Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 199/11789/26
(2/199/7886/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
05.11.2026
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засіданні Захожа К.О.,
у відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у порядку загального позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зняття арешту зі спадкового майна,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частка квартири АДРЕСА_1 . Позивача вказує, що зазначена квартира перебувала у спільній сумісній власності чотирьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (після укладення шлюбу ОСОБА_5 ), на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відповідно до розпорядження від 22 лютого 1999 року № 4/823-99 та зареєстрованого у Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 767-194, у реєстровій книзі № 457п. Оскільки квартира перебувала у спільній сумісній власності без визначення часток співвласників, позивача, посилаючись на положення частини другої статті 372 та частини першої статті 1226 ЦК України, зазначає, що частки співвласників є рівними, у зв`язку з чим частка померлого ОСОБА_2 у праві власності на зазначену квартиру становить 1/4.
Як зазначається позивачем при звернені до суду, вона є дружиною померлого та спадкоємицею першої черги за законом після його смерті. Інші спадкоємці, а саме діти спадкодавця, у встановлений законом строк відмовилися від прийняття спадщини на її користь у Четвертій Дніпровській державній нотаріальній конторі.
03 грудня 2016 р. Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 1066/2016 і надано реєстраційний номер спадкової справи 59915012, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46023597 від 03 грудня 2016 року, та з метою оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку зазначеної квартири позивача звернулася до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С., однак, постановою державного нотаріуса від 25 липня 2026 р. за вих. №1380/02-31 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стала наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про арешт майна спадкодавця за реєстраційним номером обтяження 8977665, зареєстрованим 18 серпня 2009 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 14264465 від 14 серпня 2009 року, винесеної Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби у м. Дніпрі щодо ОСОБА_2 .
Зазначений арешт також підтверджується довідкою Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 07 липня 2026 року № 8750, наданою державному нотаріусу.
Позивач вказує, що з метою з`ясування підстав накладення арешту та вирішення питання щодо його зняття звернулася до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі, та у відповіді на її звернення від 29 липня 2026 року № 121705 зазначений відділ державної виконавчої служби повідомив, що на примусовому виконанні у відділі перебувала ухвала суду № 2-6968 від 26 червня 2009 року про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , у межах заявлених позовних вимог.
З метою належного виконання вимог зазначеної ухвали постановою про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2009 року ВП № 14264465 було накладено арешт на майно, що належить боржникові ОСОБА_2 , а копії відповідних постанов направлено до органів, які здійснюють реєстрацію заборон відчуження майна.
Крім того, органом державної виконавчої служби позивачу роз`яснено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на таке майно та зняття з нього арешту.
Позивач зазначає, що під час усного спілкування з працівниками виконавчої служби їй було повідомлено, що стягувачем у відповідному виконавчому провадженні є АТ КБ «ПриватБанк».
На думку позивача, починаючи з 2009 р., тобто протягом приблизно 17 років, стягувач не вживав дієвих заходів щодо стягнення заборгованості, а матеріали виконавчого провадження є архівними або знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.
Позивач також наголошує, що подальше існування арешту майна померлої особи, накладеного ще у 2009 р., за відсутності, на її думку, реальних заходів щодо примусового виконання відповідного рішення, створює перешкоди в реалізації її спадкових прав, оскільки унеможливлює оформлення права власності на успадковану частку квартири.
В окремо поданій суду заяві позивач просила суд про розгляд цивільної справи у її відсутності, просила суд задовольнити позов.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).
Процесуальні дії у справі:
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.08.2026 р. прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження;
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 17.08.2026 р. клопотання позивача про витребування доказів залишено без розгляду;
?ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 05.11.2026 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 80 ЦПК України, встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22 лютого 1999 р., виданого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 4/823-99, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності чотирьом особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зазначене право власності зареєстровано у Дніпропетровському міському бюро технічної інвентаризації відповідно до запису в реєстровій книзі № 457п за реєстровим № 767-194.
Згідно листу Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 07 липня 2026 року № 8750, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі щодо квартири АДРЕСА_2 містяться відомості про право спільної сумісної власності зазначених чотирьох осіб на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 лютого 1999 року.
У вказаному листі також зазначено, що технічна інвентаризація квартири як окремого об`єкта нерухомого майна не проводилася, а згідно з відомостями органу приватизації її загальна площа становить 62,0 кв. м, житлова площа 46,4 кв. м. Відомості щодо зміни адреси зазначеного нерухомого майна в інвентаризаційній справі відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15 червня 2016 року. Відповідний актовий запис про смерть складено 15 червня 2016 року за № 1309.
Згідно свідоцтву про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_6 ) є подружжям.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшла належна йому частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46023597 від 03 грудня 2016 р., Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 03 грудня 2016 року зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 . Номер спадкової справи у Спадковому реєстрі 59915012, номер у нотаріуса 1066/2016.
З постанови державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Н.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 липня 2026 року, вих. №1380/02-31, встановлено, що позивач звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .
Під час розгляду поданих документів державним нотаріусом було перевірено відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, архівні дані нотаріальної контори, а також документи, долучені до спадкової справи № 1066/2016.
За результатами перевірки державним нотаріусом встановлено наявність зареєстрованого обтяження у вигляді арешту майна спадкодавця за реєстраційним номером 8977665, у зв`язку з чим, з посиланням на пункт 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пункт 1 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 487419193 від 25 липня 2026 року, сформованою державним нотаріусом Шугаєвою Н.С., за результатами пошуку щодо ОСОБА_2 відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Водночас у Реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про належний ОСОБА_2 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 16545477. Право власності на цей об`єкт зареєстровано 30 жовтня 2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 лютого 2003 року.
Крім того, згідно із зазначеною інформаційною довідкою, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження за реєстраційним номером 8977665, зареєстрований 18 серпня 2009 року Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Підставою обтяження зазначено постанову про відкриття виконавчого провадження № 14264465 від 14 серпня 2009 року, видану Амур-Нижньодніпровським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Вид обтяження арешт нерухомого майна. Об`єктом обтяження визначено невизначене майно, все майно, власником якого зазначено ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 .
Обтяжувачем та заявником зазначено Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
З відповіді Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 липня 2026 року № 121705 вбачається, що за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено перебування на примусовому виконанні ухвали суду № 2-6968 від 26 червня 2009 року про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , у межах заявлених позовних вимог.
На виконання зазначеної ухвали постановою про відкриття виконавчого провадження від 14 серпня 2009 року ВП № 14264465 було накладено арешт на майно боржника, а копії відповідних постанов направлено до органів, які здійснюють реєстрацію заборон відчуження майна.
Отже, наявність зареєстрованого арешту майна ОСОБА_2 за номером обтяження 8977665, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 14264465 від 14 серпня 2009 року, стала підставою для відмови державного нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .
Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту права власності позивача на нерухоме майно.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У ч. 1 ст.5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Підстави здійснення державної реєстрації обтяжень передбачені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема положеннями частини другої статті 27 цього Закону, натомість накладання заборони органами нотаріату унормовано також й положеннями Закону України «Про нотаріат», зокрема статтею 73 цього Закону.
Крім того, статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку, зокрема із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); рішенням суду.
Згідно положень ст. 27 ч. 2 п. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для припинення обтяження є рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Саме «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Отже судом встановлено, що реєстрація обтяження - тип обтяження арешт нерухомого майна, яке належало ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , дата внесення запису 330.10.2006, форма власності приватна, частка власності 1/1, реєстраційний номер майна 16545477, тип майна - будинок, житловий, адреса: АДРЕСА_3 , підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження, 14264465, 14.08.2009, Амур-Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, була автоматичним перенесенням в оновлену електронну базу даних до Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (тип обтяження: арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 8977665.
Реєстрація обтяження була проведена відповідно до діючого на той час Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Мінюсту України від 09 червня 1999 року №31/5 (у редакції наказу від 18 серпня 2004 р. N 85/5), на підставі архівного запису Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області до Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Архівний номер : 9307DNIPER1, архівна дата: 30.07.1997 року на майно власника на ім`я ОСОБА_7 . Інформація про державну реєстрацію обтяжень на час розгляду справи є актуальною, та перешкоджає позивачу належним чином розпоряджатися своїм майном.
Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).
Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.
З 01.01.2013 р. відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.
Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.
Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.
Згідно п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус, який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.
Арешти (заборони), які були накладені на підставі заяв, повідомлень, листів будь-яких підприємств, установ, організацій, банків, ухвал, рішень суду, слідчих органів, рішень виконкомів, тощо у період до 1998 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесені з паперових носіїв (алфавітних книг).
Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: - кредитора про погашення позики; - про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); - про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; - про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; - органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; - про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; - про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; - про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; - про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; - про відчуження майна, переданого під виплату ренти; - за рішенням суду; - в інших випадках, передбачених законом.
На підставі викладеного, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову: частка (1/4) у квартирі АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, а також члена його сім`ї, та ніколи не належала іншим особам; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мав жодного відношення до боргових зобов`язань ОСОБА_2 , на майно якого накладено арешт, інформація про який міститься в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 487419193). Суду не було надано доказів наявності заборгованості ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перед АТ КБ «ПриватБанк», тому для суду наявні підстави для припинення обтяження на відчуження нерухомого майна, як такого що безпідставно обмежує право власності позивача, як спадкоємця.
Поряд з тим державна нотаріальна контора не має визначених законодавством підстав для зняття заборони на відчуження об`єктів нерухомого майна у позасудовому порядку, отже позивач позбавлений можливості реалізувати права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 142, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, 280 282 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Звільнити майно з під арешту та оголошення заборони на його відчуження: частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яке накладене на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.08.2009 р. у ВП №14264465, яка винесена на підставі постанови про Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби на підставі ухвали Амур Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2009 р. №2-6968, арешт в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на номером обтяження 8977665.
Дата складення повного судового рішення 16.11.2026 р.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї
Судове рішення № 141516389, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська) було прийнято 05.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 199/11789/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: