Рішення № 141517541, 03.11.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
183/58/26
Номер документу
141517541
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Єдиний унікальний номер справи 183/58/26

Провадження № 2/183/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - позивач, Новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник), у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 315006493 від 06 березня 2019 року у розмірі 12 820,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 7 820,00 грн - заборгованість за процентами, та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (надалі - Первісний кредитор, Кредитодавець) та відповідачем укладено кредитний договір № 315006493. За умовами договору відповідачеві надано 5 000,00 грн на строк 12 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Позивач посилається на те, що за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року Первісний кредитор відступив право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Надалі на підставі договору факторингу № 2010103 від 03 січня 2019 року та реєстру прав вимоги № 8 від 28 травня 2020 року право вимоги до відповідача перейшло до позивача. Оскільки відповідач не виконав зобов`язань із повернення кредиту та сплати процентів, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, через канцелярію суду подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позов визнає частково, не погоджується із сумою процентів, оскільки вважає їх завищеними та вказав, що відзив подавати не буде.

Ураховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, датою ухвалення рішення у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що позивачем надано копію договору № 315006493 від 06 березня 2019 року, сторонами якого зазначено ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . За пунктом 1.1 Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі 5 000,00 грн, а Позичальник - повернути його та сплатити проценти. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 строк дії договору та строк кредитування становлять 12 днів.

Пунктом 1.4 договору визначено нарахування процентів у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з першого дня перерахування коштів до закінчення погодженого строку кредитування. Графік розрахунків передбачає платіж 18 березня 2019 року: 5 000,00 грн основного боргу та 1 020,00 грн процентів, усього 6 020,00 грн. За пунктом 3 графіка в разі пізнішого надання кредиту термін платежу зміщується відповідно до фактичної дати отримання коштів.

За пунктом 4.4 договору сторони погодили використання Позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір містить персональні дані відповідача та позначення його імені в реквізитах сторони. Укладення зазначеного договору та одержання передбачених ним коштів відповідач підтвердив заявою про визнання позову.

Пунктами 4.2, 4.3 договору врегульовано наслідки користування коштами понад строк кредитування. Зокрема, пункт 4.3 прямо передбачає, що проценти, нараховані після закінчення строку кредиту, є процентами за надстрокове користування коштами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Позивачем надано витяг із договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», за яким відступлення грошових вимог здійснюється на підставі відповідних реєстрів прав вимоги.

Також судом досліджено договір факторингу № 2010103 від 03 січня 2019 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем. Згідно з пунктом 4.1 право вимоги переходить наступного календарного дня після підписання відповідного реєстру прав вимоги. У витягу з реєстру № 8 від 28 травня 2020 року зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , кредитний договір № 315006493, основний борг 5 000,00 грн і проценти 7 820,00 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 28 травня 2020 року до 31 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становить 12 820,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 7 820,00 грн - проценти. Зазначений залишок сформовано до початку відображеного в таблиці періоду, подальшого збільшення боргу в ній не наведено. Відповідач не заперечує проти основного боргу, однак оспорює розмір процентів.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, договір, укладений в електронній формі з дотриманням установлених законом вимог, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Щодо переходу права вимоги, то за п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. За частиною четвертою цієї статті в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у його прийнятті та продовжує розгляд справи.

Суд оцінює заяву відповідача від 25 травня 2026 року в цілому, з урахуванням її друкованого та рукописного тексту. Заява підтверджує визнання відповідачем зобов`язання за кредитним договором та основного боргу в сумі 5 000,00 грн. Водночас викладені заперечення щодо суми процентів не дають підстав вважати вимогу про стягнення 7 820,00 грн процентів безспірно визнаною. Відмова від подання відзиву також не означає відмови від зазначених у заяві заперечень.

Визнання відповідачем основного зобов`язання суд ураховує разом із кредитним договором як підтвердження його укладення та одержання позичальником кредитних коштів. Обґрунтованих сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання суд не має.

За таких обставин відсутність окремого платіжного документа про перерахування коштів не є підставою для відмови в позові з мотивів недоведеності факту одержання кредиту, оскільки цей факт безпосередньо визнаний самим відповідачем (позичальником) та відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України не потребує додаткового доказування.

Надані договори факторингу та витяг із реєстру прав вимоги № 8 від 28 травня 2020 року суд оцінює у сукупності з іншими матеріалами справи. У реєстрі ідентифіковано відповідача, кредитний договір та складові боргу. З урахуванням змісту цих документів та визнання відповідачем основного боргу перед позивачем суд установив належність позивачу заявленого права вимоги.

Перевіряючи правові підстави стягнення процентів, суд ураховує, що погоджена договором ставка становить 1,70 % на день, а строк кредитування - 12 днів. За цей строк проценти становлять 1 020,00 грн (5 000,00 грн ? 1,70 % ? 12). Водночас пункти 4.2, 4.3 договору передбачають проценти за надстрокове користування коштами та прямо визначають їх після закінчення строку кредиту як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, за якою сторони можуть установити інший, ніж передбачений законом, розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, вимога про стягнення 7 820,00 грн процентів підлягає самостійній оцінці за умовами договору та наданими доказами. Закінчення 12-денного строку кредитування саме по собі не виключає передбаченої пунктами 4.2, 4.3 договору відповідальності за прострочення та не є підставою для автоматичного обмеження всіх заявлених процентів сумою 1 020,00 грн.

Заперечуючи проти суми процентів, відповідач обмежився твердженням про її завищеність. У заяві не зазначено конкретного помилкового нарахування, платежу, який не врахований кредитором, або іншої обставини, що змінює розмір боргу. Суд оцінює цей довід разом із поданими позивачем документами, не покладаючи на відповідача обов`язку доводити саму обґрунтованість позовного розрахунку.

За частиною другою статті 625 ЦК України сторони можуть визначити договірний розмір процентів за прострочення грошового зобов`язання. Водночас така домовленість не виключає оцінки їх співмірності. У постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підстави для зменшення процентів як відповідальності необхідно встановлювати в кожному конкретному випадку.

У цій справі суд ураховує погоджену сторонами ставку, непогашений основний борг, склад заявлених до стягнення сум та те, що новий кредитор не збільшував передані йому нарахування. Оцінивши ці обставини разом із розрахунком та змістом заперечень відповідача, суд не встановив підстав для зменшення заявленої суми процентів лише з мотиву її оцінки відповідачем як завищеної. Заява не містить інших обставин, які обґрунтовували б конкретний менший розмір відповідальності. Вимога щодо процентів задовольняється за оцінкою доказів та умов договору, а не внаслідок її визнання відповідачем.

Судом установлено, що позивач просить стягнути переданий йому залишок, відображений уже станом на 28 травня 2020 року, без подальшого збільшення в наданому розрахунку. Тому повторення цього залишку в наступних рядках таблиці не свідчить про нарахування заявленої суми в період дії воєнного стану.

Оцінивши зміст заяви відповідача, суд дійшов висновку, що визнання позову в частині основного боргу не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому приймає його в цій частині. Вимогу щодо процентів суд вирішує за результатами оцінки договору, реєстру відступлених вимог, розрахунку та заперечень відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 12 820,00 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 7 820,00 грн - проценти. У частині основного боргу суд ураховує прийняте визнання позову, а в частині процентів - установлену договором підставу їх нарахування та оцінені судом докази.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд ураховує, що позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору. До початку розгляду справи по суті відповідач визнав вимогу про стягнення основного боргу в сумі 5 000,00 грн, тоді як вимогу щодо 7 820,00 грн процентів оспорював. Тому відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що пропорційно припадає на визнану частину вимог, а саме 590,48 грн (3 028,00 ? 5 000,00 / 12 820,00 ? 50 %). Оскільки позов задоволено повністю, решта сплаченого судового збору в сумі 2 437,52 грн відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 315006493 від 06 березня 2019 року в розмірі 12 820 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 7 820,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 52 копійки судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, з державного бюджету 590 (п`ятсот дев`яносто) гривень 48 копійок судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 149783 від 25 листопада 2025 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено і підписано 03 листопада 2026 року.

Суддя Г. Є. Майна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141517541 ?

Документ № 141517541 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141517541 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141517541 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141517541 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141517541, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Судове рішення № 141517541, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141517541 відноситься до справи № 183/58/26

Це рішення відноситься до справи № 183/58/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141517536
Наступний документ : 141517545