Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер справи 183/5530/26
Провадження № 2/183/5795/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Майної Г. Є.,
з участю секретаря судового засідання - Федорової Є. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1610-5737 від 08 жовтня 2025 року, яка станом на 22 квітня 2026 року, за розрахунком позивача, становить 28 649,09 грн, з яких: 10 801,00 грн - заборгованість за кредитом, 10 798,09 грн - заборгованість за договірними процентами, 7 050,00 грн - проценти на підставі статті 625 ЦК України. Позивач також просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 08 жовтня 2025 року сторони уклали електронний кредитний договір, за яким відповідач отримала 14 100,00 грн строком на 365 днів і зобов`язалася повернути кредит та сплачувати погоджені платежі. Відповідач здійснила часткові платежі, проте у повному обсязі зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити позов.
Відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило.
Ухвалою судді від 08 червня 2026 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою сторонам установлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.
У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання. Причини неявки відповідач суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. За таких обставин, з урахуванням положень частини першої статті 223 ЦПК України, неявка належно повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у цій справі є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 08 жовтня 2025 року о 06 год. 55 хв. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1610-5737. Договір містить електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором A9946. До матеріалів додано Правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту і реальної річної процентної ставки - графік платежів.
За пунктами 4.14.2 договору сума кредиту становить 14 100,00 грн, дата його надання - 08 жовтня 2025 року. Базовий період сплати процентів за пунктом 4.8 становить 21 календарний день. Відповідно до пункту 4.10 стандартна процентна ставка становить 1,00 % на день протягом перших 180 днів та 0,74 % на день починаючи зі 181-го дня. Комісія за видачу кредиту за пунктом 4.11 відсутня. За пунктом 4.14 строк кредитування становить 365 днів, кінцева дата повернення кредиту - 07 жовтня 2026 року.
Пунктом 10.1 договору для першого базового періоду передбачено пільгову процентну ставку 0,01 % на день. За пунктом 10.2 у разі несплати процентів за пільговою ставкою до закінчення першого базового періоду кредитодавець передбачив нарахування процентів за цей уже минулий період за стандартною ставкою.
Надання відповідачу 14 100,00 грн підтверджено листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 17 березня 2026 року № 198457-1687883352-17032026. У листі зазначено виконання операції № 1687883352 від 08 жовтня 2025 року о 06:55 на суму 14 100,00 грн на картку НОМЕР_1 . Призначення платежу містить номер договору, ПІБ відповідача та РНОКПП НОМЕР_2 . Ці відомості узгоджуються з реквізитами договору та довідкою кредитодавця про перерахування кредиту через EasyPay.
З розрахунку убачається, що протягом 08-28 жовтня 2025 року включно кредитодавець нараховував по 1,41 грн на день за ставкою 0,01 %, разом 29,61 грн. У рядку від 29 жовтня 2025 року відображено 3 072,39 грн процентів, із яких 141,00 грн є платою за поточний день, а 2 931,39 грн - різницею між стандартними та пільговими процентами за попередній 21 день. Унаслідок цього накопичений залишок процентів зріс до 3 102,00 грн.
Позивач визнав отримання платежів відповідача: 07 листопада 2025 року - 3 500,00 грн, 12 листопада 2025 року - 4 875,00 грн та 23 березня 2026 року - 975,00 грн, разом 9 350,00 грн. За його розрахунком на погашення основної суми зараховано 3 299,00 грн, а на договірні проценти - 6 051,00 грн. Саме цей розподіл платежів сформував зазначені позивачем залишки тіла 10 801,00 грн і процентів 10 798,09 грн.
Позивач також надав вимогу від 05 березня 2026 року про дострокове повернення кредиту та список згрупованих поштових відправлень форми 103 від 19 березня 2026 року, у якому зазначено відправлення відповідачу № R067123517846. Указана вимогу залишена відповідачем без виконання.
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Електронний договір має містити істотні умови відповідного виду договору та бути підписаним у передбачений законом спосіб.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів ( ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Оцінивши договірні документи, відомості про підписання договору, підтвердження виконаної платіжної операції та визнані позивачем часткові платежі, суд установив укладення договору та отримання відповідачем 14 100,00 грн.
За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Водночас обов`язковість договору не усуває необхідності застосування імперативних обмежень, установлених законом.
Перевіривши розрахунок заборгованості, суд установив, що договірні проценти нараховано до 01 березня 2026 року включно, тобто в межах погодженого 365-денного строку кредитування. Ставку та залишок основного боргу, на який нараховувалися проценти, визначено відповідно до умов договору та здійснених платежів.
За пунктами 10.1-10.2 договору застосування пільгової ставки 0,01 % протягом першого базового періоду залежить від сплати в повному обсязі нарахованих за нею процентів не пізніше останнього дня цього періоду. У разі невиконання цієї умови договором прямо передбачено нарахування процентів за перший базовий період за стандартною ставкою. Платежів до 28 жовтня 2025 року включно розрахунок не містить, перший платіж здійснено 07 листопада 2025 року. Отже, умову збереження пільгової ставки відповідач не виконав.
Відображене 29 жовтня 2025 року донарахування 2 931,39 грн є різницею між процентами за стандартною та пільговою ставками за перші 21 день: 14 100,00 грн ? (1 % - 0,01 %) ? 21. Воно відповідає погодженому сторонами механізму визначення плати за користування кредитом у межах строку кредитування. Стандартна ставка 1 % була встановлена договором при його укладенні; односторонньої зміни її розміру кредитодавцем суд не встановив. Підстав виключати це донарахування з договірних процентів за встановленими обставинами суд не вбачає.
Передбачене пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» спеціальне регулювання має визначені цією нормою часові межі щодо укладення договорів. Договір від 08 жовтня 2025 року до такого кола договорів не належить, тому зазначена норма не є підставою для незастосування пункту 10.2 спірного договору. Розмір фактично застосованої стандартної ставки 1 % на день не перевищує установленого законом максимального розміру денної процентної ставки.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 6.11 Правил відкриття кредитної лінії платежі зараховуються спочатку на прострочені кредит і проценти, потім на поточні кредит і проценти, а після цього - на інші платежі. За встановленим розрахунком із внесених 9 350,00 грн на погашення тіла зараховано 3 299,00 грн, на договірні проценти - 6 051,00 грн, у рахунок нарахувань за статтею 625 ЦК України ці платежі не зараховувалися.
Загалом за користування кредитом нараховано 16 849,09 грн договірних процентів. Після зарахування сплачених 6 051,00 грн їх залишок становить 10 798,09 грн, залишок основного боргу - 10 801,00 грн (14 100,00 грн - 3 299,00 грн). Арифметичних розбіжностей між цими сумами, умовами нарахування та відображеними платежами суд не встановив. Тому вимоги про стягнення тіла кредиту та договірних процентів підлягають задоволенню в заявленому обсязі.
Вирішуючи вимогу про стягнення 7 050,00 грн на підставі статті 625 ЦК України, суд ураховує пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким позичальника звільнено у період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, за прострочення кредитного зобов`язання. Спірні нарахування здійснено у відповідний період за прострочення, тому у цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, заборгованість, визначена станом на 22 квітня 2026 року та належна до стягнення, становить 21 599,09 грн, з яких: 10 801,00 грн - основна сума кредиту та 10 798,09 грн - договірні проценти. У задоволенні позову в частині стягнення 7 050,00 грн нарахувань за статтею 625 ЦК України слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України. Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача підлягає стягненню 2 007,23 грн судового збору (2 662,40 грн ? 21 599,09 грн / 28 649,09 грн).
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір від 08 квітня 2026 року між позивачем та АО «Правовий баланс» і рахунок-фактуру № Р-0002591 від 21 квітня 2026 року на 5 000,00 грн за підготовку позову щодо кредитного договору № 1610-5737. Пункт 4.3 договору передбачає фіксований гонорар 5 000,00 грн за одну позовну заяву, пункт 4.5 визначає оплату в розмірі фактично компенсованих клієнту витрат не пізніше шести місяців після надходження компенсації; за пунктами 4.6-4.7 акт складається після оплати.
Рахунок визначає вартість підготовленого позову, його вартість погоджена договором, а сам позов подано до суду. Відстрочення оплати і погоджене складання акта після неї самі по собі не виключають розподілу вартості вже наданої правничої допомоги, яка підлягає оплаті за умовами договору.
За таких обставин, ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також пропорційності розміру задоволених вимог з відповідача підлягає стягненню 3 769,59 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 грн ? 21 599,09 грн / 28 649,09 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1610-5737 від 08 жовтня 2025 року, визначену станом на 22 квітня 2026 року, в розмірі 21 599 (двадцять одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 09 копійок, яка складається з 10 801,00 грн основної суми кредиту та 10 798,09 грн процентів за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 007 (дві тисячі сім) гривень 23 копійки судового збору та 3 769 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) гривень 59 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України..
Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс", код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі України, буд. 26, офіс 407;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано 16 листопада 2026 року.
Суддя Г.Є. Майна
Судове рішення № 141517454, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 183/5530/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: