергії та послуги з перетікання реактивної електроенергії за період з березня 2022 року по листопад 2022 року, тоді як позивач у цьому періоді здійснив оплату лише у березні 2022 року та поновив проведення розрахунків з відповідачем у лютому 2024 року, а здійснені позивачем оплати відповідач зараховує шляхом зменшення загальної заборгованості у відповідному місяці. Щодо обсягів споживання електричної енергії позивачем за договором відповідач надав суду відповідні відомості за період з травня 2022 року по січень 2024 року (а.с. 118-122, т.1) та з січня 2022 року по 01 січня 2024 року (а.с. 31-51, т.2).
Законодавство, застосоване судом до спірних
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, установлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 4 Правил № 312 зобов`язано операторів систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.
Відповідно до п. 8.6. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовдносин), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв`язку. Непобутові та колективні побутові споживачі зобов`язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. У разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання. Перевірка достовірності даних ЗКО безпосередньо на місці їх установлення забезпечується сторонами за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. Дані про перевірку можуть фіксуватись як на паперових носіях, так і за допомогою електронних засобів (мобільний телефон, планшет тощо). Середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт·год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 9 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) 9. Обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:
1) обсяги споживання електричної енергії на об`єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року № 716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об`єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях; 2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються: з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення); приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об`єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи; 3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав. Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі Закон), в редакції до 07.05.2022, тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі Закон) в редакції з 07.05.2022 та чинній на цей час, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Частина 3 статті 1 Закону містила наступні редакції: з 20.03.2022: дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; з 03.12.2022: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України; з 06.05.2023 та станом на даний час: дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Статтею 2 Закону передбачено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 21.11.2021, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 20.03.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону, в редакції з 07.05.2022, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону, в чинній редакції, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону, в редакції з 21.11.2021, під час режиму тимчасової окупації платіжний режим діє з урахуванням того, що система електронних платежів Національного банку України та внутрішньодержавні платіжні системи, платіжними організаціями яких є резиденти України, не застосовуються на тимчасово окупованій території. На тимчасово окуповану територію поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що електронні платіжні засоби, емітовані на тимчасово окупованій території, у тому числі мобільні платіжні інструменти, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання переказу коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 20.03.2022, положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 21.11.2021, фізичним особам дозволяється переміщення на тимчасово окуповану територію та з такої території особистих речей у ручній поклажі та супроводжуваному багажі. Перелік і обсяги (вартість/вага/кількість) обмежених або заборонених до переміщення через адміністративну межу, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя.
Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону, в редакції з 20.03.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено. Контроль в`їзду - виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території поза межами контрольних пунктів в`їзду - виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
Згідно з ч. 2 ст. 13-1 Закону, в чинній редакції з 07.05.2022, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті. Контроль в`їзду-виїзду з метою виявлення, запобігання переміщенню товарів на тимчасово окуповану територію та з такої території в межах контрольних пунктів в`їзду-виїзду, а також поза межами контрольних пунктів в`їзду-виїзду проводять уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України.
У зв`язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Вказаний указ затверджено Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України від 24.02.2022 №2102-IX. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, внаслідок чого останній триває до теперішнього часу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонської області віднесено з 01.03.2022 до 11.11.2022 до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в редакції з 16.01.2025, установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонської області перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.
Згідно з ч. 1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Зоря Моторного» звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Херсонобленерго», в якому просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії щодо обсягів розподіленої позивачу електричної енергії за його особовим рахунком, а саме: за період тимчасової окупації місцезнаходження об`єктів позивача - з 01.03.2022 по 11.11.2022 включно - шляхом визначення обсягів рівними нулю (0 кВт*год); за період з 12.11.2022 по 28.02.2023 включно - шляхом приведення обсягів у відповідність до фактичного споживання безпосередньо позивачем.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває до теперішнього часу.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією територію Чорнобаївської територіальної громади з 01.03.2022 до 11.11.2022 включено переліку тимчасово окупованих рф територій України. Далі, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, а також затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Щодо Чорнобаївської територіальної громади перелік містить ідентичні дані з тими, які вказані у переліку, затвердженому наказом від 22.12.2022 № 309.
У постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що правовий статус тимчасово окупованої території рф у розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
Ураховуючи наведене, об`єднана палата виснувала про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах положення статтей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню до території Чорнобаївської територіальної громади, починаючи з 01.03.2022.
За цих обставин, оскільки об`єкти електроспоживання позивача знаходяться на території Чорнобаївської територіальної громади, яка з 01.03.2022 по 11.11.2022 була тимчасово окупованою російською федерацією, а також з огляду на зареєстроване місцезнаходження сторін у справі у цей період, правочини щодо розподілу електричної енергії на об`єкти позивача за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 не відповідає нормам Закону, у зв`язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для відображення в інформаційній системі комерційного обліку позитивних значень обсягів розподіленої (спожитої) позивачем електричної енергії за цей період, а тому суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку за період з 01.03.2022 по 11.11.2022 включно шляхом визначення обсягів розподіленої електричної енергії рівними нулю (0 кВт*год) є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про незастосування до спірних правовідносин Закону № 1207-VII з огляду на розташування як джерела генерації, так і струмоприймачів позивача в межах тимчасово окупованої території, з огляду на таке. Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у спірний період місцезнаходженням (податковою адресою) як позивача, так і відповідача, залишалася тимчасово окупована територія Херсонської області. За цих обставин суд зазначає, що посилання відповідача на локальний характер генерації та споживання електричної енергії в межах окупованої території не спростовують нікчемності правочинів, спрямованих на здійснення такої господарської діяльності в умовах окупації, а отже виключають правомірність нарахування відповідачем будь-яких обсягів розподіленої електричної енергії за відповідний період.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії за період з 12 листопада 2022 року по 28 лютого 2023 року включно шляхом приведення зазначених обсягів у відповідність до фактичного споживання електричної енергії безпосередньо позивачем у вказаний період, суд зазначає таке.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи звітів про покази лічильників, встановлених на об`єктах позивача (а.с. 10-19, т. 1): у березні 2022 року на об`єктах позивача за 12 ЕІС-кодами покази лічильників змінювалися у бік збільшення; за квітень та травень 2022 року звіти в матеріалах справи відсутні; у період червень-грудень 2022 року покази лічильників по всіх ЕІС-кодах залишалися незмінними; у січні 2023 року покази на об`єктах позивача за 4 ЕІС-кодами змінилися у бік збільшення; у лютому 2023 року покази на об`єктах позивача за 8 ЕІС-кодами змінилися у бік збільшення. При цьому, як встановлено судом із пояснень сторін, на об`єктах, щодо яких мало місце зміна показів лічильників у бік збільшення у січні та лютому 2023 року, покази зчитувалися за допомогою автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), яка відновила дистанційне зчитування обсягів споживання, що не зчитувалися під час окупації.
Отже, у спірних правовідносинах протягом, зокрема, червня-грудня 2022 року в умовах тимчасової окупації Чорнобаївської територіальної громади зчитування показів електроенергії на об`єктах позивача не відбувалося і вони відображалися як незмінні, а після відновлення технічної можливості зчитування даних лічильників позивача у січні-лютому 2023 року система АСКОЕ автоматично зафіксувала всю накопичену за період тимчасової окупації різницю показників, віднісши весь цей обсяг на розрахункові періоди січня та лютого 2023 року. В цей же час, суд вважає, що таке нарахування потребує перерахунку (уточнення), оскільки дані комерційного обліку мають достовірно відображати споживання саме у відповідному розрахунковому періоді, тоді як механічне віднесення системою АСКОЕ на січень та лютий 2023 року сумарної різниці показників, накопиченої за період окупації, без проведення перевірки та підтвердження достовірності відповідних обсягів, суперечить вимогам Кодексу комерційного обліку електричної енергії, наказу Міненерго від 13.04.2022 № 148 та фактично нівелює вищевикладені вимоги Закону, які стосуються періоду тимчасової окупації.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про приведення обсягів розподіленої електричної енергії за період з 12.11.2022 по 28.02.2023 у відповідність до фактичного споживання електричної енергії безпосередньо позивачем у вказаний період є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, вирішуючи питання щодо обраного позивачем способу захисту, суд враховує, зокрема, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, який зводиться до того, що: «Задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.».
Отже, оскільки відповідач як оператор системи розподілу сплачені позивачем кошти за послуги з розподілу електричної енергії зараховує в рахунок погашення спірної заборгованості попередніх періодів, а сформовані відповідачем у системі комерційного обліку обсяги є підставою для здійснення нарахувань електропостачальником, суд дійшов висновку, що збереження в інформаційній системі комерційного обліку неправомірно відображених відповідачем обсягів розподіленої електричної енергії порушує право позивача, а тому вважає, що зобов`язання АТ «Херсонобленерго» здійснити перерахунок є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Моторного» слід задовольнити.
Розподіл судових витрат
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, 7300, код ЄДРПОУ 05396638) здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії щодо обсягів розподіленої електричної енергії Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Моторного» (вул. Покровська, 47, с. Чорнобаївка, Херсонський р-н, Херсонська обл., 75024, ЄДРПОУ 24756352) за особовим рахунком № 37000198 (20009) за період з 01 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року включно - шляхом визначення обсягів розподіленої електричної енергії за зазначений період рівними нулю (0 кВт*год).
3. Зобов`язати Акціонерне товариство «Херсонобленерго» (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, 7300, код ЄДРПОУ 05396638) здійснити перерахунок та внести зміни до інформаційної системи комерційного обліку електричної енергії щодо обсягів розподіленої електричної енергії Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Моторного» (вул. Покровська, 47, с. Чорнобаївка, Херсонський р-н, Херсонська обл., 75024, ЄДРПОУ 24756352) за особовим рахунком № 37000198 (20009) за період з 12 листопада 2022 року по 28 лютого 2023 року включно - шляхом приведення зазначених обсягів у відповідність до фактичного споживання електричної енергії безпосередньо позивачем у вказаний період.
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (вул. Пестеля, 5, м. Херсон, 7300, код ЄДРПОУ 05396638) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря Моторного» (вул. Покровська, 47, с. Чорнобаївка, Херсонський р-н, Херсонська обл., 75024, ЄДРПОУ 24756352) судовий збір в сумі 5324 грн 80 коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 16 листопада 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля
Судове рішення № 141538432, Господарський суд Одеської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 916/332/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: