Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №592/13882/26
Провадження №2/592/4001/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г., за участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції сторін
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 72 693 грн 36 коп. та понесені витрати у розмірі 10 662 грн 40 коп..
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.06.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 101123347 на суму 12 000 грн 00 коп., строком на 345 днів з 18.06.2024, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 229.95 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, процентна ставка протягом решти строку кредитування 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 5.18 % від суми кредиту одноразово. Реальна річна процентна ставка 7062.15 відсотків річних. Кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі. 28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 101123347 від 18.06.2024. Позичальник свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору не виконав. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором про споживчий кредит № 101123347 від 18.06.2024 становить 72 693 грн 36 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. заборгованість за сумою кредиту; 594 грн 00 коп. заборгованість за комісією за надання кредиту; 54 099 грн 36 коп. заборгованість за відсотками, 0 грн 00 коп. за комісіями за обслуговування кредиту; 6 000 грн 00 коп. заборгованість по неустойці.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
При зверненні до суду з позовом представник позивача просив розгляд справи провести в спрощеному позовному провадженні та за відсутності представника позивача.
Відповідач не з`явився і завчасно не повідомив про поважність причин неявки. Судова повістка, копія ухвали суду направлені відповідачу за зареєстрованим місцем проживання. Однак документи повернулися до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою від 07.09.2026. Крім того, позивачем надано докази відправлення копії позову відповідачу.
Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак відповідач є таким, що належно повідомлений про дату і місце розгляду справи. Таким чином немає перешкод для судового розгляду.
Процесуальні рішення у справі
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.08.2026 відкрито провадження та призначено судове засідання у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про судове засідання о 09-30 год. 12.11.2026.
Фактичні обставини, які установив суд
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного:
Суд встановив, що 18.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101123347 на суму 12 000 грн 00 коп., строком на 345 днів з 18.06.2024, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 229.95 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом, процентна ставка протягом решти строку кредитування 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, тип процентної ставки фіксована, комісія за надання кредиту 5.18 % від суми кредиту одноразово. Реальна річна процентна ставка 7062.15 відсотків річних. Кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Згідно пункту 2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Кредитні кошти у розмірі 12 000 грн 00 коп. були перераховані відповідачу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №91199955 від 18.06.2024.
28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 113-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 101123347 від 18.06.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 101123347.
Відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином не повертав кредит та не сплачував проценти. У зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, в сумі 72 693 грн 36 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. заборгованість за сумою кредиту; 594 грн 00 коп. заборгованість за комісією за надання кредиту; 54 099 грн 36 коп. заборгованість за відсотками, 0 грн 00 коп. за комісіями за обслуговування кредиту; 6 000 грн 00 коп. заборгованість по неустойці.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Із встановленого вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані положеннями ст. 205, 526, 625, 626, 628, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Аналізуючи зміст наведений положень нормативно-правових актів суд констатує, що кредитний договір може буди укладений шляхом приєднання до умов встановлених у відповідних формулярах. Такі формуляри зокрема мають містити умови надання кредиту, відповідний розмір кредитної ставки, умови повернення тощо.
Наведені положення також дають підстави стверджувати, що передбачено таке зобов`язання як кредит. Кредитор зобов`язується надати кошти боржнику, а останній зобов`язується повернути його та сплатити проценти за користування. При цьому боржник має виконати свої зобов`язання належним чином та у строк. Боржник коли не виконав свої обов`язки порушив права кредитора.
Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення кредитних коштів
За положеннями п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України судовим способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.
Відповідач отримав кошти у кредит але не повернув їх належним чином та у строк. Ураховуючи наведене заявлена сума боргу по тілу кредиту підлягає стягненню з відповідача в сумі 12 000 грн 00 коп..
Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами
Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, крім іншого, доповнено:
статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %;
Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З обставин справи вбачається, що умовами кредитного договору від 07.03.2024 передбачено процентну ставку у розмірі 2,50 % на день, що суперечить вимогам вказаного Закону, оскільки договір укладено після набрання ним чинності. До такого договору перехідний період у вигляді поступового зниження максимально дозволеної процентної ставки не застосовується.
Згідно зі статтею 204 та частиною другою статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Таким чином, положення кредитного договору, якими визначено стандартну та знижену денні процентні ставки, у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» розмір у 1 %, є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами підлягає перерахунку з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки 1 %.
Ураховуючи наведене проценти за кредитним договором за період із 18.06.2024 по 28.05.2025 включно (345 днів, як зазначає позивач у своїх розрахунках) мають бути нараховані таким чином:
у період із 18.06.2024 по 28.05.2025 у розмірі 41 400 грн 00 коп. (12 000 грн х 1 % х 345 днів).
Щодо вирішення позовних вимог в частині неустойки (штрафу, пені)
15.03.2022 прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану», який набув чинності 17.03.2022. Вказаним законом доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. До розділу був внесений пункт 18, відповідно до якого: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження№ 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником неустойки, проте п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.
Кредитний договір між сторонами був укладений 18.06.2024.
У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 6 000 грн 00 коп. слід відмовити.
Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення комісії
При укладенні договору позивач передбачив комісію за видачу кредиту. Проте договір не містить інформації, які саме послуги надає кредитор для видачі кредиту.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, цей Закон передбачає право кредитора встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.
Поряд з цим у кредитному договорі кредитор не зазначив та під час розгляду справи не надав доказів існування додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Ураховуючи наведені положення закону та зміст договору, суд вважає, що умови про сплату комісії є нікчемними.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Враховуючи відсутність у кредитному договорі переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту, за які встановлено комісію, суд дійшов висновку, що стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) є неправомірним, а тому у стягненні комісії в розмірі 594 грн 00 коп. слід відмовити.
Висновки за результатами розгляду справи
З наведених положень закону та встановлених обставин вбачається, що відповідач отримав у кредит кошти, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти. Відтак суд вважає, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому необхідно стягнути суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 53 400 грн 00 коп., з яких: 12 000 грн 00 коп. заборгованість за сумою кредиту, 41 400 грн 00 коп. заборгованість по процентам, що становить 73,46 % від заявленої суми позову 72 693 грн 36 коп. У решті вимог слід відмовити.
Рішення щодо розподілу витрат.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач повідомляє, що у зв`язку з розглядом справи, ним були понесені судові витрати у загальному розмірі 10 662 грн 40 коп., з яких 8 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І.; акт №Д/30811 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 15.07.2026; детальний опис наданих послуг до акту №Д/308/11 від 15.07.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2026; ордер про надання правової (правничої) допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенка М.І.
Наведені документи підтверджують в повному обсязі понесення витрат позивачем в межах судового розгляду справи.
Відповідач не надав будь-яких доказів на спростування обґрунтованості витрат позивача.
Ураховуючи наведене слід стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу.
Згідно із частинами першою-третьою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволений у розмірі 73,46 % від заявленої суми позову, то відшкодування процесуальних витрат по сплаті судового збору теж підлягає стягненню пропорційно, тобто у сумі 1 955 грн. 79 коп. (73,46% від 2 662 грн 40 коп.).
Отже на підставі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат по оплаті судового збору у розмірі 1 955 грн. 79 коп. та правничої допомоги у сумі 8 000 грн., а всього 9 955 грн 79 коп..
На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 141, 89, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) 53 400 грн 00 коп. заборгованості, 9 955 грн. 79 коп. відшкодування витрат, а всього 63 355 грн 79 коп..
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 16.11.2026.
Суддя Владислав КОСТЕНКО
Судове рішення № 141535284, Ковпаківський районний суд м. Суми було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 592/13882/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: