Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №569/15749/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
16 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Мохира Я.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором (кредитної лінії) № 13.10.2025-100002363 від 14 жовтня 2025 року в розмірі 57 600,00 гривень, а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, в розмірі 150,00 гривень. Згідно з доданим до позову розрахунком заборгованості сума 57 600,00 гривень складається з: 22 000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 22 990,00 гривень - заборгованості за процентами; 1 610,00 гривень - заборгованості за комісіями; 11 000,00 гривень - процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 13.10.2025-100002363, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5 000,00 гривень строком на 189 днів. Надалі на підставі укладених сторонами додаткових договорів відповідачу надано чергові транші, внаслідок чого загальна сума кредиту становила 22 000,00 гривень. Відповідач частково сплатив кошти 03 листопада 2025 року в сумі 2 800,00 гривень та 24 листопада 2025 року в сумі 5 880,00 гривень, надалі своїх зобов`язань не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість. Зазначення в описовій частині позовної заяви тіла кредиту в розмірі 5 000,00 гривень стосується першого траншу та спростовується розрахунком заборгованості і загальною сумою позовних вимог, з яких суд і виходить.
Щодо вимоги про стягнення процентів річних позивач зазначає, що пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, а тому за договорами, укладеними після набрання чинності цим Законом, кредитодавець має право нараховувати проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі, встановленому договором. На думку позивача, Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним і має перевагу над нормами Цивільного кодексу України. Щодо комісій позивач посилається на пункт 4 частини першої статті 1, частину другу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.
У позовній заяві позивач просить розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановляючи заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 13.10.2025-100002363. Вказаний правочин укладено в електронній формі з використанням вебсайту кредитодавця https://sgroshi.com.ua та мобільного застосунку «Швидко гроші». Згідно з пунктом 2.2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з оферти, заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).
За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора свідчить про укладення між сторонами правочину в електронній формі. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Згідно з пунктом 19 заявки позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ 13 жовтня 2025 року (банк-абонент - АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»), вбачається, що дані про прізвище, ім`я та по батькові позичальника, його РНОКПП, дату народження та документ, що посвідчує особу, збігаються з даними позичальника, зазначеними в заявці та акцепті.
Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснив акцепт оферти шляхом підписання оферти, заявки, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) та інформаційного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E263», надісланим у смс-повідомленні на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 . З боку кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «Споживчий центр». У заявці та акцепті зазначено дані документа, що посвідчує особу відповідача, його РНОКПП, адресу, номер телефону та номер електронного платіжного засобу 5168-74XX-XXXX-0056.
За умовами договору (пункти 1-17 заявки) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит (1-й транш) у сумі 5 000,00 гривень 14.10.2025 строком на 189 днів з датою повернення 20.04.2026; продовження строку кредитування договором не передбачено. Сторони погодили фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за день користування кредитом протягом перших 5 чергових періодів та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за день протягом наступних чергових періодів; комісію за надання кредиту в розмірі 7 % від суми кредиту; комісію за обслуговування кредитної заборгованості у другому та третьому чергових періодах. Пунктом 13 заявки визначено, що проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) або її залишку на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку відповідного періоду. Пунктом 15 заявки передбачено, що кредит надається у формі кредитної лінії, а чергові транші надаються на підставі додаткових договорів. Пунктом 17 заявки передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170 000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України з обмеженням суми, нарахованої за один день.
В межах зазначеного договору сторони уклали чотири додаткові договори. Кожен з них укладено шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) та паспорта споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами, надісланими на номер телефону 0660150526, та акцепту кредитодавця, підписаного кваліфікованим електронним підписом:
За додатковим договором від 14.10.2025 відповідач погодив і отримав транш у сумі 5 000 грн., шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) та паспорта споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами "K548" та "A548" відповідно, після чого сума основного боргу за кредитним договором зросла до 10 000 грн.
За додатковим договором від 09.11.2025 відповідач погодив і отримав транш у сумі 5 500 грн., шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) та паспорта споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами "K344" та "A344" відповідно, після чого сума основного боргу за кредитним договором зросла до 15 500 грн.
За додатковим договором від 13.11.2025 відповідач погодив і отримав транш у сумі 5 500 грн., шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) та паспорта споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами "K596" та "A596" відповідно, після чого сума основного боргу за кредитним договором зросла до 21 000 грн.
За додатковим договором від 06.12.2025 відповідач погодив і отримав транш у сумі 1000 грн., шляхом підписання позичальником пропозиції (оферти) та паспорта споживчого кредиту одноразовими ідентифікаторами "K468" "A468" відповідно, після чого сума основного боргу за кредитним договором зросла до 22 000 грн.
Додатковим договором від 06.12.2025 у пункті 1.7 сторони підтвердили, що строк кредитування становить 189 днів з дати надання 1-го траншу, а дата повернення кредиту - 20.04.2026. За цим додатковим договором денна процентна ставка становить 0,66 %, загальні витрати за споживчим кредитом - 19 738,11 гривень, орієнтовна загальна вартість кредиту - 41 738,11 гривень; графіком передбачено чергові платежі з 15.12.2025 по 20.04.2026.
Пунктом 4.1 оферти та пунктами 1.2 додаткових договорів визначено спосіб надання кредиту - перерахування коштів з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-0056.
Згідно з листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-2406 від 24.06.2026 на виконання договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, укладеного з ТОВ «Споживчий центр», на платіжну картку позичальника перераховано: 14.10.2025 - 5 000,00 гривень з призначенням платежу «Видача за договором кредиту №13.10.2025-100002363»; 09.11.2025 - 5 500,00 гривень з призначенням «Добір коштів за договором кредиту №13.10.2025-100002363»; 13.11.2025 - 5 500,00 гривень та 06.12.2025 - 1 000,00 гривень з призначенням «видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору №13.10.2025-100002363». Перші шість та останні чотири цифри номера картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними в договорі.
ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є фінансовою установою, яка надає послуги з переказу коштів на підставі ліцензії Національного банку України № 3 від 11.11.2013; копія договору про надання послуг з переказу коштів наявна в матеріалах справи.
24.11.2025 відповідач сплатив 5 880,00 гривень, що відповідає другому платежу за графіком додаткового договору від 13.11.2025, розрахованому виходячи з урахуванням 2-го траншу. Такими діями відповідач визнав отримання кредиту в цьому розмірі. Отже, суд вважає доведеним надання відповідачу кредиту в загальній сумі 22 000,00 гривень.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 13.10.2025-100002363 станом на 19.06.2026 заборгованість відповідача становить 57 600,00 гривень, з яких: 22 000,00 гривень - основний борг; 22 990,00 гривень - проценти; 11 000,00 гривень - проценти річних за статтею 625 ЦК України; 1 610,00 гривень - комісії; штрафи не нараховувались. Платежі відповідача від 03.11.2025 та 24.11.2025 зараховано в погашення нарахованих на той час процентів і комісій; інших платежів відповідач не здійснював.
Відповідач зазначених обставин не спростував, доказів неотримання коштів чи їх повернення не надав.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав: після 24.11.2025 жодного платежу згідно з графіком не здійснив, здійснені платежі погашення тіла кредиту не стосувалися, і у встановлений договором строк, 20.04.2026, кредит не повернув. Наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000,00 гривень підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований.
Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 22 990,00 гривень, суд виходить з такого.
Відповідно до розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом нараховано за період з 14.10.2025 по 20.04.2026 включно, тобто лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - 189 днів. Заборгованість за процентами в сумі 22 990,00 гривень утворилася за період з 25.11.2025 по 20.04.2026. Застосовані ставки відповідають пунктам 6, 7 заявки, а база нарахування - пункту 13 заявки та пункту 2 додаткових договорів, згідно з якими проценти нараховуються на суму всіх наданих і неповернених траншів.
Оскільки відповідач тіло кредиту не повертав, він продовжував користуватися всією сумою кредиту, і проценти нараховані на фактичний залишок заборгованості за погодженими ставками, що відповідає умовам договору та частині першій статті 1048 ЦК України.
Після 20.04.2026 нарахування процентів припинено, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в якому зазначено, що припис частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця у разі прострочення виконання грошового зобов`язання охороняються положеннями статті 625 ЦК України.
Судом також встановлено, що погоджена сторонами денна процентна ставка, розрахована з урахуванням усіх загальних витрат за споживчим кредитом (процентів та комісій), не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 8 та пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки проценти в сумі 22 990,00 гривень нараховано в межах строку кредитування відповідно до умов договору та за ставками, що не суперечать закону, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення комісій у загальному розмірі 1 610,00 гривень, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у договорі комісію за обслуговування кредиту, а нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону є умова лише в частині встановлення плати за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно, зокрема за надання один раз на місяць інформації про стан заборгованості.
У спірному договорі у пунктах 8, 9 заявки, пунктах 1.3, 1.4 додаткових договорів визначено економічну сутність комісій, їх розмір і строки сплати та прямо передбачено, що до комісії за обслуговування не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, зокрема інформацію про споживчий кредит один раз на місяць.
Відповідач вимог про визнання умов договору щодо комісій недійсними не заявляв, комісії за попередні періоди він сплачував. Комісії погоджені сторонами, включені до графіка платежів, до загальних витрат за споживчим кредитом і до розрахунку денної процентної ставки, яка не перевищує встановленої законом межі. Нараховані вони в погоджених розмірах і в межах строку кредитування. Тому позовні вимоги в частині стягнення комісій у розмірі 1 610,00 гривень підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення процентів річних за статтею 625 ЦК України в розмірі 11 000,00 гривень, суд виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в главі 51 «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання», а передбачені нею проценти річних є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.
З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти річних нараховано на підставі пункту 17 заявки, у зв`язку з простроченням сплати чергового платежу, строк якого настав 15.12.2025, за період з 16.12.2025 по 18.01.2026, що становить 11 000,00 гривень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на договори позики, кредитні договори та договори про споживчий кредит. У постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 Верховний Суд підтвердив висновок про звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України та від обов`язку сплати неустойки за прострочення, допущене в період дії воєнного стану.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання і нарахування процентів річних мали місце в період дії воєнного стану, а кредит відповідачу надано кредитодавцем, до спірних правовідносин застосовуються імперативні положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Ця норма є нормою прямої дії, спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану, не поставлена в залежність від дати укладення договору та має пріоритет над умовами договору. Звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, охоплює як законні три проценти річних, так і встановлений договором інший їх розмір, оскільки в обох випадках це відповідальність саме за цією статтею.
Доводи позивача про те, що після виключення Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавці набули права нараховувати проценти річних за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, суд оцінює критично. Вказаний Закон не вносив змін до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним. Виключення зі спеціального закону норми, аналогічної за змістом нормі ЦК України, не створило в Законі України «Про споживче кредитування» правила, яке дозволяло б стягувати проценти річних чи неустойку всупереч пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. За відсутності в спеціальному законі норми, яка б суперечила пункту 18, колізії між ними немає, а тому посилання позивача на принцип lex specialis та на частину третю статті 1054 ЦК України є безпідставним. Крім того, відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Посилання позивача на часткову оплату як визнання боргу на висновок суду в цій частині не впливає: платежі здійснено до виникнення прострочення, за яке нараховано проценти річних, і стосувалися процентів та комісій за поточними періодами.
За таких обставин позивач не мав законних підстав нараховувати проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у вказаний період, а нарахована сума підлягала списанню. Тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за статтею 625 ЦК України в розмірі 11 000,00 гривень задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 13.10.2025-100002363 від 14.10.2025 в загальній сумі 46 600,00 гривень, з яких 22 000,00 гривень - тіло кредиту, 22 990,00 гривень - проценти за користування кредитом, 1 610,00 гривень - комісії. У задоволенні вимоги про стягнення процентів річних за статтею 625 ЦК України в розмірі 11 000,00 гривень слід відмовити.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.
Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00119128 від 26 червня 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Позовні вимоги заявлено на суму 57 600,00 гривень, задоволено - на суму 46 600,00 гривень. Враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 153,96 гривні (46 600,00 ? 2 662,40 / 57 600,00 = 2 153,96 грн).
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На виконання вимог частини сьомої статті 43 та статті 177 ЦПК України позивач надіслав відповідачу, який не має електронного кабінету, копію позовної заяви з додатками листом з описом вкладення через ТОВ «Поштова служба «Е-Пост», та просив стягнути ці витрати в розмірі 150,00 гривень, тому суд виходить із заявленої суми. Пропорційно до розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню ці витрати в розмірі 121,35 гривні (46 600,00 ? 150,00 / 57 600,00 = 121,35 грн).
Позивач у позовній заяві зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 гривень та заявив про подання доказів понесення цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення. За таких обставин питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 та статтею 246 ЦПК України, після подання відповідних доказів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 6, 11, 15, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625-628, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-78, 81, 89, 133, 141, 223, 247, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (кредитної лінії) № 13.10.2025-100002363 від 14 жовтня 2025 року в загальному розмірі 46 600 грн (сорок шість тисяч шістсот гривень), з яких: 22 000 грн (двадцять дві тисячі гривень) - заборгованість за тілом кредиту, 22 990 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто гривень) - заборгованість за процентами, 1 610 грн (одна тисяча шістсот десять гривень) - заборгованість за комісіями.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 153,96 грн (дві тисячі сто п`ятдесят три гривні 96 коп.) та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками, у сумі 121,35 грн (сто двадцять одна гривня 35 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 у АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Судове рішення № 141524914, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 569/15749/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: