Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 204/7148/26
Провадження № 2/204/4445/26
РІШЕННЯ
іменем України
16 листопада 2026 року м.Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області, в якій просить визнати за нею право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,36 кв.м. На обґрунтування позову зазначено, що позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності від 02 березня 1999 року належить вказана квартира. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину після смерті якого прийняла позивач, про що наявні відомості про реєстрацію за позивачем частки вказаної квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 07 квітня 2025 року позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Івано-Франківської області із заявою з метою проведення державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо іншої частки спірної квартири. Однак рішенням державного реєстратора від 22 травня 2025 року у проведенні реєстраційних дій відмовлено, у зв`язку з неотриманням державним реєстратором відповіді на поданий запит щодо отримання інформації із паперових носіїв, що містять відомості про зареєстровані права до 01 січня 2013 року.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
26 червня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області у цій справі не ставить під сумнів наявність права власності та не заперечує право власності позивача на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 02 березня 1999 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Вугледарської міської ради народних депутатів, позивачу та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,36 кв.м. На даному свідоцтві мається реєстраційний запис про реєстрацію права власності позивача та ОСОБА_2 на вказану квартиру в Бюро технічної інвентаризації м. Вугледар 18 серпня 1999 року за реєстровим №1426 (а.с.11,11 зворотна сторона).
З 31 жовтня 1997 року по даний час позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8,10).
Відповідно до технічного паспорта на квартиру, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 та членам його сім`ї (а.с.15-19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, спадщину після смерті якого у виді частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла його дружина позивач (а.с.12,13).
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно маються відомості про те, що позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 463, виданого 29 березня 2025 року Коломийською державною нотаріальною конторою, є власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо іншої частини частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному реєстрі прав власності відсутні (а.с.14,70).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 22 травня 2025 за № 79055437 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки державним реєстратором не отримано відповіді на поданий запит щодо отримання інформації із паперових носіїв, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року (а.с.20).
Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги суд виходить з такого.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У пункті 1 частини другої зазначеної статті передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном згідно з положеннями частини першої статті 317 ЦК України.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ураховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі N 920/615/16, від 05 вересня 2019 року у справі N907/310/18).
Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі N 760/14438/15-ц.
Отже, розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється. Тобто положення стаття 392 ЦК України спрямована на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція викладена у пункті 13 постанови Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі N 910/1016/17, пункті 12 постанови від 17 квітня 2018 року у справі N 914/1521/17).
З огляду на викладене, ураховуючи надані суду докази, суд уважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,36 кв.м.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вугледарської міської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,36 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Вугледарська міська військова адміністрація Волноваського району Донецької області, місцезнаходження: Донецька область, м. Вугледар, вул.30-річчя Перемоги, будинок 16, ідентифікаційний код 44653576.
Головуючий
Судове рішення № 141517181, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 204/7148/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: