Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 202/5601/26
Провадження № 2/202/4819/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.
за участю секретаря - Коваленко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
08 червня 2026 року на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, про визнання права власності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що йому ОСОБА_1 та його дружині - ОСОБА_2 на праві власності належить квартира загальною площею 58,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.
Проте запис про право власності, набуте до 01 січня 2013 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено не було, тому позивач, з метою реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно звернувся 27.11.2025 р. до державного реєстратора Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. В процесі проведення розгляду наданих документів для реєстрації було направлено запит до Бюро технічної інвентаризації (від 03.12.2025 №01.1-19/1597) для підтвердження інформації та прийнято Рішення про зупинення розгляду заяви.
Проте у здійсненні реєстрації права позивачу було відмовлено (Рішення про відмову в проведенні реєстрації дій №82837887 від 14.01.2026 р.) з тих підстав, що державним реєстратором не отримано відповідь на запит від 03.12.2025 №01.1-19/1597р., а саме не надано Інформаційну довідку від Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради. Крім того, наразі БТІ, яке здійснювало реєстрацію права власності знаходиться на тимчасово окупованій території, що позбавляє реєстратора можливості отримати підтвердження інформації щодо реєстрації права власності.
Позивач зазначає, що в нього відсутні оригінали вказаних документів та технічний паспорт на даний об`єкт нерухомості, оскільки вказані документи залишилися в м. Авдіївці, а при екстреній евакуації позивач не мав можливості їх забрати, наразі відсутній фактичний доступ до вказаних документів, оскільки згідно з Переліком території, на яку ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та території України від 28 лютого 2025 №376 Авдіївська міська територіальна громада з 29.02.2024 року є тимчасово окупованою військами РФ, а саме місто було практично зруйноване в результаті постійних обстрілів.
Позивач звернувся до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області зі зверненням від 02.03.2025 року №Н-0026-1.7 щодо надання архівних документів про право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вказана в свідоцтві попередня назва АДРЕСА_2 ) загальною площею 58,9 кв.м., і отримав засвідчені фотокопії документів, які долучені до позову.
Один із співвласників, учасник приватизації - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно право власності на 1/2 частину вказаного об`єкта нерухомого майна перейшло у порядку спадкування за законом до ОСОБА_1 , як єдиного спадкоємця, проте також не було оформлено.
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. з запитом про реєстрацію спадкової справи та видачею свідоцтва про право на спадщину. Але, нотаріусом було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.03.2026 р. у зв`язку з тим, що оригінал свідоцтва про право власності на спадкову квартиру спадкоємцем наданий не був, запис про право власності в Державному реєстрі речових прав відсутній, отримання відповіді з Авдіївського бюро технічної інвентаризації щодо підтвердження права власності є неможливим на теперішній час, також відсутня можливість отримати довідку про реєстрацію померлої ОСОБА_2 .
За таких умов, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право в позасудовому порядку. Але з незалежних від нього причин не може це зробити у передбачений законом спосіб. Тобто іншим способом ніж звернення до суду, позивач не має можливості реалізувати своє право.
Просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на об`єкт нерухомого майна: тип майна квартира; адреса нерухомого майна АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м. Підстава виникнення права власності: Рішення Комісії по приватизації державного житлового фонду Виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів від 15.11.1993 року № 941 про видачу Свідоцтва про право власності на житло від 17.11.1993 року на 1/2 частину вказаного об`єкта нерухомого майна; визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на об`єкт нерухомого майна: тип майна квартира; адреса нерухомого майна АДРЕСА_1 , загальною площею 58,9 кв.м. на 1/2 частину вказаного об`єкта нерухомого майна спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області» змінила з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Законом України «Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів щодо зміни найменування місцевих загальних судів» № 4273-IX від 26.02.2025, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на Індустріальний районний суд міста Дніпра.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2026 року, головуючим суддею у розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 12 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із наявністю її недоліків та позивачу було надано строк для їх усунення.
22 червня 2026 року на виконання ухвали судді від 12 червня 2026 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви та надано документ, який підтверджує сплату судового збору.
Ухвалою судді від 23 червня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі.
Позивач в судове засідання не з`явився. Відповідно до заяви від 20 липня 2026 року просив суд здійснювати розгляд прави без участі позивача та задовольнити позов.
Представник відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Відповідно до заяви, представника відповідача - Малярчик Е.Е., повноваження якого підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, документ сформований в системі «Електронний суд», 20.07.2026 року просила суд розглядати справу без їх участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечують.
Третя особа в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином через підсистему «Електронний суд». Заяв та клопотань не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.
Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:
Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 15 листопада 1993 року виданого Виконавчим комітетом Авдіївської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Загальна площа квартири 58,9 кв.м. Свідоцтво видано на підставі рішення Комісії по приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів від 15 листопада 1993 року № 941.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області 20.08.1968 року, актовий запис 178.
Згідно з копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, та спадкоємцем першої черги є її чоловік ОСОБА_1 , яким подано заяву про прийняття спадщини після смерті дружини та приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. заведено спадкову справу №25/2026.
Відповідно до Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Кучеренко Є.А. від 14 січня 2026 року за №82837887 відмовлено ОСОБА_1 в проведені реєстраційних дій на квартиру.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батової Л.Г. від 24.03.2026 року (спадкова справа №25/2026) відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутня можливість встановити власника та підтвердити його права власності на вищевказану квартиру через те, що у Державному реєстрі речових прав відсутня інформація стосовно вищевказаної квартири та її власника. Також відсутня можливість отримати довідку про реєстрацію померлої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та про всіх інших зареєстрованих осіб у вищевказаній квартирі на день її смерті.
Відповідно до Довідки від 13.05.2022 №1201-5001572026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Місто Авдіївка є центром Авдіївської міської територіальної громади Покровського району Донецької області та відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих: Російською Федерацією», затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 - є окупованим Російською Федерацією містом з 29.02.2024 року.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З аналізу вказаної статті вбачається, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права). Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа, позивачем у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10 травня 2017 року у справі № 910/13348/15.
Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно зі ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно з ч.1 статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Статтею 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Суд вважає доведеним факт належності позивачу на праві спільної сумісної власності квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки це підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло, копією рішення виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів.
Підстав не довіряти твердженням позивача про належність йому вищевказаного нерухомого майна у суду немає.
Крім того, відповідач, який представляє інтереси Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, який є органом приватизації, не заперечує право власності позивача на це майно, яке набуто в порядку приватизації в листопаді 1993 року.
Отже, позивач є учасником спільної часткової власності в рівних частках та відповідно до закону має право на визначення своєї частки у праві спільної сумісної власності на квартиру.
Отже, кожному із співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично належить по 1/2 частини вищевказаної квартири.
Суд також звертає увагу, що загальновідомим і таким, що не підлягає доказуванню, є факт окупації російською федерацією частини Донецької області, в тому числі м. Донецька, м. Ясинувата, м. Авдіївки, де зберігалися документи, які підтверджують реєстрацію в установленому до 01.01.2013 року порядку права власності позивача на нерухоме майно.
Враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено право власності позивача, а саме відповідно до рівності часток співвласників за кожним, - на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але позивач позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності власника майна через відсутність відповідних відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість їх отримання у відповідному бюро технічної інвентаризації через окупацію частини Донецької області, де зберігалися реєстраційні документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно, суд вважає можливим позов задовольнити, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо заявлених позовних вимог в частині визнання за позивачем право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири після смерті ОСОБА_2 , то суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1267 ЦК України визначено, що розмір частки у спадщині спадкоємців за законом є рівними.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, спадщина, не залежно від часу її прийняття належить спадкоємцеві з часу її відкриття.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. від 24.03.2026 року (спадкова справа №25/2026) відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд приймає до уваги те, що позивач є чоловіком померлої та спадкоємцем першої черги за законом. Також, співвласником квартири АДРЕСА_3 , якому належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частка квартири, та оскільки за даних обставин відсутні умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, тому його права підлягають поновленню у судовому порядку.
Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відносно розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, то суд вважає, що витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на позивача, оскільки вказаний вище позов виник не через винні дії Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області і підстав для покладення витрат на Авдіївську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області немає.
Керуючись: ст.ст. 4, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5, код ЄДРПОУ 44000591), третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна ( АДРЕСА_6 ), про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 58,9 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 58,9 кв., після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя Л.П. Слюсар
Судове рішення № 141531957, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 202/5601/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: