Рішення № 141520168, 04.11.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
295/8801/26
Номер документу
141520168
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №295/8801/26

Категорія 43

2/295/4513/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участі секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

позивача, представника Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора

розглянув у відкритому судовому засіданні, в м.Житомирі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з Єдиного казначейського рахунку на свою користь моральну шкоду в розмірі 1 089 522, 00 грн.

В обгрунтування позоних вимог вказала, що вироком Богунського районного суду м.Житомира від 15.05.2023 ОСОБА_1 виправдано за відсутністю складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09.12.2024 року вирок залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2025 року ухвалу Житомирського апеляційного суду залишено без змін.

Вважає, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокурора, знаходячись під слідством та судом, які тривали майже тринадцять років, позивач зазнала моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, приниженні її честі та гідності та ділової репутації.

Зазначила, що 25.12.2012 начальником СВ Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області Хоменком Г.В. було зареєстроване кримінальне провадження № 12012060170000228 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

18.06.2013 згідно постанови заступника Генерального прокурора України Пришко А.Г. було доручено Головному слідчому управлінню МВС України.

25.03.2015 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2, ст. 366 КК України.

27.03.2015 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків.

11.08.2015 затверджено та направлено до суду обвинувальний акт.

Під час досудового розслідування відносно позивача з 25.09.2014 проводились негласні слідчі дії. Слідчим чинився моральний тиск шляхом погроз в накладенні арешту та блокуванні роботи ТОВ "Екопродукт", де позивач працювала головним бухгалтером, при реалізації яких могла позбавитись стабільної роботи та заробітної плати.

Позивач наголосила, що з 25.03.2015 по 23.09.2025 незаконно перебувала у процесуальному статусі підозрюваної, обвинуваченої (126 місяців), враховуючи тривалість та глибину душевних страждань, змін в житті, тривалий час їх відновлення, вважає що підлягає до стягнення моральна шкода за рахунок державного бюджету, завдана незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 1089522,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 27.05.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження.

10.06.2026 надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Офісу Генерального прокурора - Тихонової О.М.( а.с. 131-137).

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивачем не доведено факт заподіяння її моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і діями.

Розрахунок завданої моральної шкоди суперечать Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Закону України «Про Державний бюджет України»

Представник зауважила, що строк перебування позивача під судом та слідством становить 116 місяців та 15 днів з 25.03.2015 (дата повідомлення про підозру) по 09.12.2024 (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду). З урахуванням встановленої розрахункової величини Законом України «Про Державний бюджет України» (1600,00 грн.), розмір відшкодування моральної шкоди, яка може бути виплачена позивачу може становить 186 399,95 грн.

З урахуванням вищевказаного, представник просила відмовити у задоволенні позову.

16.06.2026 від представника відповідача Національної поліції України - Яніни Невгад надійшов відзив на позовну заяву( а.с.145-156), у якому зазначено, що Національна поліція України є неналежним відповідачем у даній справі, належним відповідачем є Держава України в особі органу, яким завдана шкода.

В обґрунтування відзиву вказала, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, створеним у 2015 році. Національна поліція України не здійснювала досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012060170000228. Національною поліцією України та її посадовими особами не вчинялося жодних процесуальних чи слідчих дій відносно позивача, між сторонами відсутній факт правопорушення та причинно-наслідковий зв`язок між такими діями та завданою шкодою, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, представник зазначила, що період перебування позивача під слідством і судом обчислено невірно, а позовні вимоги в частині визначення розміру моральної шкоди є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами. Просила відмовити в задоволені позову.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав викладених в позовні заяві. Зазначила, що період за який підлягає відшкодуванню моральна шкода має обраховуватись з часу повідомлення про підозру та до вирішення справи Верховним Судом. Розмір моральної шкоди має обраховуватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Наголосила що 10 років життя перебувала під постійним моральним тиском, була позбавлена можливості нормального життя, що негативно впливало на здоров`я, репутацію, психологічний стан та звичайний спосіб життя. Виступ в судових дебатах долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача Національної поліції України Зотов А.О. у судовому засіданні заперечував проти позову, вказав, що орган Національної поліції не є належним відповідачем, просив врахувати, що позивачем невірно обраховано період перебування під слідством та судом.

Представник відповідача Офісу Генерального прокурора Гичко О.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди, не доведено причинний зв"язок між завданою шкодою та неправомірними діями, не погоджувалась з визначеним позивачем періодом перебування під слідством та судом. Просила врахувати, що розмір моральної шкоди має бути обрахований виходячи з розміру величини встановленої Законом України «Про Державний бюджет України» (1600,00 грн.), розмір відшкодування моральної шкоди, яка може бути виплачена позивачу може становить 186 399,95 грн.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25.12.2012 внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12012060170000228 по факту незаконного привласнення посадовими особами ТОВ "Екопродукт" грошових коштів.

18.06.2013 постановою заступника Генерального прокурора України доручено здійснення подальшого досудового розслідування у кримінальному проваджені № 12012060170000228, зареєстрованому в ЄРДР 25.12.2012, за фактом незаконного привласнення посадовими особами ТОВ «Екопродукт» грошових кошті, які мали бути виплачені товаровиробникам в якості дотацій, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України Головному слідчому управлінню МВС України.

08.08.2014 постановою першого заступника генерального прокурора України у кримінальному проваджені визначено групу слідчих, згідно з постановою заступника начальника Головного слідчого управління МВС України від 19.08.2014 року створено групу слідчих.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2 з 25.09.2014 проводились негласні слідчі дії.

25.03.2015 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2, ст. 366 КК України.

27.03.2015 ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладанням обов`язків.

11.08.2015 затверджено та направлено до суду обвинувальний акт.

15.05.2023 вироком Богунського районного суду м.Житомира ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень, скасовано запобіжний захід та арешти на майно

09.12.2024 ухвалою Житомирського апеляційного суду вирок Богунського районного суду м. Житомира від 15.05.2023 залишено без змін.

23.09.2025 постановою Верховного Суду ухвалу Житомирського апеляційного суду залишено без змін.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У частині 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статті 56 Конституції України.

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу,що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктами 1, 1-1 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

- постановлення виправдувального вироку суду;

- встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

щодо періоду стягнення моральної шкоди

Суд не погоджується з вимогою позивача щодо стягнення моральної шкоди за період з 25.03.2015 по 23.09.2025 року.

Згідно ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

У Рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 Конституційний Суд України зазначив, що притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.

Статтею 43 КПК України передбачено, що виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом з дня вручення останній повідомлення про підозру та до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, а саме у період з 25 березня 2015 року по 09 грудня 2024 року, що становить 116 місяців 15 днів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період перебування позивача під слідством та судом протягом 126 місяців, визначений позивачем є надуманим.

щодо базового розміру обрахунку моральної шкоди

Суд відхиляє аргументи відповідачів про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень у зв`язку з таким.

Бюджетним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 неодноразово наголосив на тому, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, а тому вказаними актами законодавства не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, а скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Вказані правові висновки Конституційного Суду підтвердженні у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №240/7215/24 щодо ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України» .

Враховуючи викладене ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень, не підлягає застосуванню при вирішенні спору у цій справі.

Такий висновок щодо неможливості застосування визначеної Законом України «Про державний бюджет» спеціальної суми для розрахунку моральної шкоди, завданої органами прокуратури, органами досудового розслідування, у розмірі 1 600 грн узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 січня 2026 року у справі №607/24623/24, від 11 грудня 2025 року у справі №706/828/21, від 22 січня 2025 року у справі № 524/6017/22, від 12 лютого 2025 року у справі № 753/7572/23, від 27 лютого 2025 року у справі № 161/20724/23, від 09 квітня 2025 року у справі № 757/1549/21, від 25 вересня 2024р. у справі №761/22531/23, тобто правозастосовча практика з цього питання є усталеною.

Згідно з частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах надавав тлумачення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та висловлював правові позиції щодо порядку визначення розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

щодо порядку відшкодування моральної шкоди

Наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", згідно з пунктом першим якого це Положення визначає порядок застосування зазначеного вище Закону.

Згідно з пунктом 2 Положення, даний Закон встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Отже, саме Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним, і саме норми цього Закону визначають порядок визначення розміру моральної шкоди у спірних правовідносинах.

Позивач ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом в період з 25 березня 2015 року по 09 грудня 2024 року, а саме 116 місяців 15 днів.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати в Україні становить 864,00 гривень на місяць. За таких обставин мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 1 007375,50 грн., що обчислюється як сума (8647,00 грн. х 116 місяців) + (8647,00 грн. / 30 днів х 15 днів).

Проте, вказаний розмір моральної шкоди є мінімальним розміром.

При вирішенні питання про розмір моральної шкоди який підлягає до стягнення, суд вважає обгрунтованими доводами позивача, що надмірна тривалість кримінального провадження, тривала невизначеність спірних правовідносин; необхідність відвідування органів досудового розслідування; неможливість здійснення звичайної щоденної діяльності; підрив репутації, порушення соціальних зв`язків, в тому числі, із близькими, знайомими внаслідок поширення інформації про можливість вчинення особою злочину, відчуття стресу та страху за подальшу долю кримінального провадження, здатні призвести до тяжких моральних страждань особи. Такі обставини дійсно є підставами для виникнення у особи відчуття несправедливості, розчарування у правдивості дій державних органів, втрати віри в можливість отримати захист з боку держави, а тому факт завдання позивачу моральної шкоди в спірних правовідносинах, на думку суду, є очевидним.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine), заява № 14183/02). Отже, психологічне напруження, стрес, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини свідчать про завдання моральної шкоди. Суд дійшов висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, та визначає її розмір з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості в розмірі 1 050 000,00 грн. виходячи з характеру та розміру душевних страждань, враховуючи тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, негативніх впливів, що були пов`язані із необхідністю докладати значних зусиль для відновлення та організації свого життя, тощо.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Державна казначейська служба України, Національна поліція України. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 у таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів .

Разом з тим, судом не встановлено підстав для задоволення позову саме до Офісу Генерального прокурора в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди за обставин, викладених у позовній заяві. Судом не встановлено посилань на докази, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльності Офісу Генерального прокурора як представника держави України, таким чином позивачем не доведено склад цивільного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1167,1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1 050 000,00 ( один мільйон п"ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено 16.11.2026

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідачі :

-Держава Україна в особі Національної поліції України, місцезнаходження м. Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40108578.

- Офіс Генерального прокурора, місцезнаходження м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051,

- Державна казначейська служба України, місцезнаходження м. Київ, вул. Бастіонна, 6 ЄДРПОУ 37567646.

Суддя: Л.М.Чішман

Часті запитання

Який тип судового документу № 141520168 ?

Документ № 141520168 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141520168 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141520168 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141520168 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141520168, Богунський районний суд м. Житомира

Судове рішення № 141520168, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141520168 відноситься до справи № 295/8801/26

Це рішення відноситься до справи № 295/8801/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141520162
Наступний документ : 141520169