Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 707/3562/26
Провадження № 2/708/836/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Попельнюха А.О.,
з участю:
секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,
представника позивачки адвоката Осьмака А. В.,
представника відповідача Чаруковського Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги та
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «Укрзалізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги у розмірі восьми середньомісячних заробітків у сумі 209 987,68 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 39 693,02 грн.
На обґрунтування поданого позову зазначила, що позивачка працювала на посаді чергової по парку АТ «Українська залізниця», звідки звільнилася 08.05.2026 за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію за віком.
Під час звільнення позивачки роботодавець не дотримався вимог статті 116 КЗпП України, оскільки не провів остаточний розрахунок із нею у день її звільнення, зокрема їй не були виплачені належні та гарантовані до виплати грошові кошти відповідно до норм діючого колективного договору, зокрема одноразова матеріальна допомога в розмірі 8 середньомісячних заробітків, виплата якої регламентована пунктом колективного договору.
Оскільки з ОСОБА_1 роботодавець не провів остаточний розрахунок у день її звільнення, як того вимагає стаття 116 КЗпП України, невиплачені кошти підлягають стягненню на її користь у судовому порядку.
Між адміністрацією регіональної філії «Донецька залізниця» і профспілковим комітетом був укладений колективний договір, який діє і станом на день звернення ОСОБА_1 до суду. У колективному договорі закріплені соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і для тих, хто звільняється з роботи, як це передбачено статтею 18 КЗпП України.
Положеннями колективного договору передбачена виплата матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію. Зокрема, у колективному договорі передбачена норма, що адміністрація (роботодавець) зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи, у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі 8 (восьми) середньомісячних заробітків.
Станом на день звільнення середньомісячний заробіток ОСОБА_1 становив 26 248,46 грн, що підтверджується відповідною довідкою роботодавця.
Таким чином загальна кількість середньомісячних заробітків, які позивачеві мав виплатити роботодавець у зв`язку зі звільненням при виході на пенсію, дорівнює восьми, а загальна сума матеріальної допомоги, що мала бути виплачена ОСОБА_1 у день звільнення становить 209 987,68 грн.
Інформація про обов`язок виплатити позивачеві ці кошти також була відображена роботодавцем у наказі про її звільнення. Окрім того, зобов`язання роботодавця виплатити позивачеві матеріальну допомогу у зв`язку із виходом на пенсію відображена у наказі про її звільнення з приміткою «після окремого рішення правління», проте обов`язок розрахуватися із працівником саме у день його звільнення закріплений у статті 116 КЗпП України.
У свою чергу положеннями статті 117 КЗпП України регламентовано, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Середньоденний заробіток ОСОБА_1 згідно наданих розрахунків станом на день звільнення становив 640,21 грн, тому вважає, що стягненню на її користь підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду (62 робочих дня) становить 39 693,02 грн. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду, тому просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 не виплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу у розмірі 8 середньомісячних заробітків у загальній сумі 209 987,68 грн. Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання позову становить 39 693,02 грн та провести розподіл судових витрат у даній справі.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.08.2026 справа передана за підсудністю до Чигиринського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.09.2026 справа прийнята судом до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
У судове засідання 12.10.2026 позивачка не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, у зв`язку із чим протокольною ухвалою суду розгляд справи був відкладений.
Судове засідання 02.11.2026 протокольною ухвалою суду було відкладено.
У судовому засіданні 09.11.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення повного тексту рішення на 16.11.2026.
Відповідач АТ «Укрзалізниця» через свого представника за довіреністю Чаруковського Р. В. у визначений ухвалою суд від 14.09.2026 строк подав суду відзив на позовну заяву, який був судом долучений до матеріалів справи.
У поданому відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечував. На обґрунтування наявних заперечень зазначив, що на підставі наказу виробничо-технологічного підрозділу «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 23.04.2026 № 137/ос припинено у порядку ст. 38 КЗпП трудовий договір із ОСОБА_1 за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком та звільнено з 08.05.2026.
У наказі про звільнення зазначено про компенсацію 36 днів невикористаної відпустки, а також зазначено, що виплата одноразової допомоги у розмірі 8 середньомісячних заробітків буде проведена після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», з урахуванням листа від 06.09.2022 №Ц/З-01/1459/Цпроф/30-22. Зазначений документ не містить інформацію про нарахування позивачу матеріальної допомоги при звільненні та спростовує доводи позовної заяви про наявність заборгованості. Крім того в отриманому позивачем повідомленні про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 08.05.2026 зазначено про належність до виплати та перерахування в день звільнення розрахункових коштів у сумі 17 153,98 грн, що також спростовує інформацію про не проведення остаточного розрахунку при звільненні.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України з 05:30 24.02.2022 введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває до теперішнього часу.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 зазначеного закону, в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначається вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Таким чином положення Законом України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до ст. 11 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Відповідно до ст. 1 закону України «Про критичну інфраструктуру» об`єктами критичної інфраструктури є об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.
Статтею 2 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України. Підприємства залізничного транспорту у взаємодії з іншими видами транспорту повинні своєчасно і якісно здійснювати перевезення пасажирів і вантажів, забезпечувати безпеку руху, розвивати сферу транспортного обслуговування народного господарства та населення.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №188-р затверджено План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 43 зазначеного Плану на період воєнного стану визначено такий захід як забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ «Укрзалізниця» як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління.
АТ «Укрзалізниця» є об`єктом критичної інфраструктури і після введення в Україні воєнного стану свою роботу не зупиняло, а навпаки працює з підвищеними навантаженнями. З перших днів повномасштабної військової агресії російської федерації проти України працівники АТ «Укрзалізниця» здійснюють перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом. У зв`язку з необхідністю відновлення пошкодженої та знищеної ворогом інфраструктури і рухомого складу АТ «Укрзалізниця» понесла величезні витрати. Гуманітарні евакуаційні перевезення, що здійснювалися АТ «Укрзалізниця» на безоплатній основі, також потребували значних коштів.
З початку військової агресії з боку російської федерації фінансово-економічне становище АТ «Укрзалізниці» значно погіршилось внаслідок руйнування багатьох об`єктів дорожньої інфраструктури, суттєвим зниженням комерційних перевезень, виконанням АТ «Укрзалізниця» безоплатних державних замовлень по евакуації населення, перевезенню вантажів гуманітарної допомоги тощо. Зважаючи на важку економічну ситуацію у цілому в державі, та зокрема, в Акціонерному товаристві «Українська залізниця», з метою стабілізації фінансово економічного стану товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати, виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану.
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 протоколом № Ц-54/31 Ком.т. встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами. Так у п. 1.1.4 зазначеного рішення зокрема зазначено наступне: «Інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики».
Зазначене рішення є спільним рішенням роботодавця та працівників, направленим на стабілізацію роботи Товариства та забезпечення мінімально необхідних соціальних гарантій працівників в умовах воєнного стану. Від імені трудового колективу АТ «Укрзалізниця» проект рішення правління було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка діє в галузі та є стороною Галузевої угоди і профспілкою, до складу якої входить первинні профспілкові організацій структурних підрозділів відповідача.
Крім того, спільним листом АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників та транспортних будівельників надано додаткове роз`яснення щодо рішення правління від 14.03.2022. Так як законом передбачено право роботодавця зупиняти дії окремих положень колективного договору на період дії правового режиму воєнного стану, АТ «Укрзалізниця» правомірно призупинило виплату матеріальної допомоги для усіх працівників АТ «Укрзалізниця» на період дії воєнного стану. І призупинення АТ «Укрзалізниця» виплати матеріальної допомоги на період дії воєнного стану повністю узгоджується із положенням ст. 11 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Крім того, питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22.
У подальшому з урахуванням низки обставин, відповідачем вживались заходи щодо виконання свого обов`язку з нарахування та виплати вказаної матеріальної допомоги працівникам.
Так, протоколом № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24.07.2023 було прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились або будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року.
Згодом протоколом № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 було прийнято рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися або будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року. Зазначеним протоколом вирішено проводити нарахування та виплату матеріальної допомоги при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, який буде затверджено та доведено додатково директором з управління персоналом та соціальної політики або особою, яка виконує обов`язки директора з управління персоналом та соціально політики.
Графіки виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік затверджувались 16.10.2024, 12.11.2024, 09.12.2024 та виконувались до квітня 2025 року. Останнім затвердженим 03.04.2025 графіком встановлювалась виплата у березні 2025 року виплата матеріальної допомоги працівникам, звільненим у травні 2024 року.
Однак, протоколом № Ц-1-1.5-25/47-25 Ком.т. засідання штабу АТ «Укрзалізниця» від 28.03.2025 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця», у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва прийнято рішення про призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.
Вказане повідомлено листом члена правління АТ «Укрзалізниця» Лідії Гриценко № Ц-5-1-5-25/122-25 від 04.04.2025, адресованого керівникам регіональних філій та філій АТ «Укрзалізниця». У цьому листі також зазначено: «Наголошую про необхідність проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат прошу керуватися графіком виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік. … при стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово».
На час розгляду справи відсутнє рішення правління про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися у 2024 році. Також відсутні окремі рішення правління про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися у 2025 та 2026 роках.
Таким чином, позивачу не було відмовлено у проведенні нарахування та виплати матеріальної допомоги, а відкладено до закінчення воєнного стану або зміни рішення правління АТ «Укрзалізниця». Тому вважаємо, що звернення позивача з цієї підстави до суду є передчасним, так як відсутнє порушення її права на отримання допомоги. А судовий захист такого права матиме місце лише у випадку не нарахування та не виплати матеріальної допомоги після закінчення воєнного стану або зміни рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».
Також представник відповідача зазначив, що надані позивачкою докази не містять інформації про нарахування їй матеріальної допомоги при звільненні в сумі 209 987,68 грн та не підтверджують наявність будь-якої заборгованості. Відповідач наполягає, що розрахунок з позивачем проведений відповідно до наказу від 23.04.2026 №137/ос у повному обсязі та у
відповідності до ст. 116 КЗпП України.
У судовому засідання представник позивачки адвокат Осьмак А. В. позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, та просив суд його задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Чаруковський Р. В. проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Додатково заначив, що наразі дія деяких пунктів Колективного договору призупинена, проте Товариство періодично поновлює виплати матеріальної допомоги залежно від власного фінансового стану. Щодо виплат особам, які звільнилися у травні 2026 року розпоряджень про проведення виплат ще не було.
Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Наявний між сторонами спір є трудовим спором, тому до його правового регулювання застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
На підставі положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Під час розгляду справи судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у виробничо-технологічному підрозділі «Станція Краматорськ» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді чергового по парку, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами та не спростовано сторонами.
Відповідно до наказу № 137/ос від 23.04.2026 про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнилася 08.05.2026 за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України.
У наказі зазначено, що підставою для припинення трудового договору стала заява ОСОБА_1 від 03.04.2026. Прийнято рішення виплату одноразової допомоги, передбаченої абз. 1 п. 3.26 Колективного договору між керівництвом та дорожнім комітетом профспілки Донецької залізниці у розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», з урахуванням листа від 06.09.2022 № Ц/З-01/1459/Цироф/30-22.
Листом регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08.06.2026 за вих. № Н-09/865 підтверджено, що попередні розрахунки сум одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із виходом на пенсію за віком 8 середньомісячних заробітних плат та матеріальної допомоги на оздоровлення за періоди 22.07.2022 21.07.2023, 22.07.2023 21.07.2024 не є можливим, оскільки на момент звернення ОСОБА_1 дія рішення Правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 щодо призупинення виплат не скасовано, а самі виплати не можуть бути зафіксовані у планових або фактичних показниках бухгалтерського обліку.
Стосовно виплати одноразового заохочення працівникам до ювілейних дат, то на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено (пункт 1.1.4 протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укразалізниця» від 14.03.2022), оформлених наказів на виплату зазначеного заохочення не відбувалося.
Вказане рішення правління АТ «Укрзалізниця» є чинним/не скасованим та підлягає виконанню структурними/виробничими підрозділами Товариства та їх працівниками.
На підтвердження наведеного суду наданий витяг з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, яким підтверджено, що додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління (п. 1.1.4).
Відповідно до витягу з протоколу № Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 прийнято рішення про виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення.
Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності Товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію було призупинено.
Відповідач не виплатив позивачеві одноразову матеріальну допомогу в розмірі 8 середньомісячних заробітків відповідно до абз. 1 п. 3.26 Колективного договору, чого сторони не спростовують.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (зі змінами), передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Таким чином надані позивачкою розрахунки не відповідають вимогам до них, у зв`язку із чим суд не враховує їх під час розгляду справи.
Відповідно до наданої відповідачем довідки із розрахунком середньомісячної заробітної плати працівника із виплат за 12 місяців, яка у свою чергу не була спростована позивачкою, середній заробіток ОСОБА_1 за останні 12 місяців становить 19 450,72 грн. У свою чергу середньоденний заробіток позивачки становить 640,21 грн.
За таких обставин одноразова матеріальна допомога у розмірі 8 середньомісячних заробітків становить 155 605,76 грн.
Керуючись нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.02.2022 № 2136-IX, керівництвом АТ «Укрзалізниця» було прийнято рішення про призупинення виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку із виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Вищезазначені виплати будуть проводитися згідно з затвердженим графіком.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України визначено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести із ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної, особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Частиною другою, четвертою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що на підставі Указу Президентам України від 24.02.2022 № 64/2022, керуючись ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", правління Укрзалізниці 14 березня 2022 року прийняло рішення № Ц-54/31 про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів.
Разом із тим, з поданого суду відзиву на позовну заяву та доданих до нього письмових доказів судом установлено, що рішенням правління № Ц-82/63 Ком.т. від 14.10.2024 АТ «Укрзалізниця» прийняло рішення про поновлення виплат одноразової матеріальної допомоги працівникам акціонерного товариства «Українська залізниця», які звільнилися /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року. Зокрема прийнято рішення виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яка була призупинена згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 року (протокол №Ц-54/31 Ком.т.), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 2 цього рішення.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Під час вирішення вказаного спору суд також ураховує і висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 (провадження № 61-8811св24) про визнання незаконним та скасування протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», в частині призупинення виплат.
Відповідач не надав докази внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У наказі про припинення трудового договору з ОСОБА_1 від 23.04.2026 № 137/ос зазначено, що виплату одноразової допомоги, передбаченої абз. 1 п. 3.26 Колективного договору між керівництвом та дорожнім комітетом профспілки Донецької залізниці у розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», з урахуванням листа від 06.09.2022 № Ц/З-01/1459/Цироф/30-22.
Суд зауважує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст. 11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для непроведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку із виходом на пенсію.
Відповідач АТ «Українська залізниця» поставив вирішення питання про нарахування та виплати всіх належних працівникові (позивачу) від підприємства сум при звільненні (ст. 116 КЗпП України), в залежності від припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Українська залізниця», та за наявності відповідного рішення керівництва, тобто від певних об`єктивних та суб`єктивних обставин, без визначення конкретних термінів для виконання останнім своїх майнових зобов`язань, щодо нарахування та виплати позивачу вказаних сум, що є порушенням реалізації принципу легітимних очікувань у досягненні позивачем бажаного результату: нарахування та виплата всіх належних йому від підприємства сум при звільнені (ст. 116 КЗпП України), що з урахуванням наведених доводів відповідача, може за фактом ніколи й не настати, та у подальшому зробить неможливим ефективний захист порушених трудових та соціальних прав позивача, зокрема шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач при звільненні позивачки безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нарахував та не виплатив усі суми, які підлягали виплаті позивачеві, а саме, одноразову допомогу у розмірі 8 середньомісячних заробітків, що становить 155 605,76 грн, тому зазначена виплата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно позивних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за період з 09.05.2026 до дня ухвалення рішення у справі, суд зазначає, що статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 дійшла висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.
Частиною першою ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Позивачка позбавлена права на отримання одноразової матеріальної допомоги при звільненні.
Таким чином, подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.
При здійсненні розрахунку середньої заробітної плати суд ураховує, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 640,21 грн.
Середній заробіток за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за 6 місяців за період часу з 09 травня 2026 року до 08 листопада 2026 року включно (130 робочих днів) становить 83 227,30 грн.
Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.
Розглядаючи подібні спори після 19 липня 2022 року, суд повинен брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи (зокрема, розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо).
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (№ 14-85цс25).
Беручи до уваги, що відповідач допустив порушення строків виплати позивачеві матеріальної допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виплат належних позивачу сум під час звільнення за період часу з 09 травня 2026 року до 08 листопада 2026 року. Згідно до проведених розрахунків середній заробіток за цей період часу становить 83 227,30 грн.
Одночасно суд ураховує, що судовий розгляд справи неодноразово відкладався, що було обумовлено неявкою позивачки у судове засідання 12.10.2026, а також необхідністю надання представникові позивача у судовому засіданні 02.11.2026 додаткового часу для надання суду доказів на підтвердження наявності у нього повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 .
Таким чином суд ураховує, що вказана справа віднесена законодавцем до категорії малозначних справ, суд мав можливість провести її судовий розгляд у першому судовому засіданні, а саме 12.10.2026, відповідно нарахування до стягнення у загальний розмір середнього заробітку період часу з 12.10.2026 до 08.11.2026 не відповідатиме принципу справедливості. За таких обставин судом установлені підстави для зменшення середнього заробітку та стягнення його за період часу з 09.05.2026 до 12.10.2026 (111 робочих днів) у сумі 71 063,31 грн.
Визначена до стягнення сума середнього заробітку на переконання суду є справедливою та співмірною зі встановленим розміром заборгованості на день звільнення.
Сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Таким чином за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги у розмірі 8 середньомісячних заробітків у загальній сумі 155 605,76 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат суд ураховує положення чинного процесуального законодавства, якими урегульовані зазначені питання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивачка під час звернення до суду від сплати судового збору за позовною вимогою про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової грошової допомоги була звільнена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». За позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених у цій частині позовних вимог (74,10 %), що становить 986,42 грн.
Також стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь позивачки підлягає сплачений нею судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1 331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 46 Конституції України, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 258 -259, 263-265, 268, 273, 279, 430, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 не виплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу у розмірі 8 середньомісячних заробітків, що загалом становить 155 605,76 грн (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ять гривень 76 коп.) з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 71 063,31 грн (сімдесят одну тисячу шістдесят три гривні 31 коп.) із відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 986,42 грн (дев`ятсот вісімдесят шість гривень 42 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники та їх адреси:
Позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстр.: АДРЕСА_1 );
Представник позивачки: адвокат Осьмак Андрій Васильович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6386 від 11.04.2019, видане Радою адвокатів міста Києва, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_2 );
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815, місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5);
Представник відповідача: Чаруковський Роман Володимирович (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ
Судове рішення № 141527671, Чигиринський районний суд Черкаської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 707/3562/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: