Постанова № 14151813, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.11 місто Севастополь Справа №2а-28/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 24.06.1997,

представника відповідача Дудар Віктор Миколайович, довіреність № 3 від 05.01.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1656 про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання дій командування військової частини А1656 щодо невиплати грошової компенсації за речове майно незаконними та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 5162,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби у військовій частині А1656 позивач речовим майном був забезпечений не у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 5162,72 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 14.01.2011 відкрито провадження у справі.

Іншою ухвалою суду від 14.01.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У ході судового розгляду справи позивач на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення, просив у позові відмовити, оскільки Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№ 1459-Ш від 17.02.2000 дію Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-ХІІ від 20.12.1991 в частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна зупинено. Також зазначив, що вказаний Закон неконституційним не визнаний.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі такого.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом до 10.12.2010 у військовій частині А1656 Міністерства оборони України та перебував у цій частині на грошовому забезпеченні.

При звільнені ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини А1656 від 10.12.2010 № 273 відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме: не видано грошову компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі.

Згідно з довідкою військової частини А1656 № 54 за вихідним № 795 від 24.12.2010 позивачеві підлягала до виплати при звільненні в запас грошова компенсація за неотримане речове майно на суму 5162,72 грн.

Також у довідці військової частини А1656 № 794 від 24.12.2010, яку видано ОСОБА_1, зазначено, що він компенсацію взамін речового майна згідно з довідкою № 54 від 15.12.2010 на суму 5162,72 грн. в військовій частині А1656 в грошовому або натуральному вигляді не одержував із-за відсутності речового майна на складі.

Доводи представника відповідача про неможливість виплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна у звязку з зупиненням дії частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 не приймаються судом до уваги на підставі такого.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною пятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії військової частини А1656 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

3. Стягнути з військової частини А1656 (99045, м.Севастополь, вул.Н.Островської, 8, код 08271023) на користь ОСОБА_1 (99024, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5162,72 грн. (пять тисяч сто шістдесят дві гривні 72 копійки).

4. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 (99024, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 01 лютого 2011 року.