Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер 305/4722/25
Номер провадження 1-кп/305/505/25
УХВАЛА
про продовження запобіжного заходу
12.11.2026 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 62024240030003070 від 22.11.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч.ч. 1, 3 ст. 301-1 Кримінального кодексу України,
встановив:
У провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження.
Від захисника ОСОБА_7 09.11.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 на домашній арешт, у якому зазначено таке.
Обставини, які існували при обранні та неодноразовому продовженні дії запобіжного заходу для ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, змінилися, що і є підставою для зміни цього запобіжного заходу з огляду на наступне.
Слідчі судді та суд у цьому складі продовжували запобіжні заходи лише завдяки тяжкості інкримінованого обвинувачення, оскільки інші ризики не підтверджують належність застосування саме найтяжчого запобіжного заходу.
Зрозуміло, що суд до початку дослідження доказів сторони обвинувачення і не мав інших можливостей, як продовжувати раніше обраний запобіжний захід.
Натомість з огляду на те, що всі докази сторони обвинувачення вже були досліджені в попередніх судових засіданнях, суд мав змогу переконатися у безглуздості та бездоказовості інкримінованого обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 152 ККУ та ч. 1 і ч. 3 ст. 301-1 ККУ.
При дослідженні доказів прокуратури суд переконався у повній відсутності будь-яких речових, і зокрема письмових доказів в розумінні ст. 98 та ст. 99 КПК України стосовно обвинувачення підзахисного за ч. 1 та ч. 3 ст. 301-1 ККУ. Є очевидним, що їх просто не існує.
Натомість в минулих судових засіданнях суд дослідив належний і допустимий доказ (арк. 221 Т. 1), отриманий обвинуваченням у передбачений процесуальним законом спосіб - висновок експерта НДЕКЦ від 18.08.25 р., яким виявлено 125 фотознімків та 37 відеозаписів на телефоні ОСОБА_8 , але на жодному з них не зображено відео події злочину по ч. 3 ст. 152 ККУ. Не виявлено також пересилання будь-яких зображень події злочину з телефону обвинуваченого ОСОБА_8 . Експерт досліджував передачу відео та фотографій між телефонами підзахисного 068 868 6504 і потерпілої НОМЕР_1 .
Отже, цей доказ, як і відсутність інших доказів на підтвердження обвинувачення виготовлення та розповсюдження порнографічної продукції наочно свідчить про повну відсутність доказів на підтвердження можливої винності ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 3 ст. 301-1 ККУ.
Між тим, покарання за ч. 3 ст. 301-1 ККУ передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Тобто сторона обвинувачення безпідставно інкримінувала ОСОБА_10 вчинення особливо тяжкого злочину, та ще і тяжкого на додаток, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 ККУ.
Крім того, при дослідженні доказів сторони обвинувачення суд також дослідив відео події, отримане слідством з телефону сестри потерпілої при зверненні до правоохоронних органів з заявою.
Диспозиція ч. 1 ст. 152 ККУ наступна - Вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
Отже, для доказування наявності об`єктивної сторони інкримінованого за обвинувальним актом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 ККУ з двома взаємовиключними за диспозицією ч. 3 ст. 152 ККУ інкримінованої в обвинуваченні кваліфікуючими ознаками - групою осіб відносно неповнолітньої особи, необхідним елементом є відсутність добровільної згоди потерпілої.
Натомість досліджене судом відео однозначно свідчить про добровільні дії потерпілої, яка протягом досудового розслідування змінювала свої покази.
Власне , відсутність добровільності її дій обвинувачення грунтує виключно на її показах. При першому допиті 15.06.25 р. вона розповіла, що увесь час спала і не знала, що хтось з нею взагалі займався сексом, а тим більше, що вона власне також ним займалася.
При другому допиті 12.09.25 р. у відповідь на питання, як вона могла спати в той час, коли сиділа на колінах одного учасника і при цьому здійснювала активний оральний секс з іншим, визнала, що після спання дійсно займалася цією справою.
Поведінка потерпілої на відео однозначно свідчить про добровільність її участі у сексуальних забавах, оскільки вона: не заперечувала проти занять сексом в різних позах, в різних локаціях кімнати і меблів, з різними партнерами; активно займалася оральним сексом; не відштовхувала своїх «кривдників», не чинила фізичного спротиву руками, ногами, голосом, цей факт було б видно і чути на відео, оскільки музику, яка лунала в кімнаті, добре чутно; не заперечувала їм; не просила їх припинити дії стосовно неї; не кричала, не плакала, не просила допомоги, не вибігала з кімнати при тому, що її ніхто не утримував, навіть не заперечувала; всі її фізіологічні реакції і дії свідчать про звичайне заняття сексом з обома обвинуваченими без жодного примусу, а участь в оральному сексі підтверджує активне бажання.
Таким чином, є очевидним, що надумане стороною обвинувачення занадто серйозне обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 152 та ч. 1 і ч. 3 ст. 301-1 ККУ, є нічим іншим, як не доведена належними і допустимими доказами протизаконна фікція, яка кинула за грати молодого не надто здорового у фізичному та психологічному плані хлопця, який не вчиняв жодного з інкримінованих йому обвинувачень.
Зрозуміло, що учасники та суд ще будуть допитувати обвинувачених та свідків, судовий розгляд ще не завершений. Однак безпосередніх свідків події крім самих трьох учасників не існує.
Приписи п. 1-3 ч. ст. 183 КПК України передбачають виключний перелік випадків, коли запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до обвинувачених у нетяжких злочинах, в тому числі у випадках, коли обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього судом, переховувався від слідства, суду, перешкоджала кримінальному провадженню чи їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину поза межами провадження.
Процесуальний закон наводить необхідну умову для застосування такого запобіжного заходу - доведеність реальними доказами цих обставин прокурором.
З поданого прокурором клопотання прямо випливає відсутність доказів на підтвердження наведених обставин.
Крім того, норми п. 1) ч. 4 ст. 183 КПКУ передбачають що суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
Проблема доказовості злочину за ст. 152 ККУ полягає в тому, що кваліфікація дій обвинувачених складена виключно на підставі показів потерпілої, які вона відмовилася підтвердити на поліграфі і надати суду.
Натомість процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 очевидно свідчить про те, що він сприяв досудовому розслідуванню, надав правдиві покази, неодноразово ініціював проведення процесуальних та слідчих дій, активно сприяв досудовому розслідуванню.
Об`єктивно саме ці докази є належними і підтвердженими доданими документами, на відміну від доказів сторони обвинувачення стосовно існування ризиків.
Прокурор у клопотанні дуже мало уваги приділив можливому існуванню ризиків, вказує на ризик впливу на свідків з родини Федірцан. Цей ризик нічим не виправданий і тим більше нічим не доведений і не обґрунтований.
При наявності такого важкого обвинувачення та при тому, що провадження вже в суді, намагатися впливати на потерпілу чи її родичів може тільки людина з обмеженими розумовими здібностями, а про ОСОБА_8 цього не скажеш.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також нічим не доведений, ОСОБА_11 не тільки не судимий на момент вчинення злочину влітку 2025 р., але і не судимий жодного разу.
Ризик переховування від слідства і суду також відсутній, немає доказів того, що підзахисний ухилявся будь-яким чином від правоохоронних органів, слідства чи суду.
А його процесуальна поведінка під час досудового розслідування навпаки свідчить про його бажання довести суду відсутність не тільки ризиків, а і бажання довести невинуватість в інкримінованому обвинуваченні.
Крім того, відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов № 1077 від 17.12.25, сім`я ОСОБА_9 , до складу якої входить підзахисний, фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 .
Отже, ОСОБА_12 не проживав біля потерпілої, хоч і зареєстрований по АДРЕСА_2 , і зараз його сім`я живе в іншому місці, тобто ризик навіть випадкової зустрічі з потерпілої чи її родиною відсутній.
Відповідно до довідки № 136 від 19.12.25 р. ОСОБА_11 перебуває на обліку у кардіолога і потребує лікування та обстеження. ОСОБА_12 вже понад 8 місяців перебуває в умовах ізоляції, і зрозуміло, що ніхто його не обстежує, не проводить скринінг серцевої діяльності.
Мати ОСОБА_12 має статус матері героїні, народила та виховала 6 дітей. Наразі вона єдина, хто працює в сім`ї на хлібопекарні та отримує доволі скромно заробітну плату.
Старший брат ОСОБА_13 , що проживав разом з батьками раніше, мобілізований на початку війни, і ще в 2023 р. отримав статус учасника бойових дій, воює і зараз в Донецькій області. Суд мав можливість переконатися в цьому при його допиті.
В квартирі фактично проживає лише мати з батьком. Однак батько дуже хворий, постійно потрапляє в лікарню, і потребує турботи і нагляду. Відповідно до доданих виписок, у нього ще раніше було діагностовано: Цукровий діабет 1 типу, хронічний панкреатит з вираженим больовим синдромом, гіпертонічна хвороба, киста підшлункової.
Як випливає з виписок, ці хвороби призвели до серйозних ускладнень - множинні мікросудинні ускладнення, кетоацидоз - ацетон в сечі, тощо. Зрозуміло, що матері, яка піклується одночасно і батьком і роботою, важко приділяти йому необхідний час та вже зовсім неможливо бути поруч, а приступи сильного болю стаються і в той час, коли вона на роботі.
З виписок також видно, що тільки в 2025 році батько ОСОБА_12 4 рази потрапляв у лікарню, що свідчить про погіршення стану перебігу захворювань, в 2026 р. випадки коми почастішали. Ця обставина доведена належними доказами, ми просимо її врахувати.
За таких обставин не менш тяжкий запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту можливо з засобом електронного контролю забезпечить і потреби кримінального провадження, убезпечивши від ризиків, і надасть змогу більш безпечно функціонувати сім`ї підзахисного та доглядати вкрай хворого батька.
Крім того, за очевидної відсутності доказів обвинувачення в інкримінованих тяжкому та особливо тяжких злочинах суд може застосувати і альтернативний запобіжний захід у вигляді застави навіть при визначенні тримання під вартою.
Застава покликана до виконання обов`язків, визначених судом. Не факт, що сім`я обвинуваченого в змозі внести заставу, якщо її розмір буде непомірним. Однак для обвинуваченого це шанс і можливість вийти з місця утримання, а для суду - шанс забезпечити змагальність та об`єктивність в цьому провадженні.
Від прокурора ОСОБА_14 11.11.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли клопотання про продовження запобіжних заходів стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У клопотаннях черговий раз зазначено, що обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями неповнолітньої потерпілої ОСОБА_15 від 15.06.2025 та 12.09.2025; показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 ; висновком судово-медичної експертизи, висновком комплексної судовою психолого-психіатричної експертизи потерпілої ОСОБА_15 , протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функцій фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 15.06.2025, матеріалами службового розслідування, показаннями свідка ОСОБА_18 .
Ризики, які були підставою для застосування запобіжних заходів та продовження їх строку, не відпали та існують, а саме щодо переховування від суду; незаконного впливу на свідків, потерпілу; вчиненні іншого кримінального правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти наявним ризикам.
Додатково прокурор послалася на те, що у законного представника потерпілої ОСОБА_19 07.07.2026 згорів будинок, до чого, на її думку, причетна сім`я ОСОБА_9 , як їй стало відомо від людей, батько ОСОБА_9 у стані сп`яніння погрожував спалити їх майно, тому за даним фактом прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 194 КК України.
З урахуванням думки учасників справи, які не заперечили про цього, дане судове засідання по вирішенню клопотань щодо продовження/зміни запобіжних заходів, строк дії яких закінчується, проведено без участі потерпілої, її представника та законних представників.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання, заперечила проти задоволення клопотання прокурора стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ствердила, що як завжди прокурор нічого не доводить, переписує ризики, бо при такому обвинуваченні підсудні перебувають під вартою. Вважає обвинувачення необґрунтованим, викладені у клопотанні доводи не буде повторювати, додає, що довід щодо проживання у прикордонній області є безпідставним, усі тут живуть, але це не означає, що усі покинуть територію України, це розмова ні про що, матеріалами не доводиться ні стаття 152, ні тим більше 301-1. Просить або реальну заставу, бо нема знущань та тілесних ушкоджень, не може обвинувачення ґрунтуватися на словах малограмотної дівчини, або альтернативний запобіжний захід - домашній арешт з електронним засобом контролю, аби не втік у Євросоюз. Просить звернутися до законності, півтора роки ОСОБА_9 перебуває в ізоляторі, у поганих умовах, хворіє, має вроджену ваду серця, сім`я не здатна передавати через «Нову пошту» харчі, лише мама вдома розривається на всі фронти. Ми відповідальні за цих людей.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 під час судового засідання підтримала подані клопотання та зачитала їх, вважає, що обґрунтованість підозри та обвинувачення підтверджується доказами, у тому числі допитом потерпілої у порядку статті 615 КПК України, показаннями свідків та іншими. Просила продовжити дію запобіжних заходів обвинувачених на 60 діб без визначення розміру застави, щодо клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просила оцінювати дзеркально.
Захисник ОСОБА_6 повністю погодився з клопотанням захисника ОСОБА_7 щодо ОСОБА_9 , вважає, що такі доводи слід узяти і щодо ОСОБА_20 . Клопотання прокурора не підтримує, просить змінити запобіжний захід на більш м`який, тобто домашній арешт з або без засобів зв`язку. Прокурор наводить ті ризики, які йому вигідні, він вважає, що суд врахує все і винесе рішення, ризик втечі за кордон неактуальний - країни ЄС не надають прихисток особам, які незаконно перетнули кордон, а повертають їх. Просить врахувати характеризуючі матеріали, так, ОСОБА_20 раніше притягувався до відповідальності, але це в минулому, всі знають, які умови утримання в УВП, тому просить змінити запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Суд заслухав думки сторін кримінального провадження, дослідив клопотання про зміну запобіжного заходу та про продовження строку тримання під вартою, матеріали справи і дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Рахівського районного суду від 21.09.2026 було продовжено раніше застосовані до підозрюваних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк по 19.11.2026, без визначення розміру застави, вказана ухвала не оскаржувалась учасниками та набрала законної сили 29.09.2026.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою відповідно до вимог ч. 1 ст. 194, ст. 199, ст. 331 КПК України слід надати оцінку питанням щодо обґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень (1), наявності заявлених у клопотаннях ризиків (2), можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів (3), а в разі наявності підстав для продовження запобіжного заходу - чи визначати заставу і в якому розмірі, та які обов`язки необхідно покласти на обвинувачених (4).
1. Стандарт обґрунтованості обвинувачення означає, що наявні докази повинні бути достатніми, щоб переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, проти якої висунуто обвинувачення, дійсно вчинила кримінальне правопорушення. Це не означає, що потрібно довести вину поза розумним сумнівом, але необхідно, щоб зібрані докази створювали достатньо переконливу картину для обґрунтованого висновку про вчинення злочину.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 152, ч. 5 ст. 407 КК України, які є особливо тяжким та тяжким злочинами відповідно, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 152, ч.ч. 1, 3 ст. 301-1 КК України, які є особливо тяжким, тяжким та особливо тяжким злочинами відповідно, обґрунтованість обвинувачення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, вину у вчиненні інших кримінальних правопорушень обидва обвинувачені не визнали.
На даному етапі суд не вирішує питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності, достовірності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність осіб до вчинення кримінальних правопорушень є ймовірною та встановлених обставин достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з ціллю підтвердження чи спростування обвинувачення.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ряду спроб, які визначені у цій нормі як ризики.
Тому, метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення названих ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У клопотаннях прокурором зазначено про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива наявність інших ризиків не обґрунтована і судом питання про їх наявність не вирішується.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час судового розгляду можуть переховуватися від суду з метою недоведення їх вини, оскільки усвідомлюють, що в разі визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень їх може бути засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, не мають міцних соціальних зв`язків, є мешканцями прикордонної області, а тому наявні ризики, що зможуть безперешкодно покинути місце свого проживання з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 раніше переховувався (ухилявся) від військової служби.
Окрім цього, перебуваючи на волі обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілу, які є їх сусідами, а також їх родичів з метою дачі, зміни ними показань на їх користь. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до зміни вже наданих показань, відмови від надання таких. Такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілої.
Свідки у судовому засіданні допитані частково, допитувалась і потерпіла, у подальшому відмовилась від надання показань, разом з тим, судом досліджено її допит на досудовому розслідуванні.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні завуальовано погрожував потерпілій, стверджував, що йому відомо про всі її дії, вчинки та переміщення.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтований тим, що обвинувачені вже раніше притягувались до кримінальної відповідальності та обвинувачуються у вчиненні двох ( ОСОБА_4 ) та трьох ( ОСОБА_5 ) кримінальних правопорушень, разом з тим, вважаються несудимими.
Обставини кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують наявність указаних ризиків частково.
3. Неможливість застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовано стороною обвинувачення такими ж доводами і з ними суд також погоджується лише частково.
Суд керується положеннями статті 178 КПК України щодо обов`язку при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу оцінити в сукупності всі обставини справи та зазначає, що обвинувачені раніше не судимі, не мають постійних джерел доходів, вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнали ( ОСОБА_4 - частково визнав), обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння.
Разом з тим, ч. 8 ст. 176 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
Однак, указана норма визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026 та втратила чинність через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто з 24.09.2026, і наразі не діє.
Відповідно до вимог ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України суд враховує, що ризики, які були наявні під час застосування та продовження запобіжних заходів, частково зменшились, оскільки триває судовий розгляд, досліджено письмові докази, допитано потерпілу та частину свідків, водночас не допитані ще свідки знаходяться за межами Рахівського району, сторона обвинувачення не забезпечує їх явку до суду протягом значного часу.
Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності обвинувачення, оскільки на даному етапі судового розгляду це питання не вирішується, не досліджено усі докази, як із боку обвинувачення, так і з боку захисту.
Разом з тим, суд відхиляє і доводи обвинувачення щодо можливості впливу на потерпілу та її сім`ю з урахуванням самого лише факту пожежі в будинку бабусі потерпілої ОСОБА_19 , без доведення причетності до цього конкретних осіб та з урахуванням тривалого перебування обвинувачених під вартою.
Крім того, ОСОБА_19 пояснила в судовому засіданні, що їй відомо зі слів інших осіб про погрози її сім`ї з боку батька ОСОБА_5 , натомість жоден із родичів ОСОБА_4 таких погроз не висловлював.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10.11.2026 у справі «Белері проти Албанії» (Beleri v. Albania, заява № 28070/23) вчергове наголосив, що національні суди при продовженні строків тримання під вартою повинні враховувати просування розслідування та подання обвинувального акта, називати конкретні докази, які ще належало забезпечити або які залишалися вразливими до втручання особи, ствердив, що за звичайного перебігу подій відповідні ризики зменшуються в міру проведення слідчих дій, отримання показань і перевірок (§ 101).
Не є релевантним до даної справи посилання прокурора на рішення ЄСПЛ від 25.04.2000 у справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. the Czech Republic, заява № 31315/96). В указаному рішенні Суд зазначив: «76. Стосовно небезпеки того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, то чеські суди, зокрема, відзначали, що заявник вже ухилявся від кримінального процесу в Німеччині, що він мав численні ділові зв`язки за кордоном і що йому загрожувало відносно суворе покарання. На думку Суду, таке мотивування є достатнім і «таким, що має стосунок до справи» та переважає доводи, запропоновані заявником». У тому ж рішенні Суд вчергове підтвердив, що сам лише факт тяжкості покарання чи суворості санкції не може бути єдиною підставою для утримання під вартою.
За таких обставин, відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який для ОСОБА_5 , але йому можливо пом`якшити умови запобіжного заходу, разом з тим, слід змінити запобіжний захід ОСОБА_4 на домашній арешт.
Заслухавши доводи сторін, з урахуванням вимог наведених норм кримінального процесуального законодавства суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою підлягають задоволенню частково, строк дії тримання під вартою ОСОБА_5 продовжується на 60 діб, тобто по 10.01.2027, на цей же строк слід застосувати (змінити) запобіжний захід у виді домашнього арешту до ОСОБА_4 .
4. Хоча ОСОБА_5 обвинувачується у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, вчиненого із застосуванням насильства, суд вирішує не користуватися правом, визначеним п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати йому розмір застави.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 безперервно перебуває під вартою упродовж майже півтора роки, а також ступінь насильства, у застосуванні якого він обвинувачується, що не супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, побоїв, спричиненням болю.
Матеріалами справи спростовано проживання потерпілої ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_5 на одній вулиці - Вільшинський, оскільки останній фактично мешкає з батьками по АДРЕСА_1 . Крім того, суду відомо, що сама вулиця Вільшинський представляє собою не вулицю у її класичному розумінні, а фактично мікрорайон значної площі у гірській частині міста, де житлові будинки знаходяться на значній відстані один від одного.
Безпідставними є твердження прокурора про можливий «опосередкований», тобто через членів родини, вплив на свідків та потерпілу, оскільки такому впливу не перешкоджає і знаходження обвинуваченого в установі виконання покарань, а відомості про звернення свідків чи потерпілої про застосування до них заходів безпеки у матеріалах відсутні.
Сам факт розслідування з 10.11.2026 кримінального провадження за фактом умисного знищення майна (сараю, альтанки та дачного будинку) ОСОБА_19 , що мало місце 07.07.2026, до отримання відомостей про причетність до нього обвинувачених, які на той час перебували в СІЗО, не може бути підставою вважати існуючим ризик впливу на представника потерпілої, що, як вже зазначалось, судом допитана та повідомила, що офіційною причиною пожежі визнано коротке замикання.
З урахуванням наведених відомостей, а також позиції сторони обвинувачення, слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі, передбаченому законодавством за злочини даної категорії (від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), може забезпечити виконання ОСОБА_5 як особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, покладених на нього обов`язків, у максимальному розмірі.
Доводів та доказів про те, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання покладених обов`язків, стороною обвинувачення не надано.
В разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно і достатньо зобов`язати прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати обов`язки, передбачені пунктами 2-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні часу доби, протягом якого обвинуваченому ОСОБА_4 буде заборонено залишати житло, слідчий суддя приходить до висновку щодо необхідності «цілодобового» домашнього арешту, а щодо виконання обов`язків, їх слід визначити такі ж, як і ОСОБА_5 , тобто передбачені пунктами 2-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи, що ОСОБА_4 затриманий та перебуває під вартою, його слід звільнити з-під варти з урахуванням положень п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, а саме попередньо доставивши до місця проживання.
Керуючись статтями 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд
постановив:
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_2 , по 10.01.2027.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 998 400 грн.
Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, а саме: код отримувача (ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501, призначення платежу: кошти застави ОСОБА_5 , згідно з ухвалою Рахівського районного суду від 12.11.2026 по справі № 305/4722/25).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному судом, після чого уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави вважати його таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 на строк по 10.01.2027 такі обов`язки:
- не відлучатись за межі м. Рахів Закарпатської області без дозволу суду;
- носити електронний засіб контролю;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_4 , потерпілою ОСОБА_15 , свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 ;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК та звернуто заставу в дохід держави.
Змінити запобіжний захід обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , застосувавши до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту строком по 10.01.2027, зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 на строк по 10.01.2027 такі обов`язки:
- не залишати житло в АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу суду;
- носити електронний засіб контролю;
- утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_5 , потерпілою ОСОБА_15 , свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків щодо нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.
Працівникам поліції звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти, попередньо доставивши до місця проживання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст ухвали оголошено 17.11.2026 о 08:10 год.
Суддя ОСОБА_23
Судове рішення № 141532283, Рахівський районний суд Закарпатської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 305/4722/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: