Рішення № 141532734, 13.11.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
443/1699/26
Номер документу
141532734
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №443/1699/26

Провадження №2/443/1241/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її двоюрідна сестра по батьківській лінії - ОСОБА_2 , яка до дня смерті проживала одна у будинку своєї матері - ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 . На день смерті своєї матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 проживала разом із нею і фактично прийняла спадщину та вступила в управління спадковим майном. Зазначає, що крім неї, інших спадкоємців за законом немає.

Після смерті ОСОБА_2 вона у визначений законом термін звернулася із заявою про прийняття спадщини, однак, через те, що житловий будинок після придбання було знесено і на його місці побудований новий будинок у 1950 році, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва. Крім того, нотаріус в усній формі відмовив їй у видачі витягу із спадкового реєстру після смерті ОСОБА_3 . У Жидачівському ЦНАП її повідомили, що дані про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.09.2026 в порядку витребування доказів зобов`язано приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Гивель Галину Миколаївну в строк до 01 жовтня 2026 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінали або належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, яка заводилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (номер у нотаріуса 06/2026).

В порядку витребування доказів зобов`язано Львівський державний нотаріальний архів в особі керівника в строк до 01 жовтня 2026 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , і якщо так, то надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи.

17.09.2026 приватний нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Гивель Г.М. надіслано копію спадкової справи №06/2026 після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05.10.2026 завідувачем Львівського державного нотаріального архіву Бичківською О.М. надіслано повідомлення, що спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - не заводилася.

Ухвалою від 07.10.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з мотивів, наведених у позовній заяві, просила позов задоволити повністю.

Представник відповідача - Жидачівської міської ради, в судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву, представник відповідача просить суд розглянути справу без участі їхнього представника на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши вступне слово позивачки, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як видно із архівної довідки Центрального державного історичного архіву України (м.Львів), у фонді №201 «Греко-католицька митрополича консисторія м.Львів», у метричній книзі греко-католицької парафії м.Жидачів, повіт Жидачів, Станіславського воєводства (Стрийський р-н Львівська обл.) із записами про народження за 1924-1943 р.р. виявлено запис про народження за 1925 р під №10:

ОСОБА_6 , народилася і хрещена ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Жидачів, будинок №384, греко-католицького віросповідання.

Батько - ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 та Розалії, дівоче прізвище

ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , донька ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.29-30).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00057199896 від 19.03.2026, 16.01.1957 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 , 1916 р.н. та ОСОБА_14 , 1925 р.н. (а.с.24-26).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00057199384 від 19.03.2026, складеного на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то її батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_15 .

22.09.1960 внесено зміни до актового запису, а саме відомості про дитину « ОСОБА_16 » змінено на « ОСОБА_17 », відомості про батька, прізвище змінено на « ОСОБА_17 », відомості про батька, власне ім`я « ОСОБА_15 », змінено на « ОСОБА_18 », відомості про батька по батькові, змінено на « ОСОБА_19 », відомості про батька, дата народження змінено на «1916».

Відомості про матір прізвище « ОСОБА_20 » змінено на « ОСОБА_17 » (а.с.21-23).

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками вказані ОСОБА_7 та ОСОБА_22 (а.с.32).

Як видно із свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками вказані ОСОБА_21 та ОСОБА_24 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 , 05.11.1977 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.9).

Згідно копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 03.12.1988 (а.с.6-7).

Предметом спору у даній справі є житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , що підтверджується такими доказами:

- Довідками КП ЛОР «Стрийського МБТІ» №659 від 18.03.2026 та №3007 від 05.10.2026, з яких зокрема вбачається те, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди в АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_3 , станом на 04.03.2026 року має наступні харктеристики: рік побудови - 1960, житловий будинок «А-1», загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ на земельній ділянці знесено житловий будинок загальною площею 63,61 кв.м., житловою площею 34,51 кв.м., на який було зареєстроване право власності за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.1959 року Ходорівською держнотконторою, реєстр №231 та зареєстровано в реєстровій книзі №3 за реєстровим №422.

На житловий будинок «А-1», загальною площею 56,2 кв.м., житловою площею 35,6 кв.м. право власності не зареєстроване (а.с.11,77);

-Копіями страхових свідоцтв за період 1981-1982 та платіжних повідомлень по сплаті місцевих податків і зборів за період 1975-1981, з яких зокрема видно, що ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 сплачувалося страхові внески та податок за нерухоме майно (податок з будівель і земельна рента) за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.78-84);

-технічним паспортом, виготовленим на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до якого житловий будинок та господарські будівлі і споруди, який розташований у АДРЕСА_1 мають наступні характеристики: загальна площа 56,2 кв.м., житлова 35,6 кв.м., допоміжна - 20,6 кв.м. (а.с.12-17).

Відповідно до ч. 4 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного суду України, котрі викладено у Постанові №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

У 1977 році питання набуття права власності на житлові будинки регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до нього постановою Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими внесеними змінами та доповненнями).

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи та письмовими доказами, які зазначені вище встановлено, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивачки по батьківській лінії ОСОБА_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00057149298 (а.с.27-28).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, зокрема входив житловий будинок в АДРЕСА_5 , що перебував у фактичній власності спадкодавця, однак право власності за нею не реєструвалось, що підтверджується вищевказаними вище доказами.

Згідно листа-відповіді Жидачівської міської ради №1259 05 10-11 від 23.07.2026, який адресований ОСОБА_1 , то в такому останні повідомляють, що відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 - відсутні (а.с.35).

Відповідно до довідки Жидачівської міської ради №278 від 25.02.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Жидачівської територіальної громади в період з 18.05.1979 року по 13.01.2026 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за вищезазначеною адресою зареєстровані особи відсутні (а.с.18).

Оскільки судом встановлено, на випадок смерті ОСОБА_3 заповіту не залишала, а тому спадкування відбулося за законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Стаття 529 ЦК УРСР 1963 року визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні дав покази про те, що він являвся сусідом ОСОБА_2 . ОСОБА_2 проживала разом із своєю матір`ю - ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_4 ). Після смерті матері, ОСОБА_2 продовжувала проживати сама у Житловому будинку до самої своєї смерті.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні дав покази про те, що батько позивачки - ОСОБА_21 та ОСОБА_3 були рідними брат із сестрою. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проживала разом із матір`ю по АДРЕСА_1 до дня її смерті. Позивачка являється двоюрідною сестрою ОСОБА_29 , яка не мала своїх рідних ні братів ні сестер. ОСОБА_4 також не мала своєї сім`ї, була одинокою. Після смерті матері ОСОБА_4 проживала у будинку сама.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 була тільки її дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ...

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_2 , спадщину за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном та постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, проте остання юридично не оформила своїх спадкових прав, що підтверджується також повідомленням завідувача Львівського державного нотаріального архіву Бичківською О.М. згідно якого спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - не заводилася (а.с.74).

ІНФОРМАЦІЯ_8 померла двоюрідна сестра позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 13.01.2026 року (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, зокрема входив житловий будинок в АДРЕСА_5 , що перебував у власності її матері - ОСОБА_3 , що вона фактично успадкувала після її смерті, однак юридично не оформила.

Відповідно до довідки Жидачівської міської ради №278 від 25.02.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно даних інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Жидачівської територіальної громади в період з 18.05.1979 року по 13.01.2026 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за вищезазначеною адресою зареєстровані особи відсутні (а.с.18).

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ч.1 ст.1262 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1263 ЦК України, у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа (ч.1 ст.1265 ЦК України).

Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 була тільки її двоюрідна сестра - ОСОБА_1 , та не було будь-яких інших спадкоємців за законом (першої, другої, третьої, четвертої черги) після смерті останньої, оскільки рідний дядько ОСОБА_2 - ОСОБА_21 , помер раніше за свою племінницю, а саме ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 (а.с.31).

ОСОБА_1 у визначений законом термін звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї двоюрідної сестри - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа№06/2026 (а.с.53-73).

При цьому як видно із матеріалів спадкової справи №06/2026 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 зверталася тільки позивачка.

З метою оформлення права власності на спадкове майно, а саме право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадкове майно.

Однак, постановою приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Гивель Г.М. №17/02-14 від 15.07.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 на житловий будинок в АДРЕСА_1 який належав померлій і є спадковим майном, у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок (а.с.10).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Метою встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.є необхідним для реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 25.03.2020 по справі № 305/235/17 зазначив, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 продовжувала проживати у житловому будинку по АДРЕСА_1 та користувалася спадковим майном після смерті своєї матері - ОСОБА_3 , тобто фактично вступила в управління там володіння спадковим майном.

Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання ОСОБА_2 разом із матір`ю - ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_2 постійно проживала разом із матір`ю - ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто фактично прийняла спадщину, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, після смерті своєї матері, оскільки продовжувала користуватися спадковим майном, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст.3 Закону України від 1липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Одночасно, згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна - житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, оскільки позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса, вимога позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно за законом також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 листопада 2026 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка

Часті запитання

Який тип судового документу № 141532734 ?

Документ № 141532734 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141532734 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141532734 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141532734 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141532734, Жидачівський районний суд Львівської області

Судове рішення № 141532734, Жидачівський районний суд Львівської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141532734 відноситься до справи № 443/1699/26

Це рішення відноситься до справи № 443/1699/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141532733
Наступний документ : 141534693