Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 385/1747/26
Провадження № 2/385/950/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.11.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
представник позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей» адвокат Рудзей О. М., через систему "Електронний суд" подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2001235133501 від 28.01.2019, що укладений нею з АТ ПУМБ в розмірі 11129,74 грн та судові витрати по справі.
Стислий виклад позицій сторін
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.01.2019 між ОСОБА_1 та АТ ПУМБ укладено кредитний договір № 2001235133501, на підставі якого позичальнику надано грошові кошти як кредит у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідачка не виконувала належним чином свої зобов`язання перед банком і її заборгованість станом на 26.06.2026 склала 11129,74 грн.
26.06.2026 було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого АТ "Перший Український Міжнародний Банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Смарт Пей" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2001235133501. Сума заборгованості, нарахована банком, не змінювалася позивачем із дати відступлення права вимоги за договором факторингу.
ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористалась, хоча 16.10.2026 отримала копію ухвали судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 14.10.2026 що підтверджено підписом у рекомендованому поштовому повідомленні відмітки. Відповідно, ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навела.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою від 14.10.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4ст. 10 ЦПК Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентованістаттями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підс таві повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК Українипередбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цьогоКодексусудове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цьогоКодексуобмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав ОСОБА_3 , встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення
Згідно з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей524-526,533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За правилом частинистатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положеньст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стаття 1047 ЦК Українипередбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 1050 ЦК Українивизначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів
Суд установив, що 28.01.2019 між ОСОБА_1 та АТ ПУМБ укладено кредитний договір № 2001235133501, шляхом власноручного підписання відповідачкою Заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщену на сайті АТ «ПУМБ», у повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг: як обраних безпосередньо під час прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування.
За умовами такого відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок у гривні та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску НОМЕР_1 . Просила банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий із цією заявою, кредитний ліміт у сумі 3000,00 гривень. Розрахунковий день 30-го числа місяця. Платіжна дата: 30-те число місяця. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування банківської карти встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти.
Реальна річна процентна ставка складає 47,88 процентів. Підписанням заяви позичальник надав, крім викладених у ДКБО, наступні підтвердження та запевнив, що 1) ця заява має новаційний характер. У результаті приєднання до ДКБО дія договору, договорів на відкриття та обслуговування кредитних карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняється на підставі статті 604 ЦК України. 2) ознайомлений з ДКБО, тарифами банку та цілком згодний, усі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
З довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001235133501 боржниці ОСОБА_1 , виданої АТ «ПУМБ», вбачається, що кредитний ліміт був встановлений 28.01.2019 у сумі 3000,00 гривень, 30.05.2019 збільшений до 7000,00 грн (а.с. 8).
З виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 10) за період з 28.01.2019 по 25.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалась кредитною карткою, здійснювала розрахунки, знімала кредитні кошти та вносила кошти на погашення заборгованості.
З розрахунку заборгованості (а. с. 9) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.08.2020 становить 11129,74 грн, з яких: за тілом кредиту 6780,82 грн, за процентами 4348,92 грн, заборгованість за сумою кредиту та проценти за користування кредитом нараховувались по 30.08.2020.
26.06.2026 було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого АТ "Перший Український Міжнародний Банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Смарт Пей" права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 17-19).
Згідно з Реєстром боржників № 1до договору факторингу № 1 ВІД 26.06.2026 (а.с. 6),первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором із ОСОБА_1 від 28.01.2019 №2001235133501, загальна сума заборгованості 11129,74 грн, з яких: 6780,82 грн - прострочена заборгованість за кредитом.
Як вбачається з платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026 (а.с. 21) ТОВ «ФК «Смарт Пей» сплатило АТ «ПУМБ» 10000000 гривень оплати згідно з договором факторингу № 1 від 26.06.2024.
Отже на підставі наведених доказів, які суд вважає належними і допустимими, суд дійшов висновку, що між первісним кредитором та відповідачкою було укладено кредитний договір, уякому містяться конкретні умови використання коштів, з якими ОСОБА_4 ознайомилась і які прийняла шляхом їх підписання.
Відповідачка на такіумови погодилась, частково виконувалаїх шляхом отримання коштів, сплати процентів.
Слід вказати, що згідно висновку викладеного в постанові ВС від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З наданої позивачем виписки також вбачається, що відповідачка частково вносила платежі на погашення заборгованості.
Також суд бере до уваги, щочасткова сплата є підтвердженням існування такого боргу.
Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У свою чергу, відповідачка не повернула своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором, який відповідачка не спростувала.
Так з розрахунку заборгованості, що долучений в якості окремого документу, вбачається, що внаслідок невиконання своїх зобов`язань відповідачкою ОСОБА_1 , у неї утворилася заборгованість за договором в сумі 11129,74 грн, з яких: за тілом кредиту -6780,82 грн, за процентами - 4348,92 грн.
Розрахунок суд перевірив та погоджується з таким.
Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Також суд вважає належними і допустимими докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача - договір факторингу, витяг з реєстру боржників та платіжну інструкцію.
Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.
Таким чином, суд вважає підтвердженим належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Також суд не в змозі надати оцінку аргументам відповідачки, оскільки вонавідзиву суду не надала.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про підставність позову та вважає правильним його задоволити, стягнувши з відповідачки на користь позивача 11129,74 грн боргу.
розподіл судових витрат у справі
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі).
Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 26.03.2026, Акт від 16.09.2026 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 на суму 10000,00 грн.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачка відповідного клопотання не подавала.
Суд враховує, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.
Таким чином суд вважає, що позивач довів розмір витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3ст. 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
141.У частині третійстатті141 ЦПК Українивизначенокритерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137ЦПК Українисудунадано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimitedv. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
На підставі ч. 3ст. 141ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн, стягнувши такі з відповідачки.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс.303, м. Київ, код ЄДРПОУ:43696954) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 11129,74 грн заборгованості за кредитним договором № 2001235133501 від 28.01.2019, 2662,40 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 17792 (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 14 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 16.11.2026.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 16.11.2026
Судове рішення № 141528475, Гайворонський районний суд Кіровоградської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 385/1747/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: