Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 681/1237/26
Провадження 2/681/1216/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
16 листопада 2026 року м. Полонне
Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
У серпні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 1365347 від 31.12.2023, яка становить 25349,89 грн та складається з: 2999,99 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 22349,90 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначав, що ОСОБА_1 відповідно до умов вказаного кредитного договору, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (надалі - TOB «Слон Кредит»), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав кредит в розмірі 3000,00 грн, який зобов`язувався повернути, а також сплатити проценти за користування ним. ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у визначеній сумі. Проте, відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, а тому у нього перед позикодавцем виникла заборгованість у вищевказаній сумі.
20.05.2025, відповідно до договору факторингу № 2005-25, ТОВ «Слон Кредит» відступило для ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за договором, укладеним з відповідачем.
Оскільки станом на день звернення до суду заборгованість у вказаній вище сумі не сплачена, представник позивача просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
20.08.2026 позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою суду від 26.08.2026 відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 18.08.2026 направлено позивачем цінним листом.
Судом 31.08.2026 за місцем реєстрації відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження та витяг прав і обов`язків учасників справи.
До суду 04.09.2026 повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідно до якого відповідач відсутній за вказаною адресою, яка є його місцем реєстрації.
У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач у порядку п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. У постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) висловлено правову позицію про те, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду.
Отже, судом вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_1 та створено умови для реалізації принципу змагальності сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у строк, встановлений ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Встановлено, що 31.12.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1365347, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Т101», що був надісланий відповідачу на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним в договорі, зазначене підтверджується даними кредитного договору та довідкою про ідентифікацію (а.с. 13-21).
Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складає 3000,00 грн, кредит надається строком на 360 днів з 31.12.2023. Проценти за користування кредитом протягом строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,50% в день.
ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується листом-повідомленням товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» про перерахування коштів № 20250528-227, згідно з яким 31.12.2023 здійснено перерахування коштів на картку № НОМЕР_2 (а.с. 24).
За даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1365347 від 31.12.2023 на ім`я ОСОБА_1 , заборгованість відповідача за вказаним договором погашена частково (а.с.25).
Суд детально проаналізував рух коштів та встановив, що 26.02.2024 року відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 0,01 грн, яка, відповідно до наданого розрахунку, була спрямована виключно на погашення тіла кредиту, внаслідок чого залишок основної заборгованості з цієї дати склав 2999,99 грн. Нарахування відсотків після 26.02.2024 року мало здійснюватися саме на цей зменшений залишок.
Згідно з наданим розрахунком залишок заборгованості складає 25349,89 грн, в тому числі 2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту та 22349,90 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 31.12.2023 по 23.10.2024 (298 днів). Вимог щодо стягнення комісій або штрафних санкцій (пені) позивачем не заявлялося.
Відповідно до договору факторингу № 2005-25 від 20.05.2025, акту приймання-передачі реєстру боржників до вказаного договору, платіжної інструкції № 9736 від 20.05.2025 про оплату відступлених прав вимог та витягу з реєстру боржників до договору факторингу, право вимоги за кредитним договором № 1365347 від 31.12.2023 перейшло до ТОВ ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 26-37, 38-39).
Правомочність позивача як юридичної особи підтверджується належною копією відповідного витягу з реєстру.
4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір. Це комбінація цифр і букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти або смс-коду на телефон. При оформленні замовлення формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Щодо цілісності даних, мети підписання та порядку використання одноразового ідентифікатора, у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25) зазначено, що метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на матеріали справи, суд зазначає, що процедура укладання правочину передбачала електронну ідентифікацію відповідача ОСОБА_1 під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі, після чого згенерований код-ідентифікатор «Т101» надіслано на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що договір про споживчий кредит № 1365347 містить відмітку про його підписання ОСОБА_1 за допомогою зазначеного одноразового ідентифікатора 31.12.2023.
Цей факт підтверджується довідкою ТОВ «Слон Кредит» про ідентифікацію, яка містить фіксацію дати, часу та номера телефону, на який був відправлений ідентифікатор (а.с. 23).
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24), укладення кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором створює для сторін такі ж правові наслідки, як і підписання паперового документа власноручним підписом.
Отже, спірний кредитний договір є укладеним у встановленому законом порядку, а воля сторін була чітко виражена.
На підтвердження виконання обов`язку з видачі кредиту суду надано лист-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» № 20250528-227 від 28.05.2025, який беззаперечно фіксує перерахування 31.12.2023 коштів у розмірі 3000,00 грн на картку № НОМЕР_2 .
З огляду на це, надання кредиту у вказаному розмірі доведено.
Оскільки ОСОБА_1 доказів повної сплати кредиту первісному кредитору не надав, вимоги нового кредитора про стягнення заборгованості, набуті за договором факторингу № 2005-25 від 20.05.2025, є правомірними.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Суд перевірив розмір нарахованих сум на відповідність імперативним нормам. Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, що з 24.12.2023 до 21.04.2024 не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 до 19.08.2024 не може перевищувати 1,5 %, а з 20.08.2024 не може перевищувати 1,0 %.
Відповідно до частини 5 статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.
Суд встановив, що позивачем здійснено нарахування відсотків за 298 днів користування кредитом (з 31.12.2023 по 23.10.2024 включно).
При цьому позивачем застосовано єдину ставку 2,5% на добу за весь вказаний період, що призвело до безпідставного завищення суми боргу, оскільки не було враховано законодавчі обмеження максимальної денної процентної ставки. Крім того, суд детально проаналізував рух коштів та встановив, що 26.02.2024 року відповідачем була здійснена часткова оплата в розмірі 0,01 грн, яка, згідно з наданим розрахунком, повністю пішла на погашення тіла кредиту, зменшивши його до 2999,99 грн. Нарахування відсотків після 26.02.2024 мало здійснюватися виключно на цей зменшений залишок основної заборгованості.
За результатами перерахунку заборгованості за відсотками встановлено: за період з 31.12.2023 по 26.02.2024 (58 днів) на суму тіла кредиту 3000,00 грн правомірно нараховано відсотки за ставкою 2,5% на добу (75,00 грн на добу), оскільки ця ставка не перевищує ліміт 2,5%, що становить 4350,00 грн; за період з 27.02.2024 по 21.04.2024 (55 днів) на залишок тіла кредиту 2999,99 грн правомірно нараховано відсотки за ставкою 2,5% на добу (75,00 грн на добу), що становить 4125,00 грн; за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) застосована позивачем ставка 2,5% на добу перевищує встановлений законом ліміт у 1,5% (45,00 грн на добу на залишок 2999,99 грн), тому за цей період підлягає стягненню сума у межах ліміту - 5400,00 грн (45,00 грн х 120 днів); за період з 20.08.2024 по 23.10.2024 (65 днів) застосована позивачем ставка 2,5% на добу перевищує встановлений законом ліміт у 1,0% (30,00 грн на добу на залишок 2999,99 грн), тому за цей період підлягає стягненню сума у межах ліміту - 1950,00 грн (30,00 грн х 65 днів). Загальний розмір відсотків, що правомірно підлягають стягненню з відповідача, становить 15825,00 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 81 ЦПК України).
Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір укладено належним чином, первісний кредитор свої обов`язки з надання кредиту виконав. Відповідач узяті на себе зобов`язання не виконав належним чином, що спричинило заборгованість. Договір факторингу підтверджує, що позивач є належним стягувачем.
Суд констатує, що матеріали справи містять заяву-анкету на отримання кредиту, де зазначено всі ідентифікаційні дані відповідача.
Відповідач не надав будь-яких доказів того, що його персональні дані чи засоби зв`язку використовувалися іншими особами, та не надав підтверджень звернень з цього приводу до первісного кредитора, позивача чи правоохоронних органів.
Тому суд визнає доведеним факт акцептування оферти та погодження істотних умов договору.
Поряд із цим суд враховує, що для з`ясування обставин щодо факту перерахування кредитних коштів, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором у цій справі суду достатньо наявних письмових доказів, зокрема кредитного договору, розрахунку заборгованості та листа-повідомлення про переказ коштів.
Отже, беручи до уваги викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 18824,99 грн (2999,99 грн тіло + 15825,00 грн відсотки).
5.Розподіл судових витрат.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат Товариством надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений з адвокатським об`єднанням «Апологет», акт № 580 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 07.08.2026, детальний опис наданих послуг до акту № 580 за договором № 0107 від 01.07.2025, відповідно до яких АО «Апологет» надана правнича допомога для Товариства у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1365347 на загальну суму 8000,00 грн, що включає 6 годин 30 хвилин роботи адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012, ордер про надання правничої допомоги від 02.07.2025.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено здійснення розподілу судових витрат на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.
У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Оцінюючи заявлені витрати позивача у сумі 8000,00 грн за критеріями реальності, розумності та співмірності, суд враховує розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, невеликий обсяг доказів і типовість спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач не висловив заперечення щодо таких вимог, суд доходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на 74,26 % від заявлених вимог (18824,99 від 25349,89 грн заявлених), визначена судом співмірна база витрат на професійну правничу допомогу (8000,00 грн) підлягає пропорційному розподілу.
Отже, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 5940,80 грн (74,26 % від 8000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується відповідним документом. За правилами пропорційного розподілу, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (74,26 % від 2662,40 грн), становить 1977,10 грн.
Керуючись наведеним, ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 352, 354, 355 ЦПК України суд,
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1365347 від 31.12.2023 в загальній сумі 18824 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 99 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 2999 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 15825 (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1977 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят сім) грн 10 коп. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн 80 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, поштовий індекс 79018;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 16.11.2026.
Суддя Сергій ІЛЛЮК
Судове рішення № 141529450, Полонський районний суд Хмельницької області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 681/1237/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: