Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 289/1769/26
Номер провадження 2/289/1607/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 25.08.2026 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 11726,09 грн. разом із судовими витратами: 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 10000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що 29.02.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір №491457-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківську карту позичальника, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними. Відповідач зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, здійснивши лише часткову оплату за договором на суму 4596,50 грн., внаслідок чого станом на 23.07.2026 утворилась заборгованість в розмірі 11726,09 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 4688,88 грн., суми прострочених платежів по процентах 6606,36 грн., суми прострочених платежів за комісією 430,85 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою від 14.09.2026 відкрито провадження в справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 19.10.2026; визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення; задоволено клопотання позивача та витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази (а.с.78-79), витребувана інформація надійшла до суду 06.10.2026 (а.с.87-90).
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення повістки на зареєстроване місце його проживання (а.с.77), однак направлена судом кореспонденція повертається до суду неврученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.86,97), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.
Окрім того, відповідача про судовий розгляд було повідомлено шляхом доставки SMS-повідомлення у додаток «Viber» щодо документу «Судова повістка» на вказаний у позовній заяві номер телефону (а.с.85,92), а також шляхом доставки електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с.84,93), таким чином судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дати судових засідань.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності. Також вказав, що у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі (а.с.10).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За таких обставин, з письмової згоди представника позивача судом протокольно ухвалено винести рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 29.02.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань, шляхом укладення договору №491457-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (а.с.36-40).
Надано кредит строком на 16 тижнів, стандартна процентна ставка за Кредитом : 2,00000000, фіксована, знижена процентна ставка за Кредитом : 1,16272505, фіксована (п.2.4.), в п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 1050,00 грн. нараховується одноразово при видачі кредиту; загальний розмір наданого кредиту: 7000,00 грн.; строк дії договору до 20.06.2024. Дата видачі кредиту 29.02.2024 (п.2.12.), дата повернення кредиту 20.06.2024 (п.2.13.). Сторонами узгоджено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися та застосовується Знижена процентна ставка (п.3.2.2.-3.2.3.).
Вказаний договір укладений через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується роздруківками Пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 491457-КС-001 від 29.02.2024 (а.с.12-16), Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти Договір № 491457-КС-001 про надання кредиту (а.с.17-22), які підписані позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3410, а також останньою підписано Паспорт споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови (а.с.24-25).
На підтвердження укладення договору №491457-КС-001 від 29.02.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 29.02.2024 о 14:32:39 клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 ідентифікувався в ІТС, зайшов у особистий кабінет, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3410 (а.с.22).
В анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com) від зазначено особисті дані ОСОБА_1 : адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 7000,00 грн., дату отримання кредиту 29.02.2024, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 (а.с.23).
Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору та укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Як убачається із матеріалів справи, 29.02.2024 ТОВ «Бізнес позика» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_3 , який остання зазначила в договорі про надання кредиту, грошові кошти в сумі 7000,00 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи Підтвердженням від ТОВ «ПрофітГід» (а.с.41), та випискою по рахунку відкритого відповідачем у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.89).
За інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.09.2026 в даному банку на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 (а.с.87), а згідно виписки по рахунку вбачається рух коштів по цій картці за період з 29.02.2024 по 20.06.2024, а саме 29.02.2024 на картку надійшли кошти в сумі 7000,00 грн. (а.с.88-89).
Згідно з п. 3.2.3. Договору сторонами було встановлено графік платежів, який передбачає зобов'язання позичальника щодо внесення в рахунок повернення кредиту, сплати процентів та комісії періодичних платежів. При цьому у графіку вказано, що загальна сума платежів за договором складає 18240,00 грн., з яких: 7000,00 грн. загальна сума платежів по кредиту, 10190,00 грн. загальна сума платежів по процентах, 1050,00 грн. загальна сума платежів по комісії за надання кредиту. Графік погашення заборгованості розрахований виходячи з того, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
В п. 3.2.4. договору визначено, що сторони домовились, що у разі неповернення будь-якого платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок суми кредиту.
Проте, позичальник ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим у виникла заборгованість за період кредитування з 29.02.2024 по 20.06.2024, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку станом на 28.07.2026 становить 11726,09 грн., що складається з заборгованості за кредитом 4688,88,00 грн., по відсотках 6606,36 грн., по комісії 430,85 грн. (а.с.42-48,49).
Відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку, проценти за користування кредитом нараховувалися ним в межах строку кредитування, визначеного договором.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.
Застосовуючи зазначені норми права Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 прийшов до висновку щодо правомірності укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.
Частинами 1 та 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між сторонами 29.02.2024 укладено Договір №491457-КС-001 про надання кредиту. Позивач свої зобов'язання за цим Договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні ресурси та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Матеріалами справи встановлено, що умовами Договору №491457-КС-001 від 29.02.2024 про надання кредиту (споживчий кредит) (пункти 2.3, 2.4, 2.7) визначено строк кредитування 16 тижнів, зі сплатою процентів: стандартна процентна ставка в день 2,00000000 фіксована (діє протягом усього строку договору), знижена процентна ставка 1,16272505 за кожний день користування ним.
Водночас суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір № 491457-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) укладений 29.02.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24.12.2023), отже, станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто не більше 1%.
Виходячи з наведеного, визначення у Договорі № 491457-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) від 29.02.2024 умов щодо процентної ставки у розмірі більшому, ніж 1 % в день, є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому суд наголошує, що згідно пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, суд не вбачає підстав для застосування до вказаних правовідносин за договором про споживче кредитування відсоткової ставки, встановленої вказаним договором, оскільки правовідносини виникли після 24.12.2023, тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки, встановленої вказаним Законом протягом Перехідного періоду.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
З розрахунку заборгованості (а.с.42-48) вбачається, що відсотки розраховані з 29.02.2024 по 02.05.2024 за зниженою процентною ставкою 1,16272505 % за кожен день, а з 03.05.2024 по 20.06.2024 проценти нараховувалися у розмірі 2 % ставки у день. Також із розрахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 06.03.2024 внесла 3500,00 грн. (з яких: 2311,12 грн. оплата кредиту, 569,73 грн. оплата відсотки за користування кредитом, 619,15 грн. - оплата комісії), та 11.04.2024 1096,50 грн. (оплата відсотків за користування кредитом).
Враховуючи вищевикладене, максимально можливий розмір нарахованих процентів у межах строку вказаного договору за період 29.02.2024 по 20.06.2024 включно становить :
29.02.2024 по 06.03.2024 490,00 грн. (7000,00 грн. х 1% = 70,00 грн./день х 7 днів = 490,00 грн.);
07.03.2024 по 20.06.2024 4970,21 грн. (4688,88 грн. х 1% = 46,89 грн./день х 106 днів = 4970,21 грн.).
Відтак сума заборгованості по відсоткам, з урахуванням сплачених позичальником сум становить 3793,98 грн. (490,00 грн. + 4970,21 грн. 1666,23 грн.), а загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 8913,71 грн. (4688,88 грн. за кредитом + 3793,98 грн. за відсотками + 430,85 грн. по комісії).
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань за Договором №491457-КС-001 від 29.02.2024, заборгованість становить 8913,71 грн., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (а.с.71).
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 11726,09 гривень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2023,85 грн. (8913,71 /11726,09 *2662,40).
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач просив стягнути на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: копію Договору про надання правничої допомоги від 15.05.2026 (а.с.50-52); копію рахунка-фактури №05-491457-КС-001 від 15.05.2026 про надання правничої допомоги на суму 10000,00 грн. (а.с.53), копію свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000217 (а.с.54,55), відтак витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Виходячи з положень частини третьої статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаних адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, а саме те, що справа є малозначною, не складною, суд вважає, що позивачем витати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. є завищеним.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткове задоволення заявлених вимог, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи в суді.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №491457-КС-001 від 29.02.2024 у розмірі 8913,71 грн. (вісім тисяч дев`ятсот тринадцять грн. 71 коп.), судовий збір в розмірі 2023,85 грн. (дві тисячі двадцять три грн. 85 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.), а всього 13937,56 грн. (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім грн. 56 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО
Судове рішення № 141521051, Радомишльський районний суд Житомирської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 289/1769/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: