Єдиний державний реєстр судових рішень
543/578/26
2-а/543/4/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 селище Оржиця
Оржицький районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Юхимович С.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - старший сержант поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача адвокат Юхимович С.А. 04.06.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - старший сержант поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року.
В позові представник позивача адвокат Юхимович С.А. зазначила, що 26.05.2026 р. Старший сержант поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч.5 ст.121, ст. 126 КУпАП. За висновками поліцейського для винесення оскаржуваної Постанови стало порушення вимог п. 2.3.в Правил дорожнього руху. Вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року, підлягає скасуванню. В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що що 26.05.2026 року ОСОБА_1 перебував в с. Загребелля Лубенського району Полтавської області біля трактора якого найняв для обробітку земельної ділянки належної його матері. За керуванням чи управлінням будь-якого агрегату чи транспортного засобу ОСОБА_1 не перебував, а лише спостерігав за налаштуванням механізатором культиватору, показував межі земельної ділянки та ходячи по полю викидав залишки кукурудзяних корінців для кращого обробітку землі. Через деякий час до земельної ділянки прибула автівка поліцейських, які почали цікавитися процесом обробітку землі та після вказаних розмов повідомили, що вони мають перешкоди у виїзді з поля через легковий автомобіль, який стояв неподалік дороги під насадженнями дерев. У зв`язку з тим що водій легкового автомобіля був відсутній, поліцейські вимагали у ОСОБА_1 відігнати авто звільнивши їм дорогу. На виконання вимог поліцейського ОСОБА_1 завів двигуна автомобіля та проїхавши пару метрів зупинився, оскільки цього вимагали поліцейські. Після вказаної вимоги поліцейські висунули ОСОБА_1 звинувачення, що він керує автомобілем без ременя безпеки та почали говорити, що він керує авто у стані алкогольного сп`яніння. Для того щоб ці припущення «розвіялися», поліцейські почали пропонувати привезти їм кошти в розмірі 100 доларів США, а потім викликали слідчо-оперативну групу для фіксування передачі вказаних коштів. Того ж дня, - 26.05.2026р., слідчо-оперативною групою, яка прибула на місце події, були вилучені 100 доларів США та 1000 грн, які на вимогу поліцейських ОСОБА_1 поклав у салон їхнього автомобіля, та зобов`язано останнього з`явитися на наступний день до ВП №1 (С-ще Оржиця) для дачі пояснень. Проте, слідством було встановлено, що ОСОБА_1 не висловлював (не надавав) пропозицію працівникам поліції дати їм грошові кошти, як хабар за не притягнення його до адмінвідповідальності, а така вимога поступила від поліцейських. 27.05.2026 слідчим були повернуті ОСОБА_1 належні йому кошти(100 доларів США та 1000 грн), що вилучалися як речовий доказ, кримінальне провадження не порушувалося. Щодо обвинувачення про відсутність під час керування страхового полісу слід зазначити, що ОСОБА_1 не має у своїй власності легкових автомобілей в тому числі зареєстрованих у Сервісному центрі МВС, 26.05.2026 не керував жодним транспортним засобом за власної волі, а лише на вимогу поліцейських. Тобто, працівники поліції умисно вчинили провокацію, користуючись своєю владою, підбурювали (схилили) ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, якого він в інших умовах не скоїв би. ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення правопорушення, воно було обумовлено неправомірними діями поліцейських, а не свідомим ігноруванням ним вимог Правил дорожнього руху. Згідно з українським законодавством та практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), такі дії є незаконними, а докази, зібрані в результаті провокації, недопустимими в суді. (У рішеннях Верховного Суду у справі № 346/2640/20, №759/2271/18 та № 495/263/17. судді дійшли висновку, що працівником поліції було штучно створено умови для передачі йому хабаря. Підбурювання має місце тоді, коли правоохоронці або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а схиляють особу до вчинення злочину, який без такого впливу не був би вчинений. Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, враховуючи інкриміноване ОСОБА_1 адмінправопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП (Порушення правил користування ременями безпеки ), яке було умисно спровоковано поліцейськими, порушення п.2.3в ПДР останній не допустив, оскільки абзацом другим цього положення правил, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.10.2025 ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності та має такі діагнози: наслідки перелому хребта, ураження попереково-крижових корінців, контрактура суглоба плеча та інші. Відтак, маючи фізіологічні особливості, які унеможливлюють користування ременями безпеки, ОСОБА_1 має право (дозволено законом) не пристібатися в населених пунктах ременями безпеки. Правил дорожнього руху, про які вказано в оскаржуваній Постанові, ОСОБА_1 не порушував, оскільки належить до категорії громадян яким законодавчо дозволено в населеному пункті не користуватися ременями безпеки. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених ч. 5 ст. 121, ст. 126 КУпАП, як така, що складена з порушенням вимог законодавства, не може вважатися допустимим доказом і бути покладеним в основу доведеності вини особи, що притягується до відповідальності. Будь-які інші докази на беззаперечне доведення вини позивача у вчиненні інкримінованих правопорушень в передбаченому законом порядку, відповідачем не здобуті та не вказані в постанові. З огляду на вищевказане вважає, що в ході розгляду адміністративної справи поліцейським не здобуто будь-яких (прямих, безспірних і безсумнівних) доказів вини ОСОБА_1 , тому провадження по справі слід закрити за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень. З наведеного є очевидним, що розглядаючи справу, поліцейський значно відступив від принципів повноти та об`єктивності розгляду. На підставі вищевказаного, просить суд: 1. Скасувати постанову старшого сержанта Поліцейського сектору поліцейської діяльності №1 (смт Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залати Юрія Володимировича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕНА №7263223 від 26 травня 2026 року винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ст. 126 КУпАП. 2. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Ухвалою від 08.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
12.06.2026 представником позивача адвокатом Юхимович С.А. виконано вимоги ухвали від 08.06.2026.
Ухвалою від 15.06.2026 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Старший сержант поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серія ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено по справі судове засідання у приміщенні Оржицького районного суду Полтавської області на 09 год. 30 хв. 24.06.2026, з повідомленням (викликом) сторін. Викликано в судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_2 .
22.06.2026 від представника відповідача Паламара Д.О. до суду на дійшов сформований засобами підсистеми «Електронний суд», відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що Головне управління Національної поліції в Полтавській області позовних вимог ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі з огляду на наступне. 26.05.2026 приблизно о 17:50 год. в с. Загребля вул. Лазірківська 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки та не мав при собі діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.3 «в», п. 2.4 «а» ПДР України. Під час розгляду справи позивач жодного разу не заперечував факт керування ним транспортним засобом без ременя пасивної безпеки та без поліса обов`язкового страхування ТЗ. Вищезазначене підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, яке додається до відзиву на позовну заяву. Таким чином відносно позивача було складено постанову за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Водночас, представник відповідача повідомляє суд, що зазначене у постанові серії ЕНА № 7263223 місце події вул. Лазірківська, 1 є адресною прив`язкою місця виявлення та фіксації правопорушення і дозволяє однозначно визначити місцезнаходження, на якій воно було вчинене. 26.05.2026 позивач рухався на транспортному засобі ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 по земельній ділянці, яка сама по собі не має окремої адреси. Відтак у такому випадку для ідентифікації місця події використовується найближча адреса або адресний орієнтир, що забезпечує можливість встановлення місця вчинення правопорушення. Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи. В той же час, у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Проте, представник відповідача вважає, що в даному випадку позивачем не надано жодного доказу на спростування обставин, які викладені в оскаржуваній постанові відповідача, а також доказів відсутності факту вчинення ним адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить: Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 24.06.2026, у зв`язку з першою неявкою позивача та його представника, розгляд справи відкладено на 15 год. 00 хв. 16.07.2026.
08.07.2026 від представника позивача адвоката Юхимович С.А. до суду надійшла сформована засобами підсистеми «Електронний суд» відповідь на відзив, у якій вказала, що Ознайомившись із відзивом відповідача, копіями документів та клопотаннями, які були додані до нього, вважаю, що заперечення відповідача не спростовують доводів та аргументів позивача. Із змісту відзиву вбачається, що заперечення відповідача складаються з двох частин, а саме: 1. «позивач жодного разу не заперечував факту керування транспортним засобом без ремня пасивної безпеки…»; 2.«…вул.. Лазірківська, 1 є адресою прив`язкою місця виявлення та фіксації правопорушення… для ідентифікації місця події…» Щодо позиції відповідача викладеній у першій частині:- «позивач жодного разу не заперечував факту керування транспортним засобом без ременя пасивної безпеки…». Такі аргументи відповідача є неприпустимими та неспроможними з точки зору доказування. Спираючись на базові засади, закріплені в Конституції та міжнародних актах, звертає увагу суду, що відсутність заперечень чи підпису без зауважень не є визнанням вини і безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності. Згідно із законом, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови беззаперечного доведення її вини уповноваженим органом. Щодо позиції відповідача викладеній у другій частині:- «…вул. Лазірківська, 1 є адресою прив`язкою місця виявлення та фіксації правопорушення… для ідентифікації місця події…» Розділом IІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої 06 листопада 2015 року № 1376, встановлює порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах (далі - органи поліції), матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху). Пунктом 9 цього розділу передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі "дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення" - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол); Точна адреса вчинення адмінправопорушення є ключовим реквізитом, який визначає територіальну підсудність справи та законність складеного протоколу. Зазначення точного місця вчинення є обов`язковою вимогою до протоколу відповідно до статті 256 КУпАП (вказується повна фактична адреса (населений пункт, район, вулиця, номер будинку та прямо впливає на кваліфікацію правопорушення, оскільки доводить просторову межу події, визначає те, чи діють на цій території певні правила. Якщо подія відбулася поза межами населеного пункту (відкрита місцевість), у протоколі вказуються географічні координати, назва автодороги (наприклад, траса М-03 Київ-Харків), кілометр траси або орієнтир. Крім того, слід наголосити, що межі населених пунктів визначаються не вулицями чи адресами, а геодезичними координатами (поворотними точками). Адреси та назви вулиць є результатом містобудівного, а не адміністративно-територіального устрою. Будівлі можуть мати адресу з назвою вулиці, але сама межа села чи міста це лінія, що проходить по контурах земельних ділянок і може перетинати поля, ліси або водойми, не спираючись на наявність чи відсутність конкретних вулиць. У заявленому позові ОСОБА_1 зазначив, що працівники поліції умисно вчинили провокацію, користуючись своєю владою, підбурювали (схилили) його до вчинення правопорушення, якого він в інших умовах не скоїв би. ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення правопорушення, воно було обумовлено неправомірними діями поліцейських, а не свідомим ігноруванням ним вимог Правил дорожнього руху. Враховуючи вищевикладене заперечення відповідача проти заявленого позову є безпідставними, не обґрунтованими та не можуть бути прийняті судом при ухвалені судового рішення. На підставі вищевказаного, просить суд: 1. Позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити. 2. Скасувати постанову старшого сержанта Поліцейського сектору поліцейської діяльності №1 (смт Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залати Юрія Володимировича у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕНА №7263223 від 26 травня 2026 року винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ст. 126 КУпАП. 3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір.
Протокольною ухвалою суду від 16.07.2026, у зв`язку із неявкою представника відповідача та третьої особи і клопотанням представника позивача про ознайомлення із наданим третьою особою відеозаписом щодо обставин, що становлять предмет доказування у даній справі. розгляд справи відкладено на 15 год. 00 хв. 25.08.2026.
Протокольною ухвалою суду від 25.08.2026, у зв`язку із неявкою представника відповідача, який повідомив про оголошення в м. Полтава повітряної тривого, у зв`язку з чим, за вказівкою керівництва змушений перебувати в укритті, що унеможливлює участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 10.09.2026.
В судовому засіданні 10.09.2026 позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково представник позивача адвокат Юхимович С.А. надала пояснення, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом з власної волі. Працівники поліції допустили порушення вимог чинного законодавства щодо зупинки транспортного засобу, розгляду справи про адміністративне правопорушення. поліцейські спровокували ОСОБА_1 , змусивши його розпочати рух транспортного засобу, яким він в той день раніше не керував. Проїхавши декілька метрів, Тищенко В.М. був зупинений працівниками поліції, які повідомили його про порушення правил дорожнього руху, а саме, що Тищенко В.М. не був пристебнутий паском безпеки. При розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейським не було з`ясовано всі обставини справи, а саме наявності у Тищенка В.М. підстав не користуватися паском безпеки, також не з`ясовано, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом в межах чи поза межами населеного пункту.
Представник відповідача Паламар Д.О. проти задоволення позову заперечив. Надав пояснення, що поліцейським було зупинено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 . Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечувався. Також позивачем не заперечується, що він рухався на транспортному засобі, не пристебнувшись паском безпеки, та що у нього не було діючого полісу страхування цивільної відповідальності щодо транспортного засобу, яким керував. Тому поліцейським було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Факт змушування працівниками поліції ОСОБА_1 керувати транспортним засобом, нічим не підтверджується. Відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Третя особа старший сержант Поліцейського сектору поліцейської діяльності №1 (смт Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович, надав пояснення, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце і зафіксований на відеозаписі із службової бодікамери. Вважає винесену ним постанову законною, тому підстав для її скасування немає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 надав показання, що 26.05.2026 до нього підійшов ОСОБА_1 з проханням, що свідок відвіз ОСОБА_1 на його автомобілі на земельну ділянку, так як там відбудеться посів кукурудзи. Оскільки ОСОБА_3 був у стані сп`яніння, він не хотів самостійно сідати за кермо. Десь близько обіду, свідок разом із ОСОБА_1 завантажили в його автомобіль мішок кукурудзи і два мішки добрив. Сіли і поїхали до земельної ділянки. На місці свідок висадив ОСОБА_1 , з`їхав на обочину, сів на велосипед, який був у багажнику автомобіля ОСОБА_1 , і поїхав додому. Ввечері мав забрати автомобіль ОСОБА_1 . Коли ввечері свідок поїхав велосипедом забирати ОСОБА_1 то його спочатку не побачив, а побачив два автомобілі поліції, а ОСОБА_1 їхав велосипедом. Це все, що свідок міг повідомити. Про інші обставини, які мали місце того дня, свідок дізнався вже на наступний день.
Протокольною ухвалою суду, у зв`язку з закінченням робочого часу в суді, розгляд справи відкладено на 16 год.00 хв. 21.09.2026.
Протокольною ухвалою суду від 21.09.2026, за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 10 год. 00 хв. 16.10.2026.
05.10.2026 від представника позивача адвоката Юхимович С.А. до суду надійшло сформоване засобами підсистеми «Електронний суд» клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів. В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначає, що в судовому засіданні 10.09.2021 було встановлено, що до Оржицького районного суду Полтавської області третьою особою Старшим сержантом поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського РВП ГУНП України в Полтавській області Залата Юрієм Володимировичем подано доказ у вигляді DVD -диску який містить відео файли з бодікамери поліцейських щодо подій 26.05.2026 р. з участю ОСОБА_1 . Подані докази долучені судом до матеріалів справи. Враховуючи зміст наданих доказів, керуючись вимогами ст.ст. 24, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 8, 9 44, 47 КАС України, правовою позицією Верховного Суду та ЄСПЛ, вважаю за необхідне надати свої пояснення та докази на спростування доводів відповідача та третьої особи, подавши клопотання та письмові докази. Так, при ознайомленні з матеріалами справи представником позивача було встановлено, що до Оржицького районного суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позов з додатками у вигляді відео файлу з бодікамери поліцейського та електронний доказ третьої особи у вигляді DVD дисків. Вказані відеофайли з бодікамери поліцейських відносно подій 26.05.2026 р. з участю ОСОБА_1 , чітко фіксують, що з початку спілкування поліцейських з ОСОБА_1 останній не перебував у автомобілі, не керував ним. Крім того, під час розгляду справи, третя особа (старший сержант поліції ОСОБА_4 ), який виніс оскаржувану постанову відносно позивача, визнав, що під час спілкування з ОСОБА_1 останній дійсно стояв на полі і не керував автомобілем, від`їхав з місця на його вимогу. Під час розгляду адміністративної справи поліцейський не встановлював: точного місця вчинення інкримінованого правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність, Вказане свідчить про порушення поліцейським вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої 06 листопада 2015 року № 1376 та положень ст. ст. 256, 280 КУпАП та відсутність умислу ОСОБА_1 на вчинення правопорушення. На спростування доводів відповідача та третьої особи позивач вважає за необхідне долучити до матеріалів справи медичні документи, які оцінювалися при ухваленні рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності та є його складовою. Представник позивача просить суд: 1. Визнати причину пропуску строку для подання доказів по справі поважною та поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, встановлений законом для подання доказів по справі. 2. Долучити до матеріалів справи № 543/578/26 письмові докази, а саме: Виписки з медичної картки амбулаторного хворого від 11.06.2025, 14.07.2025 та 01.09.2025.
Протокольною ухвалою суду від 16.10.2026 клопотання представника позивача адвоката Юхимович С.А. від 05.10.2026. про поновлення процесуального строку та долучення доказів задоволено, та долучено докази, вказані у клопотанні, до матеріалів справи.
За наслідками дослідженого в судовому засіданні відеозапису із нагрудної бодікамери працівника поліції, з метою повного і всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність повторного допиту свідка ОСОБА_2 , у зв`язку з чим протокольною ухвалою суду від 16.10.2026, для повторного виклику свідка, розгляд справи відкладено на 15 год. 30 хв. 29.10.2026
В судове засідання 29.10.2026 з`явилися позивач та його представник адвокат Юхимович С.А.
Представник відповідача Паламар Д.О. в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Третя особа старший сержант поліції Залата Ю.В. в судове засідання не з`явився, надав 29.10.2026 до суду заяву, у якій повідомив, що у зв`язку із обставинами, що склалися, не зможе взяти участь в судовому засіданні 29.10.2026 року. Просить справу розглянути та ухвалити рішення за його відсутності. Позов вважає необґрунтованим, а позовні вимоги незаконними, оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а тому позовні вимоги є незаконними, заперечує позов у повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні 29.10.2026 під час повторного допиту свідок ОСОБА_2 надав показання, що перед початком руху на транспортному засобі позивача, він не з`ясовував в останнього наявності реєстраційних документів на даний транспортний засіб. Повідомив, що сам особисто мав при собі посвідчення водія, і бачив у сонцезахисному козирку в автомобілі якесь свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, старого зразка. Питання щодо наявності діючого полісу страхування цивільно-правової відповідальності власника щодо вказаного транспортного засобу, не з`ясовував. Після перегляду відеозапису з нагрудної бодікамери працівника поліції, підтвердив, що залишав автомобіль саме на тому місці, з якого як видно на відео, розпочав рух автомобілем Тищенко В.М.
Протокольною ухвалою суду, з метою забезпечення можливості представнику відповідача реалізувати свої процесуальні права, та висловлення позиції, щодо обставин, про які повідомлено свідком під час повторного допиту, розгляд справи відкладено на 09 год. 15 хв. 11.11.2026.
В судове засідання 11.11.2026 з`явилися позивач та його представник адвокат Юхимович С.А.
Представник відповідача Паламар Д.О. в судове засідання не з`явився. Про дату час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Третя особа старший сержант поліції Залата Ю.В. в судове засідання не з`явився, надав 03.11.2026 до суду заяву, у якій повідомив, що у зв`язку із обставинами, що склалися, не зможе взяти участь в судовому засіданні 11.11.2026 року. Просить справу розглянути та ухвалити рішення за його відсутності. Позов вважає необґрунтованим, а позовні вимоги незаконними, оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог нормативно-правових актів, а тому позовні вимоги є незаконними, заперечує позов у повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
В судовому засіданні 11.11.2026 позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням наданих доказів.
У зв`язку із складністю справи, протокольною ухвалою суду від 11.11.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк 5 днів, відкладено судове засідання, у якому буде проголошене судове рішення на 14 год. 45 хв. 16.11.2026.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, третьої особи, показання свідка, у тому числі надані під час повторного допиту, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, прийшов до таких висновків.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію"поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.2.3.«в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.
Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачена с адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 5 ст. 121 та ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ч. 1, 2 ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі , якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
Судом встановлено, що 26 травня 2026 року о 18 год. 39 хв. поліцейським сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції № 2 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшим сержантом поліції Залатою Юрієм Володимировичем винесено постанову серії ЕНА №7263223 про те, що ОСОБА_1 26.05.2026 о 17 год. 50 хв. в с. Загребелля, вул. Лазірківська, 1 керував авто транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 , обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в пдр України та не мав при собі діючого поліса страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , згідно ст.36 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн (а.с.18 та на звор., 40-41).
На підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідачем надано диск з відеозаписами з службової бодікамери кам про к9а.
З вказаною постановою не погодився позивач, звернувшись до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП передбачає обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому, суд зазначає, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка враховується судом при вирішенні цих правовідносин.
Судом враховується роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В оскаржуваній постанові від 26.05.2026р. зазначено, що до постанови додається відеозаписи зі нагрудної бодікамери кам про к9а.
Дослідивши в судовому засіданні відеозапис зі службової бодікамери кам про к9а, суд зазначає, що вказаним відеозаписом підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не пристебнутий ременем безпеки. При цьому поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про необхідність використання ременя безпеки, називає причину зупинки транспортного засобу на що ОСОБА_1 говорить: «А куда? Що тут, по полю?» (17 год. 49 хв. 33с. 17 год. 49 хв. 59с. відеозапису зі службової боді-камери). На запитання працівника поліції, водій ОСОБА_1 повідомляє про відсутність у нього будь-яких документів з собою. Надалі, на запитання працівника поліції, куди водій їхав, останній повідомляє, що «осьо, тут мені землю копать» (17 год. 50 хв. 27 с. відеозапису зі службової боді-камери).
Отже, наданим відеозаписом, на який посилається відповідач, доведено факти керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при цьому не будучи пристебнутим ременем безпеки, у зв`язку з чим поліцейський мав право зупинити транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувався факт керування ним транспортним засобом.
Суд відхиляє доводи позивача та його представника адвоката Юхимович С.А. про керування ОСОБА_1 транспортним засобом не з власної волі, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено фактів будь-якого примусу з боку поліцейського відносно ОСОБА_1 , щодо необхідності з боку останнього розпочати рух транспортним засобом.
Також судом не встановлено неправомірних дій поліції щодо зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та вимоги до нього як до водія пред`явити реєстраційні документи на даний транспортний засіб, посвідчення водія та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас, суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поліцейським ОСОБА_4 не в повній мірі було з`ясовано обставини, які відповідно до статті 280 КУпАП підлягають з`ясуванню, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так представником позивача адвокатом Юхимович С.А. до позовної заяви додано Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №251/25/8215/В, згідно якого ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 01.10.2025, внаслідок загального захворювання. Основний діагноз: наслідки перелому хребта. Супутні діагнози: порушення зору при хворобах, класифікованих в інших рубриках; ураження попереково-крижових корінців; інша та не уточнена вентральна грижа; контрактура суглоба, плече; посттравматичний артроз інших суглобів, плече; наслідки вивиху, розтягнення та перенапруження верхньої кінцівки (а.с. 14-15 та на звор). Згідно Пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 15.10.2025, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, 3 група, загальне захворювання (а.с.17 на звор.).
Крім того, в матеріалах справи містяться виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.07.2024, від 04.09.2024, від 11.06.2025, від 14.07.2025, від 01.09.2025, якими підтверджується наявність у ОСОБА_1 консолідованого перелому хребта, посттравматичний дефект правого дельтаподібного м`язу, консолідований перелом акроміального кінця правої ключиці, піля травматична контрактура правого плечового суглобу, виражений больовий, м`язово-тонічний синдром, порушення статико-динамічної функції хребта (значне), посттравматичний дефект правого дельтаподібного м`язу, правобічний омартроз ІІ ст. з помірним порушенням функції правого плечового суглобу, вентральна грижа (а.с.86-87 та на звор., а.с.96-98). При цьому оглядом лікаря встановлено обмеження руху у хребті, при спробах змінити положення тіла, больовий синдром посилюється, найбільше виражений відділах грудного та поперекового відділу (а.с.97 на звор.).
Вказані обставини, на думку суду підтверджують фізіологічні особливості ОСОБА_1 , які перешкоджають йому використовувати ремінь безпеки при користуванні транспортними засобами.
Згідно п. 2.3.в. ПДР України, дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Таким чином, ОСОБА_1 як особа з інвалідністю 3 групи, керуючи транспортним засобом в населеному пункті, про що зазначено в оскаржуваній постанові, за наявних вказаних вище захворювань, мав право не користуватися ременем безпеки.
На вказані обставини поліцейський ОСОБА_4 не звернув уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тому дійшов помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 на підставі ст.36 КУпАП, до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Наданий суду відеозапис з бодікамери працівника поліції не містить фіксування процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відносне за ч. 5 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи була дотримана поліцейським вказана процедура, зокрема роз`яснення ОСОБА_1 його прав, вжиття поліцейським заходів щодо повного з`ясування всіх обставин справи, зокрема наявності у ОСОБА_1 права не пристібатися ременем безпеки.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об`єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, за викладених у постанові обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність.
Суд звертає увагу, що факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Слід наголосити, що у суду відсутні повноваження самостійно доводити винуватість особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як роз`яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність доказів здійснення водієм правопорушення, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами, окрім іншого письмовими, речовими і електронними доказами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів, наявності факту порушення ОСОБА_1 п.2.3«в», ПДР, а саме того, що водій ОСОБА_1 порушив правила користування ременями безпеки.
Враховуючи викладене вище, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, є недоведеним, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим.
У той же час, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність порушення водієм ОСОБА_1 п.2.1«ґ» ПДР, тобто відсутність у ОСОБА_1 , як водія під час керування транспортним засобом, чинного страхового полісу (обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП.
Так, матеріали справи не містять доказів наявності на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення 26.05.2026 відносно ОСОБА_1 , чинного страхового полісу (обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . При цьому позивачем в судовому засіданні не заперечувався факт відсутності у нього чинного страхового полісу (обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 .
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, оскільки відповідачем не надано вагомих доказів на підтвердження того, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, а відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, враховуючи доведення відповідачем порушення позивачем п.2.1.ґ ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.126 КУпАП, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог,
У зв`язку з викладеним, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню із направленням справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) - Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області (старшому сержанту поліції Залаті Ю.В.), з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Керуючись ст. 5, 6, 77, 139, 241-250, 286 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - старший сержант поліції Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області Залата Юрій Володимирович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7263223 від 26.05.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП.
Направити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП, для нового розгляду до компетентного органу (посадової особи) - Поліцейського сектору Поліцейської діяльності №1 (смт. Оржиця) Відділення поліції №2 (м. Хорол) Лубенського районного відділення поліції Головного Управління Національної Поліції України в Полтавській області (старшому сержанту поліції Залаті Ю.В.) з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач Головне управління Національної поліції в Полтавській області, ЄДРПОУ 40108630, адреса: вул. Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава, 36039.
Повний текст рішення складено 16.11.2026 року.
Суддя Попадюк С.С.
Судове рішення № 141524671, Оржицький районний суд Полтавської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 543/578/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: