Єдиний державний реєстр судових рішень "06" листопада 2026 р. Справа № 363/2243/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Рудюка О.Д.,
за участю секретаря Воронюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у розмірі 18 930,51грн. та понесенні судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір надання коштів у кредит № 71893197, на підставі умов якого відповідачем отримано грошові кошти у розмірі 4 000,00грн.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 13 262,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 4 000,00грн.; заборгованість за процентами 1 200,00грн.; заборгованість за комісією - 542,00грн. та заборгованість за пенею/неустойкою 7 200,00грн.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу №16/09/25, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №71893197 від 16.06.2025 року.
Крім того, 13.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір кредитної лінії № 8148346, на підставі якого відповідачем отримано грошові кошти у розмірі 1 500,00грн.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти. Відповідач в свою чергу не виконав умов кредитного договору внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі -5 668,51 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 1 500,00грн.; заборгованість за прцентами 1 168,50грн.; заборгованість за комісією 0,01грн. та заборгованість за пенею/неустойкою 3 000,00грн.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу №16/09/25, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8148346 від 13.07.2025 року.
Оскільки відповідач не виконує умови договорів, не повертає отримані грошові кошти, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.04.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 17.06.2026 року.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутністю представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує.
17.06.2026 року Осіпова Т.А. до суду не з`явилась, надала заяву про відкладення судового засідання на іншу дату, просить надати час для отримання правової допомоги від адвоката. Клопотання відповідача про відкладення судового засідання задоволено, у зв`язку з чим наступне судове засідання призначено на 26.08.2026 року.
26.08.2026 року представника відповідача ОСОБА_1 , адвокат Скользнєва В.В., до суду надала заяву про відкладення судового засідання на іншу дату, для надання часу для підготовки та направлення відзиву на позову заяву.
26.08.2026 року судове засідання знято з розгляду у зв`язку з перебування головуючого судді на лікарняному, наступне судове засідання призначено 12.10.2026 року.
12.10.2026 року ОСОБА_1 та її представник до суду не з`явились, Осіпова Т.А., надала заяву про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у Вишгородському районні Київської області. Клопотання відповідача про відкладення судового засідання задоволено, у зв`язку з чим наступне судове засідання призначено на 06.11.2026 року.
06.11.2026 року ОСОБА_1 та її представник до суду не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановлений законом порядку, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи положення ч.3 ст. 223 ЦПК України, а також те, що відповідач обізнана про розгляд справи, не одноразово подавала заяву про відкладення судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача та її представника за наявними матеріалами справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав та не висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог.
Суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
16.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71893197. Відповідно до умов якого, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 4 000,00грн. строком на 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,275% комісією за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600,00грн.). За умовами вказаного договору позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом (п. 2.2.1- 2.2.4).
Крім того, 12.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою позичальника укладено додаткову угоду № 153459 до договору надання коштів у кредит № 71893197 від 16.06.2025 року відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 28 днів та викласти п.п.2.2.2 п.2.2 Договору в новій редакції «2.2.2 Строк кредитування /Строк Договору 58 днів».
Разом з тим, 15.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 за ініціативою позичальника укладено додаткову угоду № 153459 до договору надання коштів у кредит №71893197 від 16.06.2025 року відповідно до умов якої сторони домовились продовжити строк кредитування на 30 днів та викласти п.п.2.2.2 п.2.2 Договору в новій редакції «2.2.2 Строк кредитування /Строк Договору 88 днів».
Крім того, 13.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8148346.
Відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів або достроково, а також сплатити кредитодавцю плату (Проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору (п.2.1).
Згідно з п. 2.2 Договору параметри кредиту визначені таким чином: сума кредиту 1 500,00грн. строк кредитування - 360 днів, розмір першого обов`язкового платежу 543,75,00 грн. Період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 20 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом, нараховані за 20 календарних днів користування, підлягають сплаті в останній із 20 днів користування. Кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 17. Дата сплати першого обов`язкового платежу 01.08.2025 року. Процентна ставка - фіксована 0,95%. Розмір неустойки 75,00грн.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Із досліджених судом договорів №71893197 від 16.06.2025 року та №8148346 від 13.07.2025 року, встановлено, що їх укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразових ідентифікаторів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договори №71893197 від 16.06.2025 року, та №8148346 від 13.07.2025 року, укладені в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитними договорами виконало та надало відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-2369, що підтверджується копією платіжної інструкції №69с3еb57-3ea8-45bc-bcc2-6859650cf86b від 16.06.2025 року на суму 4 000,00грн. та копією листа АТ «ЮНЕКС БАНК» від 14.01.2026 року щодо успішного переказу грошових коштів13.07.2025 року у сумі 1500,00грн.
Вказана обставина підтверджується інформацією, яка витребувана ухвалою суду від 29.04.2026 року за клопотанням представника позивача з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», згідно з якою карта за № 4149-4990-7970-2369, яку ОСОБА_1 зазначила при укладанні договорів, та на яку просила перерахувати кредитні кошти, належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Крім того, з наданих виписок за договором б/н за період 16.06.2025 року по 19.06.2025 року вбачається зарахування грошових коштів 16.06.2026 року у сумі 4000,00грн. та за період 13.07.2025року по 16.07.2025 року вбачається зарахування грошових коштів 13.07.2026 року у сумі 1 500,00грн.
Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу №16/09/25 на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитними договорами № 71893197 від 16.06.2025 року та № 8148346 від 13.07.2025 року.
ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» сплатило на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» плату за відступлення прав вимог, що підтверджується платіжними інструкціями №579937984.1 від 24.12.2025 року на суму 5 194 511,18грн. та №579937994.1 від 06.01.2026 року на сумі 5 608 206,99грн.
Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договорами № 71893197 від 16.06.2025 року та № 8148346 від 13.07.2025 року.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 року заборгованості за кредитним договором №71893197 від 16.06.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі в розмірі 13 262,00 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням - 4000,00грн.; заборгованість за відсотками - 1200,00грн.; заборгованість по комісії - 542,00грн. та заборгованість за пенею/неустойкою - 7 520,00грн.
Крім того, відповідно до реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 року заборгованості за кредитним договором №8148346 від 13.07.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі в розмірі 5 668,51 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 1 500,00грн.; заборгованість за відсотками 1 168,50грн.; заборгованість за комісії - 0,01грн. та заборгованість за пенею/неустойкою 3 000,00грн.
Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, суд вважає, що між кредитодавцем та ОСОБА_1 укладалися в електронній формі кредитні договори, шляхом підписання їх позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо фактичного надання кредитодавцем кредитних коштів ОСОБА_1 .
Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернула позичені кошти та не сплатила проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Таким чином, наявні обґрунтовані та доведені підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71893197 від 16.06.2025 року у сумі 4 000,00грн. та за договором кредитної лінії (Надійний) № 8148346 від 13.07.2026 року у сумі 1 500,00грн.
Крім того, вимога про стягнення процентів, нарахованих за період в межах строку дії договору за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71893197 від 16.06.2025 року у сумі 1 200,00грн. та за договором кредитної лінії (Надійний) № 8148346 від 13.07.2026 року у сумі 1 168,50грн., є на думку суду, обґрунтованою, оскільки умови щодо сплати відсотків та їх розмір прямо передбачені кредитними договорами, з якими ОСОБА_1 була обізнана та погодилась, підписавши договори.
Судова практика Верховного суду свідчить, що за період строку кредитування підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), згідно з договором, відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після закінчення строку кредитування підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів (які нараховані позивачем в межах строку кредитування) сумніву у суду не викликає.
Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості яка складається із тіла кредиту та відсотків, а тому позовні вимоги є обґрунтовані в цій частині та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені/неустойки за кредитним договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71893197 від 16.06.2025 року у сумі 7 520,00грн. та за договором кредитної лінії (Надійний) № 8148346 від 13.07.2026 року у сумі 3 000,00грн.
Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, серед іншого, внесені зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його п.18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Здійснюючи тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд у постанові від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23 виснував, що у період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23.
Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, штрафу та пені.
Виходячи з вищевикладеного, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею/неустойкою, суд не вбачає.
Щодо стягнення комісії за кредитними договорами за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71893197 від 16.06.2025 року у сумі 542,00грн. та за договором кредитної лінії (Надійний) № 8148346 від 13.07.2026 року у сумі 0,01грн. (за надання кредиту), суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої-третьої Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862 сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.04.2021року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за послугу - надання кредиту, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00грн.
Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу надано Договір про надання правничої допомоги від 22.08.2025 між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; копію витягу з акту №4-ДІЛ прийняття - передачі наданої правничої допомоги зо Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року; копію акту приймання передачі справ на надання правничої допомоги; копію платіжної інструкції №579938008.1 на суму 216 000,00грн. призначення платежу (оплата за договором про надання правничої допомоги №22-08/25ДІЛ від 22.08.2025 року); копію ордера та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №2099.
Таким чином, суд вважає, що такі витрати співмірними позовним вимогам а тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 1 106,63 грн.
На підставі вищевикладеного,та керуючись ст. ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за кредитними договорами № 71893197 від 16.06.2025 року, №8148346 від 13.07.2025 у розмірі 7 868,50грн. витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 106,63 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 4428097408205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Суддя О.Д. Рудюк
Судове рішення № 141522157, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 363/2243/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: