Рішення № 141533512, 13.11.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
367/4407/26
Номер документу
141533512
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 367/4407/26

Провадження №2-а/367/194/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття справи про адміністративне правопорушення,

установив:

представником позивача Степаненко Н.М. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подано до Ірпінського міського суду Київської області указану позовну заяву. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано судді Білогруд О.О. В обґрунтування позовних вимог указано, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 06.01.2026 складено постанову № 237 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, накладено штраф у розмірі 25500 грн. Як убачається зі змісту постанови відповідач зробив висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення з тих підстав, що на адресу місця роботи позивача було направлено розпорядження про виклик до ТЦК та СП з метою уточнення облікових даних, а позивач, за твердженням відповідача, відмовився від ознайомлення з розпорядженням, повісткою та наказом по підприємству про оповіщення військовозобов`язаних та їх виклик, у зв`язку з чим 17.12.2025 складено акт відмови від отримання повістки. Так, на думку Відповідач, ОСОБА_1 порушено Правила ведення військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (із змінами та доповненнями). Саме ці обставини відповідач поклав в основу висновку про порушення позивачем правил військового обліку. Про винесення зазначеної постанови позивач повідомлений не був, копію постанови не отримував ані поштовим зв`язком, ані особисто. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивач також проінформований не був, що позбавило його можливості реалізувати право на захист. Копію оскаржуваної постанови позивач фактично отримав лише 23.03.2026 після повідомлення від роботодавця, що підтверджується вхідною реєстрацією 23.03.2026 листа від ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. № 2087 від 03.03.2026, яким на адресу АТ «Укрсиббанк» було направлено зазначену постанову. Сторона Позивача, вважає, що Відповідач при прийнятті постанови порушив вимоги чинного законодавства, належним чином не оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення з порушенням порядку, визначеного КУпАП. Постанова є незаконною і необґрунтованою, а відтак такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку, виходячи з такого. Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити у чому саме полягає інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення, оскільки в ній відсутній чіткий та конкретний опис протиправної поведінки, не зазначено які саме дії або бездіяльність позивача визнані порушенням, а також не наведено конкретної норми закону чи іншого нормативно-правового акта, з посиланням на статтю, частину або пункт, вимоги яких нібито були порушені. Правила ведення військового обліку, затверджені постановою КМУ № 1487, не містять приписів, які б встановлювали обов`язок особи ознайомлюватися з розпорядженнями, повістками чи наказами роботодавця, а також не передбачають адміністративної відповідальності за сам факт відмови від такого ознайомлення. Постанова містить загальні формулювання, без індивідуалізації складу правопорушення. ОСОБА_1 не отримував повістки з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення облікових даних. Єдиними належними та допустимими доказами, що підтверджують відмову резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки, відповідно до вимог Порядку № 560, є акт відмови від отримання повістки та відповідний відеозапис, у тому числі відеозапис доведення такого акта до відома особи. Водночас в оскаржуваній постанові відсутні будь-які відомості про складання акта відмови від отримання повістки та здійснення відеофіксації, що свідчить про відсутність належних доказів належного оповіщення позивача. Крім того, доводи відповідача про необхідність виклику позивача з метою уточнення облікових даних не відповідають фактичним обставинам справам та даним офіційних реєстрів. Відповідно до електронного військово-облікового документа Перевозчікова О.,М., сформованого 13.01.2026, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг» зазначено, що облікові дані позивача були уточнені вчасно, а саме 10.06.2024. Оскаржувана постанова не містить будь-яких доказів того, що позивач був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення облікових даних, належні та допустимі докази отримання позивачем повістки відсутні. В справі також відсутні докази про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення з дотриманням вимог КУпАП і сповіщення ОСОБА_1 про розгляд 06.01.2026 адміністративної справи стосовно нього. В цьому випадку відповідачем не доведено, що були наявні підстави для винесення постанови без складання протоколу за правилами частини шостої статті 258 КУпАП. Справа 06.01.2026 розглядалась без присутності ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи йому не повідомлялось належним чином, факту навмисного неотримання ним кореспонденції не існує, він не знав і не міг знати про розгляд справи, також йому не були роз`яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, про що свідчить відсутність його підпису про роз`яснення прав у постанові. Також відповідач взагалі не встановив обставин, визначених статтею 33 КУпАП, наклавши максимальний штраф. Відтак, Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову № 237 від 06.01.2026 про накладення адміністративного стягнення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрити.

Ухвалою від 09.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Ухвалою від 01.06.2026 постановлено заяву позивача ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Степаненко Н.М., про забезпечення позову задовольнити, до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №367/4407/26 зупинити стягнення у виконавчому провадженні №80955801, відкритому на підставі постанови № 237 від 06.01.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частина шоста статті 77 КАС України).

На підставі частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.

Згідно з копією постанови № 237 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковника ОСОБА_3 від 06.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 на адресу місця роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме АТ «Укрсиббанк» (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), направлено розпорядження від 11.12.2025 № 26593/1 про виклик до вказаного вище військовозобов`язаного ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою уточнення облікових даних.

Листом від 17.12.2025 № 58-2-01/1368 підприємство повідомило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відмовився від ознайомлення з розпорядженням, повісткою та наказом по підприємству про оповіщення військовозобов`язаних та їх виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У присутності посадових осіб підприємством складено акт відмови від отримання повістки від 17.12.2025. Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , порушив норми чинного законодавства, а саме норми Правил ведення військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (із змінами та доповненнями). Постановлено визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн.

Відповідно до копії листа від 03.03.2026 № 2087, отриманого АТ «Укрсиббанк» 23.03.2026, вх. №9952, ІНФОРМАЦІЯ_9 направляє постанову про накладення адміністративного стягнення щодо громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від 06.01.2026 № 237 за порушення частини третьої статті 210-1 КУпАП. В додатках до листа зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення від 06.01.2026 № 237 на 1 арк.

У даних військово-облікового документа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у застосунку «Резерв+» зазначено «порушення правил військового обліку», причина звернення до Нацполіції «не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення 29.04.2025. Також є відмітка про те, що «дані уточнено вчасно», дата уточнення даних 10.06.2024.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за цими правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення складу та події адміністративного правопорушення, а також законність та обґрунтованість ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Стаття 6 КАС України передбачає, що суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та актуальністю змісту і спрямованості діяльності держави.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з положеннями частини другої статті 210-1 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню та тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в тому числі в особливий період.

Ця норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції, чинній під час винесення постанови № 237 від 06.01.2026 (далі Закон № 3543-ХІІ), громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у редакції, чинній під час винесення постанови № 237 від 06.01.2026 (далі Порядок 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 31 Порядку 560 повістки мають право вручати представники підприємств, установ, організацій на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов`язків).

Відповідно до підпунктів 2, 10 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, у редакції, чинній під час винесення постанови № 237 від 06.01.2026 (далі Правила 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Згідно з пунктом 3 Правил 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Також Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, у редакції, чинній під час винесення постанови № 237 від 06.01.2026, містить затверджені форми повісток та розпоряджень про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абзацом 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває досі. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває досі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Тобто, правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 та від 30.12.2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Згідно зі змістом цих нормативно-правових актів військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення. Відповідно до статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою-восьмою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, встановлюються статтею 279-9 цього Кодексу, яка може бути застосована у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягається до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною дев`ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи зазначене, те, що відповідач не скористався правом надати відзив на позовну заяву, наявність обов`язку суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, а також ненадання відповідачем витребуваних судом в ухвалі від 09.04.2026 доказів без поважних причин, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт належного повідомлення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою уточнення облікових даних. Зокрема, матеріали не містять підтвердження вручення позивачу повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , розпорядження про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів у спосіб, передбачений законом, а також відмови позивача від отримання такої повістки, відсутні також відеозаписи вручення повістки ОСОБА_1 або ознайомлення з її змістом, доведення акта відмови від отримання повістки, відмови ОСОБА_1 у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Крім того відсутні докази повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або наявності заяви позивача, у якій він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Зазначені обставини є суттєвими, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку, а навпаки є порушенням права особи на захист та створення умов за яких виконання певного обов`язку є утрудненим.

Додатково суд зауважує, що захист Вітчизни є обов`язком кожного громадянина України і такий обов`язок не зводиться лише виключно до вступу на військову службу або іншої участі у військових формуваннях. Такий захист може проявлятися і в інших формах, як то фінансова допомога, волонтерська діяльність, допомога за професійним профілем або шляхом надання будь-яких послуг тощо. Найменше, що може вчинити кожен громадянин України, це неухильне дотримання чинного законодавства, яке приймається з метою регулювання питань мобілізації, проходження військової служби та інших питань, покликаних забезпечити ефективне функціонування державних інституцій, які здійснюють захист суверенітету України.

Не тільки органи держави влади, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, зокрема всі ІНФОРМАЦІЯ_2 , а і громадяни України, зокрема військовозобов`язані громадяни України, повинні неухильно виконувати Закони України та підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються мобілізації та проходження військової служби, зокрема, з`явлення для уточнення необхідних відомостей.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порядок оповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце виклику до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних, для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Саме за цією підставою суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження закриттю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 210-1, 251, 252, 254, 255, 258, 268, 280, 283, 288, 289 КУпАП, статтями 5, 72-77, 79, 80, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №237 від 06.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2026.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О. Білогруд

Часті запитання

Який тип судового документу № 141533512 ?

Документ № 141533512 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141533512 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141533512 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141533512 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141533512, Ірпінський міський суд Київської області

Судове рішення № 141533512, Ірпінський міський суд Київської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141533512 відноситься до справи № 367/4407/26

Це рішення відноситься до справи № 367/4407/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141522479
Наступний документ : 141533513