Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 545/2028/26
Провадження № 2/545/2024/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №1613-8859 від 16.10.2025 в розмірі 83164,40 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 30 000 грн, заборгованості за нарахованими відсотками 32409,20 грн, заборгованості за трьома відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України 8850 грн, заборгованості по комісії 1905 грн.
У письмових поясненнях відповідач просив визнати кредитний договір недійсним, так як має психічне захворювання і на момент укладання договору перебував в стані загострення хвороби. Крім того, зауважував, що кредитор неодноразово порушував законодавство, що виявлялось у погрозах та залякуванні позичальника та членів його родини та близьких йому осіб, дзвінками після 20:00 год та у вихідні дні, дзвінки родичам, друзям та знайомим з вимаганнями сплатити борг та погрозами у разі такої несплати.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд цивільної справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, заяв про розгляд справи від них не надходило.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 16 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (вебсайту creditkasa.com.ua) було укладено в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії № 1613-8859, невід`ємними складовими якого є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (Графік платежів).
Зазначений електронний правочин був підписаний позичальником у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A0358, що за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, та підтверджує ознайомлення відповідача з усіма його істотними умовами.
Відповідно до умов Кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 25 000,00 грн на строк 365 днів (базовий період 28 днів) зі сплатою комісії за видачу кредиту в розмірі 15,00% від суми кредиту та фіксованої процентної ставки за користування кредитними коштами:
-промо-ставка 0,90% у день;
-знижена процентна ставка 1,00% у день;
-стандартна процентна ставка 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,74% за кожен день користування кредитом, починаючи з 181 календарного дня дії договору до закінчення строку його дії або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.
Надалі, 30 листопада 2025 року, між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1613-8859, за умовами якої кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових кредитних коштів у розмірі 12 700,00 грн.
На виконання взятих на себе зобов`язань за укладеним Кредитним договором та додатковою угодою до нього, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (через фінансового партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на підставі договору про надання послуг з приймання та переказу платежів № 02/06/2020 від 10.06.2020) перерахувало кредитні кошти на платіжну картку відповідача, зазначену ним в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанціями фінансово-розрахункової установи.
Отримавши кредитні кошти, ОСОБА_1 не скористався правом на відмову від договору протягом 14 календарних днів та вчинив конклюдентні дії, спрямовані на визнання правочину, здійснивши часткову оплату в рахунок погашення заборгованості, проте у визначені договором та графіком платежів строки свої грошові зобов`язання в повному обсязі не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору № 1613-8859 від 16.10.2025, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 02 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 83 164,40 грн, яка складається з:
заборгованості за тілом кредиту 30 000,00 грн;
заборгованості за нарахованими процентами 32 409,40 грн;
заборгованості за комісією 1 905,00 грн;
заборгованості за процентами річних, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, 18 850,00 грн.
Із положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року №675-VIII слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
У силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та позивачем у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Отже, позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість.
.
Щодо нарахованих відсотків.
Згідно п. 4.14 Договору № 1613-8859 від 16.10.2025, строк кредитування 365 календарних днів, дата повернення (виплати) кредиту 15.10.2026.
Із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що позов пред`явлений до закінчення строку дії кредиту, а відтак відсотки понадстроково позивачем не нараховувались.
Таким чином, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, відсотки за кредитом нараховані згідно з умовами договору в межах строку кредиту.
Також розмір нарахованих відсотків відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Оскільки відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за договором № 1613-8859 від 16.10.2025, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та нарахованими відсотками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту.
У Договорі сторони визначили, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми виданого кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту на дату видачі кредиту, залишок заборгованості за комісією становить 1905 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Підписавши договір, відповідач погодився із вказаною умовою отримання кредиту, отже, повинен сплатити комісію за його надання, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за трьома процентами річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суд зазначає таке.
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» вбачається, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом № 5029-IX про затвердження Указу Президента України № 1060/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 29.01.2027.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1613-8859 від 16.10.2025, заявлена до стягнення заборгованість за трьома процентами річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України за кредитним договором становить 18 850 грн.
Водночас стягнення трьох процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме - з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором 64314,40 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 30 000,00 грн; заборгованості за нарахованими відсотками 32 409,40 грн; заборгованості за комісією 1 905,00 грн.
У частині позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України слід відмовити.
Оцінюючи доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях щодо визнання кредитного договору недійсним з підстав наявності у нього психічного захворювання та перебування у стані загострення хвороби на момент укладення правочину, а також щодо неправомірних дій кредитора при врегулюванні простроченої заборгованості, суд їх відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» та усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2011, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16), оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише на підставі рішення суду за відповідним позовом (зустрічним позовом) заінтересованої особи. Заперечення відповідача проти позову про стягнення заборгованості, викладені у відзиві чи письмових поясненнях без пред`явлення зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним, не є належним процесуальним способом оспорювання правочину та не можуть бути підставою для визнання його судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 193, 194 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву шляхом подання зустрічної позовної заяви з додержанням загальних правил пред`явлення позову. Проте у межах даної цивільної справи відповідач своїм правом на пред`явлення зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним у встановленому законом процесуальному порядку не скористався, судовий збір за таку вимогу не сплачував, а належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення правочину він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними (зокрема, висновку судово-психіатричної експертизи), суду не надав (статті 76, 77, 81 ЦПК України). За таких обставин кредитний договір є чинним, презумпція його правомірності не спростована, а вимога про визнання його недійсним, заявлена у письмових поясненнях, не може бути взята судом до уваги.
Стосовно посилань відповідача на порушення кредитором вимог законодавства при врегулюванні простроченої заборгованості (телефонні дзвінки у вечірній час, вихідні дні та звернення до третіх осіб), суд зазначає, що такі доводи виходять за межі предмета доказування у цій справі (стаття 77 ЦПК України), оскільки не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявності у нього невиконаного грошового зобов`язання, а захист прав споживача фінансових послуг у разі порушення правил етичної поведінки здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про споживче кредитування» (зокрема, шляхом звернення до Національного банку України), та не звільняє боржника від обов`язку належного виконання договірних зобов`язань.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором сплачений судовий збір у розмірі 2622,40 грн. Ціна позову 25892,40 грн., позов задоволений на суму 22892,40 грн., тобто на 77,33 %.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2058,83 грн.
Щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначив, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим буде визначення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2319,90 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1613-8859 від 16.10.2025 у розмірі 64314,40 грн., судовий збір у розмірі 2058,83 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 2319,90 грн, що разом 68693,13 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк
Судове рішення № 141524740, Полтавський районний суд Полтавської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 545/2028/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: