Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.11.2026Справа № 910/11771/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО-ПРО"
про стягнення 22750,86 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО-ПРО" про стягнення 22750,86 грн, з яких: 16200,00 грн - заборгованість, 5091,53 грн - інфляційне збільшення, 1459,33 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив остаточну поставку товару та не повернув сплачені позивачем кошти за товар відповідно до рахунку фактури №СФ-ВП4646 від 05.04.2023.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.09.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11771/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.09.2026 направлена судом до електронного кабінету відповідача.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 22.09.2026 о 17:10, а отже вважається врученою відповідачу 23.09.2026.
Відтак, згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВ
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач виставив позивачу рахунки на оплату, згідно яких ТОВ "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" здійснило оплату за поставку товару, а саме:
згідно рахунку на оплату №СФ-ВП4646 від 05.04.2023 ТОВ "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" здійснило оплату в розмірі 16200,00 грн за поставку тумблера ППН-45 (сучасний аналог) у кількості 100 штук;
згідно рахунків на оплату №СФ-ВП5892 від 08.06.2023 "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" здійснило оплату в розмірі 20880,00 грн за поставку конектора МС4 4мм2 у кількості 500 штук.
Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову поставку товару - "Конектор МС4 4мм2 у кількості 500 штук".
Однак, відповідач не поставив товар "тумблер ППН-45 (сучасний аналог) у кількості 100 штук" на суму 16200,00 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості 16200,00 грн, інфляційних втрат у сумі 5091,53 грн та 3% річних у сумі 1459,33 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ЕПРОТЕХ" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРО-ПРО") виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" рахунки на оплату:
рахунок №СФ-ВП4646 від 05.04.2023 на оплату тумблера ППН-45 (сучасний аналог) у кількості 100 штук на суму 16200,00 грн;
рахунок №СФ-ВП5892 від 08.06.2023 на оплату конектора МС4 4мм2 у кількості 500 штук на суму 20 880,00 грн.
Згідно із платіжними інструкціями №1892 від 12.04.2023 та №3161 від 27.06.2023 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату згідно із рахунку №СФ-ВП4646 від 05.04.2023 на суму 16200,00 грн та згідно із рахунку №СФ-ВП5892 від 08.06.2023 на суму 20880,00 грн.
Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не поставив товар "тумблер ППН-45 (сучасний аналог) у кількості 100 штук" на суму 16200,00 грн.
30.07.2026 позивач надіслав відповідачу вимогу вих.№1885/81 від 30.07.2026, у якій просив протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги сплатити заборгованість у розмірі 16200,00 грн або надати документи на підтвердження виконання своїх зобов`язань.
Оскільки відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, попередньої оплати у сумі 16200,00 грн не повернув, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованість 16200,00 грн, інфляційні втрати у сумі 5091,53 грн (нараховані з вересня 2023 року по липень 2026 року) та 3% річних у сумі 1459,33 грн (нараховані за 04.09.2023-04.09.2026).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1,2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Згідно із ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Ураховуючи наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що сторони, у порядку ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунків на оплату товару та оплати позивачем такого товару.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків №СФ-ВП4646 від 05.04.2023 та №СФ-ВП5892 від 08.06.2023 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 37080,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1892 від 12.04.2023 та №3161 від 27.06.2023.
У свою чергу, у відповідача виник зустрічний обов`язок здійснити поставку оплаченого позивачем товару в повному обсязі.
За обґрунтуваннями позивача, відповідач не поставив товар "тумблер ППН-45 (сучасний аналог) у кількості 100 штук" на суму 16200,00 грн.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, встановлює два моменти, коли обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, а саме: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до частини першої статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом вище, 31.07.2026 позивач направив відповідачу вимогу від 30.07.2023 №1885/81, в якій просив відповідача впродовж 10 днів з дня отримання вимоги сплатити заборгованість у розмірі 16200,00 грн або надати документи, що підтверджують виконання своїх зобов`язань.
Зі змісту вимоги випливає, що фактично позивач вимагав від відповідача в строк протягом 10 днів з дня отримання вимоги визначитися щодо виконання договірного зобов`язання, тобто або підтвердити належне виконання зобов`язання з поставки товару відповідними документами, або повернути отримані кошти, якщо такий товар поставлений не був.
Зазначаючи у вимозі про необхідність надати документи, які підтверджують виконання зобов`язань, позивач фактично вимагав від відповідача підтвердити факт здійснення поставки товару, оскільки лише первинними документами (видаткові накладні, акти приймання-передачі, тощо) підтверджується відповідні первинні тощо) підтверджується факт реальної передачі товару позивачу.
У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
З урахуванням наведеного, оскільки позивач виконав свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати, а відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання з поставки товару у строк встановлений у вимозі від 31.07.2026, за висновками суду, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у сумі 16200,00 грн.
Суд враховує, що в статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, невиконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки у повному обсязі оплаченого позивачем товару щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати.
Неповернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п.74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 по справі №910/5444/17, від 30.10.2018 по справі №917/63/18.
Враховуючи наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази поставки відповідачем позивачу товару у повному обсязі, факт перерахування відповідачу попередньої оплати за договором доведений позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав повернення суми попередньої оплати у розмірі 16200,00 грн.
При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Відповідач обставин викладених позивачем у позові не спростував. Докази повернення позивачу попередньої оплати у сумі 16200,00 грн відсутні.
За встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних позивача про стягнення з відповідача 16200,00 грн попередньої оплати.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 5091,53 грн (нараховані з вересня 2023 року по липень 2026 року) та 3% річних у сумі 1459,33 грн (нараховані за 04.09.2023-04.09.2026), то суд зазначає таке.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
У загальних положеннях Цивільного кодексу України про купівлю-продаж (стаття 693) передбачена можливість проведення попередньої оплати товару та правила, пов`язані зі здійсненням такої оплати.
Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
У зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника) виникає зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, і це є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою від 30.07.2023 №1885/81, зі змісту якої слідує, що позивач обрав такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати у сумі 16200,00 грн, у разі якщо відповідач не здійснить поставку товару.
Направлення позивачем вимоги про повернення коштів підтверджується описом вкладення у цінний лист від 31.07.2026. Поштове відправлення №R067242486312 повернуто відправнику 17.08.2024 за закінченням встановленого терміну зберігання.
Водночас суд зазначає, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу не дає підстав вважати вимогу непред`явленою. Отримання відповідачем листа перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, позивача.
За таких обставин, днем отримання відповідачем вимоги є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення.
Отже, вимога є пред`явленою відповідачу з 17.08.2026, а до 27.08.2026 (останній день десятиденного строку, встановленого у вимозі) відповідач зобов`язаний був повернути суму попередньої оплати З 28.08.2026 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.
Відтак, нарахування 3 % річних потрібно здійснювати з 28.08.2026 по 04.09.2026. За перерахунком суду 3% річних становлять 10,65 грн, а тому вимоги у цій частині є частково обґрунтованими.
Щодо інфляційних втрат, то суд зазначає, що позивач визначив період нарахування інфляційних втрат з вересня 2023 року по липень 2026 року.
Водночас, як встановлено вище, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати з 28.08.2026, а тому дата виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання перебуває за межами визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат.
За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 5091,53 грн (нараховані з вересня 2023 року по липень 2026 року) є необґрунтованими.
Позивач у позові просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту фактичного виконання рішення суду, відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України.
Згідно приписів ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Суд зазначає, що застосування ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на суму основного боргу, починаючи з 05.09.2026 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.
Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 620996,40 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
ВИСНОВКИ СУДУ
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості у сумі 16200,00 грн та 3% річних у сумі 10,65 грн. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 5091,53 грн та 35 річних у сумі 1448,68 грн належить відмовити з підстав їх необгрунтованості.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРО-ПРО" (04064, м.Київ, вул. Костанайська, буд.10, ідентифікаційний код 44265935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (02093, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.34-А, ідентифікаційний код 14302667) заборгованість у сумі 16200,00 грн, 3% річних у сумі 10,65 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1897,04 грн.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2026 у справі №910/11771/26, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 16200,00 грн, починаючи з 05.09.2026 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 16200 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.11.2026.
Суддя С.О. Турчин
Судове рішення № 141537723, Господарський суд м. Києва було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/11771/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: