Ухвала суду № 14152281, 01.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10519/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Літвіної Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю. Хрімлі О.Г.

при секретарі: Соловіцькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Державне підприємство «Адміністрація річкових портів»звернулося з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2009 року за результатами якої складено акт № 179/23-205/33404067 від 23 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями); п. 2, п. 4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 04 березня 1997 року за №168/97-ВР (із змінами та доповненнями); п. 1, 2, ст. 3 Закону України «Про застосування peєстраторів розрахункових операцій у cфepi торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року за №265/95-ВР; -п. п. 2, 11 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15 грудня 2004 року за № 637 (із змінами та доповненнями); п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 , п. 8.1 ст. 8 та абз. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року за № 889-ІV (із змінами та доповненнями);

За наслідками перевірки, 19 січня 2010 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000712320/1 по податку на прибуток підприємств на суму 244 542, 50 грн. та № 0000722320/1 по податку на додану вартість на суму 1907, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сума податкового зобовязання з ПДВ визначена податковим повідомленням-рішенням №0000722320/1 від 19 січня 2010 року в розмірі 1907,00 грн. сплачена до бюджету в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо податкового повідомлення-рішення № 0000712320/1 по податку на прибуток підприємств на суму 244 542, 50 грн. позивач оскаржила його до Державної податкової адміністрації м. Києва та Державної податкової адміністрації України, однак, воно обуло залишено без змін..

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, перевіркою встановлено завищення амортизаційних відрахувань за період з 01 жовтня 2008 року по 30 червня 2009 року на загальну суму - 1915 198, 35 грн., як нарахування амортизації об»єктів державної власності, що були безоплатно передані на баланс позивача згідно з наказом Міністерства транспорту та зв»язку від 31 березня 2006 року №86 «Про впорядкування управління державним майном».

Відповідно до пп. 4.2.15. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції Закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР - вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;

у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у підпункті 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.

Основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом, приймаються на баланс за ринковою (оціночною) вартістю і з метою оподаткування не підлягають амортизації.

Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основні фонди, безоплатно отримані платником податку у вищенаведених випадках, не включаються до валового доходу такого платника податку.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищезазначеного Закону під терміном «амортизація»основних фондів i нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених ст. 8.

Оскільки основні фонди передані на баланс платника податку безоплатно, тобто такий платник не поніс витрат на їх придбання або виготовлення, то амортизація на такі основні фонди не нараховується, а їх поліпшення здійснюється за рахунок власних джерел.

Отже, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта з приводу того, що нарахування амортизації було розпочато до внесення змін в закон, яким було встановлено норму, що основні фонди передані на баланс платника податку безоплатно не підлягають амортизації, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Крім того, в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»відсутні будь-які прямі вказівки на те, що даний Закону України має зворотну дію в часі.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 березня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 03 березня 2011 року.