Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3589/26
Провадження № 2/552/2634/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.11.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Кузіної Ж.В.
секретар судового засідання Гасанова Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.09.2025-100001594. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.09.2025 року, строком на 217 днів, під відсотки, що передбачені договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату складання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 15 280 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 000 грн. 00 коп., процентах - 6 200 грн. 00 коп., комісії 360 грн. додаткова комісія 720 грн., відсотки нараховані по 625 ст. ЦК України 4 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 280 грн. 00 коп. та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 05.06.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. В тексті позовної заяви звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідача. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву щодо невизнання позовних вимог, надані докази укладення кредитного договору не є належними, оскільки позивачем не надано відомості про ідентифікацію відповідача. Саме тільки зазначення в кредитних договорах персональних даних не підтверджує проходження відповідачем верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства. Крім того, відповідачем нарахована комісія що є невиправданим платежем, що спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами відповідача. Нарахування відсотків по ст.. 625 ЦК України є безпідставним. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені позовні вимоги, тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, які в судове засідання не з`явилися.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 11.09.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11.09.2025-100001594.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.09.2025 року, строком на 217 днів, під проценти у розмірі 1 % (фіксована незмінювана процентна ставка) за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.
Щодо ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні електронного кредитного договору суд зазначає.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» - електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Стаття 14 вищезазначеного закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України. Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України № 32 від 17.03.2020 року встановлено наступні визначення, зокрема: абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку; - абонент Системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк; - користувач Системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом. Згідно з частиною 3 «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти. Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом Системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.
Отже, особу позичальника ОСОБА_1 було належним чином встановлено за допомогою Системи BankID Національного банку, що підтверджує факт укладення кредитного договору №11.09.2025-100001594 саме відповідачем.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 280 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту (основний борг) у розмірі 4000 грн. 00 коп., процентах - 6200 грн. 00 коп., комісії (пов`язана з наданням кредиту) 360 грн., комісія ( за обслуговування кредитної заборгованості) 720 грн., відсотки нараховані по 625 ст ЦК України - 4000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його укладення та діє протягом одного року.
ОСОБА_1 11.09.2025 року електронним цифровим підписом підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Паспорт споживчого кредиту, чим підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 4000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредит у визначений договором строк не повернув.
При вирішенні питання про розмір заборгованості судом враховано наступне.
Кредитним договором № 11.09.2025-100001594 від 11.09.2025 встановлено, що при його укладенні сторони передбачили, що сума кредиту складає 4000 грн., строком на 217 днів, дата повернення 15.04.2026, орієнтована загальна вартість кредиту 1 0270 грн. 78 коп., загальні витрати за кредитом 6 200 грн. 00 коп.
Враховуючи встановлені судом обставини та надані позивачем докази, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості, яка складається з тіла кредиту - 4000 грн. нарахованих відсотків 6200 грн та комісії за надання кредиту 360 грн. за кредитним договором підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення відсотків нарахованих по ст. 625 ЦК України за кредитним договором №11.09.2025-100001594 в розмірі 4000 грн. то суд виходить з наступного.
За п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків нарахованих по ст. 625 ЦК України в сумі 4000 грн. нараховану позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Щодо стягнення за кредитним договором № 11.09.2025-100001594 комісії за обслуговування кредиту в розмірі 720 грн. за обслуговування кредитної заборгованості то суд враховує, що згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк, або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії (за вчинення дій/надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 Постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення комісії у вказаному розмірі відсутні.
Представник відповідача заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, не спростувала наявну заборгованість, чи взагалі відсутність у відповідача кредитних зобов`язань перед позивачем, не надала контррозрахунку, обгрунтовані заперечення в частині нарахування заборгованості. Суд же розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ч. 1 ст.13 ЦПК України і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом ч.3 ст. 12 ЦПК України.
За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування заявлених позовних вимог.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 10560 грн. 00 коп, що складається з суми заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000 грн, відсотків в розмірі 6200 грн. 00 коп. та комісії у розмірі 360 грн.
В решті позовні вимоги є безпідставними.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено на 69 %, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1837 грн. 05 коп.
Ч.5 ст. 268 ЦПК України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,12,81,141, 259,263-265,268 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №11.09.2025-100001594 від 11.09.2025 року в розмірі 10560 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 1837 грн. 05 коп., а всього 12 397 грн. 05 коп. (дванадцять тисяч триста дев`яносто сім гривень п`ять копійок).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Головуючий Ж.В. Кузіна
Судове рішення № 141523505, Київський районний суд м. Полтави було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 552/3589/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: