Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.11.2026Справа № 204/10295/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу"
до 1. Держави Україна в особі Національної поліції України
2. Головного управління Національної поліції у м. Києві
3. Державної казначейської служби України
про стягнення 929 404,96 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Мацак О. Ю. (адвокат за ордером серія АН№1941175 від 23.03.2026) (в режимі відеоконференції);
від відповідача-1: Невгад Я.В. (в порядку самопредставництва);
від відповідача-2: Чеботаренко І.Я. (в порядку самопредставництва);
від відповідача-3: не з`явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
11.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" (позивач) звернулось до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з позовом про стягнення з Держави Україна в особі Національної поліції України (відповідач-1) суми збитків в розмірі 929 404,96 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року №204/10295/23 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" відмовлено в повному обсязі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року №204/10295/23 Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року №204/10295/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 січня 2026 року №204/10295/23 рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2024 року скасовано, провадження у справі №204/10295/23 закрито.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2026 року справу №204/10295/23 передано для розгляду до Господарського суду міста Києва.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №204/10295/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
24.03.2026 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2026.
02.04.2026 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Казначейство не є обов`язковою стороною відповідача у справі. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування матеріальної шкоди. Окрім того, звертаючись із позовом про відшкодування матеріальних збитків, позивач намагається отримати ті самі кошти, але від інших осіб.
03.04.2026 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
13.04.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що Національна поліція досудове розслідування не здійснювала і будь-яких процесуальних рішень не приймала, у зв`язку з чим є неналежним відповідачем. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази причинного зв`язку між завданою позивачу майновою шкодою та діями НП і ГУНП. З обставин справи вбачається, що позивач не позбавлений права звернутись до винного товариства чи його директора з вимогою про відшкодування шкоди.
15.04.2026 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
16.04.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що саме бездіяльність поліції не призвела до жодних позитивних наслідків у вигляді притягнення директора ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
В підготовчому засіданні 12.05.2026 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 31.03.2026, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду, встановлено сторонам строк для подання відповідних заяв по суті та оголошено перерву до 07.07.2026.
25.05.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач додає до позовної заяви постанову про визнання його потерпілим, цивільний позов, поданий в рамках кримінального провадження.
26.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначено, що відповідач підміняє предмет та підстави позову, оскільки позов пред`явлено не про відшкодування шкоди, завданої шахрайством, а про відшкодування шкоди, завданою бездіяльністю органів досудового розслідування. Причинно-наслідковий зв`язок між незаконною бездіяльністю поліції та завданими збитками є очевидним.
27.05.2026 та 28.05.2026 до суду від позивача надійшли відповіді на відзив, в яких зазначено, що саме в результаті бездіяльності поліції не встановлено та не притягнуто до відповідальності винних осіб, не забезпечено накладання арешту на майно осіб, що вчинили злочин та не забезпечено можливість реального відшкодування шкоди.
01.06.2026 до суду від відповідача-2 надійшли заперечення, в яких вказано, що позивач намагається надати процесуальному рішенню слідчого судді статус вироку або ухвали суду, ігноруючи вимоги статті 75 ГПК України шляхом тлумачення норм процесуального законодавства на власну користь.
Ухвалою від 07.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 18.08.2026 року.
В засіданні 18.08.2026 року у справі було оголошено перерву до 06.10.2026 року.
В засіданні 06.10.2026 року у справі було оголошено перерву до 03.11.2026 року.
В засіданні 03.11.2026 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
26.07.2017 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Енергетики» Договір №117/12 на поставку позивачу дизельного генератора вартістю 464 694,60 грн.
Як зазначає позивач, ТОВ «Світ Енергетики», що з`ясовано позивачем, не замовляло дизельний генератор у компанії виробника та не оплачувало його вартість, а директор вказаного товариства ОСОБА_1 надав документи із завідомо неправдивою інформацією.
29.01.2018 позивач звернувся до прокуратура міста Києва (заява від 26.01.2018) про вчинене кримінальне правопорушення.
08.02.2018 Позивач звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури міста Києва.
27.04.2018 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/8208/18-к скарга позивача задоволена, зобов`язано уповноважених осіб прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про вчинене кримінальне правопорушення розслідування й розпочати розслідування.
13.06.2018 Прокуратурою міста Києва внесено відомості до ЄРДР за №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ст. 190 КК України, а матеріали кримінального провадження направлені до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
29.08.2018 у зв`язку з бездіяльністю слідчих поліції позивач звернувся зі скаргою на бездіяльність слідчих до Дарницького районного суду м. Києва.
27.09.2018 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/16853/18 задоволена скарга позивача та визнано незаконною бездіяльність слідчих поліції.
05.11.2018 Позивач звернувся до поліції з клопотанням про проведення слідчих дій.
15.11.2018 у зв`язку з бездіяльністю слідчих поліції позивач звернувся зі скаргою до Дарницького районного суду м. Києва.
21.11.2018 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/22591/18 скарга позивача на бездіяльність слідчих задоволена, зобов`язано слідчих вчинити дії та прийняти мотивовану постанову.
11.02.2019 позивач подав скаргу до прокуратури міста Києва на невиконання рішень суду (ухвали суду від 27.09.2018 у справі №753/16853/18 та ухвали суду від 21.11.2018 у справі №753/22591/18), недотримання розумних строків слідчими поліції.
21.02.2019 Київська місцева прокуратура № 2 повідомила позивача, в інтересах якого діяв адвокат Мацак О.Ю., що з метою активізації досудового розслідування кримінально провадження процесуальним керівником в порядку ст. 36 КПК України надано письмові вказівки.
18.03.2019 позивача було визнано потерпілим в рамках кримінального провадження №42018100000000542.
05.06.2019 позивачем подано цивільний позов про відшкодування матеріальних збитків в рамках кримінального провадження.
31.10.2019 позивачем подано до поліції клопотання про проведення слідчих дій в кримінальному провадженні.
06.11.2019 позивачем подана до суду скарга на бездіяльність слідчого поліції. Скарга подана у зв`язку з тим, що в порушення вимог процесуального законодавства, клопотання від 31.10.2019 слідчим не розглянуто, слідчі дії не проводяться, слідчими органами влаштовується тяганина.
20.11.2019 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі 753/21474/19 скарга позивача на бездіяльність слідчого поліції Сіренко А.В. задоволена.
20.01.2020 у зв`язку з бездіяльність слідчого, враховуючи, що слідчі дії не проводяться тривалий час, слідчими органами влаштовується тяганина, позивач подав до суду заяву про відвід слідчого.
07.02.2020 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі 753/1348/19 заява позивача про відвід слідчого поліції Сіренко А.В. задоволена.
29.05.2020 позивач подав до поліції заяву про надання для ознайомлення матеріалів кримінального провадження та повідомлення про виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07.02.2020 у справі 753/1348/19.
21.08.2020 Позивач отримав постанову слідчого від 06.04.2020 про закриття кримінального провадження №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
10.09.2020 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва у справі №753/14474/20 скасована постанова слідчого поліції від 06.04.2020 року про закриття кримінального провадження №42018100000000542 від 12.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
05.11.2020 Позивач звернувся до поліції с запитом про виконання ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 10.09.2020 у справі №753/14474/20 та подальше розслідування кримінального провадження №42018100000000542.
13.11.2020 Поліція надала відповідь та повторно повідомила, що постановою слідчого від 06.04.2020 кримінальне провадження №42018100000000542 від 13.06.2018 року закрито та було надано копію постанови від 06.04.2020 про закриття кримінального провадження.
Водночас, як зазначає позивач, після скасування судом зазначеної постанови (ухвала суду від 10.09.2020 у справі №753/14474/20) та будучи обізнаним про ці обставини поліція надала повторно копію постанови від 06.04.2020 про закриття кримінального провадження №42018100000000542 від 13.06.2018 року.
25.11.2020 позивач знову звернувся до поліції, повідомив, що судовим рішенням (ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 10.09.2020 у справі №753/14474/20) скасована постанова слідчого поліції від 06.04.2020 року про закриття кримінального провадження №42018100000000542 від 12.06.2018.
Позивач в третій раз надав поліції копію судового рішення (ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10.09.2020 у справі №753/14474/20).
04.12.2020 Поліція листом за вих. № 26058/125/48/02-2020 повідомила позивача що постановою слідчого від 06.04.2020 кримінальне провадження №42018100000000542 від 13.06.2018 року закрито та надано в четвертий раз копію постанови про закриття кримінального провадження від 06.04.2020.
Позивач зазначає, що поліція фактично ігнорує судові рішення. Після скасування судом постанови про закриття кримінального провадження працівниками поліції не було вчинено жодних процесуальних дій для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин справи. Крім того, будучи обізнаними про скасування судом постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 06.04.2020, нехтуючи рішенням суду від 10.09.2020, поліція неодноразово повідомляла позивача про закриття кримінального провадження.
07.04.2023 позивач звернувся до поліції із заявою в порядку ст. 56 КПК України в рамках кримінальне провадження №42018100000000542 від 13.06.2018 року.
Станом на 20 червня 2023 року позивач не отримав жодної відповіді від поліції
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави матеріальної шкоди, завданої неефективністю та надмірною тривалістю здійснення кримінального провадження, в якому він є потерпілим, внаслідок чого винна особа не була притягнена до кримінальної відповідальності, чим завдали йому майнової шкоди у вигляді викрадених коштів в розмірі 464 694,60 грн, на які позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 381 638,24 грн та 3% річних в розмірі 83 072,12 грн, що загалом становить 929 404,96 грн.
Відповідачі проти позову заперечували зазначаючи, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб, сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачу іншими особами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване ст. 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
За правилом ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.
Суд, слідчий суддя здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
Матеріалами справи підтверджуються обставинна надмірної тривалості кримінального провадження, відомості про яке внесені в ЄРДР 13.06.2018 за №42018100000000542 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та його неефективності, в якому позивач є потерпілим, відсутності результатів досудового розслідування понад 5 років.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20.01.2021 у справі №686/27885/19, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, сама по собі, не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та відповідно не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Таким чином, факт того, що ухвалами слідчих суддів зобов`язано уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не доводить заподіяння позивачу шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю слідчого, прокурора та настанням матеріальної шкоди.
Так, позивач просить стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 929 137,60 грн, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, але позовна заява не містить навіть доказів укладання Договору між позивачем та ТОВ «Світ Енергетики» та доказів перерахування позивачем коштів за дизельний генератор. Хоча в тексті самої позовної заяви вказано про те, що 26.07.2017 року ТОВ «Інструмент Донбасу» уклало з ТОВ «Світ Енергетики» договір №117/12 на поставку дизельного генератора та сплатило його вартість у загальному розмірі 464 694,60 грн.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
За приписами статті 1166 ЦК України шкода, завдана злочином, відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом. Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у межах кримінального провадження звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків.
Отже, звертаючись із позовом про відшкодування матеріальних збитків, позивачем пред`явлено позов щодо отримання відшкодування за ці збитки, але від інших, не пов`язаних з первинним діянням, осіб.
Завдання збитків позивачу трапилось не через дії чи бездіяльність відповідачів, а через ризики підприємницької діяльності, розслідування негативних наслідків від якої вже здійснюється органами досудового розслідування.
При цьому, установлений судами факт бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні щодо зобов`язання уповноважених осіб розглянути клопотання позивача та надати йому відповідь, відвід слідчого, скасування постанови про закриття кримінального провадження не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому матеріальної шкоди.
Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
У випадку, якщо порушення (дія/бездіяльність) уповноваженого органу має триваючий характер, встановленню підлягає також конкретно визначений період бездіяльності такого органу, оскільки вказана обставина впливає на визначення розміру моральної шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органів державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідачів і шкодою, завданою викраденням грошових коштів, про яке заявляє позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року Справа № 916/1423/17).
Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інструмент Донбасу" судовий збір, сплачений до державного бюджету.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 16.11.2026 року.
Суддя С. МОРОЗОВ
Судове рішення № 141537610, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 204/10295/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: