Єдиний державний реєстр судових рішень Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7449/26
Номер провадження 2/711/3892/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
16 листопада 2026 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., при секретарі Кобилки Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
ТОВ «ФК «Кредит капітал», через систему Електронний суд, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТКБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. З моменту підписання Відповідачем Анкети - заяви, між Банком та відповідачем укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. На підставі вищевказаної Анкети-заяви Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт. При цьому, для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку. Таким чином, Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання Позичальнику кредиту.
28.03.2024 у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» на ТОВ «ФК "Кредит Капітал"» на підставі договору факторингу. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу від Первісного кредитора до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 становить 22071.47 грн.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16 жовтня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
В судове засідання відповідач не з`явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином, жодних клопотань, відзиву чи заперечень до суду не подав та відповідно до положень ч.6 ст.128 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.
Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 223, 131 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином
Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена належним чином.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши письмові докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.ч. 1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 того ж Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Судом встановлено, що 25.10.2014 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
За змістом заяви ОСОБА_1 повідомив ряд персональних даних, зокрема дату народження, РНОКПП, серію, номер, дату видачі паспорта громадянина України та орган, що видав, контактні дані та адресу проживання.
Анкета підписана від імені клієнта та уповноваженої особи банку накладанням рукописного підпису на паперовий примірник документа.
В матеріалах, що додані до позовної заяви, наявний витяг в редакції 2014 року тарифів щодо умов кредитування: Базова відсоткова ставка: підвищена протягом року з 2,5% до 2,9% на місяць (34,8% річних). [1 ] Пільговий період: до 55 днів. Мінімальний щомісячний платіж: знижено з 7% до 5% від суми заборгованості (не менше 50 грн). Комісія за зняття готівки (кредитні кошти): o до 100 грн 7 грн; o 100 200 грн 12 грн; o 200 300 грн 18 грн; o 300 400 грн 24 грн; o 400 500 грн 30 грн; o понад 500 грн 4% від суми операції. Штрафи та пеня: o Пеня 0,24% на день від простроченого платежу. o Штрафи 50 грн (перший місяць), 100 грн (другий місяць поспіль). o Штраф (понад 30 днів) 500 грн + 5% від суми заборгованості.
На підтвердження позовних вимог також надано витяг з Умов та Правил обслуговування в Приватбанку та розрахунок заборгованості.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
28.03.2024 між АТ КБ «Приватбанк» як клієнтом та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як фактором укладений договір факторингу №ПК-280324.
Згідно з п. 1 договору клієнт відступає належні йому права грошової вимоги до позичальників, що зазначені у реєстрі боргових зобов`язань, включаючи права вимоги до їх правонаступників, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнтові купівельну ціну.
За п. 4 договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається з моменту підписання акта приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань.
28.03.2024 сторонами договору факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024 підписаний акт приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань.
На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано платіжну інструкцію №363 від 25.03.2024 про сплату ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» плати за придбання на електронних торгах лоту №544428.
Відповідно до витягу із Реєстру боржників до договору факторингу №ПК-280324 від 28.03.2024, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором SAMDNWFC00010921478 із датою відкриття рахунку 25.10.2014, кількістю днів прострочення 2765, у загальній сумі 22071.47 грн.
Керуючим партнером АО ЮК «Аксіліум» сформовано досудову вимогу до ОСОБА_1 про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №б/н_SAMDNWFC00010921478 від 25.10.2014 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та необхідність сплати боргу в сумі 220071.47 грн протягом 30 днів із моменту отримання вимоги, однак відомості про її вручення чи виконання боржником - відсутні.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 26.04.2017 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПриватБанк становить 25404.78 грн та складається з: 17006.08 грн тіло кредиту, 1653.36 грн нараховані відсотки, 5985.34 грн нарахована пеня за прострочення зобов`язання, 750.0 грн нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу. Також нарахована заборгованість за поточними вимогами 1033.94 грн, заборгованість за простроченими вимогами 3636.54 грн.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки, на відміну від договору позики, набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (частина перша статті 638 ЦК України). Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором.
Всупереч викладеному, на доведення укладення кредитного договору між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 надано анкету-заяву від 25.10.2014 року, що не містить відомостей про будь-які умови кредитування, щодо встановлення яких між сторонами досягнуто згоди, а також виписку з Умов та тарифів редакцією 2014 року, з якої не можливо встановити дати її підписання клієнтом чи істотних умов кредитування, змісту домовленості сторін у разі, якщо така відбулася.
Крім того, додані до позовної заяви витяги з Тарифів та з Умов і Правил надання банківських послуг, за відсутності на них підпису позичальника чи відомостей про його ознайомлення із їх змістом іншим способом, не дозволяють встановити, що відповідач як клієнт приєднувався до Умов у даній або будь-якій іншій редакції.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк", тобто банк (або його правонаступник у спірних правовідносинах) міг додати до позовної заяви витяг з Умов і Правил у будь-яких редакціях, в тому числі тих, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Останній висновок узгоджується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд не може застосувати вказаний підхід до наявного в матеріалах справи договору факторингу, за відсутності належного підтвердження того, що в результаті торгів за лотом №544428, позивачем придбане, зокрема право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..
На підтвердження заборгованості та її розміру позивачем надано розрахунок заборгованості, виконаний у форматі електронної таблиці.
Вказаний розрахунок не оформлений належним чином, оскільки не містить відміток про те, якою особою складений, які вихідні дані для його виконання використані, а також відомостей про його підписання.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом існування заборгованості. Зазначений розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц).
Таких документів у матеріалах справи немає.
Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути єдиною та достатньою підставою для відмови в позові через його недоведеність. Однак оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, не дозволяють дійти висновку про укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та прострочення, допущене останнім, а також встановити розмір заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд приходить до переконання про не можливість стягнення заборгованості за договором кредиту за відсутності належних доказів, які б підтверджували укладення кредитного договору, а саме за відсутності анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил, на підставі якої виникли спірні правовідносини, заборгованість за якою нараховує та просить стягнути позивач.
Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27 березня 2024 року в справі №159/1625/20.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Головуючий: Р.В.Демчик
Судове рішення № 141527282, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 711/10375/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: