Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 465/1876/26
Провадження 2/465/3061/26
РІШЕННЯ
іменем України
16.11.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Коліщук З.М.
за участю секретаря судового засідання Чабана Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», з участю третьої особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторови, Приватний виконавець територіального округу Волинської області Поха Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», з участю третьої особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Приватний виконавець територіального округу Волинської області Поха Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь позивача судовий збір та безпідставно набуті грошові кошти у сумі 9228,03 грн. стягнуті з позивача в рамках виконавчого провадження.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Між ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_3 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено Кредитний договір № 1191411 від 18.09.2019 р.
14.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем було вчинено виконавчий напис №2908, у зв`язку із боргом за кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019 року укладеним між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» у розмірі 16 197,50 гривень.
01.08.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович на підставі виконавчого напису №2908 від 14.01.2021 року, було відкрито виконавче провадження №64536225.
Вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача. Нотаріус зазначену обставину не перевірив і незаконно вчинив виконавчий напис, у зв`язку із чим виникає необхідність визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
При оформленні виконавчого напису № 2908 від 14.01.2021 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису та відповідно документів, що були надані нотаріусу. Заборгованість, яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.
Кредитний договір № 1191411 від 18.09.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», не був посвідчений нотаріально, і відтак вважаємо, що виконавчий напис був вчинений з недотриманням вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, вважає, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, порушуючи норми законодавства, зокрема не перевірив нотаріальне посвідчення кредитного договору № 1191411 від 18.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» а також не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та не надав достатніх та належних доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, у зв`язку з чим, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, вважаємо за необхідне, визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» безпідставно набуло стягнуті з позивача кошти у межах виконавчого провадження у розмірі 9 228,03 гривень.
Позиція відповідача.
Представником відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Шпичак К.М. надано відзив на позовну заяву. Зазначає, що 18 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з однієї сторони та громадянкою України ОСОБА_4 , з другої сторони уклали кредитний договір № 1191411, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти в сумі 5 000 грн. Кредит надавався строком на 10 днів з 18.09.2019 р. по 28.09.2019 р. зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед Позивачем виконав в повному обсязі, надавши Позивачу відповідно до п.2.1. кредитного договору кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі у особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
Позичальник, своїх зобов`язання перед Позикодавцем не виконав, відповідно до умов кредитного договору мав повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1-1.6., п. 2.4. Кредитного договору, у зв`язку з чим у позивача утворилася заборгованість у розмірі 16197.50 грн.
По-друге, 20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 р.. Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до Позивача за кредитним договором.
З дотримання усіх умов пп. 2.1 п.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок), Відповідачем від 25.06.2021 р., вих. №593 була подана заява на вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу.
Виходячи, з вищенаведеного, Відповідачем були дотриманні вимоги, щодо подання заяви для вчинення виконавчого напису нотаріуса, адже відповідно до чинного законодавства для нотаріуса не передбачено звертатися до боржника чи повідомляти його про вчинення виконавчого напису, проте, для кредитора ця умова є обов`язковою, що ним було і зроблено, шляхом надсилання вимоги.
Позивач зазначає в позовній заяві те, що нотаріусом Баршацьким І.В. при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірено безспірність заборгованості. Відповідне право, за захистом якого Відповідач звернувся до нотаріуса повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Проте, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем (Відповідача) документів, які згідно відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Відповідно до Переліку документів п.2 частини «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідачем було дотримано умови, що підтверджують безспірність для вчинення виконавчого напису нотаріусом. Відповідачем, при поданні заяви на вчинення виконавчого напису нотаріуса було подано оригінал кредитного договору, надана Виписка з особового рахунку за кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019 року, виключно за грошовими сумами простроченої заборгованості та заборгованості за процентами, оскільки ці платежі мають безспірний характер та є обов`язковими.
Тому, заборгованість Позивача за кредитним договором перед Відповідачем складає 16197,50 грн, де з них: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн. прострочена заборгованість за комісією становить - 1200 прострочена заборгованість за процентами становить 9397.5 грн. Дані документи були надані Відповідачем при поданні заяви на вчинення виконавчого напису нотаріусу, копії відповідно додаються до даної заяви.
Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019 року було передано Відповідачу від Первинного кредитора, тобто ТОВ «Мілоан» відповідно до Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року. Тобто після отримання права вимоги до Позивача, Відповідачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заперечує проти заявлених позовних вимог Позивача, оскільки Позивач кредитні кошти отримала, користувалася ними, однак від виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати інших, передбачених Кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019, платежів свідомо ухилялася, у зв`язку з чим Відповідач був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав до приватного нотаріуса, дотримуючись усіх умов пп. 2.1 п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5.
Таким чином, стягнені з Позивача приватним виконавцем Похою В.А. кредитні кошти є набутими на належних підставах, оскільки стягненні для погашення заборгованості за кредитним договором, а тому поверненню не підлягають. Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів, Відповідач зазначає, що такі вимоги є необґрунтованими та передчасними. На момент подання позову виконавчий напис нотаріуса є не визнаний судом таким, що не підлягає виконанню. Відповідно, кошти були отримані Відповідачем на підставі чинного виконавчого документа, а тому відсутні підстави вважати їх безпідставно набутими у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Лише у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, може постати питання щодо правових наслідків виконання такого напису та наявності підстав для повернення стягнутих коштів. З огляду на викладене, Відповідач просить відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів.
Зазначає, що додані до позовної заяви звіти про здійснення відрахувань та виплат, на які Позивач посилається як на доказ розміру грошових коштів, що підлягають стягненню з Відповідача, подані у нечитабельному вигляді. Відтак Відповідач позбавлений можливості належним чином ознайомитися з доказами, оцінити їх достовірність та надати обґрунтовані заперечення щодо них.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, вирішено справу розглядати з викликом учасників справи.
Ухвалою суду від 27.04.2026 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28) інформацію чи не було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» третій особі право вимоги за кредитним договором №1191411 від 18.09.2019, укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_5 .
05.06.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.06.2026 на адресу суду від приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Похи Володимира Анатолійовича надійшла заява у якій він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що виконавче провадження було відкрито та здійснювалося на підставі чинного виконавчого напису нотаріуса, який відповідав вимогам закону та не був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Виконавець зазначає, що перевірив виконавчий документ, після чого відкрив виконавче провадження та вчинив усі необхідні виконавчі дії щодо стягнення заборгованості з позивача, зокрема наклав арешт на майно і кошти боржника, звернув стягнення на заробітну плату та інші доходи. На думку виконавця, усі стягнуті кошти були отримані на законних підставах у межах виконання чинного виконавчого документа, тому не можуть вважатися безпідставно набутими та не підлягають поверненню. Також він вказує, що позивач був належним чином повідомлений про виконавче провадження, не оскаржував дії виконавця та пропустив строки звернення до суду. У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання позивач і її представник, будучи належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, не з`явились, подали заяву про розгляд без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
18 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з однієї сторони та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №1191411, відповідно до якого останній надані кредитні кошти в сумі 5 000 грн. на 10 днів з 18.09.2019. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28.09.2019.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений кредитний договір, нотаріально посвідчений не був.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020, реєстру боржників ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», зокрема і до ОСОБА_4 за кредитнии договором № 1191411 від 18 вересня 2019 року.
14.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 2908, про стягнення з ОСОБА_2 за період з 20.02.2020 по 03.12.2020 заборгованості за кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019, укладеним з ТзОВ «Мілоан». Сума заборгованості становить 16197,50 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Похи Володимира Анатолійовича від 17 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження N?64536225 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса 2908 виданого 14 січня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького І.В. щодо стягнення з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором N?1191411 Відповідальністю "МІЛОАН" правонаступником якого за Договором відступлення права вимоги N?47-МЛ від 20.02.2020 року є Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал". Сума заборгованості становить 16197,50 грн., що складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5000,00 грн; Прострочена заборгованість за комісією становить 1200,00 грн; Прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 9397,50 грн; Строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 600,00 грн; За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 930 грн. які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.
Постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 04.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Похою Володимиром Анатолійовичем встановлено, що при здійснені та відкриті виконавчого провадження виконавцем допущена технічна помилка, а саме у сторонах ВД (боржник): ОСОБА_6 , має бути ОСОБА_2 та постановлено внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Ім`я: ОСОБА_7 зазначити Ім`я: ОСОБА_8 .
Постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 23.05.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Похою Володимиром Анатолійовичем встановлено, що 23.05.2025 року при перевірці майнового стану боржника було встановлено, що 04.09.2021 боржником було змінено прізвище на « ОСОБА_3 », про що отримано відповідні відомості з органу державної реєстрації актів цивільного стану, Маріупольським відділом ДРАЦС у Маріупольському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було складено актовий запис №417. Актовий запис було зареєстровано в ДРАЦС за №00142804741 та постановлено внести зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадженн саме: прізвище боржника змінити з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_9 та ОСОБА_2 одружились 04.09.2021 (актовий запис №417). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 .
Зі звітів ТОВ «Євро Смарт Пауер» про здійснені відрахування та виплати у межах виконавчого провадження №64536225 вбачається, що із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювались відрахування на виконання виконавчого напису №2908 від 14.01.2021.
Відповідно до звіту за період з 01.12.2021 по 31.12.2022 із доходів позивача утримано та перераховано кошти у загальному розмірі 3 999,75 грн.
Відповідно до звіту за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 у травні 2023 року із заробітної плати позивача утримано 1 140,25 грн, у червні 2023 року 1 300,00 грн, а всього за вказаний період 2 440,25 грн.
Зі звіту за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 вбачається, що у липні 2023 року із доходів позивача утримано 1 600,00 грн.
Таким чином, загальна сума коштів, утриманих із заробітної плати позивача на виконання виконавчого напису №2908, становить 8 040,00 грн (3 999,75 грн + 2 440,25 грн + 1 600,00 грн).
Крім того, з довідки АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів по рахунку позивача вбачається, що 31.12.2025 з рахунку ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №64536225 було примусово списано 1 188,03 грн з призначенням платежу, яке містить посилання на виконавчий напис №2908.
Отже, матеріалами справи підтверджено стягнення з ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №64536225 грошових коштів у загальному розмірі 9 228,03 грн (8 040,00 грн + 1 188,03 грн).
З матеріалів виконавчого провадження №64536225 вбачається, що стягувачем було пред`явлено до примусового виконання виконавчий напис на загальну суму 17 127,50 грн, з яких 16 197,50 грн становила заборгованість за кредитним договором та 930,00 грн плата за вчинення виконавчого напису.
Відтак розмір основної винагороди приватного виконавця, яка становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, становить 1 712,75 грн. Крім того, у виконавчому провадженні визначено мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 300,00 грн.
Таким чином, із коштів, стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження 2 012,75 грн становлять основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, які не є коштами, набутими ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19.)
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у пунктах 54-55 постанови від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20 (провадження №61-15111св21) дійшов висновку, що учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №201/11696/16 (провадження №61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі №591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі №236/2511/17 (провадження №61-17565св18), від 19 березня 2021 року у справі №750/3781/20 (провадження №61-14943св20), від 07 жовтня 2021 року у справі №761/39464/16 (провадження №61-8875св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово також звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок №296/5) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку №296/5).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п.1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п.2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).
Таким чином, з 22 лютого 2017 року чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних договорів, які не посвідчені нотаріально.
Відповідно до пункту 1 «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно» Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 (провадження №61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження №61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі №361/4793/20 (провадження №61-5910св21), від 08.08.2022 року у справі №752/16820/19, такі ж висновки викладені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21), підстав відступати від яких суд не вбачає.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.
Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року по справі №623/363/20, від 08 вересня 2021 року по справі №201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Кредитний договір № 1191411 від 18 вересня 2019 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_4 , нотаріально посвідчений не був. Зазначена обставина відповідачем не заперечується та визнається.
Виконавчий напис № 2908 вчинено 14 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, зокрема в частині, що передбачала можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів за кредитними договорами, не посвідченими нотаріально.
Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису з 22 лютого 2017 року діюче законодавство не передбачало правових підстав для вчинення виконавчого напису за нотаріально не посвідченим кредитним договором. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подається оригінал нотаріально посвідченого договору. Надання нотаріально не посвідченого кредитного договору не відповідає умовам, передбаченим чинним Переліком, а отже нотаріусом не дотримано умов вчинення виконавчого напису щодо підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Доводи відповідача про те, що під час вчинення виконавчого напису стягувачем було надано нотаріусу оригінал кредитного договору та виписку з рахунку боржника, суд відхиляє, оскільки відповідач залишає поза увагою, що розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», на підставі якого й надавалися вказані документи, втратив чинність з 22 лютого 2017 року. Відтак будь-яке посилання відповідача на дотримання підпункту 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в контексті надання виписки з рахунку боржника є безпідставним, позаяк положення, що надавали юридичну силу такому документу для цілей виконавчого напису за ненотаріально посвідченим договором, вже не діяли.
Суд також оцінює доводи позивача щодо ненаправлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень у порядку, передбаченому підпунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій. Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_4 письмової вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання. Відповідач обмежується посиланням на те, що вимогу було відправлено, проте відповідних поштових квитанцій чи доказів отримання такої вимоги боржником до суду не надано. Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21) сформулював висновок, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно поінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Аналогічні правові позиції Верховного Суду викладено у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16, від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17, від 19 березня 2021 року у справі № 750/3781/20, від 07 жовтня 2021 року у справі № 761/39464/16.
Суд також бере до уваги, що відповідач у відзиві на позовну заяву не надав жодних доказів, які б спростовували факт відсутності нотаріального посвідчення кредитного договору або підтверджували правомірність дій нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.
Ухвалою суду від 27.04.2026 витребувано у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» інформацію щодо можливого відступлення третій особі права вимоги за кредитним договором № 1191411 від 18.09.2019, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_5 . Зазначена ухвала залишилася невиконаною.
Суд бере до уваги, що ненадання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витребуваної ухвалою суду від 27.04.2026 інформації не перешкоджає розгляду справи за наявними доказами, сукупність яких дозволяє встановити обставини, необхідні для вирішення спору.
За таких обставин, суд доходить висновку, що виконавчий напис № 2908 від 14 січня 2021 року вчинено з порушенням умов, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліком документів, затвердженим постановою КМУ № 1172, оскільки кредитний договір, що слугував підставою для його вчинення, нотаріально посвідчений не був, а починаючи з 22 лютого 2017 року законодавство не допускало вчинення виконавчих написів за такими договорами. Позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 9 228,03 грн., суд виходить із наступного.
На підтвердження факту та розміру стягнутих коштів позивачем надано до суду звіти про здійснення відрахувань та виплат. Аналізуючи вказані звіти, суд встановив, що в них зафіксовано факт відрахувань із доходів позивача в рамках виконавчого провадження № 64536225. При цьому у звітах не конкретизовано призначення стягнутих сум зокрема, не виокремлено, яка частина коштів перерахована безпосередньо стягувачу (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), а яка складає витрати виконавчого провадження та винагороду приватного виконавця. Разом з тим сума всіх відрахувань, що вбачається зі звітів, у сукупності становить 9 228,03 грн.
Відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 64536225, які наявні у суду, винагорода приватного виконавця Похи В.А. складає 1 712 грн 75 коп. основної винагороди та 300 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження, разом 2 012 грн 75 коп.
Слід розмежував кошти, перераховані приватним виконавцем на користь стягувача в рахунок погашення заборгованості, і кошти, що становлять основну винагороду та мінімальні витрати виконавчого провадження.
Винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження не можуть бути стягнуті з відповідача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", адже останнє таких коштів не набуло та не може відповідати за їх набуття приватним виконавцем. Такий же висновок відповідає правовій природі кондикційного зобов`язання за статтею 1212 ЦК України: відповідальним за повернення безпідставно набутого може бути лише та особа, яка фактично таке майно набула.
Таким чином, з суми 9 228,03 грн., що в сукупності відображена у звітах про здійснення відрахувань та виплат, підлягає виключенню сума 2 012 грн. (1 712 грн. + 300 грн.), яка є винагородою виконавця та мінімальними витратами виконавчого провадження, отриманими приватним виконавцем Похою В.А., а не ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» фактично отримало на підставі виконавчого напису № 2908 кошти у розмірі 7 216,03 грн. (9 228,03 2 012,00 = 7 216,03 грн.).
Оскільки даним рішенням суду виконавчий напис визнається таким, що не підлягає виконанню, правова підстава, на якій ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло вказані кошти, відпала. Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа зобов`язана повернути потерпілому майно, яке набуто без достатньої правової підстави або якщо така підстава відпала. Судовий акт про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів, що відповідає висновкам, викладеним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 623/363/20, від 08 вересня 2021 року у справах № 201/6498/20 та № 206/2212/18.
Стосовно доводу відповідача про нечитабельність звітів про здійснені відрахування та неможливість перевірити розмір стягнутих коштів, суд зазначає таке. Відповідач не скористався правом заявити клопотання про витребування відповідних відомостей від роботодавця позивача або приватного виконавця, хоча такий інструментарій передбачено ЦПК України. Натомість факт отримання відповідачем коштів у рамках виконавчого провадження також не заперечується відповідачем по суті він лише стверджує, що кошти отримані правомірно на підставі чинного виконавчого документа. З урахуванням того, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердило відсутність відступлення права вимоги, а відомості з матеріалів виконавчого провадження дозволяють встановити розмір винагороди виконавця, суд вважає можливим визначити суму, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 7 216,03 грн.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суми 2 012 грн., що становить винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, отримані безпосередньо приватним виконавцем, слід відмовити, оскільки ці кошти ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не набуло і не зберігало, а питання про їх повернення боржнику підлягає вирішенню в іншому порядку.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог: визнання виконавчого напису № 2908 від 14 січня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, є цілком обґрунтованим; вимога про стягнення безпідставно набутих коштів підлягає задоволенню частково - у розмірі 7 216,03 грн., тоді як у стягненні суми 2 012 грн., що є витратами виконавчого провадження та винагородою виконавця, слід відмовити.
Суд звертає увагу, що стягнення з позивача грошових коштів у виконавчому провадженні відповідає приписам частини першої, третьої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 9 228,03 гривень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2 081,91 гривень (7 216,03 *2662,40/9 228,03).
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Поха Володимир Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за номером № 2908 від 14.01.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №1191411 від 18.09.2019 у розмірі 16 197,50 грн таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 216 (сім тисяч двісті шістнадцять) гривень 03 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) гривня 91 копійка.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Поха Володимир Анатолійович, адреса: 43025, м. Луцьк, вул. Сенатора, 1/1.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, адреса: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, буд. 6-3, літ. А, каб. 2-7.
Дата складення повного судового рішення 16.11.2026.
Суддя Коліщук З.М.
Судове рішення № 141535088, Франківський районний суд м. Львова було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 465/1876/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: