Рішення № 141537108, 17.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
17.11.2026
Номер справи
904/5343/26
Номер документу
141537108
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5343/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5343/26

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до Криворізької міської ради

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Криворізької міської ради (далі - відповідач) про стягнення 23.460,21 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 4.931,44 грн трьох процентів річних та 21.185,30 грн інфляційних втрат.

Позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5343/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026.

Ухвалою від 08.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 23.09.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувати строк позовної давності, судові витрати покласти на позивача.

Через систему «Електронний суд» 28.09.2026 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить суд залучити до матеріалів справи копію листа Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради №7-23/02-01-13/1957 від 25.09.2026 з додатком.

Суд встановив, що згідно з інформацією, викладеною у листі Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради №7-23/02-01-13/1957 від 25.09.2026 за відомостями Реєстру Криворізької міської ради територіальної громади наявна інформація за адресою: АДРЕСА_1 з 10.06.2019 за вказаною адресою зареєстрований Беліков Олександр Вікторович.

Через систему «Електронний суд» 30.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

На думку позивача, застосування позовної давності у даній справі вбачається неможливим з огляду на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у тому числі, і станом на час звернення позивача з позовом до суду й на час ухвалення заочного рішення суду, яке наразі скасовано за заявою відповідача).

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п. 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Також правова позиція щодо застосування ст. 257 ЦК України та п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, від 22.06.2022 у справі №916/1157/21.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

На думку позивача, станом на дату подачі позовної заяви строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги не сплив та продовжився на строк дії карантину.

Крім того, істотне значення для визначення перебігу позовної давності у даній справі мають обставини щодо правового статусу спірної квартири.

Так, рішенням від 07.12.2017 спірну квартиру визнано відумерлою спадщиною.

У подальшому рішенням Криворізької міської ради від 28.02.2018 №2481 прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Кривого Рогу відумерлу спадщину, у тому числі спірну квартиру.

Також позивач зауважив, що Законом України №540-ІХ від 30.03.2020 року було внесено зміни до ЦК України, якими передбачено продовження строків позовної давності на строк дії карантину. Надалі перебіг строків позовної давності був продовжений та зупинений на період дії воєнного стану. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 01.12.2021 у справі №373/651/20.

При цьому Законом України №4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025, поновлено перебіг строків позовної давності, зупинених на час дії карантину та воєнного стану.

Отже, періоди, протягом яких перебіг позовної давності був продовжений та/або зупинений у силу закону, не підлягають включенню до загального строку позовної давності при визначенні моменту її спливу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 03.09.2026, при цьому позовна заява була зареєстрована в канцелярії підприємства 27.08.2026.

Заборгованість, заявлена позивачем за період з жовтня 2013 року по квітень 2019 року, підлягає врахуванню при розгляді справи, а підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог відсутні.

На думку позивача, відповідач безпідставно посилається на свою неналежність як сторони у справі. Зазначені доводи є помилковими та не відповідають фактичним обставинам і нормам чинного законодавства. З урахуванням рішення Криворізької міської ради від 28.02.2018 №2481, яким відумерлу спадщину у вигляді квартири прийнято до комунальної власності територіальної громади, зазначене майно з моменту його прийняття перебуває у власності територіальної громади в особі Криворізької міської ради.

Позивач вважає, що оскільки відумерла спадщина виникла з моменту смерті спадкодавця та до моменту прийняття її у комунальну власність територіальної громади, обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг за спірною квартирою виникає у відповідача як правонаступника майна спадкодавця з моменту відкриття спадщини, тобто з 2013 року, незалежно від факту реєстрації чи фактичного проживання осіб у спірному житлі.

Через систему «Електронний суд» 21.10.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Відповідач наголошує, що законодавцем чітко визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Беручи до уваги період за який позивачем заявлено вимоги, а саме, з жовтня 2013 року, на думку відповідача, наявні підстави для впровадження наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, а саме що є підставою для відмови у позові.

Через систему «Електронний суд» 29.10.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення.

Позивач стверджує, що обставини смерті попереднього власника, наявності судового рішення про визнання спадщини відумерлою та подальшого оформлення майна у власність територіальної громади мають оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, зокрема щодо періоду виникнення заборгованості та правових підстав покладення відповідного обов`язку на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

З 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 є позивач.

За наявною у позивача інформацією вказане нерухоме майно знаходиться у комунальній власності відповідача, що створює перешкоди для належного врегулювання питання отримання товариством грошових коштів за надані житлово-комунальні послуги.

Позивачем встановлено, що 25.05.2020 Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради звернувся із заявою до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу про визнання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною та про передачу її у власність Криворізькій міській територіальній громаді в особі відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі №212/6700/17 заяву Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 відумерлою спадщиною та про передачу її у власність Криворізькій міській територіальній громаді в особі відповідача задоволено.

Рішенням Криворізької міської ради від 27.01.2021 №176 «Про прийняття відумерлої спадщини до комунальної власності Криворізької міської ради територіальної громади» прийнято до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади відумерлу спадщину, в тому числі трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а також вирішено забезпечити документальне оформлення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за вказаною адресою.

Позивач вважає, що прийнявши відумерлу спадщину відповідач набув право на квартиру, успадкувавши права та обов`язки спадкодавця, а тому має нести тягар утримання майна, яке йому належить.

Позивач у період з 01.10.2013 до 30.04.2019 здійснював постачання теплової енергії на користь відповідача без договору на таке постачання.

Позивач зауважив, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.04.2013 у справі №6-2951цс15.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач наголосив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню в різні періоди Закони України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 та №2189-VІІІ від 09.11.2017.

Наведене пов`язано з тими обставинами, що відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017 зазначений нормативний акт введено в дію з 01.05.2019.

Відповідач стверджує, що не відповідає ознакам індивідуального споживача, в тому числі в зв`язку з чим заявлені до органу місцевого самоврядування позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017 визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Оскільки відповідач є органом місцевого самоврядування та здійснює оплату фактично отриманих послуг за рахунок коштів бюджету територіальної громади виключно на підставі договорів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України.

Додатково відповідач звертає увагу, що квартира АДРЕСА_3 не перебуває на балансовому обліку Криворізької міської ради.

На думку відповідача, він є неналежним відповідачем у справі №904/5343/26. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання саме виконавчих органів міських рад віднесено управління майном, яке належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Міська рада створює відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад.

Враховуючи приписи прямої норми ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідач вважає безпідставними позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» у справі №904/5343/26.

Беручи до уваги період за який позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з листопада 2014 року, компенсацію за інфляційні витрати з жовтня 2013 року, три проценти річних з жовтня 2013 року, пеню з листопада 2021 року, на думку відповідача, наявні підстави для впровадження наслідків спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, а саме що є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, відповідач порушує питання про застосування позовної давності до спірних правовідносин, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Згідно інформації, наданої Департаментом розвитку інфраструктури міста виконавчого комітету Криворізької міської ради, 22.05.2019 Виконавчим комітетом Покровської районної у місті прийнято рішення від №224 «Про видачу ордера на житлове приміщення та зняття з квартирного обліку громадян».

Так, вирішено видати ордер на житлове приміщення, а саме, однокімнатну квартиру АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_1.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену у період з 01.10.2013 до 30.04.2019 теплову енергію, наявності/відсутності договору на постачання теплової енергії; наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку в будинку АДРЕСА_4 є позивач.

Згідно наявних у справі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської Ради позивачем своєчасно розпочато та вчасно закінчено опалювальні сезони 2013-2019 років у м. Кривому Розі.

Належне виконання зобов`язань АТ "Криворізька теплоцентраль" стосовно надання послуги з теплопостачання у період з 01.10.2013 до 30.04.2019 підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: будинку АДРЕСА_2 які додані позивачем до позовної заяви.

Встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі №212/6700/17 заяву Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання однокімнатної квартири АДРЕСА_2 у місті Кривому Розі відумерлою спадщиною та про передачу її у власність Криворізькій міській територіальній громаді в особі відповідача задоволено.

Частиною 1 ст. 60 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Рішенням Криворізької міської ради від 28.02.2018 №2481 «Про прийняття відумерлої спадщини до комунальної власності Криворізької міської ради територіальної громади» прийнято до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади відумерлу спадщину - однокімнатну квартиру 5, будинку 29 на вулиці Дишинського.

З огляду на те, що у період з 01.10.2013 до 30.04.2019 позивач здійснював постачання теплової енергії на користь відповідача без договору на таке постачання, а відповідач не погоджується оплатити наявну заборгованість у добровільному порядку, позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 23.460,21 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, 4.931,44 грн трьох процентів річних та 21.185,30 грн інфляційних втрат.

Заборгованість за спірною адресою заявлена позивачем за період з 01.10.2013 до 30.04.2019.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Законів України Про теплопостачання, Про державне регулювання у сфері комунальних послуг, Про природні монополії; Про ліцензування видів господарської діяльності, Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 Про затвердження Правил користування тепловою енергією.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, зокрема, основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання":

теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Окрім приписів ст. 1212, 1213 ЦК України, правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, у тому числі Законом України від 24.06.2004 №1875-ІУ (зі змінами і доповненнями) "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон №1875-ІУ), який був чинним у період з 30.07.2004 до 01.05.2019, тобто у спірний період.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV передбачено, що споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-IV договір на надання послуг з централізованого опалення у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, у вказаний позивачем період, тобто з 01.10.2013 до 30.04.2019, у відповідача, як споживача житлово-комунальної послуги, були наявні підстави для сплати за послуги з централізованого опалення, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Суд доходить висновку, що на Криворізьку міську раду як власника квартири до квітня 2019 року, покладається обов`язок утримання квартири, в тому числі і обов`язок сплати житлово-комунальних послуг, зокрема, за постачання теплової енергії за вказаною адресою.

Суд відзначає, що п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Обов`язок власника квартири, набутої як спадщини, щодо оплати житлово-комунальних послуг, виникає з моменту прийняття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрацію права власності (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №401/710/15-ц).

У розумінні приписів Житлового кодексу України ( ст.58) основною підставою для заселення жилих приміщень державного і комунального житлового фонду, поселення в гуртожитках та службових жилих приміщеннях є ордер.

Ордер це розпорядчий акт індивідуального характеру, виданий виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить видача такого документа. Ордер є правовою підставою для вселення громадянина з його сім`єю до жилого приміщення.

Саме ордер породжує адміністративно-правові відносини між виконкомом і житлово-експлуатаційною організацією, куди він здається, а з другого цивільні правові відносини між громадянином і зазначеною організацією, яка зобов`язана укласти з ним договір найму жилого приміщення,

І ті й інші відносини породжує саме ордер, а не рішення, що лежить в його основі.

Як вбачається з відомостей реєстру Криворізької міської територіальної громади житлове приміщення, а саме, однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ) на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано 10.06.2019, тобто у період поза визначеного позивачем періоду заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК України, власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Суд дійшов до висновку, що на Криворізьку міську раду як власника покладається обов`язок утримання в спірний період квартиру, в тому числі і обов`язок сплати житлово-комунальних послуг, зокрема, за постачання теплової енергії за спірною адресою у спірний період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 у справі №904/7585/21.

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Як встановлено судом між сторонами відсутні договірні відносин, однак факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

В силу приписів п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції від 11.11.2011) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Строк оплати послуг:

за жовтень 2013 року є таким, що настав 20.11.2013, а строк позовної давності тривав до 20.11.2016 включно;

за листопад 2013 року є таким, що настав 20.12.2013, а строк позовної давності тривав до 20.12.2016 включно;

за грудень 2013 року є таким, що настав 20.01.2014, а строк позовної давності тривав до 20.01.2017 включно;

за січень 2014 року є таким, що настав 20.02.2014, а строк позовної давності тривав до 20.02.2017 включно;

за лютий 2014 року є таким, що настав 20.03.2014, а строк позовної давності тривав до 20.03.2017 включно;

за березень 2014 року є таким, що настав 20.04.2014, а строк позовної давності тривав до 20.04.2017 включно;

за квітень 2014 року є таким, що настав 20.05.2014, а строк позовної давності тривав до 20.05.2017 включно;

за травень 2014 року є таким, що настав 20.06.2014, а строк позовної давності тривав до 20.06.2017 включно;

за червень 2014 року є таким, що настав 20.07.2014, а строк позовної давності тривав до 20.07.2017 включно;

за липень 2014 року є таким, що настав 20.08.2014, а строк позовної давності тривав до 20.08.2017 включно;

за серпень 2014 року є таким, що настав 20.09.2014, а строк позовної давності тривав до 20.09.2017 включно;

за вересень 2014 року є таким, що настав 20.10.2014, а строк позовної давності тривав до 20.10.2017 включно;

за жовтень 2014 року є таким, що настав 20.11.2014, а строк позовної давності тривав до 20.11.2017 включно;

за листопад 2014 року є таким, що настав 20.12.2014, а строк позовної давності тривав до 20.12.2017 включно;

за грудень 2014 року є таким, що настав 20.01.2015, а строк позовної давності тривав до 20.01.2018 включно;

за січень 2015 року є таким, що настав 20.02.2015, а строк позовної давності тривав до 20.02.2018 включно;

за лютий 2015 року є таким, що настав 20.03.2015, а строк позовної давності тривав до 20.03.2018 включно;

за березень 2015 року є таким, що настав 20.04.2015, а строк позовної давності тривав до 20.04.2018 включно;

за квітень 2015 року є таким, що настав 20.05.2015, а строк позовної давності тривав до 20.05.2018 включно;

за травень 2015 року є таким, що настав 20.06.2015, а строк позовної давності тривав до 20.06.2018 включно;

за червень 2015 року є таким, що настав 20.07.2015, а строк позовної давності тривав до 20.07.2018 включно;

за липень 2015 року є таким, що настав 20.08.2015, а строк позовної давності тривав до 20.08.2018 включно;

за серпень 2015 року є таким, що настав 20.09.2015, а строк позовної давності тривав до 20.09.2018 включно;

за вересень 2015 року є таким, що настав 20.10.2015, а строк позовної давності тривав до 20.10.2018 включно;

за жовтень 2015 року є таким, що настав 20.11.2015, а строк позовної давності тривав до 20.11.2018 включно;

за листопад 2015 року є таким, що настав 20.12.2015, а строк позовної давності тривав до 20.12.2018 включно;

за грудень 2015 року є таким, що настав 20.01.2016, а строк позовної давності тривав до 20.01.2019 включно;

за січень 2016 року є таким, що настав 20.02.2016, а строк позовної давності тривав до 20.02.2019 включно;

за лютий 2016 року є таким, що настав 20.03.2016, а строк позовної давності тривав до 20.03.2019 включно;

за березень 2016 року є таким, що настав 20.04.2016, а строк позовної давності тривав до 20.04.2019 включно;

за квітень 2016 року є таким, що настав 20.05.2016, а строк позовної давності тривав до 20.05.2019 включно;

за травень 2016 року є таким, що настав 20.06.2016, а строк позовної давності тривав до 20.06.2019 включно;

за червень 2016 року є таким, що настав 20.07.2016, а строк позовної давності тривав до 20.07.2019 включно;

за липень 2016 року є таким, що настав 20.08.2016, а строк позовної давності тривав до 20.08.2019 включно;

за серпень 2016 року є таким, що настав 20.09.2016, а строк позовної давності тривав до 20.09.2019 включно;

за вересень 2016 року є таким, що настав 20.10.2016, а строк позовної давності тривав до 20.10.2019 включно;

за жовтень 2016 року є таким, що настав 20.11.2016, а строк позовної давності тривав до 20.11.2019 включно;

за листопад 2016 року є таким, що настав 20.12.2016, а строк позовної давності тривав до 20.12.2019 включно;

за грудень 2016 року є таким, що настав 20.01.2017, а строк позовної давності тривав до 20.01.2020 включно;

за січень 2017 року є таким, що настав 20.02.2017, а строк позовної давності тривав до 20.02.2020 включно;

за лютий 2017 року є таким, що настав 20.03.2017, а строк позовної давності тривав до 20.03.2020 включно.

За вимогами позивача до відповідача про стягнення плати за поставлену теплову енергію у період з 01.10.2013 до 28.02.2017 позовна давність спливла, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.03.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Строк оплати послуг:

за березень 2017 року є таким, що настав 20.04.2017, а строк позовної давності тривав до 20.04.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за квітень 2017 року є таким, що настав 20.05.2017, а строк позовної давності тривав до 20.05.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за травень 2017 року є таким, що настав 20.06.2017, а строк позовної давності тривав до 20.06.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за червень 2017 року є таким, що настав 20.07.2017, а строк позовної давності тривав до 20.07.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за липень 2017 року є таким, що настав 20.08.2017, а строк позовної давності тривав до 20.08.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за серпень 2017 року є таким, що настав 20.09.2017, а строк позовної давності тривав до 20.08.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за вересень 2017 року є таким, що настав 20.10.2017, а строк позовної давності тривав до 20.08.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за жовтень 2017 року є таким, що настав 20.11.2017, а строк позовної давності тривав до 20.08.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за листопад 2017 року є таким, що настав 20.12.2017, а строк позовної давності тривав до 20.12.2020 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за грудень 2017 року є таким, що настав 20.01.2018, а строк позовної давності тривав до 20.01.2021 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за січень 2018 року є таким, що настав 20.02.2018, а строк позовної давності тривав до 20.02.2021 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив;

за лютий 2018 року є таким, що настав 20.03.2018, а строк позовної давності тривав до 20.03.2021 включно, разом із цим з 02.04.2020 був продовжений на період дії карантину, воєнного стану і продовжив свій перебіг з 04.09.2025, однак на час подачі позову до суду (станом на 03.09.2026) сплив.

За вимогами позивача до відповідача про стягнення плати за поставлену теплову енергію у період з 01.03.2017 до 28.02.2018 позовна давність спливла, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача плати за поставлену теплову енергію у період з 01.03.2018 до 30.04.2019 у загальному розмірі 8.894,89 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних за загальний період прострочення з 01.12.2013 до 31.07.2026 на загальну суму 4.931,44 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.12.2013 до 31.07.2026 на загальну суму 21.185,30 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд застосувати позовну давність.

Суд зауважує, що зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і щодо додаткової вимоги. Тобто до вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлену теплову енергію у період з 01.10.2013 до 28.02.2018 застосовується позовна давність та суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаний період.

Разом із цим розрахунки трьох процентів річних у розмірі 1.501,01 грн та інфляційних втрат у розмірі 4.861,09 грн, здійснені на заборгованість за поставлену теплову енергію у період з 01.03.2018 до 30.04.2019, суд визнає арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1.024,03 грн, з урахуванням того, що 30,77% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 50101, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ПЛОЩА МОЛОДІЖНА, будинок 1; ідентифікаційний код 33874388) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (Україна, 50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) 8.894,89 грн (вісім тисяч вісімсот дев`яносто чотири грн 89 к.) основної заборгованості, 1.501,01 грн (одну тисячу п`ятсот одну грн 01 к.) трьох процентів річних, 4.861,09 грн (чотири тисячі вісімсот шістдесят одну грн 09 к.) інфляційних втрат, 1.024,03 грн (одну тисячу двадцять чотири грн 03 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 14.565,32 грн основної заборгованості, 3.430,43 грн трьох процентів річних, 16.324,21 грн інфляційних втрат) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк

Часті запитання

Який тип судового документу № 141537108 ?

Документ № 141537108 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141537108 ?

Дата ухвалення - 17.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141537108 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141537108 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141537108, Господарський суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141537108, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 17.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141537108 відноситься до справи № 904/5343/26

Це рішення відноситься до справи № 904/5343/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141537107
Наступний документ : 141537109