Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 760/27029/25
Провадження №2/367/5158/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ірпені цивільну справу № 760/27029/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини, встановлення факту місця проживання дитини із батьком,
у с т а н о в и в:
У вересні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини, встановлення факту місця проживання дитини із батьком, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів її заробітку (доходу), або за умови якщо відповідач не працює і не має інших доходів, виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника в м. Києві, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини у віці від 6 до 18 років, починаючи з дати пред`явлення позову щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення сином повноліття; стягнути з ОСОБА_2 , на його користь додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% від суми витрат фактично понесених позивачем, починаючи з дати пред`явлення позову щомісяця, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття; встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . В обґрунтування позову вказує, що він є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_4 . З самого народження неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із батьком, який повністю його утримує. Мати дитини, ОСОБА_4 , має іншу сім`ю, з 20.02.2021 року одружена із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженні, та мають спільну дитину. Неповнолітній ОСОБА_6 перебуває на обліку у сімейного лікаря за місцем проживання, в усіх питаннях життя, освіти, здоров`я та виховання дитини батько ОСОБА_1 приймає безпосередню та головну участь, утримує та забезпечує сина. На сьогоднішній день неповнолітній ОСОБА_6 навчається на першому курсі Державного професійного технічного навчального закладу Бородянський професійний аграрний ліцей, та проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . 13 серпня 2024 року Актом депутата Бучанської міської ради по виборчому округу № 2 Кухаренко В.М. проведено обстеження матеріально - побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за вищевказаною адресою. Разом із ним не зареєстрований, але проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 липня 2024 року ним до Служби у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради було подано заяву про обстеження умов його проживання із дітьми та встановлення факту того, що він, як батько, самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина і 10 вересня 2024 року було проведено обстеження у мов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначено, що умови проживання задовільні, дитина займає 1 кімнату з батьком, є окреме спальне місце, місце для навчання та відпочинку, дитина забезпечена одягом, речами, шкільним приладдям відповідно до її віку та потреб, батько та син проживають разом, стосунки в сім`ї теплі та доброзичливі. З Акту та слів 6неповнолітнього ОСОБА_3 його мати ОСОБА_2 не проживає з ним понад 6 років, у неї інша сім`я, проте вони спілкуються телефоном 1-2 рази на місяць зустрічаються. Мати іноді дає гроші близько 1 500,00 грн. на кишенькові витрати, інколи купує одяг. Разом із тим, враховуючи ту обставину, що відповідач останні місяці не надавала зароблені кошти на потреби сім`ї, в тому числі дитині, у нього є підстави вважати, що відповідач і в подальшому в добровільному порядку буде ухилятися від матеріального утримання дитини, тобто сплати аліментів, згоди з приводу способу виконання відповідач кого свого обов`язку щодо утримання неповнолітнього сина між ними не досягнуто, а тому він змушений звернутися до суду із відповідним позовом. Крім того, вважає, що відповідачка зобов`язана брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Представник позивача в судове засідання не прибула, надала суду письмову заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибула, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалася.
Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник третьої особи, в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, пояснень стосовно позовних вимог суду не надавав.
Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області 08 жовтня 2008 року, серії НОМЕР_1 (а.с.42).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 20 лютого 2021 року уклала шлюб із ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 ( а.с.41).
ОСОБА_3 навчається на першому курсі Державного професійного технічного навчального закладу Бородянський професійний аграрний ліцей.
13 серпня 2024 року Актом депутата Бучанської міської ради по виборчому округу № 2 Кухаренко В.М. проведено обстеження матеріально - побутових умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом із ним не зареєстрований, але проживає його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач як на підставу своїх позовних вимог вказує на невиконання відповідачем її обов`язку як матері утримувати дитини, що передбачено ст. 180 СК України.
Із наведеного вбачається, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем її обов`язку як матері утримувати неповнолітнього сина, у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що вона може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Ст. 27 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. У разі виїзду одного з батьків на постійне проживання в державу, з якою Україна не має договору про правову допомогу, аліменти стягуються відповідно до вимог частин 5,7 ст. 181 СК. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи. Порядок стягнення аліментів визначено у ст. 74 Закону "Про виконавче провадження", а також у статтях 194 - 197, 274 СК.
Відповідно до змісту ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідачки на утримання неповнолітнього сина, суд приходить до висновку, що аліменти у розмірі 1/4 частки із всіх видів заробітку (доходу) відповідачки є необхідними для забезпечення належного утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Відповідно до положень ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, яким є 30 вересня 2025 року.
Стосовно позовних вимог, щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).
На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов в цій частині задоволенні не підлягає, оскільки позивачем не надано суду доказів того, які саме додаткові витрати він робить на дитину та чи є вони додатковими у розумінні ст. 185 СК України.
Стосовно позовних вимог, що встановлення факту проживання неповнолітньої дитини разом із батьком, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 3 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Отже, у судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21; від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання неповнолітнього сина із батьком.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись ст.180,181,182,183 Сімейного Кодексу України; ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради про стягнення аліментів та додаткових коштів на утримання неповнолітньої дитини, встановлення факту місця проживання дитини із батьком задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Підлипне, м. Конотоп, Сумської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення сином повноліття, починаючи з 30 вересня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської міської ради , код ЄДРПОУ 45379474, адреса: Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Інститутська,22.
Суддя М.П. Одарюк
Судове рішення № 141522469, Ірпінський міський суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 760/27029/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: