Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №491/1095/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.В.,
за участю сторін у справі:
представника позивача Юраш І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала в АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на майно, в тому числі на земельну ділянку площею 2 га, яка находиться на території Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Заповітом від 22 січня 2016 року ОСОБА_2 заповіла вказану земельну ділянку позивачу. Позивач зазначає, що він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ним пропущений визначений законом строк для прийняття спадщини. Позивач вказує, що ним дійсно був пропущений визначений законом строк для прийняття спадщини, однак причини такого пропуску є поважними з огляду на те, що ОСОБА_2 була самотньою та не мала власної сім`ї. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 була його двоюрідною бабусею по лінії його матері. Позивач зі своєю матір`ю допомагав ОСОБА_2 по домашньому господарству, а також матеріально. Потім ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і мати позивача. коли ОСОБА_2 була похилого віку, то проживала в сім`ї позивача, оскільки потребувала більше допомоги, лікування, стороннього догляду. Після смерті матері позивача ОСОБА_2 виявила бажання проживати в будинку для літніх людей у с. Байтали Подільського район Одеської області, де позивач її навідував, надавав грошові кошти, а після її смерті забрав її та поховав. При цьому, позивач не знав про те. що ОСОБА_2 своїм заповітом заповіла йому вище вказану земельну ділянку. Про наявність вказаного заповіту позивач дізнався в кінці 2025 року, після чого і розпочав процес прийняття спадщини.
У зв`язку з наведеним позивач звернувся до суду та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі роз`яснено процесуальні права відповідачу про право на подання відзиву на позовну заяву та роз`яснено порядок його реалізації, а також право звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.
В подальшому, 21 жовтня 2026 головуючим суддею у справі після виконання всіх завдань, визначених в ст.189 ЦПК України було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з`явися, однак з`явилася його представник адвокат Юраш І.О., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та також підтвердила ті обставини, які зазначені в позовній заяві. Зокрема пояснила, що померла ОСОБА_2 дійсно була двоюрідною бабусею позивача, однак докази такого споріднення стороною позивача не збирались, оскільки документи в підтвердження спорідненості позивача з ОСОБА_2 могли не зберегтися.
Представник відповідача Ананьївської міської ради, в судове засідання не з`явився, однак подав письмове клопотання, в якому просить розгляд справи провести без участі представника відповідача, розгляд справи залишає на розсуд суду (а.с.39).
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.
При цьому, заслухавши представника позивача, враховуючи клопотання представника відповідача Ананьївської міської ради, відсутність, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням положень ч.ч.1, 3 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, взявши до уваги клопотання представника відповідача, заслухавши представника позивача, допитавши свідка, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою та просить суд визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті його двоюрідної бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з вимогами ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Судом були дослідження письмові докази, додані до позовної заяви, а також надані суду на виконання ухвали суду про витребування доказів та здійснено допит свідка, про допит якого клопотала представник позивача.
Свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона є дружиною позивача. Свідок зазначила, що позивач дійсно пропустив строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .. Позивачу не було відомо про те, що ОСОБА_2 склала на його користь заповіт. Також свідок підтвердила, що померла ОСОБА_2 дійсно була родичкою позивача. Також зазначила, що позивач після смерті ОСОБА_2 не звертався до нотаріуса для оформлення спадкового майна в порядку чергування за законом.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2022 року Ананьївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Байтали Подільського району Одеської області (а.с.11).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_2 мала на праві приватної власності земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться на території Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с.9), що також підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28733849 від 29 жовтня 2014 року (а.с.9 зворотний бік).
Мати позивача ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 липня 2016 року Ананьївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.10).
До позовної заяви додано копії погосподарських книг, відповідно до яких ОСОБА_2 рахувалася членом домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_1 , за період з 1951 року по 2020 рік, та в подальшому ОСОБА_2 рахувалася головою вказаного домогосподарства (а.с.12-28).
Листом державного нотаріуса Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16 січня 2026 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивачем пропущений визначений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому рекомендовано звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.29).
На виконання ухвали суду від 16 вересня 2026 року від Ананьївської державної нотаріальної контори Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла копія матеріалів спадкової справи №13/2026 на майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що 15 січня 2026 року позивач звернувся до вказаної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також в матеріалах спадкової справи міститься заповіт ОСОБА_2 від 22 січня 2016 року, відповідно до якого остання на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказаний заповіт посвідчено державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори 22 січня 2016 року, зареєстрований у спадковому реєстрі за №58487958, у реєстрі нотаріальних дій за №30, 22 січня 2016 року, що підтверджується наявною матеріалах спадкової справи інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №83866093 від 15 січня 2026 року. Також відповідно до наявної в матеріалах спадкової справи інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №83866066 від 15 січня 2026 року, станом на 15 січня 2026 року спадковому реєстрі відсутні відомості про заведені спадкові справи на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41-55).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зі змісту ч.1 ст.1217 ЦК України вбачається, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частинами 1, 2 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини згідно із ч.1 ст.1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивачу про складання ОСОБА_2 заповіту на його користь стало відомо від колишнього секретаря сільської ради наприкінці 2025 року, тобто, поза межами строку, встановленого законом для прийняття спадщини, однак доказів зазначеного позивачем суду надано не було. При цьому, в позовній заяві представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 була двоюрідною бабусею позивача та вказане було зазначено представником позивача в судовому засіданні, а також свідком ОСОБА_3 , яка була допитана в судовому засіданні.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.ч.1, 3 ст.1223 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших. Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Позивач в позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 була його двоюрідною бабусею, про що також було зазначено представником позивача в судовому засіданні та допитаною в судовому засіданні свідком, у зв`язку з чим вбачаються обставини, які свідчать, що позивач відноситься до категорії інших родичів спадкодавця, які мають відповідне право на спадкування відповідно до положень ч.1 ст.1265 СК України, а тому в даному випадку випливають обставини, що ставлять під сумнів необізнаність позивача про наявність складеного на його користь заповіту, яка могла б бути визнана судом поважною причиною пропуску позивачем визначеного законом строку для прийняття спадщини за заповітом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23 (№ в ЄДРСР 120396086) розглядала питання щодо надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини у зв`язку з тим, що, як стверджує позивач, він не знав про складення спадкодавцем на його користь заповіту, і зробила такі висновки щодо тлумачення приписів частини першої ст.1269, ч.1 ст.1270, ч.3 ст.1272 ЦК України, які враховуються судом згідно з ч.4 ст.263 ЦК України.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини.
Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (пункт 154 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду(пункти 57, 58 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (пункти 54, 55 постанови від 26 червня 2024 у справі № 686/5757/23).
Крім того, позивач у позовній заяві посилається на введення на території України воєнного стану як на поважну причину пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини. При цьому, позивач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження того, що ведений на території України воєнний стан є поважною причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини.
У зв`язку з цим суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку без підтвердження позивачем конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та які унеможливили вчинення відповідної дії у визначений законом строк.
Така позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 жовтня 2026 року у справі №386/1144/25.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Проаналізувавши позовну заяву та надані позивачем докази на її підтвердження у поєднанні із застосованими нормами права, покази свідка, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що дає суду підстави для відмови у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 264, 279, 352-354 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:
позивач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 18 жовтня 2002 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеські області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5представник позивача:Адвокат Юраш Ірина Олександрівна, діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВН №1782070, виданого 15 вересня 2026 року, адреса робочого місця: Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6відповідач:Ананьївська міська рада, місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04056807. Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.
Повний текст рішення згідно ч.6 ст.259 ЦПК України складено 17 листопада 2026 року.
Після складення повного тексту рішення, копію повного тексту рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам справи. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Суддя: Желясков О.О.
Рішення набуло законної сили «____» ___20__ року.
Судове рішення № 141535298, Ананьївський районний суд Одеської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 491/1095/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: