Рішення № 141535999, 09.11.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
688/2181/26
Номер документу
141535999
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 688/2181/26

Провадження № 2/675/1025/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (по тексту рішення - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №14736-09/25023 від 11.09.2023 в сумі 34600,00 грн, із яких: заборгованість за основною сумою боргу становить 8000,00 грн; заборгованість за процентами - 26600,00 грн, а також стягнення 2662,40 грн сплаченого судового збору та 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданого позову представник позивача вказує, що 11.09.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем із використанням одноразового пароля укладено кредитний договір №14736-09/2023, за умовами якого перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн.

У подальшому, 15.02.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений договір факторингу №15022024, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 14736-09/2023 від 11.09.2023.

Згідно договору факторингу сума боргу перед позивачем, як новим кредитором становить 34600 грн, із яких: сума заборгованості за основною сумою боргу становить 8000 грн; сума заборгованості за відсотками становить 26600 грн, яка підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував.

16.09.2026 судом через систему «Електронний суд» (сформовано 15.09.2026) отримано від відповідача відзив на позовну заяву, у відповідності до змісту якого позов заперечує повністю в зв`язку з недоведеністю права вимоги та розміру заборгованості належними та допустимими доказами.

Також просив врахувати, що з 03.06.2025 проходить військову службу у Збройних Силах України, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти, штрафи та пеня за період військової служби нарахуванню не підлягають.

У своїй відповіді на відзив від 21.09.2026 позивач просив врахувати, що відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи, а позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як позиція відповідача спрямована виключно на уникнення виконання ним грошових зобов`язань без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Звертає увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви були додані докази, які підтверджують відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором №14736-09/2023 від 11.09.2023. Поряд з цим, договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована.

Також зазначає, що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, оскільки нарахування відсотків за договором про надання фінансового кредиту №14736-09/2023 від 11.09.2023 було припинено ще до моменту його вступу на військову службу.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14.05.2026 цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Ізяславського районного суду Хмельницької області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» визначено головуючого суддю Короля О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026.

29.06.2026 ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області у даній справі відкрито провадження та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 25.08.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації чи було емітовано на ім`я відповідача платіжна картка № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів по такому рахунку за період з 11.09.2023 по 15.09.2023 з можливим відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 14736-09/2023 від 11.09.2023; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_1 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Представник позивача у судове засідання 02.11.2026 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання 02.11.2026 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання також повідомлявся своєчасно, належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.11.2026, є дата складення повного судового рішення, - 09.11.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, 11.09.2023 між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» укладено договір про надання фінансового кредиту №14736-09/2023.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. цього договору передбачено, що тип кредиту: кредит; мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів; дата надання 11.09.2023.

Як визначено договором наданий кредит клієнт, він же відповідач, зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування; дата погашення кредиту 04.09.2024.

Згідно п. 1.4. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за цим договором передбачено в п.5.3. цього договору.

Згідно п. 3.3. договору нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний клієнтом).

При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Як встановлено судом, кредит надавався відповідачу в безготівковій формі у національній валюті на його рахунок включаючи використання реквізитів платіжної картки №4149 - 43xx - xxxx - 6949 (п. 1.6. договору).

Відповідач підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором W8851 договір про надання фінансового кредиту та додаток № 1 до нього - графік платежів, власне, як і паспорт споживчого кредиту, що підтверджується, зокрема і довідкою ТОВ «Аванс Кредит» від 15.02.2024 про ідентифікацію клієнта.

Належність карти 4149 - 43xx - xxxx - 6949 (повний номер 4149-4390-1318-6949) відповідачу та зарахування (переказу) 11.09.2023 грошових коштів на дану карту в сумі 8000,00 грн підтверджується повідомленням №20.1.0.0.0/7-260904/51043-БТ від 09.09.2026 та випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період 11.09.2023-15.09.2023.

Тобто 11.09.2023 успішно перераховано кошти на поточний рахунок споживача, що зазначений в договорі про надання фінансового кредиту №14736-09/2023 від 11.09.2023.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 14736-09/2023 від 11.09.2023, який був доданий до позовної заяви, станом на 15.02.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить 34600,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 26600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

15.02.2024 було укладено договір факторингу №15022024 відповідно до якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Згідно даного Договору факторингу 15.02.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №14736-09/2023 від 11.09.2023.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 14736-09/2023 від 11.09.2023 складає 34600,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 26600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.

Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог, судом враховано також наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджено, що боргові зобов`язання між сторонами по справі виникли на підставі договору про надання фінансового кредиту №14736-09/2023 від 11.09.2023.

На підтвердження укладення указаного кредитного договору позивачем було надано суду докази з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 11.09.2023 між первісним кредитором, який відступив права вимоги позивачу, та відповідачем був укладений вказаний кредитний договір в електронній формі, умови якого кредитором були виконані, однак відповідач у передбачений договором 360 - денний строк, заборгованість не повернув.

На переконання суду, відповідачаем не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитним договором, ані первісному кредитору, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань.

Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи.

Суд вважає доведеним факт переходу права вимоги за кредитним договором до позивача з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому необхідно зазначити, що зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права.

Більш того, предметом розгляду у даній справі є виключно питання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, і, питання щодо дійсності або недійсності договору факторингу не відноситься до предмета доказування у справі.

На думку суду, матеріали справи містять належні та допустимі докази, що підтверджують факт відступлення первісним кредитором права вимоги до відповідача на користь позивача за кредитним договором № 14736-09/2023 від 11.09.2023. Враховуючи це, доводи представника відповідача про те, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові є необґрунтованими та безпідставними.

Також суд зазначає, що до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від нарахування відсотків за кредитним зобов`язанням, оскільки нарахування відсотків за договором про надання фінансового кредиту №14736-09/2023 від 11.09.2023 було припинено ще до моменту його вступу на військову службу (03.06.2025), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2026 №2241 та його поясненнями у відзиві на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідач своїх зобов`язань за договором №14736-09/2023 від 11.09.2023 не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 34600,00 грн, з яких 8000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 26600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, які підтверджені наявними у справі доказами, належним чином обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно з частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2662,40 грн.

У частині заявлених витрат на правничу допомогу, суд врахував наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги від № 42649746/01 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; копію Додаткової угоди № 26304-02/2024 від 10.04.2026 до Договору про надання правової допомоги від № 42649746/01 від 02.01.2026; копію свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841; детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із зазначенням їхньої вартості, акт №14736-09/2023 від 10.04.2026 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом.

Згідно з описом вартість професійної правничої допомоги становить 6000,00 грн, яку належить компенсувати пропорційно до розміру задоволених вимог за рахунок відповідача, із урахуванням повного задоволення позовних вимог, у розмірі 6000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ - 42649746) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №14736-09/2023 від 11.09.2023 у розмірі 34600 (тридцять чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ - 42649746) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності у часників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення з урахуванням ч. 5 ст. 268 ЦПК України складено 09.11.2026.

Суддя Олександр Король

Часті запитання

Який тип судового документу № 141535999 ?

Документ № 141535999 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141535999 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141535999 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141535999 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141535999, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Судове рішення № 141535999, Ізяславський районний суд Хмельницької області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141535999 відноситься до справи № 688/2181/26

Це рішення відноситься до справи № 688/2181/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141535997
Наступний документ : 141557600