Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.11.2026Справа № 910/11456/26
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Акціонерного товариства «Альтбанк», м. Київ
про стягнення 43 571,67 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Альтбанк» (відповідач) суми банківської гарантії в розмірі 269 317,71 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 17 981,01 грн та суми 3% річних в розмірі 6 640,72 грн, у зв`язку з невиплатою відповідачем суми банківської гарантії за Гарантією №117486/GL-225/12 від 04.08.2025 року.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 16.09.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 16.09.2026 року міститься в матеріалах справи).
01.10.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що п. 4 Банківської гарантії передбачає її закінчення не тільки за строком дії, а і, зокрема, за умови укладання договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, а саме, 17.09.2025 року між позивачем та ТОВ «Сватекс» укладено договір за результатами проведеної закупівлі. 02.10.2025 року до банку від ПП «Спецкомплект» надійшло повідомлення про припинення дії Банківської гарантії, у зв`язку з укладенням договору з переможцем процедури закупівлі, у зв`язку з чим дію вказаної гантії булоприпинено 02.10.2025 року. Оскільки вимога позивача від 20.10.2025 року (отримана банком 23.10.2025 року) про виплату банківської гарантії надійшла до банку після закінчення строку дії банківської гарантії, тому підстави для виплати позивачу пред`явлених ним сум відсутні.
13.10.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що факт невиконання тендерних вимог Приватним підприємством «Спецкомплект» підтверджується протоколом відхилення тендерної пропозиції від 27.08.2025 року, що свідчить про настання гарантійного випадку в період дії банківської гарантії, узв`язку з чим банк зобов`язаний здійснити виплату пред`явленої суми. Окрім того, позивачем зазначено, що сам по собі факт укладення договору з переможцем процедури закурпівлі не скасовує порушення ПП «Спецкомплект» вимог тендерної документації, а банківська гарантія не може бути припиненою з інших причин, крім передбачених ст. 568 ЦК України.
14.10.2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких зазначено, що у банку не виникає безумовного обов`язку в день настання випадку здійснити виплату банківської гарантії, а позивач протягом строку дії гарантії з 27.08.2025 (день випадку) по 02.10.2025 (день припинення гарантії) не пред`явив повідомлення про настання гарантійного випадку та виплату суми гарантії.
23.10.2026 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що одного листа принципала недостатньо для дострокового припинення дії банківської гарантії, оскільки банк не надсилав запити ні до бенефіціара, ні до банку бенефіціара, чим порушив положення абз. 1 п. 43 Положення №639. Окрім того, бенефіціар не надавав згоди на дострокове припинення банківської гарантії. Оскільки гарантія є безвідкличною і безумовною, тому банк не може змінювати її умови і вона не може бути припинена гарантом без згоди та погодження з бенефіціаром.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
18.08.2025 за результатами розгляду тендерних пропозицій у відкритих торгах (оголошення про проведення процедури закупівлі за ідентифікатором UA-2025-07-29 010891-a; назва предмету закупівлі відповідно до класифікатора - ДК 021:2015:18130000-9: Спеціальний робочий одяг) (далі - Процедура закупівлі) філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Замовник) визнано переможцем Процедури закупівлі за Лотом 2 Приватне підприємство «СПЕЦКОМПЛЕКТ» (далі ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ», Переможець, Принципал), про що зазначено у електронному Протоколі визначення переможця закупівлі та намірі укласти договір про закупівлю, які опубліковані в авторизованій електронній системі публічних закупівель Prozorro.
18.08.2025 Замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за Лотом 2 з ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ».
Відповідно до Розділу І Додатку 3 до тендерної документації до Процедури закупівлі (далі - Тендерна документація) переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує чотири дні з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель документи, що підтверджують відсутність підстав, зазначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (із змінами) (далі - Особливості).
Відповідно до п. 1.2 Розділу І Додатку 3 до Тендерної документації Переможець у строк, що не перевищує чотири дні з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю повинен надати замовнику шляхом оприлюднення в електронній системі закупівель, зокрема, витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - Витяг) або довідка МВС України чи відповідного територіального підрозділу про притягнення (не притягнення) до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України на керівника учасника/фізичну особу, яка є учасником. Документ має бути сформовано не раніше 60 (шістдесяти) календарних днів відносно дати його подання.
22.08.2025 Переможець Процедури закупівлі надав Витяг, інформація в якому була актуальна станом на 20.05.2025, що, як зазначено позивачем, не відповідає вимогам Тендерної документації, оскільки така інформація повинна була бути актуальною станом не раніше, ніж на 24.06.2025.
Так, як зазначено в позові, Переможець Процедури закупівлі не надав Замовнику документ про притягнення (не притягнення) до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України на керівника учасника/фізичну особу, яка є учасником, сформований не раніше 60 (шістдесяти) календарних днів відносно дати його подання, шляхом оприлюднення такого документу в Prozorro у строк, визначений пунктом 1 Додатку 3 до Тендерної документації.
Електронним Протоколом відхилення тендерної пропозиції/пропозицій від 27.08.2025, опублікованим в Prozorro, ухвалено рішення Позивача, згідно з яким відхилено тендерну пропозицію ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» по процедурі закупівлі «ЦЗВ-25Т_245_ВО: Костюми теплозахисні Гудок (Лот 2 - 18130000-9 Спеціальний робочий одяг)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-07-29-010891-a, з наступної підстави: переможець процедури закупівлі не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 пункту 47 цих особливостей (абзац 3 підпункту 3 пункту 44 Особливостей).
При цьому, на виконання умов Додатку 5 до Тендерної документації ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» надало забезпечення тендерної пропозиції у вигляді безвідкличної та безумовної банківської гарантії від 04.08.2025 № 117486/GL-225/12 (далі - Банківська гарантія), виданої Акціонерним товариством «АЛЬТБАНК» (далі АТ «АЛЬТБАНК», Відповідач, Гарант).
Дата закінчення строку дії гарантії: 29.12.2025 включно.
Сума Банківської гарантії: 269 317,71 грн.
Також п. 3 Банківської гарантії закріплено, що вимога надається Бенефіціаром на поштову адресу гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії гарантії.
Пунктом 4 Банківської гарантії визначено, що строком дії гарантії є період з дати початку дії гарантії до дати закінчення дії гарантії (включно) або до настання однієї з таких подій залежно від того, що настане раніше:
- сплата Бенефіціару суми гарантії;
- отримання гарантом письмової заяви Бенефіціара про звільнення гаранта від зобов`язань за цією гарантією;
- отримання гарантом повідомлення принципала про настання однієї з обставин, що підтверджується відповідною інформацією, розміщеною на вебпорталі Уповноваженого органу, а саме:
- закінчення строку дії тендерної пропозиції та забезпечення тендерної пропозиції, зазначеного в тендерній документації;
- укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі);
- відкликання принципалом тендерної пропозиції до закінчення строку її подання;
- закінчення тендеру в разі не укладення договору про закупівлю з жодним з учасників, які подали тендерні пропозиції.
Крім цього, пунктом 7 Банківської гарантії визначено, що вона надається виключно Бенефіціару і не може бути передана або переуступлена будь-кому, а відносини за цією гарантією регулюються законодавством України.
Умовами Банківської гарантії також передбачено, що вимога Бенефіціара повинна містити посилання на одну з таких умов (підстав), що підтверджують невиконання Принципалом своїх зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією: відкликання тендерної пропозиції принципалом після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними; непідписання принципалом, який став переможцем тендеру, договору про закупівлю; ненадання принципалом, який став переможцем тендеру, забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією; ненадання принципалом, який став переможцем процедури закупівлі, у строк, визначений абзацом п`ятнадцятим пункту 47 Особливостей документів, що підтверджують відсутність підстав, визначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 пункту 47 цих Особливостей.
Як зазначає позивач, у зв`язку з фактом невиконання ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» зобов`язань, передбачених його тендерною пропозицією в частині надання належного документу, що підтверджує відсутність підстав, передбачених підпунктами 3, 5, 6 і 12 пункту 47 Особливостей, що є гарантійним випадком відповідно до умов Банківської гарантії, позивач засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направив до Відповідача вимогу від 20.10.2025 № ЦЗВ-20/3955 про сплату повної (гарантованої) суми тендерного забезпечення у розмірі 269 317,71 грн.
Вимога позивача отримана відповідачем 23.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за трек номером 0304911417676 та не заперечується останнім.
29.10.2025 філія «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» отримала від відповідача лист від 27.10.2025 №30-1/2741, в якому зазначено, що 02.10.2025 Відповідачем отримано повідомлення Принципала (ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ») про настання підстави для дострокового припинення дії Банківської гарантії, а саме: укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі), що підтверджується інформацією на Prozorro.
Враховуючи, що вимога філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» від 20.10.2025 № ЦЗВ-20/3955 залишена з боку АТ «АЛЬТБАНК» без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму банківської гарантії в розмірі 269 317,71 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 17 981,01 грн та суму 3% річних в розмірі 6 640,72 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що п. 4 Банківської гарантії передбачає її закінчення не тільки за строком дії, а і, зокрема, за умови укладання договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, а саме, 17.09.2025 року між позивачем та ТОВ «Сватекс» укладено договір за результатами проведеної закупівлі. 02.10.2025 року до банку від ПП «Спецкомплект» надійшло повідомлення про припинення дії Банківської гарантії, у зв`язку з укладенням договору з переможцем процедури закупівлі, у зв`язку з чим дію вказаної гантії булоприпинено 02.10.2025 року. Оскільки вимога позивача від 20.10.2025 року (отримана банком 23.10.2025 року) про виплату банківської гарантії надійшла до банку після закінчення строку дії банківської гарантії, тому підстави для виплати позивачу пред`явлених ним сум відсутні. Крім того, у банку не виникає безумовного обов`язку в день настання випадку здійснити виплату банківської гарантії, а позивач протягом строку дії гарантії з 27.08.2025 (день випадку) по 02.10.2025 (день припинення гарантії) не пред`явив повідомлення про настання гарантійного випадку та виплату суми гарантії, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку про наступне.
За змістом частини першої статті 546 ЦК України гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання. Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15 грудня 2004 року (далі - Положення).
Відповідно до підпункту 9 п. 3 Розділу І "Загальні положення" гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Гарантійний випадок - це одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Гарантія може бути відкличною або безвідкличною. Безвідклична гарантія - це гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром. Безумовна гарантія - це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (пункт 2 Положення).
Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з п. 28 Положення гарантія є чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії є день надсилання бенефіціару або банку бенефіціара, або авізуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення з текстом гарантії чи дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надсилання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її бенефіціару чи принципалу для подальшого передавання її бенефіціару.
Згідно з п. 65 Положення Бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Банк бенефіціара (резидент) приймає вимогу бенефіціара разом з документами (якщо вони передбачені умовами гарантії) та надсилає її (їх) безпосередньо банку-гаранту або банку, від якого надійшла гарантія, якщо умовами гарантії передбачено подання документів (вимоги та інших обумовлених у гарантії документів) через банк бенефіціара (резидента). (п. 63 Положення).
Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:
1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок; або
2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку, якщо бенефіціару відкрито рахунок в іншому банку. (п. 67 Положення).
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 904/1156/19.
Як вже встановлено судом, банк надав позивачу безвідкличну та безумовну гарантію (зі строком дії з 04.08.2025 до 29.12.2025 включно, якщо жодна з подій, передбачених у п. 4 не настане раніше) на сплату 269 317,71 грн протягом 5 робочих днів з дня отримання гарантом першої письмової вимоги бенефіціара про сплату суми гарантії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» направив до Відповідача вимогу від 20.10.2025 № ЦЗВ-20/3955 про сплату повної суми тендерного забезпечення у розмірі 269 317,71 грн, яка отримана відповідачем 23.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за трек номером 0304911417676 та не заперечується останнім.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.
За змістом статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.
Підпунктом 9 пункту 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Вимога - це лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту (підпункт 7 пункту 3 Положення).
Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (підпункт 8 пункту 3 Положення).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром. Підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань.
У пункті 62 Положення визначено, що бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Згідно з пунктом 36 розділу V Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Підпункт 11 пункту 2 розділу І Положення передбачає, що належне представлення - це представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями
Положення не дає визначення достовірності вимоги. Водночас за змістом: пункту 54 (авізуючий банк (резидент), отримавши від іншого банку гарантію, перевіряє достовірність цієї гарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), пункту 69 (банк-гарант (резидент), отримавши від іншого банку контргарантію, перевіряє достовірність цієї контргарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), - випливає, що під перевіркою достовірності вимоги слід розуміти перевірку того, що вимога подана (підписана) бенефіціаром (від його імені), а не іншою особою. Відтак, отримавши вимогу, банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: чи є така вимога належним представленням; чи є така вимога достовірною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 17 травня 2024 року в справі № 910/17772/20.
У вказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновків про те, що: "гарант не вправі оцінювати наявність чи відсутність обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України встановлює вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. У відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, яке не залежить від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Отже, гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема, вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі".
Таким чином, вимога бенефіціара (разом з документами, якщо вони передбачені умовами гарантії) має лише зовні (формально) відповідати встановленим гарантією умовам. Відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником (принципалом) не є підставою для відмови гаранта від платежу. Гарант не повинен встановлювати факт порушення принципалом основного зобов`язання, зокрема детально аналізувати зміст доданих до вимоги документів, при прийнятті рішення про виплату за гарантією.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 червня 2024 року в справі № 910/11933/22.
Матеріалами справи підтверджується і сторонами не спростовано факту порушення ПП «Спецкомплект» у процедурі закупівлі «ЦЗВ-25Т_245_ВО: Костюми теплозахисні Гудок (Лот 2 - 18130000-9 Спеціальний робочий одяг)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2025-07-29-010891-a, яке полягало у ненаданні у спосіб, зазначений в тендерній документації, документу, що підтверджує відсутність підстав, визначених у підпунктах 3, 5, 6 і 12 пункту 47 цих особливостей (абзац 3 підпункту 3 пункту 44 Особливостей).
Так, пунктом 4 Банківської гарантії визначено, що строком дії гарантії є період з дати початку дії гарантії до дати закінчення дії гарантії (включно) або до настання однієї з таких подій залежно від того, що настане раніше, зокрема, отримання гарантом повідомлення принципала про настання однієї з обставин, що підтверджується відповідною інформацією, розміщеною на вебпорталі Уповноваженого органу, а саме, укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі).
02.10.2025 року до АТ «АЛЬТБАНК» від ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» надійшов лист-повідомлення №428 від 02.10.2025 відповідно до якого останній повідомив Банк про настання підстав для дострокового припинення дії Банківської гарантії № 117486/GL-225/12 від 04.08.2025року.
Так, ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» у зазначеному листі-повідомленні, як підставу для припинення дії Банківської гарантії, вказав укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі, у зв`язку із чим просив припинити її дію.
На підставі вказаного листа-повідомлення № 428 від 02.10.2025, з урахуванням укладеного Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ЦЗВ-02-05625-01 від 17.09.2025 з учасником закупівлі ТОВ «СВАТЕКС», відповідно до п.п.3,4 умов Банківської гарантії №117486/GL 225/12 від 04.08.2025року її дію було припинено з 02.10.2025року.
Після цього, 23.10.2025 року до Банка надійшла вимога № ЦЗВ-20/3955 від 20.10.2025 року від АТ «Укрзалізниця» за даною Банківською гарантією, що підтверджується конвертом поштового відправлення № 0304911417676 з відміткою від 22.10.2025, описом вкладення у цінний лист поштового відправлення № 0304911417676 від 22.10.2025 року та відміткою штампу вхідної кореспонденції АТ «АЛЬТБАНК» на даній вимозі за № 4445 від 23.10.2025.
АТ «АЛЬТБАНК» до АТ «Укрзалізниця» засобами поштового зв`язку направив лист відповідь № 30-1/2741 від 27.10.2025 щодо письмової вимоги № ЦЗВ -20/3955 від 20.10.2025року.
Зазначеним листом-відповіддю Позивачу було роз`яснено, що до отримання Банком Вимоги строк дії виданої Банком Гарантії № 117486/GL-225/12 від 04 серпня 2025 року закінчився згідно з умовами такої Гарантії, оскільки Банк отримав від ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» повідомлення про настання події, передбаченої пунктом 4 Гарантії, а саме: «укладення договору про закупівлю з учасником, який став переможцем процедури закупівлі (крім переговорної процедури закупівлі)», що підтверджується відповідною інформацією, розміщеною на веб-порталі Уповноваженого органу за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2025-07 29-010891-a.
Втім, така відмова банку про припинення його зобов`язань за гарантією через укладенням бенефіціаром договору закупівлі з наступним переможцем закупівлі - ТОВ "Сватекс", підлягає відхиленню судом, оскільки гарантія від 04.08.2025 № 117486/GL-225/12 забезпечувала виконання зобов`язання саме з боку ПП "Спецкомплект" (принципала) у процедурі закупівлі UA-2025-07-29-010891-a, а не розповсюджувалась на інших переможців закупівлі, в той час як інші учасники процедури закупівлі забезпечені відповідно іншими банківськими гарантіями.
Суд звертає увагу сторін на те, що пунктом 7 Банківської гарантії визначено, що вона надається виключно бенефіціару задля гарантування виконання принципалом своїх зобов`язань, тому гарантія не може бути припиненою з підстав укладенням бенефіціаром договору закупівлі з наступним переможцем закупівлі, який не є строною даних правовідносин.
Відтак, позивач, як встановлено Судом, в межах строку дії гарантії, правомірно, після настання гарантійного випадку, звернувся до відповідача із вимогою про виплату суми банківської гарантії в розмірі 269 317,71 грн, проте банком було неправомірно відмовлено у виплаті вказаної суми.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості у вигляді суми гарантійного платежу в розмірі 269 317,71 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17 981,01 грн та 3% річних у розмірі 6 640,72 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 6 640,72 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 17 981,01 грн, у з в`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.
Судовий збір, у розмірі 3 527,27 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціоненого банку «Альтбанк» (код ЄДРПОУ 19358784, адреса: 03037, м. Київ, вул. Максима Токарєва, буд. 5) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) суму заборгованості в розмірі 269 317,71 грн (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста сімнадцять гривень 71 копійка), суму 3% річних в розмірі 6 640,72 грн (шість тисяч шістсот сімдесят дві гривні 72 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 17 981,01 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривна 01 копійка) та суму судового збору в розмірі 3 527,27 грн (три тисячі п`ятсот двадцять сім гривень 27 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С. МОРОЗОВ
Судове рішення № 141537604, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/11456/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: