Рішення № 141522119, 10.11.2026, Вишгородський районний суд Київської області

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
754/8450/26
Номер документу
141522119
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

"10" листопада 2026 р. Справа № 754/8450/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Олійник С.В.,

за участі секретаря судового засідання Захарової Н.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

08 травня 2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 000 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала кредитний договір №42339-01/2024 та ознайомилася з текстом правил надання грошових коштів у кредит, повністю погодилася на умови договору та отримала кредитні кошти у розмірі 5 500 грн. 12.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» і ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №12062024, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Відповідач не здійснювала оплат в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, порушила умови договору, в добровільному порядку не погашає заборгованість, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості за кредитом №42339-01/2024 складає 22 000 грн, з яких: 5 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 16 500 грн сума заборгованості за відсотками.

Процесуальні дії та рішення у справі.

11 травня 2026 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва матеріали справи передано до Вишгородського районного суду Київської області за підсудністю.

26 червня 2026 року матеріали справи надійшли до Вишгородського районного суду Київської області.

03 липня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

20 серпня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази від АТ КБ «Приват Банк».

22 вересня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані матеріали.

28 жовтня 2026 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Позивач разом із позовною заявою просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, неодноразово повідомлялася про розгляд справи, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою про недоставляння «за закінченням терміну зберігання», трекінгом АТ «Укрпошта», оголошенням про виклик до суду на офіційному порталі Судова влада, про причини неявки суд не повідомила, жодних заяв чи клопотань до суду не направила, свого представника до суду не направила.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою», є належно врученими, в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Згідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотання відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

27 січня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №42339-01/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.п. 2.3-2.7 п. 2 договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п.п. 1.1.1.2, 1.4-1.4.1 кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається на 120 днів. Дата погашення кредиту 25.05.2024 року. За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.п. 1.2. договору. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5457-08хх-хххх-1379.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 договору, видача кредитів клієнтам-фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт або веб-сайти товариства https://avans.credit.

Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту та паспорт споживчого кредиту містять інформацію про комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 09.09.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Отримання та к користування кредитними коштами підтверджується також випискою за договором №б/н за період 27.01.2024-27.01.2024.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №42339-01/2024 від 27.01.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 22 000 грн, з яких: 5 500 грн тіло кредиту, 16 500 грн відсотки.

Відповідно до договору факторингу №12062024 від 12.06.2024, ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Діджи Фінанс» право вимоги до боржників, у тому числі за вказаним кредитним договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №42339-01/2024 у розмірі 22 000 грн, з них: 5 500 грн тіло кредиту, 16 500 грн відсотки.

Застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.

Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа № 910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні, визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, з 20.08.2024 1 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, 17.03.2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року за №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, за умовами яких позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався й діє до теперішнього часу.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Мотиви та висновки суду.

Судом встановлено, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення нею взятих на себе зобов`язань, ознайомлення та згода відповідача з умовами кредитних договорів, а також набуття позивачем права вимоги до відповідача за цими договорами.

Доводи позивача відповідачем не спростовано, оскільки останньою не надано суду доказів на їх спростування.

Відповідач після заміни кредитора належних дій для погашення існуючої заборгованості не вчинила, унаслідок чого виникла заборгованість перед ТОВ «Діджи фінанс» у розмірі 22 000 грн.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості в частині процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, суд доходить необхідності врахування вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому виходить із того, що максимальний розмір денної процентної ставки становить: з 25.04.2024 по 19.08.2024 не більше 1,5 %; з 20.08.2024 не більше 1 %.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що наведені позивачем розрахунки заборгованостей за кредитними договорами за процентами за період з 27.01.2024 по 25.05.2024 не відповідає вимогам зазначеного Закону.

За власними розрахунками суд встановив, що сума процентів, яка підлягає стягненню за кредитним договором №42339-01/2024, становить:

за період з 27.01.2024 по 21.04.2024 11 825 грн (5 500 грн х 86 днів х 2,5%);

за період з 22.04.2024 по 25.05.2024 2.805 грн (5 500 грн х 34 днів х 1,5 %);

Отже, загальна сума заборгованості за процентами становить 14 630 грн.

Таким чином, позовні вимоги за кредитним договором №42339-01/2024 від 27.01.2024 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 130 грн, з яких: 5 500 грн заборгованість за тілом кредиту, 14 630 грн заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, на підтвердження чого надано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 02.01.2026 року та додаткову угоду від 02.01.2026 року та 10.04.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841 від 22.07.2016 року, детальний опис наданих послуг від 10.04.2026 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 10.04.2026 року.

Згідно з акту наданих послуг (правової (правничої) допомоги), вартість наданих правничих послуг становить 6 000 грн, до яких включено: надання консультації, вивчення документів, складання позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статті 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, поведінку сторін, стадію розгляду справи, а також вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як зазначено у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), суд при визначенні суми відшкодування має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а не лише їх договірне визначення між адвокатом та клієнтом.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини, який наголошує, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати (зокрема, рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії»).

Оцінивши подані докази, суд враховує, що справа є незначної складності, була розглянута у спрощеному провадженні, без участі представника позивача у судових засіданнях (за його заявою), а обсяг виконаних адвокатом робіт обмежувався підготовкою позовної заяви та аналізом документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 000 грн як фактично обґрунтованого та необхідного розміру.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №164 від 21.04.2026 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із заявлених позовних вимог у розмірі 22 000 грн судом задоволено 20 130 грн, що становить 91,5 % від загального розміру позовних вимог. Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 436,10 грн (2 662,40 грн х 91, 5 %) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 745 грн (3 000 грн х 91,5 %). Інша частина судових витрат покладається на позивача як на сторону, позовні вимоги якої задоволено частково.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 130 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 436 грн 10 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 2 745 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Олійник С.В.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141522119 ?

Документ № 141522119 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141522119 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141522119 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141522119 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141522119, Вишгородський районний суд Київської області

Судове рішення № 141522119, Вишгородський районний суд Київської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141522119 відноситься до справи № 754/8450/26

Це рішення відноситься до справи № 754/8450/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141522116
Наступний документ : 141522122