Рішення № 141535863, 12.11.2026, Татарбунарський районний суд Одеської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
515/1270/26
Номер документу
141535863
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 515/1270/26

Провадження № 2/515/1961/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретаря судового засідання Комерзан Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2026 року позивачка через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги мотивували таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одеса у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 14 липня 2023 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), актовий запис за №269 від 14 липня 2023 року. На підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 1976 року позивачка та її померлий чоловік придбали у власність житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями а спорудами АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на праві спільної сумісної власності, тобто без визначеності часток. Отже, вищезазначений житловий будинок ОСОБА_1 має право прийняти у спадщину як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України. Для прийняття зазначеного житлового будинку у спадок позивачка звернулась до Саратської державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Однак, нотаріус у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовив з причини невизначеності частки спадкодавця в праві спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок.

Враховуючи вищевказане, просить суд визнати за нею право власності на частину житлового будинку, що належала її чоловікові та визначити за нею відповідну частку.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Відповідно до ухвали судді від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Саратської державної нотаріальної контори Одеської області копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одеса.

02 вересня 2026 року надійшла витребувана інформація (вх.№ 6532/26-Вх 02.09.2026).

Згідно з ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Від представника позивачки адвоката Давиденко К.В. надійшла заява, в якій він просив справу слухати у його та позивачки відсутність, позовні вимоги підтримали (вх. №8579/26-Вх12.11.2026).

Представник відповідача Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. надав суду заяву, у якій просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав повністю (вх. №7939/26-Вх 20.10.2026).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одеса помер ОСОБА_3 , про що Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису № 269 видано 14 липня 2023 року свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 1976 року.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 451849859 від 13.11.2025 року, з якого слідує, що право власності зареєстроване виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 1976 року (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 81831254 від 13.11.2026) (а.с.17).

Також згідно наявного Витягу з Державного реєстру речових прав № 451849977 право власності на вищезазначений житловий будинок зареєстровано виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради Одеської області 07.11.2025 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3235237451040, номер відомостей про речове право: 62302188) за ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності (а.с.17 зворот).

08 жовтня 2025 року ТОВ «Татарбунарське РБТІ та РОН» за завою позивачки виготовило Технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.14-16).

25 червня 2026 року державний нотаріус Саратської державної нотаріальної контори Одеської області, розглянувши подану 25 червня 2026 року заяву від ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та додані до неї документи, виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вказаного житлового будинку з причини невизначеності частки спадкодавця в праві спільної сумісної власності (а.с.9).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме: житлового будинку з будівлями та спорудами станом на 19 червня 2026 року становить 270146,98 грн (а.с.18-19).

Спадкоємицею першої черги за законом є дружина померлого спадкодавця та позивачка у справі ОСОБА_1 . На підтвердження родинних відносин позивачкою надано: копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Татарбунарською селищною радою Татарбунарського району Одеської області 04 травня 1973 року на підставі актового запису №30 від 04 травня 1973 року.

Із матеріалів Спадкової справи №319/2023, наданих державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області на виконання ухвали суду від 13 липня 2026 року, вбачається, що 06 грудня 2023 року та 01 липня 2026 року ОСОБА_1 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а.с.31,74).

Позивачка ОСОБА_1 частково прийняла спадщину та отримала Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,1000 га та 0,362 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належних спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №897241 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №897241(а.с.84,93, 82,91).

Інші спадкоємці: дочка померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заявою від 06 грудня 2023 року до державного нотаріусу Саратської державної нотаріальної контори Одеської області відмовилася від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 ; дочка померлого, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , подала аналогічну заяву до нотаріуса, якою відмовився від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 (а.с.32,33) .

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217 ЦК України.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормою ст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини - ст. 1222 ЦК України.

Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

По положенню ст. 1258, 1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Конституцією України передбачено захист права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти с своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

У частині 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження належності нерухомого майна спадкодавцю та позивачці надано:

Копію договору купівлі-продажу від 25 травня 1976 року, на підставі якого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали у власність житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями а спорудами АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 451849859 від 13.11.2025 року (а.с.17).

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст.16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішення суду.

Виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст.364 цього Кодексу.

У відповідності до ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Зважаючи на викладене вище, оцінивши докази у їх сукупності, оскільки розмір часток у спільній сумісній власності на зазначений житловий будинок між співвласниками не встановлено, то їхні частки є рівними і становлять 1/2 кожного.

За встановлених обставин та визначеного правового регулювання, враховуючи, що спадкодавець за життя правомірно набув у власність 1/2 частину житлового будинку, позивачка ОСОБА_1 довела наявність майна, підстави його успадкування та право власності на частину нерухомого майна, а також неможливість вирішення спору в інший спосіб у зв`язку з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій та подальшої реєстрації прав власності на нерухоме майно, що перешкоджає реалізації позивачкою права власності та свідчить про обрання нею ефективного способу захисту свого права, який відповідає вимогам ст.15, 16 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , із спільної сумісної власності 1/2 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2026 року.

Суддя В.О. Луцюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 141535863 ?

Документ № 141535863 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141535863 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141535863 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141535863 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141535863, Татарбунарський районний суд Одеської області

Судове рішення № 141535863, Татарбунарський районний суд Одеської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141535863 відноситься до справи № 515/1270/26

Це рішення відноситься до справи № 515/1270/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141533966
Наступний документ : 141535864