Рішення № 141527234, 06.11.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
711/831/26
Номер документу
141527234
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/831/26

Номер провадження2/711/1185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

за участю секретаря судового засідання Буйновської А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13.18.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №500820279, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 69440грн. 62коп., строк кредиту 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем в електронній формі, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитор виконав умови договору та перерахував на рахунок віждповідача безготівково кошти в сумі 67766грн. 66коп., але позичальник умови договору щодо повернення кредитних коштів не виконав і виникла заборгованість.

Як зазначено, 22.02.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

23.02.2021 між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості, за відповідачем, станом на 23.02.2021, обліковується заборгованість у розмірі 91190 грн. 32 коп., яка складається з тіла кредиту 67766грн. 66коп., заборгованості по відсотках за користування кредитом 19823грн. 66коп.

У позовній заяві також вказано, що 03.07.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання юридичних послуг № 03-07/24. За умовами зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій замовник є учасником. Згідно з пунктом 3.1 зазначеного договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн. без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у Акті (актах) наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із клієнтом. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 03-07/24 про надання юридичних послуг від 03.07.2024. Зазначений акт містить детальний опис робіт та час, витрачений на надання юридичних послуг. Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» здійснено оплату наданих адвокатом Литвиненко О.І. юридичних послуг.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 91190 грн. 32 коп., сплачений судовий збір та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9200 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 13.02.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відповідачем подано відзив на позов. Зазначено, що позивачем не вірно визначено розмір заборгованості за кредитним договором; у позові не вказано про обгрунтування стягнення заборгованості зі штрафу у розмірі 3600грн.; в матеріалах справи відсутня анкета-заява про акцепт; розмір правничої допомоги 9200грн. є неспівмірним стосовно предмета позову, витраченого адвокатом часу для надання послуг, обсягу роботи тощо. Просить винести мотивоване рішення з урахуванням викладеного у відзиві.

Відповідь на відзив подано не було.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, в матеріалах справи наявні заяви представника позивача про розгляд справи без участі представника Товариства. Заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, на підставі наявних у справі доказів. Також, у поясненнях, що надійшли до суду 03.11.2026, зазначено, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді, при цьому, при отриманні коштів відповідач погодила всі умови кредитного договору своїм підписом у відділенні банку, про що свідчать надані докази, зокрема і меморіальний ордер про видачу відповідачу кредитних коштів. Стосовно доводів відзиву, представник вказує, що заборгованість складається з: 67766грн. 66коп. тіло кредиту; 19823грн. 66коп. з заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3600грн. 00коп. заборгованість по штрафах (несвоєчасне внесення коштів на погашення заборгованості за кредитом). Тобто: 67766,66 + 19823,66 + 3600,00= 91190,32. На думку сторони позивача, відповідач у відзиві при незгоді із сумою заборгованості, не врахувала штрафи у розмірі 3600грн. 00коп., а тому саме відповідач допустила помилку при розрахунку заборгованості.

У судове засідання відповідач не з`явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Подано відзив на позов.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 13.08.2019 звернулася до АТ «Альфа-Банк» щодо укладення угоди про надання кредиту Оферта на укладання угоди № 500820279, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Умови споживчого кредиту: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 69440грн. 62коп., процентна ставка 23% річних фіксована, строк кредитування 60 місяців, дата повернення кредиту 14.08.2024. Крім того, нею повідомлено до банківської установи рахунок, який відкритий у банку. ОСОБА_1 зазначила, що кредит їй потрібен для повернення заборгованості за кредитним договором №501063237 від 06.08.2018, розмір 36870грн. 25коп. та для повернення заборгованості за кредитним договором № 501106913 від 31.01.2019 в розмірі 32570грн. 30коп. Також зазначено, що підпис позичальника на цьому договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування та про те, що акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500820279 від 13.08.2019 отримав (наявний підпис позичальника).

Відповідно до анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», яку безпосередньо підписала відповідач (особистим підписом) та представник банківської установи, - ОСОБА_1 вказала всію інформацію у частині 1 «Анкетні дані та відкриття рахунків», а також частину 2 «Публічна пропозиція», яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Також судом досліджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який також підписаний особисто позичальником ОСОБА_1 .

З даними паспорту споживчого кредиту позичальник ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис.

Також, між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 13.08.2019 були укладені та безпосередньо підписані останньою договори про внесення змін (доповнень) до угод про надання кредиту №501106913 від 31.01.2019, №501063237 від 06.09.2018 та до угоди про надання кредиту №500820279 від 13.08.2019. Крім того, при укладанні цих угод (договорів) ОСОБА_1 надала до банківської установи документи (в копіях) щодо персональних даних: картку РНОКПП, паспорт.

Слід зазначити, що доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що кредитний договір оформлений в електронній формі, не знайшли свого підтвердження, з огляду на досліджені письмові докази та додаткові пояснення позивача, що надані директором ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» Назаренко В.Г., які датовані 23.10.2026 і надійшли до суду 03.11.2026. Крім того, у своїх відповідях АТ «СЕНС БАНК» від 01.07.2026 та від 13.07.2026 зазначено, що кредитний договір №500820279 від 13.08.2019, що був укладений із ОСОБА_1 , був наданий як реструктуризація кредитних договорів №501063237 від 06.09.2018 та №501106913 від 31.01.2019. Оформлення договору від 13.08.2019 (видача нового кредиту на погашення діючих кредитів) відбувалася у відділенні банку з фізичною присутністю клієнта ОСОБА_1 та підписання «живим» підписом. В електронній формі договір від 13.08.2019 укладений не був.

Враховуючи доводи відзиву на позов, ОСОБА_1 жодним чином не оспорювала факт укладання вище вказаних угод і не спростувала доводи позивача належними та допустимими доказами.

Відповідно до виписки по особовим рахункам за період з 13.08.2019 по 22.02.2021, що надана позивачем і складена АТ «СЕНС БАНК», а також за інформацією та виписками по рахунках, що надані цією банківською установою 01.07.2026 та 13.07.2026 на виконання ухвали суду від 12.06.2026, вбачається, що 14.08.2019 об 11:04:12 була здійснена операція по наданню (зарахуванню) кредитних грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 69440грн. 62коп. за кредитним договором №500820279 від 13.08.2019.

Крім того, відповідно до меморіального ордеру №678327 від 14.08.2019 ОСОБА_1 особисто в касі банківської установи отримала 69440грн. 62коп. як наданий кредит за кредитним договором №500820279 від 13.08.2019.

За даними наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається: сума кредиту 69440грн. 62коп., відсоткова ставка 23% річних; сплачено позичальником кредитні кошти: тіло кредиту - 314грн. 43коп, 675грн. 67коп., 684грн. 10коп., а всього - 1673грн. 96коп.; відсотки за користування кредитом 1330грн. 95коп., 1324грн. 33коп., 1315грн. 90коп., а всього 3971грн. 18коп.

Судом встановлено, що у розрахунку зазначено окрім заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, ще й заборгованість по штрафу у розмірі 3600грн. 00коп., яка нарахована за період з 14.08.2019 по 14.02.2020.

Між тим, у позовній заяві позивачем зазначені обставини та наведене обгрунтування щодо боргу по тілу кредиту 67766грн. 66коп. і по відсотках за користування кредитом 19823грн. 66коп., що при складанні становить 87590грн. 32коп., але загальна сума вказана інша 91190грн. 32коп. При цьому, у позові жодним чином не обгрунтовано нарахування штрафу. Також, у Паспорті споживчого кредиту вказані штрафи, але по 200 та 400 грн., а по розрахунку розмір визначено по 600грн., тобто позивачем не обгрунтовано, чому саме такий розмір визначено, як заборгованість по штрафу (загалом 3600грн.), з огляду й на положення договорів про внесення змін і доповнень до кредитного договору, що надані позивачем. Сам по собі факт зазначення у Паспорті споживчого кредитування штрафу, без підтвердження його положеннями кредитного договору, не дає підстав для стягнення такого нарахування, як штраф.

Крім того, позивачем не доведено, що до нього перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , а саме по сплаті штрафу, з огляду на договір факторингу від 23.02.2021 та витяг з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами (у розділі 9 «залишок заборгованості за штрафними санкціями» не вказано розмір), які долучені до позовної заяви.

Отже, заборгованість наступна: по тілу кредиту 67766грн. 66коп., за відсотками 19823грн. 66коп. Нарахування заборгованості по штрафу у розмірі 3600грн. 00коп. позивачем не доведлене.

Станом на час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, стосовно сплати заборгованості повністю та/чи частково. Крім того, не наведені свої розрахунки заборгованості, в разі, якщо відповідач не погоджується із тим розміром, що визначений позивачем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення угоди від 13.08.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 , тобто кредитного договору, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 69440грн. 62коп., на підставі вказаного вище договору.

При цьому, суд враховуючи позицію, що викладена у заяві (додаткових поясненнях) стороною позивача, з огляду й на досліджені докази, приходить до висновку, що кредитний договір від 13.08.2019 був укладений в електронному вигляді, але у письмовій формі, а тому доводи відповідача з цього питання, фактично не впливають на сам факт доведеності обставин укладення договору, отримання грошових коштів тощо.

Крім того, на виконання ухвали суду від 21.05.2026 директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» надана відповідь від 27.05.2026 про те, що надати інформацію про укладання між ОСОБА_1 та АТ «АЛЬФА БАНК» кредитного договору від 13.08.2019 в електронній формі, не надається за можливе.

Всупереч умов кредитного договору (угода від 13.08.2019), відповідач взяті на себе зобов`язання, належним чином не виконувала, з моменту отримання кредиту допускала порушення умов повернення грошових коштів, оскільки своєчасно не здійснювала платежів, передбачених договором та достатніх для погашення своїх договірних зобов`язань з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за користування кредитними коштами, в зв`язку з чим, має заборгованість: тіло кредиту в розмірі 67766грн. 66 коп., відсотки за користування кредитом 19823грн. 66коп., що підтверджується дослідженими доказами, наявними у справі. Як зазначалося, вище, позивачем не доведено наявність заборгованості по штрафу у розмірі 3600грн. 00коп.

Судом також встановлено, що 22.02.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено договір факторингу №1 від 22.02.2021, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №500820279 від 13.08.2019 до відповідача на загальну суму 91190 грн. 32 коп. (залишок по тілу кредиту 67766грн. 66коп., відсотки 19823грн. 66коп.), перелік яких наведено у Додатку до цього Договору, тобто реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

23.02.2021 між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 13.08.2019 № 500820279 до відповідача на загальну суму 91190 грн. 32 коп. (залишок по тілу кредиту 67766грн. 66коп., відсотки 19823грн. 66коп.), перелік яких наведено у Додатку до цього Договору, тобто реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами. При цьому, у розділі 9 реєстру «залишок заборгованості за штрафними санкціями» не вказано розмір заборгованості по штрафу. Крім того, суд не може грунтувати своє рішення на припущеннях і вважати, що у загальний розмір боргу 91190грн. 32коп. позивачем включено розмір штрафу 3600грн. 00коп.

На виконання умов цих договорів були сплачені кошти, що підтверджується платіжними документами № 35 від 23.02.2021 та №129 від 23.02.2021.

Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).

Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов`язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).

Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).

Отже, встановлено, що до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», відповідно до укладеного договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 91190 грн. 32 коп. (залишок по тілу кредиту 67766грн. 66коп., відсотки 19823грн. 66коп.). При цьому, відсутні підтвердження про те, що до позивача перейшло право вимоги штрафу 3600грн. 00коп., розмір якого визначений у розрахунку заборгованості.

Як уже зазначалось вище, всупереч умовам Кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», ні на рахунки АТ «АЛЬФА-БАНК» (первісного кредитора), ні на рахунок ТОВ «ФК ФОРТ» (попередній правонаступник).

Крім того, й на теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно зі ст. 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи Кредитний договір та Договори факторингу недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що Кредитний договір є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 69440 грн. 62 коп. надавалися відповідачу і вона їх отримала 14.08.2019 під умовою сплати відсотків за користування кредитом та інших платежів, визначених умовами договору. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Договір підписано безпосередньо сторонами у письмові формі, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлена з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору, кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також відповідач не відмовилася від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 07.04.2021 у справі №301/1310/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 2607/8459/12, від 16.01.2021 у справі №441/1325/16-ц, від 23.11.2022 у справі № 757/63756/18.

Отже, суд вважає, що 13.08.2019 ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору про надання кредиту, на умовах, визначених офертою. Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи у строк зобов`язання, відповідач не мала б наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за договором у повному розмірі.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним вище договором у розмірі 91190 грн. 32 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Тож, вказаний розрахунок є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору та чинного законодавства України. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки доведеними є обставини невиконання відповідачем умов договору №500820279 від 13.08.2019, наявність заборгованості по тілу кредиту 67766грн. 62коп. та відсотках 19823грн. 66коп., а також не викликають сумніви обставини щодо законності процедури переходу права вимоги до боржника від первісного кредитора до його правонаступника - позивача, то з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 87590грн. 32коп. (тіло та відсотки). У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3600грн. 00коп. слід відмовити, оскільки не підтверджено право його нарахування, а також відсутні докази про те, що до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за таким нарахуванням, з огляду на досліджені докази.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 194 від 15.01.2026.

Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» задоволено частково, тобто на 96,06%, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає сума 3196 грн. 88 коп. (судовий збір), тобто пропорційно задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується нормами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що правнича допомога ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» надавалася на підставі Договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладеного між адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9438/10 від 18.09.2020) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС», за умовами якого, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій замовник є учасником.

Згідно з пунктом 3.1 зазначеного договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн. без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у Акті (актах) наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених із Клієнтом.

02.06.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. підписано Акт № 4 приймання-передачі наданих послуг, відповідно до якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 03-07/24 про надання юридичних послуг від 03.07.2024. Зазначений акт містить детальний опис робіт, час, витрачений на надання юридичних послуг, вартість та загальну суму 9200 грн. 00 коп.

Відповідно до платіжної інструкції № 2705 від 10.06.2025 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» перерахувало адвокату Литвиненко О.І. 9200 грн. 00 коп., як оплату за правничу допомогу згідно з договором № 03-07/24.

Як на думку суду, вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід також звернути увагу на те, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.ст. 13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 361/10208/23 (провадження №61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач у відзиві на позов зазначила, що розмір таких витрат 9200грн. 00коп. є неспівмірним, враховуючи обсяги робіт, предмет позиву, витрачений час тощо.

Таким чином, як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи. Крім того, суд враховує той факт, що розмір витрат є справедливим, не завищеним і співмірним з тим обсягом наданих послуг (виконаних робіт). Між тим, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тобто на 96,06%, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8837 грн. 52 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших підстав для зменшення розміру правничої допомоги судом не встановлено.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (код ІКЮО 40340222, місцезнаходження юридичної особи: пр. Солом`янська, 2, м. Київ) заборгованість за договором №500820279 від 13.08.2019: 67766грн. 66коп. заборгованість за основною сумою боргу, 19823грн. 66коп. заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 3196грн. 88коп. і витрати на правничу допомогу ту розмірі 8837грн. 52коп., а всього - 99624грн. 72 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька

Часті запитання

Який тип судового документу № 141527234 ?

Документ № 141527234 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141527234 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141527234 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141527234 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141527234, Придніпровський районний суд м. Черкас

Судове рішення № 141527234, Придніпровський районний суд м. Черкас було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141527234 відноситься до справи № 711/831/26

Це рішення відноситься до справи № 711/831/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141527230
Наступний документ : 141527236