Постанова № 14152097, 15.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.02.11 місто СевастопольСправа №2а-11/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

представника позивача Риженок Олена Сергіївна, довіреність № 877/08 від 02.03.2010,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Севастопольського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 7663,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Севастопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7663,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачкою вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 та Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 13.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі. Іншою ухвалою суду від 13.01.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Судовий розгляд відкладався з 27.01.2011 на 15.02.2011 у звязку з незявленням відповідачки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, поштове повідомлення повернулось до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачка двічі викликалась, але в судові засідання не з'явилась, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, 27.02.2007 ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості з заявою про допомогу у працевлаштуванні.

Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ070306 від 06.03.2007 на підставі заяви ОСОБА_2 від 06.03.2007 їй надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, починаючи з 06.03.2007.

Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ070921 від 21.09.2007 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку, у звязку із поданням нею письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості, відповідно до абзацу 9 підпункті 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 року № 219.

За період з 06.03.2007 по 20.09.2007 Севастопольським міським центром зайнятості відповідачці нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 4571,71 грн. (включаючи послуги банку).

22.10.20007 ОСОБА_2 повторно звернулась до Севастопольського міського центру зайнятості з заявою про допомогу у працевлаштуванні.

Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ071022 від 22.10.2007 відповідачці поновлено статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, починаючи з 22.10.2007.

Наказом Севастопольського міського центру зайнятості № НТ080331 від 31.03.2008 ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю та знято з обліку, у звязку із поданням нею письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості, відповідно до абзацу 9 підпункті 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 року № 219.

За період з 22.10.2007 по 30.03.2008 Севастопольським міським центром зайнятості відповідачці нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 3069,35 грн. (включаючи послуги банку).

Статтею 18 Закону України “Про зайнятість населення ” № 803-XII від 01.03.1991 встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до частини 1 статті 8 Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону України № 1533 виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості. Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. Якщо застрахована особа не здійснювала підприємницьку діяльність протягом шести календарних місяців з дня отримання допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності (за винятком обставин, що унеможливлюють провадження підприємницької діяльності), виплачена сума коштів вважається використаною нею не за призначенням та підлягає поверненню в порядку, установленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики за погодженням з правлінням Фонду.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 та відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 та частини першої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за N 232/16248).

Розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення ” № 803-XII від 01.03.1991 встановлено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про зайнятість населення ” № 803-XII від 01.03.1991 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Херсонської міської ради 22.02.2002 за № 2499017 0000 028676 (а.с. 27).

Пунктом 5 частини 2 статті 12 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 визначено, що розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

ОСОБА_2 при реєстрації 06.03.2007 та 22.10.2007 у Севастопольському міському центрі зайнятості в якості шукаючого роботу, не повідомлено про її реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця. Більш того, у заявах про вирішення питання про надання статусу безробітного зазначено, що на час звернення вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності.

03.11.2010 Севастопольським міським центром зайнятості проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, за результатами якої складено акт № 19 від 03.11.2007.

У ході перевірки встановлено порушення підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991, а саме громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців відносяться к зайнятому населенню.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, а саме громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Також у ході перевірки встановлено, що Севастопольським міським центром зайнятості ОСОБА_2 за період з 06.03.2007 по 20.09.20007 та 22.10.2007 по 30.03.2008 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю у розмірі 7641,06 грн., включаючи суму витрат, повязаних з послугами банку ВАТ «Державний Ощадний банк України»у розмірі 22,92 грн. Загалом сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг наданих ОСОБА_2 складає 7663,98 грн. (4571,71 грн. + 3069,35 грн. + 22,92 грн.).

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На підставі акту перевірки, відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку директором Севастопольського міського центру зайнятості прийнятий наказ № 268 від 03.11.2010 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2» та 04.11.2010 надісланий на адресу ОСОБА_2 з пропозицією добровільно повернути суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за вих. № 4615/05 від 04.11.2010.

На день подачі позову до суду у добровільному порядку сума коштів, виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг відповідачкою не сплачена.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми коштів, виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг з ОСОБА_2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інших реквізитів у справі не має) на користь Севастопольського міського центру зайнятості (99053, місто Севастополь, вул. Руднєва, 40, р/р 37176304900001, банк одержувача ГУДК в місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 50040400, ОКПО 03491145) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7663,98 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят три гривні 98 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

СуддяО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 лютого 2011 року.