Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 766/12790/26
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2026 рокуБородянський районний судКиївської області в складі: головуючої судді Маслової О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 23.09.2025-100000235 від 23.09.2025 у розмірі 28 552 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 23.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 23.09.2025-100000235, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 грн. Того ж дня, а також 26.09.2025 і 17.10.2025 сторони уклали додаткові договори, якими за ініціативою відповідача збільшили суму кредиту до 9 800 грн. Позивач перерахував кредитні кошти на платіжну картку відповідача, однак відповідач, сплативши 13.10.2025 лише 1 745 грн, свої зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 28 552 грн, яка складається з: 9 800 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 249 грн заборгованість за процентами; 231 грн заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 1 372 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 4 900 грн проценти річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України. Позивач також просив покласти на відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками, у розмірі 148,98 грн, і повідомив, що докази витрат на професійну правничу допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 01.09.2026 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Бородянського районного суду Київської області за зареєстрованим місцем проживання (перебування) відповідача як внутрішньо переміщеної особи Київська область, Бучанський район, селище Клавдієво-Тарасове.
Матеріали позовної заяви надійшли до Бородянського районного суду Київської області 22.09.2026 і за результатами автоматизованого розподілу передані судді Масловій О.А.
Ухвалою судді від 23.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 29.09.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої долучив докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання (перебування).
Ухвалою судді від 02.10.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали від 02.10.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача 03.10.2026, тому відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України цей день є днем її вручення відповідачу. Строк для подання відзиву сплив 19.10.2026 (з урахуванням ч. 3 ст. 124 ЦПК України).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявляв. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 23.09.2025 о 07 год 30 хв між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем і ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі через мобільний застосунок «Швидко гроші» укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 23.09.2025-100000235, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) (пп. 1.3, 1.10, 2.2 оферти). Відповідь про прийняття пропозиції, а також кожну сторінку договору позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором E796, надісланим у повідомленні на його фінансовий номер телефону 0661548647 (пп. 2.2.3, 2.3.5, 2.3.6, 10.1 оферти). Ідентифікацію та верифікацію позичальника проведено через Систему BankID Національного банку України (п. 19 заявки).
За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісії (п. 3.1 оферти). Кредит надано на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу 4441-11XX-XXXX-3487 (п. 4.1 оферти). Проценти нараховуються щоденно з дня надання кредиту включно до дати його фактичного повернення (п. 4.4 оферти).
Згідно із заявкою, яка є невід`ємною частиною договору, позичальнику надано кредит у розмірі 2 000 грн з датою надання 23.09.2025 строком на 189 днів, з датою повернення 30.03.2026; продовження строку кредитування договором не передбачено (пп. 15 заявки). Встановлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших п`яти чергових періодів, і фіксовану процентну ставку «Економ» 0,5 % за один день користування кредитом у наступних чергових періодах (пп. 6, 7 заявки). Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші, на кількість днів користування та на процентну ставку відповідного періоду (п. 13 заявки). Передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 7 % від суми кредиту, що становить 140 грн (п. 8 заявки), та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 140 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (п. 9 заявки). Денна процентна ставка становить 0,78 % (п. 12 заявки). Заявка містить графік платежів із дев`яти чергових періодів у межах строку з 23.09.2025 по 30.03.2026 (п. 14 заявки). У п. 11 заявки зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Пунктом 17 заявки передбачено, що в разі прострочення грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 170 000 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Додатковими договорами від 23.09.2025, 26.09.2025 і 17.10.2025 сторони за ініціативою позичальника збільшили суму кредиту відповідно до 4 000 грн, 6 500 грн і 9 800 грн шляхом надання 2-го траншу в розмірі 2 000 грн, 3-го траншу в розмірі 2 500 грн і 4-го траншу в розмірі 3 300 грн на той самий електронний платіжний засіб 4441-11XX-XXXX-3487, встановили комісію за надання кожного траншу в розмірі 7 % від його суми (140 грн, 175 грн і 231 грн) та збільшили комісію за обслуговування відповідно до 280 грн, 455 грн і 686 грн (пп. 1.11.4 додаткових договорів). Денна процентна ставка за додатковими договорами становить відповідно 0,78 %, 0,78 % і 0,7 % (п. 1.6 додаткових договорів). Процентна ставка і порядок нарахування процентів додатковими договорами не змінювалися (п. 2 додаткових договорів).
Виконання позивачем обов`язку з надання кредитних коштів підтверджується листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 вих. № 1-1804, згідно з якими на виконання укладеного з позивачем договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 23.09.2025-100000235» перераховано: 23.09.2025 о 07 год 30 хв 2 000 грн (номер транзакції в системі iPay.ua 871019203); 23.09.2025 о 16 год 54 хв 2 000 грн (номер транзакції 871761556); 26.09.2025 о 02 год 10 хв 2 500 грн (номер транзакції 874021072); 17.10.2025 об 11 год 12 хв 3 300 грн (номер транзакції 893932002), а всього 9 800 грн. Номер зазначеної платіжної картки збігається з реквізитами електронного платіжного засобу позичальника, указаними в п. 4.1 оферти, у заявці та в додаткових договорах (4441-11XX-XXXX-3487), що дає підстави вважати доведеним перерахування кредитних коштів саме відповідачу.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 23.09.2025-100000235 станом на 26.06.2026 позивач нарахував відповідачу проценти за період з 23.09.2025 по 30.03.2026 у загальному розмірі 13 539 грн, комісії у загальному розмірі 2 058 грн, а також з 04.11.2025 по 10.12.2025 проценти річних за ст. 625 ЦК України в розмірі 4 900 грн. 13.10.2025 відповідач сплатив 1 745 грн, які позивач зарахував у погашення процентів у розмірі 1 290 грн і комісії за надання кредиту в розмірі 455 грн. Заборгованість відповідача станом на 26.06.2026 становить 28 552 грн, з яких: тіло кредиту 9 800 грн, проценти 12 249 грн, комісії 1 603 грн (з них комісія за надання кредиту 231 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 372 грн), проценти річних за ст. 625 ЦК України 4 900 грн.
Доказів повернення кредиту та сплати процентів у більшому розмірі відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Суд установив, що кредитний договір та додаткові договори до нього підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а отже, вони укладені в письмовій формі та є обов`язковими для сторін. Ці договори відповідачем не оспорені.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики. Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором; позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 3 ст. 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заборгованості за тілом кредиту. Позивач довів надання відповідачу кредиту в загальному розмірі 9 800 грн. Строк кредитування сплинув 30.03.2026, однак доказів повернення кредиту відповідач не надав. Тому заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 800 грн підлягає стягненню.
Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом. Проценти нараховано за договірними ставками 1 % та 0,5 % на день лише в межах строку кредитування з 23.09.2025 по 30.03.2026 і лише на фактично надану суму кредиту з дати надання кожного траншу. Денна процентна ставка за договором і додатковими договорами (0,78 %, 0,78 %, 0,7 %) не перевищує максимального розміру 1 %, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Після 30.03.2026 проценти не нараховувалися. Перевіривши розрахунок, суд установив, що за період з 23.09.2025 по 30.03.2026 нараховано проценти в розмірі 13 539 грн (120 грн за 3 дні з 23.09.2025 по 25.09.2025 на суму 4 000 грн; 1 365 грн за 21 день з 26.09.2025 по 16.10.2025 на суму 6 500 грн; 7 938 грн за 81 день з 17.10.2025 по 05.01.2026 на суму 9 800 грн за ставкою 1 %; 4 116 грн за 84 дні з 06.01.2026 по 30.03.2026 на суму 9 800 грн за ставкою 0,5 %), з яких відповідач сплатив 1 290 грн. Отже, заборгованість за процентами становить 12 249 грн, нарахована відповідно до умов договору і підлягає стягненню.
Щодо заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту. Відповідно до абзацу третього ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Комісію за надання кредиту (траншу) в розмірі 7 % від його суми сторони погодили (п. 8 заявки, п. 1.3 додаткових договорів), її враховано в розрахунку денної процентної ставки, а дії з надання кожного траншу позивач фактично вчинив. З нарахованих 686 грн такої комісії відповідач сплатив 455 грн, тому заборгованість у розмірі 231 грн за комісією за надання 4-го траншу підлягає стягненню.
Щодо заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 372 грн суд дійшов висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум. Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила: «У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів» (п. 31.25); «Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»» (п. 31.29).
У постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду також вказала, що кредитодавець не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь кредитодавця (наприклад, прийняття платежу від позичальника).
Як убачається з п. 9 заявки, комісію за обслуговування встановлено за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн, відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги та «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті». Такі дії є або наданням інформації про стан кредиту та строки платежів, яку кредитодавець за ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати безоплатно, або діями, які кредитодавець вчиняє у власних інтересах для забезпечення повернення кредиту та прийняття платежів, або виконанням його власного обов`язку забезпечити позичальника консультаціями з питань виконання договору (п. 5.1 оферти). Окремої послуги, замовленої позичальником, за яку встановлено цю плату, договір не містить; навпаки, у п. 11 заявки прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Доказів фактичного надання відповідачу будь-яких послуг з обслуговування кредитної заборгованості позивач не надав.
За таких обставин умова договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а вимога про стягнення такої комісії в розмірі 1 372 грн задоволенню не підлягає. Нікчемний правочин є недійсним у силу закону, і визнання його таким судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Сплачені відповідачем 13.10.2025 кошти зараховано позивачем у погашення процентів і комісії за надання кредиту, а не комісії за обслуговування, тому підстав для перерахунку інших складових заборгованості немає.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд відхиляє, оскільки ця норма визначає склад загальних витрат за споживчим кредитом для обчислення реальної річної та денної процентної ставки, а не підстави правомірності окремих платежів. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 суд також відхиляє, оскільки висновок про оспорюваність умови про плату за управління кредитом зроблено щодо кредитного договору, укладеного до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення того договору. Договір у цій справі укладено 23.09.2025, тобто до нього застосовуються ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо процентів річних за ст. 625 ЦК України в розмірі 4 900 грн суд дійшов висновку, що в цій частині позов також не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.
Проценти річних у розмірі 4 900 грн нараховано позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період з 04.11.2025 по 10.12.2025, тобто під час дії воєнного стану. Отже, у силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за це прострочення.
Доводи позивача про те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX виключено п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки звільнення позичальника від відповідальності за ст. 625 ЦК України в період воєнного стану встановлено п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є чинним і поширюється на всі кредитні договори, в тому числі укладені після 24.01.2024.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 23.09.2025-100000235 від 23.09.2025 у розмірі 22 280 грн, з яких: 9 800 грн тіло кредиту, 12 249 грн проценти за користування кредитом, 231 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 372 грн і процентів річних за ст. 625 ЦК України в розмірі 4 900 грн слід відмовити.
Щодо судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція від 30.06.2026 № СЦ00119864). Позовні вимоги задоволено на 78,03 % (22 280 грн із 28 552 грн), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 077,55 грн (2 662,40 грн ? 22 280 грн : 28 552 грн).
Витрати позивача на надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками рекомендованим листом з описом вкладення становлять 148,98 грн (квитанція ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 29.06.2026 № 2136287) і пов`язані з розглядом справи (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 116,25 грн (148,98 грн ? 22 280 грн : 28 552 грн).
Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішує, оскільки позивач заявив про подання доказів щодо їх розміру протягом п`яти днів після ухвалення рішення; це питання може бути вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 259, 263265, 268, 274279, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 23.09.2025-100000235 від 23.09.2025 у розмірі 22 280 грн, судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 077,55 грн та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви з додатками, у розмірі 116,25 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16.11.2026.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуюча суддяОльга МАСЛОВА
Судове рішення № 141521645, Бородянський районний суд Київської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 766/12790/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: