Рішення № 141537971, 17.11.2026, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
911/1988/26
Номер документу
141537971
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2026 р. м. Київ

Справа № 911/1988/26

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» про стягнення 11359,49грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі позивач, АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (далі відповідач, УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого) про стягнення 11359,49грн, з яких: 8 526,06грн основний борг з компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень 2017 року; 563,96грн 3% річних за період з 02.11.2021 по 01.07.2026; 2 269,47грн втрати від інфляції за період з листопада 2021 року по травень 2026.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач здійснив відбір природного газу із газотранспортної системи з ресурсу позивача обсягом 1,816тис.м3 - у жовтні 2017 року без наявності номінацій будь-якого замовником послуг транспортування, однак не компенсував відібраний обсяг у строк, встановлений Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2026: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.83-84).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками про доставку електронного листа: 07.07.2026 о 22:52 позивачу; 07.07.2026 о 22:54 відповідачу (а.с.85-86).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою сторонам наступного робочого дня 08.07.2026.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (а.с.87-88).

У відповідній заяві відповідач просить відмовити у задоволені вимог в частині заборгованості, строк оплати якої настав до 01.07.2023, посилаючись на сплив позовної давності.

17.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування наслідків пропущення позовної давності. В обґрунтування поданих заперечень позивач вказує, що на період дії карантинних заходів та правового режиму воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупинився на строк дії таких заходів, тому позов подано з дотриманням строку позовної давності.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, відповідач фактично подав лише заяву про застосування позовної давності до частини вимог.

Граничний строк розгляду відповідної справи, визначений ч.1 ст.248 ГПК України, сплив.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

02.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі постачальник, НАК «Нафтогаз України») та УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого (далі споживач) укладено договір №4072/17-ТЕ(Т)-17 постачання природного газу (а.с.20-29, далі договір).

Відповідно до п.п.1., 1.2 договору: постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 4 кварталі 2017 року природний газ, а споживач - оплатити його на умовах договору; природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 22,0тис. м3, у т.ч., за місяцями: жовтень 2017 року 4,0тис. м3; листопад 2017 року 8,0тис. м3; грудень 2017 року 10,0тис. м3 (п.2.1 договору).

Розподіл (транспортування) природного газу за договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи) ПАТ «Київоблгаз», з яким споживач уклав відповідний договір, що визначено п.2.6 договору.

Як установлено п.2.3 договору, плановий обсяг за цим договором може змінюватися за ініціативою споживача, шляхом підписання додаткової угоди.

В силу п.3.1 договору: право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; після переходу права власності на природний газ спожив несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Згідно п.3.6 договору: споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з добової норми; споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.

Відповідно до п.3.7 договору: приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі; обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 грудня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.12.1 договору).

Також, між сторонами такого правочину, 31.12.2017 укладено додаткову угоду №1 до договору, якою змінено обсяги споживання та п.2.1 договору викладено у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 грудня 2017 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 21,336тис. м3, у т.ч., за місяцями: жовтень 2017 року 3,560тис. м3; листопад 2017 року 6,467тис. м3; грудень 2017 року 11,309тис. м3 (а.с.30).

Як вбачається з реєстру обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України» із мереж ПАТ «Київоблгаз»: в жовтні 2017 року УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого здійснило відбір природного газу згідно алокацій обсягом 3,560тис.м3 (а.с.41-46).

На підтвердження виконання зобов`язань з постачання природного газу позивач надав акт від 31.10.2017 №б/н приймання-передачі природного газу за жовтень 2017 року, який підписаний НАК «Нафтогаз України» та УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого, на загальну суму 21 112,22грн, з визначеним обсягом споживання 3,560 тис. м3 (а.с.31).

Відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, послуги транспортування (постачальниками) за EIC код-56Х18000000000IY, що є додатком до алокацій за звітний місяць (а.с.37), підтверджений обсяг номінацій для ПАТ «Укртрансгаз» склав 10,000тис.м3, а фактичний 5,248тис.м3.

Згідно звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київоблгаз» (56ZG-DSO-180000С) між замовниками послуги транспортування (постачання) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за жовтень 2017 року обсяг фактичного споживання УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого природного газу склав 5,376тис.м3, а підтверджений обсяг на місяць (номінація) становить 3,000тис.м3 (а.с.38-40).

Листом від 28.06.2024 за вих.№1001ВИХ-24-4100 позивач повідомив відповідача про необхідність здійснення оплати у розмірі 10 769,61грн за відібрання природного газу без наявності номінацій будь-якого постачальника з ресурсу АТ «Укртрансгаз» у розмірі 1,816тис. м3 (а.с.48-49).

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 15.07.2024 за вих.№1-327 повідомив позивача про визнання заявленої суми боргу у розмірі 10 769,61грн та просив направити договір взаєморозрахунків з реструктуризацією боргу на три місяці (а.с.50).

Листом від 23.12.2024 за вих.№1001ВИХ-24-7884 позивач надіслав відповідачу проект договору про організацію взаєморозрахунків (а.с.52-66), однак, доказів укладення такого договору сторони під час розгляду справи не надали.

Згідно інформації про ціни для виробників теплової енергії на природній газ, реалізований у період з грудня 2015 року по грудень 2019 року за договорами постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» ціна за жовтень 2017 року становила 4 942грн за 1тис.м3 без ПДВ (а.с.32-36).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити природний газ, відібраний із газотранспортної системи за відсутності номінацій, з ресурсу позивача, а також застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством, за порушення відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Відповідач у спірний період був споживачем, який отримував природний газ на підставі договору постачання природного газу, укладеного з НАК «Нафтогаз України», з метою використання для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідач у справі - УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого мав статус захищеного споживача природного газу у розумінні п.10 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» (далі Закон №329-VIII), оскільки споживав природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Так, відповідно до п.10 ст.1 Закону №329-VIII, захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

На підставі п.п.1,2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов`язковим до виконання, до початку опалювального сезону 2016/2017 покладався обов`язок на: НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу - видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації; операторів газорозподільних систем - забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій.

Відповідно до п.1 гл.1 розд.XI Кодексу газотранспортних систем, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС у редакції, чинній на момент здійснення транспортування природного газу, відібраного відповідачем у жовтні 2017 року), для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Згідно з п.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС: номінацією визнається заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонованим відбором природного газу є, зокрема, відбір природного газу за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.

В силу п.1 гл.3 розд.І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи (далі оператор ГТС) на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу, зокрема, послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Отже, подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для споживання природного газу.

Відповідно до ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики серії АЕ №194511 від 28.02.2013 АТ «Укртрансгаз» у період відібрання відповідачем природного газу, тобто до часу створення та початку функціонування окремого суб`єкта на ринку природного газу України - оператора ГТС, виконував функції оператора ГТС (а.с.69).

Так, в силу п.19 ч.1 cт.1 Закону №329-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частиною 1 ст.11 Закону №329-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі спеціальні обов`язки, зокрема, визначені у постанові Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» (далі - Положення №758 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.2 Положення №758 НАК «Нафтогаз України» зобов`язано постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

До виробників теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню у спірний період належав і відповідач, що вбачається з п.1.2 договору.

У спірний період жовтень 2017 року відповідачу видано номінації постачальником - НАК «Нафтогаз України» на споживання природного газу у кількості 3,560куб.м та на відповідну кількість підтверджено обсяг споживання у акті між відповідачем та НАК «Нафтогаз України», однак, решта приробного газу 1,816тис.куб.м відібрана відпоавдачем без наявності номінацій постачальника, отже, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу.

З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730), а згодом -Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон №1639).

Законом №1639 внесено зміни до Закону №1730, які розширили сферу його дії, а саме викладено ст.2 у новій редакції, відповідно до якої дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.

Так, відповідно до ч.2 ст.8 Закону №1730 (у редакції згідно із Законом №1639) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Отже, відповідно до вказаної норми підприємства, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, мають обов`язок оплатити особі, яка виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019, зокрема, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за наявності таких умов:

- відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015 - 31.12.2019;

- відбір природного газу здійснено за відсутності поданих постачальником газу номінацій.

Отже, відповідний обов`язок у відповідача, як особи, що у спірному періоді є захищеним споживачем, що споживав природний газ для виробництва теплової енергії та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, та яка здійснила відбір природного газу без видачі номінацій постачальником природного газу у жовтні 2017 року у розмірі 1,816тис куб.м, виникає на підставі ч.2 ст.8 Закону № 1730 (в редакції Закону №1639), якою визначено також строк та порядок його виконання.

Таким чином УКРНДІПВТ ім. Л. Погорілого мала рівними частинами компенсувати АТ «Укртрансгаз» вартість відібраного без отримання номінацій жовтні 2017 року природного газу протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021.

Частиною 3 ст.8 Закону №1730 встановлено, що обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.

При цьому, Закон не ставить вказаний обов`язок у залежність від того, з чиєї вини номінації не були видані, а акти не були підписані.

Вартість відібраних без номінацій обсягів природною газу у визначеному періоді у загальному обсязі 1,816тис.м3 (5,376-3,560) за цінами реалізації природного газу для відповідної категорії споживачів виробників теплової енергії складає 10 769,61грн, отже, починаючи з 01.10.2021 по 30.09.2027 відповідач має сплачувати позивачу по 149,58грн щомісячно (10769,61/72).

Доказів виконання відповідного обов`язку відповідачем не надано, отже, не спростовано тверджень позивача про те, що у період з жовтня 2021 року по червень 2026 року такий обов`язок не виконувався відповідачем та заборгованість за відповідний період - за 57 місяці складає 8 526,06грн (149,58*57).

Отже, заявлені вимоги в частині стягнення 8 526,06грн основної заборгованості є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.10.2021 по 01.07.2023 є безпідставними, з урахуванням наступного.

Так, згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом, визначеним ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач, вказуючи, що позовна давність позивачем пропущена, посилається на те, що відповідний строк станом на момент звернення до суду з позовом закінчився.

Водночас, з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, враховуючи наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на всій території установлено карантин, який неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України.

Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.258 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (який діяв до моменту виключення відповідного пункту Законом №4431-ІХ від 14.05.2025), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позовна давність за вимогами про стягнення боргу за період з 01.11.2021 (оскільки з цієї дати грошове зобов`язання за жовтень 2021 року вважається порушеним) по 01.07.2023 тривалістю в 3 роки продовжила свою дію на строк дії карантину, який тривав до 30.06.2023, а згодом такий строк зупинено на строк дії воєнного стану.

Так, 04.09.2025 набрав чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

У зв`язку з виключенням п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України з 04.09.2025 припинила діяти спеціальна норма, яка передбачала зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану, а перебіг позовної давності продовжився.

Отже, відповідач дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності за частиною заявлених вимог, оскільки перебіг позовної давності фактично не розпочав свій перебіг, оскільки продовжувався на період дії карантину, а до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений. Враховуючи звернення з відповідним позовом до суду 01.07.2026, перебіг строку позовної давності за вимогами, строк виконання яких настав до 01.07.2023, не закінчився.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за частиною заявлених вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 563,96грн 3% річних за період з 02.11.2021 по 01.07.2026 та 2 269,47грн втрат від інфляції за період з листопада 2021 року по травень 2026.

Так. як визначено ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК України; тут і надалі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Майново-господарськими зобов`язання, які є видом господарських зобов`язань, що визначено ч.1 ст.175 ГК України визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. При цьому, зазначеною нормою установлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, в силу положень вказаних Законів, у відповідача виникло майново-господарське зобов`язання компенсувати позивачу вартість відібраного у спірному періоді природного газу.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, як установлено ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивач не виконав зобов`язання, визначені вищезазначеними нормами щодо здійснення щомісячних платежів у період з жовтня 2021 року по червень 2026 року в рахунок компенсації відібраного без номінацій природного газу, ним допущено порушення відповідного, визначеного законом, зобов`язання, яке є грошовим.

В силу ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання, встановленого вищевказаними нормами, а саме не здійснював оплату щомісячних платежів по 149,58грн за період з жовтня 2021 року по червень 2026 року, вимоги позивача про сплату боргу в загальному розмірі 8 526,06грн з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір щомісячних платежів, офіційні індекси інфляції, розмір втрат від інфляції за період з листопада 2021 року по травень 2026 складає 2 393,13грн, а розмір 3% річних за період з 02.11.2021 по 01.07.2026 596,65грн.

Розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої. Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.

Розбіжності у розрахунках процентів у розмірі 3% річних спричинені невірним їх нарахуванням у деяких періодах.

Так, наприклад, позивач нараховує 3% річних на частину боргу, який виник за січень 2025 року, а саме на суму 149,58грн за період прострочення з 01.02.2025 по 01.07.2026, однак, позивачем допущено арифметичну помилку при здійсненні обрахунку, оскільки 3:365*516*149,58:100 дорівнюватиме 6,34грн, а не 6,33грн як помилково вказує у розрахунку позивач. Ймовірно така помилка пов`язана із визначенням позивачем процентів за день з урахуванням 366 днів у році, разом з тим, у 2025 та 2026 роках по 365 днів у році (3:366*516*149,58:100=6,33).

Окрім того, розбіжності у розрахунках 3% річних спричинені невірним визначенням позивачем кількості днів у відповідному періоді у деяких випадках. Наприклад, при нарахуванні 3% річних на борг за листопад 2021 року, а саме на суму 149,58грн вказано період 01.01.2024 по 31.12.2024, однак, у такому періоді 366 днів, а не 153, як вказує у розрахунку позивач.

Наведені вище помилки у поданому позивачем розрахунку непоодинокі.

Оскільки відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 563,96грн та втрат від інфляції у розмірі 2 269,47грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки заявлені вимоги задоволено повністю, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» (ідентифікаційний код 04604309; 08654, Київська обл., Білоцерківський р-н, с-ще Дослідницьке, вул. Інженерна, буд. 5) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (ідентифікаційний код 30019801; 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) 8 526,06грн основного боргу, 563,96грн 3% річних, 2 269,47грн втрат від інфляції, а також 2 662,40грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537971 ?

Документ № 141537971 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537971 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537971 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537971 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141537971, Господарський суд Київської області

Судове рішення № 141537971, Господарський суд Київської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141537971 відноситься до справи № 911/1988/26

Це рішення відноситься до справи № 911/1988/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537969
Наступний документ : 141537973