Рішення № 141530707, 27.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
761/44896/25
Номер документу
141530707
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 761/44896/25

Провадження № 2/761/4930/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Савчук Ю.Н.,

за участю секретаря судового засідання Фортуни М.А.,

представника позивача Суєтінової О.О.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у загальному розмірі 63347,48 грн, а саме заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 6285,94 грн., інфляційні - 1087,48 грн., 3 % річних - 298,67 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 16,88 грн., інфляційні - 2,91 грн., 3 % річних - 0,76 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 37624,09 грн., інфляційні - 5359,92 грн., 3 % річних - 1487,26 грн., пеня - 1809,49 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4961,43 грн., інфляційні - 1267,26 грн., 3 % річних - 352,31 грн., пеня 428,66 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1557,02 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмір 807,40 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, він є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідно до вимог чинного законодавства, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачу згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. Позивач КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано/оприлюднено договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, позивач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлові комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги договір, з ним укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги (публічний договір приєднання), що вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Позивачем на своєму веб-сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyvivteploen/ оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Будинок за адресою місце реєстрації: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а відтак квартира за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідач є споживачем послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачем послуг з ТЕ/ПГВ. Також, позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Позивач вказує, що відповідач користуються послугами, але свої зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

19.05.2026 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 про долучення доказів, у якому вона, по суті заперечуючи проти позову, зазначила таке. Вона є співвласницею 26/400 частки квартири АДРЕСА_2 за адресою, вказаною в позові, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.05.2019 після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира є комунальною, у ній існує декілька співвласників і відкрито декілька особових рахунків; за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснюється оплата наданих послуг, заборгованості за ним немає; особовий рахунок № НОМЕР_2 до неї відношення не має. Дозволу на встановлення в квартирі лічильників холодної та гарячої води вона не надавала. Посилаючись на ст. 322 ЦК України та ст. 61 Конституції України, вона вказала, що відповідальність за борги інших осіб на неї покладатися не може. ОСОБА_2 просила долучити до матеріалів справи лист позивача від 30.03.2026 № 4/0322/5680 і копію акта № 23 від 18.05.2026 та відмовити в задоволенні позовних вимог до неї як до неналежного відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 додатково зазначила таке. 26/100 частки квартири складаються з однієї житлової кімнати загальною площею 32,31 кв.м, у тому числі житловою площею 22,0 кв.м. У цій кімнаті з 27.05.1986 зареєстровано її місце проживання, а з 26.02.1980 - її матері ОСОБА_4 . Через сімейні обставини (одруження, народження дітей) вона проживає за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ), тому фактичним користувачем комунальних послуг у кімнаті є одна особа - її мати ОСОБА_4 , яка є власником особового рахунку № НОМЕР_1 в КП «Київтеплоенерго», постійно сплачує кошти за всі надані позивачем послуги. Про наявність заборгованості їй стало відомо лише з позовної заяви; відповідно до рахунку-повідомлення Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 01.10.2025 щодо розподілу надання послуг позивачем з централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води у графі «борг (+), переплата (-)» відсутня будь-яка інформація про наявність заборгованості, а комунальні послуги сплачено вчасно та в повному обсязі. Позов, на її думку, складено формально, коло відповідачів визначено неправильно, жодних ґрунтовних пояснень, на підставі чого вона має сплатити позивачу кошти, не наведено.

Заявою від 27.10.2026 представник позивача Суєтінова О.О. просила суд виключити ОСОБА_2 з числа відповідачів, оскільки позовні вимоги стосуються заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_2 належить інший особовий рахунок - № НОМЕР_1 . У судовому засіданні представник позивача цю заяву підтримала, а позовні вимоги до ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала своє клопотання та просила відмовити в задоволенні позову до неї.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив.

Ухвалою суду від 27.10.2026 судом клопотання задоволено та виключено з числа відповідачів неналежного відповідача ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачів, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг із ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 - з постачання теплової енергії та гарячої води на території міста Києва, зокрема за адресою: АДРЕСА_4 . Будинок під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання; ці обставини відповідачами не заперечуються.

Квартира АДРЕСА_2 у зазначеному будинку є комунальною, в ній відкрито декілька особових рахунків.

Особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ім`я ОСОБА_1 . Це підтверджується: роздруківкою з облікової системи позивача ( МастерДата ) станом на 27.10.2026, у якій в переліку особових рахунків будинку АДРЕСА_4 рахунок № НОМЕР_2 значиться за ОСОБА_7 , а в картці абонента за цим рахунком як зареєстрований мешканець зазначений ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) із відміткою «власник/наймач», датою реєстрації 04.07.2003 та датою зняття з реєстрації 01.12.2025. Відповідач ОСОБА_1 належність йому цього особового рахунку не заперечував.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім`я ОСОБА_3 . За поясненнями ОСОБА_2 , на даний час власником цього рахунку є її мати - ОСОБА_4 , яка фактично користується комунальними послугами в кімнаті та сплачує за ними. Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва від 03.09.2025 № 136480939 у квартирі зареєстровані ОСОБА_4 (з 26.02.1980), ОСОБА_2 (з 27.05.1986) та ОСОБА_1 (з 04.07.2003). Фактичне місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_2 на 26/400 частки квартири АДРЕСА_2 підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.05.2019, виданим Першою Київською державною нотаріальною конторою (реєстр. № 18-378), та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.05.2019 № 167513990. Спадкодавцю ОСОБА_3 ця частка належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.01.2001 (розпорядження № НОМЕР_4 ).

Листом від 30.03.2026 № 4/0322/5680, адресованим ОСОБА_2 , КП «Київтеплоенерго» повідомило, що на момент подання позову до підприємства несвоєчасно надійшла інформація щодо квартир, зазначених у зверненні, що призвело до можливо некоректного розподілу цих об`єктів у програмному комплексі підприємства та, як наслідок, до можливо некоректного визначення кола відповідачів у судовій справі.

Актом № 23 від 18.05.2026 прийнято на абонентський облік вузол розподільного обліку гарячої води у квартирі, у присутності ОСОБА_2 складено акт із її відміткою про те, що вона є співвласницею, сплачує за особовим рахунком № НОМЕР_1 і не має відношення до особового рахунку № НОМЕР_2 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

П.6 ч.1 ст.1 цього закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 суд прийшов до зазначеного правового висновку.

Відповідно до 2 Порядку тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постанова судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 року справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно із п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин)плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст.638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зі змісту вказаних статей закону випливає, що для визнання факту укладення договору приєднання необхідно довести факт приєднання іншої сторони до такого договору, тобто прийняття пропозиції (акцепт).

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з ст.207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові від 11.11.2019 року у справі № 646/834/17 Верховний Суд висловив наступну правову позицію.

Надавач послуг опублікував в газеті в якості пропозиції (оферти) для підписання споживачами публічний договір про надання комунальних послуг, а тому з огляду на те, що відповідач протягом місяця з дня публікації не направив письмову відмову укласти договір , то він вважається таким, що прийняв пропозицію позивача на укладення договору. При цьому Верховний Суд керувався тим, що на фізичних осіб покладено обов`язок укласти договір та вносити плату за користування послугами, а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладення договору про надання послуг або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

У постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 Верховний Суд зазначив наступне.

Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов`язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.

Таким чином, договір про надання послуг з вивезення побутових відходів є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).

Положення Закону України «Про житлово- комунальні послуги» свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору про вивезення відходів. За таких обставин, прийняття оферти виконавця послуг з вивезення відходів може бути у вигляді мовчання.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від правового висновку зробленому Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 лютого 2018 року справа № 641/2634/16-ц, провадження № 61-4824св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 грудня 2018 року справа № 641/533/17, провадження № 61-18779св18, оскільки як вбачається з встановлених судом обставин ТОВ «Харків Екоресурс» направило оферту (опублікований примірнику газети «Харьковские Известия» договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, який було доставлено відповідачам) виконувало послуги по вивезенню твердих побутових відходів від домоволодінь з району, де знаходяться помешкання відповідачів-споживачів та останні не довели, що не користуються цими послугами - тобто прийняли оферту.

Колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від правового висновку зробленого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 вересня 2018 року справа № 639/5291/15-ц, провадження № 61-13357св18, оскільки для виникнення правовідносин з вивезення побутових відходів на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.

Постановами Київського апеляційного суду від 15.10.2024 року у справі № 761/31494/21 та від 11.10.2024 року у справі № 761/17374/21 рішення Шевченківського районного суду були скасовано з тих підстав, що 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» було опубліковано повідомлення про публічний договір, за умовами якого ПрАТ «АК Київводоканал» зобов`язувався надати замовнику послуги з централізованого постачання холодної води, а відтак суд апеляційної інстанції вважав такий договір укладеним, а рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з підстав відсутності відповідного договору ухваленим з порушенням норма матеріального та процесуального права.

У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заборгованість, про стягнення якої просить позивач, обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , що підтверджується доказами, наведеними вище. Позивач у заяві від 27.10.2026, у листі від 30.03.2026 № 4/0322/5680 (в якому визнав можливе некоректне визначення кола відповідачів) та через свого представника в судовому засіданні підтвердив, що вимоги стосуються саме цього рахунку. ОСОБА_2 належить частка в квартирі, але особовий рахунок № НОМЕР_1 є іншим, і заборгованість за ним позивач не заявляє. За поясненнями ОСОБА_2 цей рахунок належить її матері ОСОБА_4 , яка зареєстрована в квартирі з 26.02.1980, фактично користується комунальними послугами в кімнаті і сплачує за них, тоді як сама ОСОБА_2 з сімейних обставин проживає за іншою адресою. Ці пояснення узгоджуються з витягом з Реєстру територіальної громади від 03.09.2025, актом № 23 від 18.05.2026 та позицією самого позивача, і позивачем не спростовані.

Те, що ОСОБА_2 зареєстрована у кімнаті з 27.05.1986 і є власником 26/400 частки квартири, саме по собі не свідчить про те, що вона отримує житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_2 для власних потреб, і не покладає на неї обов`язку сплатити борг за особовим рахунком іншої особи. Доказів того, що ОСОБА_2 споживала послуги за цим рахунком або укладала (приєднувалася до) договір щодо нього, позивач не надав. Положення ст. 322 ЦК України про обов`язок власника утримувати майно та ст. 360 цього Кодексу про участь співвласника у витратах на утримання спільного майна пропорційно його частці стосуються утримання майна, а не оплати комунальних послуг, спожитих іншою особою за окремим особовим рахунком, тому цього висновку не змінюють. Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок виникає лише у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання; ні договір, ні закон не встановлюють солідарної відповідальності співвласників окремих часток комунальної квартири, за якою відкрито окремі особові рахунки, за заборгованість, що обліковується за особовим рахунком іншого споживача.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не отримувала комунальних послуг для власних потреб за особовим рахунком № НОМЕР_2 та відповідного договору щодо цього рахунку не укладала, а відтак не має статусу індивідуального споживача за цим рахунком, тоді як обов`язок оплачувати такі послуги у особи, яка не є їх споживачем, відповідно до закону не виникає. Отже, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, і в задоволенні позову до неї слід відмовити.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що особовий рахунок № НОМЕР_2 відкрито на ім`я ОСОБА_1 , який з 04.07.2003 зареєстрований у квартирі та значиться в обліковій системі позивача власником/наймачем; належність йому цього рахунку підтверджується доказами, перерахованими вище (облікова система позивача, витяг з Реєстру територіальної громади від 03.09.2025 № 136480939, Витяг з Єдиного державного Демографічного Реєстру від 28.10.2025 року, заява та пояснення представника позивача, відмітка в акті № 23). Саме за цим рахунком обліковується заявлена до стягнення заборгованість. Квартира під`єднана до внутрішньобудинкових систем тепло- та водопостачання, від послуг відповідач у встановленому порядку не відмовлявся і не відключався від мереж. Те, що відповідача знято з реєстрації 01.12.2025, не впливає на його обов`язок оплатити послуги, спожиті в період до 31.08.2025, за який заявлено стягнення. Отже, відповідач є споживачем послуг за цим особовим рахунком, а виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем і ОСОБА_1 підтверджується діями сторін: позивач щомісяця надавав послуги та виставляв платіжні документи, а відповідач користувався послугами, не заявляючи про їх відсутність чи неналежну якість.

Розрахунок позивача детально відображає нарахування за послуги, обсяги споживання, опалювальну площу, тарифи та оплати, є належним і допустимим доказом. Відповідач ОСОБА_1 контррозрахунку не подав, доказів повної або часткової сплати заявленої заборгованості, а також доказів звернення до виконавця із заявами про перерахунок, про ненадання послуг чи надання їх неналежної якості, які були б підставою для зменшення нарахувань, суду не надав. Отже, наданий позивачем розрахунок належними та допустимими доказами не спростований.

Твердження відповідача у судовому засіданні про те, що позивачем не подано доказів обсягів споживання теплової енергії не береться судом до уваги з огляду на те, що відповідно до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії /послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ обсяг спожитої теплоенергії за період з 01.05.2018 року по 31.08.2025 року складає 2073,6839 Гкал, лічильник опалення SHRKY-VMT Energy Int E, заводський номер 1602, за приладом обліковуються адреса: м.Київ, вул. Кониського Олександра, 81.

П.6 ч.1 ст.1 цього закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Факт надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води підтверджується корінцям нарядів, які наявні в матеріалах справи.

Твердження відповідача щодо того, що позивачем не доведено розміру заборгованості, оскільки суми боргу за кожен місяць періоду нарахувань є різними не береться судом до уваги з огляду на те, що обсяги спожитої теплової енергії не можуть бути одинаковими за кожен період.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ЗУ від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.18, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте положеннями вказаного пункту заборонено нарахування визначених ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних виключно за кредитними договорами, а відтак нарахування індексу інфляції та 3 % річних за договорами про надання житлово-комунальних послуг у період дії воєнного стану , законом не заборонено.

Відповідно до ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Однак кредитні правовідносини та правовідносини із надання житлово-комунальних послуг не є подібними, крім того, правовідносини із нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасну сплату житлово-комунальних послуг врегульовані постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 та ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, а відтак застосування положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в даному випадку за аналогіє. закону не вбачається можливим.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до пункту Постанови Кабінету Міністрів № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановами від 21.04.2023 року № 390, від 29.12.2023 року №1405), (далі постанова № 206) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або о

З врахуванням того, що місто Київ не належить до територій, на яких ведуться бойові дії (територій можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги 3% річних, інфляційних втрат та пені здійснено правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність у ОСОБА_1 простроченої заборгованості за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ у розмірі 63347,48 грн., а саме заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення в розмірі 6285,94 грн., інфляційні - 1087,48 грн., 3 % річних - 298,67 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 р. по 31.10.2021 послуги з постачання гарячої води в розмірі 16,88 грн., інфляційні - 2,91 грн., 3 % річних - 0,76 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії в розмірі 37624,09 грн., інфляційні - 5359,92 грн., 3 % річних - 1487,26 грн., пеня - 1809,49 грн., заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 4961,43 грн., інфляційні - 1267,26 грн., 3 % річних - 352,31 грн., пеня 428,66 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1557,02 грн., заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмір 807,40 грн..

Доводи відповідача цих висновків не спростовують. Отже, позов підлягає задоволенню частково: щодо ОСОБА_1 , який є належним боржником за спірними правовідносинами, у повному обсязі заявленої суми, а в задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Оскільки вимогу про стягнення боргу в сумі 63347,48 грн задоволено в повному обсязі до належного боржника - ОСОБА_1 , а відмова в позові до ОСОБА_2 не зменшила розміру задоволеної суми, увесь судовий збір у розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - зажовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та постачання теплової енергії у загальному розмірі 63347,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

У задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення заборгованості за комунальні послуги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 03.11.2026 року.

Суддя:

Часті запитання

Який тип судового документу № 141530707 ?

Документ № 141530707 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141530707 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141530707 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141530707 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141530707, Шевченківський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141530707, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141530707 відноситься до справи № 761/44896/25

Це рішення відноситься до справи № 761/44896/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141530706
Наступний документ : 141530715