Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 386/1605/26
2-а/405/72/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.11.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Волоткевича А.В.,
секретар судового засідання Ковцун В.М.
представник позивача адвокат Богославський В.А.,
представник відповідача Бойко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, Голованівського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про примусове повернення до країни походження, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Богославський В.А., звернувся до суду позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування рішення Голованівського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України ухвалене рішення № 3517130100022156 від 19.08.2026 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина іноземця або особи без громадянства, яким зобов`язано громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 покинути територію України у термін до 31.08.2026 року. Позивачем разом з позовною заявою подана заява про залучення до участі у справі другого відповідача Голованівського сектору Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України.
В обґрунтування поданого позову зазначив, що як вбачається з рішення про примусове повернення в країну походження, позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває. Отже, позивачем не заподіяно реальної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом. За перевищення терміну перебування на території України, передбачена відповідальність за ст. 203 КУпАП, до якої позивача притягнули. Штраф позивачем сплачений. Ст. 61 Конституції України передбачена заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. non bis in idem «двічі за одне й те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання. За таких обставин, з урахування вже притягнення позивача за перевищення строків перебування на території України вищезазначеною постановою то примусове повернення до Країни походження до 31.08.2026 є надмірним подвійним покаранням. Крім того, необхідно зазначити, що законом передбачений строк до тридцяти днів. Головний спеціаліст відповідача встановив значно менший строк, що також свідчить про надмірне покарання. У спірному рішенні наведена « надрукована» представником відповідача фраза , що перекладач не залучався. Проте указана обставина не підтверджує про відмову від перекладача так, як позивач не розумів на достатньому рівні мову, самостійно дану фразу не писав, що свідчить про не обізнаність позивача зі змістом оскаржуваного рішення та порушення з боку суб`єкта владних повноважень. Фраза вказана позивачем в оскаржуваному рішенні навпаки підтверджує про нерозуміння української мови в необхідному розмірі для повного розуміння складеного відносно нього рішення.
Ухвалою від 01.09.2026 Голованівського районного суду Кіровоградської області позовну заяву залишено без руху.
11.09.2026 до Голованівського районного суду Кіровоградської області надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 15.09.2026 Голованівського районного суду Кіровоградської області справу направлено за підсудністю до Подільського районного суду міста Кропивницького.
Ухвалою судді від 13.10.2026 відкрито провадження у справі та залучено Голованівський сектор Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України до участі в справі в якості другого відповідача.
22.10.2026 до суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, у яких заперечено позовні вимоги. В обґрунтування відзивів, зокрема, зазначено, що за обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» Державної прикордонної служби України (далі система Аркан) позивач прибув на територію України 04.05.2026 через КПП «Могилів-Подільський» по паспорту громадянина Республіки Молдова № НОМЕР_1 . Перебував на території України з 04.05.2026 по 17.07.2026. Останній раз здійснив в`їзд на територію України 25.07.2026. 04.05.2026 позивача виявлено у с-щі Голованівськ Кіровоградської обл. як такого, що порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищив строк перебування в Україні більш як на 12 діб. Таким чином, за результатами проведеної перевірки Голованівським сектором встановлено, що позивач перебуває на території України з порушенням дозволеного строку. На підставі зазначеного, працівником Голованівського сектору складено протокол від 19.08.2026 серії МКВ № 002177 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 КУпАП. За результатами розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення завідувачем Голованівського сектору винесено постанову від серії МЧК № 002177 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зазначений штраф, згідно із квитанцією від 19.08.2026, позивачем сплачений. Отже, Голованівський сектор, вважаючи перебування позивача на території України таким, що суперечить вимогам законодавства України про правовий статус іноземців, на підставі частини першої статті 26 Закону № 3773-VІ прийняв 19.08.2026 рішення № 3517130100022156 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, із яким позивач ознайомлений того ж дня. Рішення від 19.08.2026 № 3517130100022156 вважаємо законними, обґрунтованими та такими, що скасуванню не підлягає.
Ухвалою суду від 04.11.2026 виправлено описку в ухвалі Подільського районного суду міста Кропивницького від 13.10.2026 у справі № 386/1605/26, виклавши абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції: «Залучити Голованівський сектор Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код за ЄДРПОУ відсутній, адреса; вул. Соборна, 28, с-ще Голованівськ, Кіровоградська обл., 26500) до участі у справі в якості другого відповідача.».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідачів заперечила позовні вимоги.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши представників сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив таке.
04.05.2026 позивача виявлено у с-щі Голованівськ Кіровоградської обл. як такого, що порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищив строк перебування в Україні більш як на 12 діб. За результатами проведеної перевірки Голованівським сектором встановлено, що позивач перебуває на території України з порушенням дозволеного строку. На підставі зазначеного, працівником Голованівського сектору складено протокол від 19.08.2026 серії МКВ № 002177 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 КУпАП.
За результатами розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення завідувачем Голованівського сектору винесено постанову від серії МЧК № 002177 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зазначений штраф, згідно із квитанцією від 19.08.2026, позивачем сплачений.
Голованівський сектор прийняв 19.08.2026 рішення № 3517130100022156 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни, із яким позивач ознайомлений в день ухвалення оскаржуваного рішення.
Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що 19.08.2026 під час відпрацювання місць можливого перебування іноземців та осіб без громадянства виявлений громадянини Республіки Молдова ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищив встановлений законодавством строк перебування в Україні більше як на 12 днів. Встановлено, шо іноземець прибув да територію України 04.05.2026, 18.07.2026, 25.07.2026 через УПП «Могилів-Подільський» за національним паспортним документом АР 1406548 від 23.07.2026 терміном дії до 23.07.2036. у приватних справах. В ході проведення перевірки встановлено, що іноземець з часу закінчення терміну легального перебування на території України, із заявою про продовження терміну перебування до ДМС не звертався, клопотання щодо набуття/прийняття громадянства України, оформлення дозволу на імміграцію в Україну не порушував. 19.08.2026 Голованівським сектором ЦПМУ ДМС зазначеного іноземця, за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищення встановленого законодавством строку перебування в Україні більше як на 12 днів, притягнуто до адміністративної відповідальності згідно частини 1 статті 203 КУпАП (протокол МКВ № 002177 від 19.08.2026) та, відповідно до винесеної постанови визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною І статті 203 КУпАП за накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. (постанова про накладення адміністративного стягнення серії МКВ № 002177 від 19.08.2026). Штраф іноземцем сплачений(квитанція N2234800840 від 19.08.2026). Таким чином громадянин Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування в Україні порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та не має законних підстав для подальшого перебування в Україні.
Вказаним рішенням вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 31.08.2026.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-УІ (далі - Закон № 3773-УІ) передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України (далі - СБУ) або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Порядок дій посадових осіб ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів СБУ під час прийнятгя рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та оеіб без громадянства (далі - іноземці), їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначені Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом МВС, Адміністрації Державної прикордонної служби України, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція № 353/271/150).
Так, пунктом 1 розділу II Інструкції № 353/271/150 передбачено, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства готує у двох примірниках посадова особа органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ і затверджує начальник (заступник начальника) відповідного органу/підрозділу або особа, яка виконує його обов`язки.
За обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» Державної прикордонної служби України (далі система Аркан) позивач прибув на територію України 04.05.2026 через КПП «Могилів-Подільський» по паспорту громадянина Республіки Молдова № НОМЕР_1 . Перебував на території України з 04.05.2026 по 17.07.2026. Останній раз здійснив в`їзд на територію України 25.07.2026.
За час свого перебування на території України позивач із відповідною заявою про продовження строку перебування до територіальних органів/підрозділів ДМС не звертався, клопотання щодо набуття/прийняття громадянства України, оформлення дозволу на імміграцію в Україну, документування посвідкою на постійне проживання в Україні не порушував.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 3773-VІ, строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Пунктом 1 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 844 (далі - Порядок № 844) передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Згідно із статтею 1 Угоди між КМУ і Урядом Республіки Молдови про безвізові поїздки громадян, затвердженої постановою КМУ від 27.12.2001 № 1731, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати-виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, чинних в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
19.08.2026 позивача виявлено у с-щі Голованівськ Кіровоградської обл. як такого, що порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме перевищив строк перебування в Україні більш як на 12 діб.
Вказане підтверджується результатами розрахунку сервісу «Міграційний калькулятор», функціонування якого забезпечено засобами офіційного вебсайту дме за посиланням: https://dmsu.gov.ua/services/migcalculator.html.
Пунктом 4 Порядку № 844 встановлено, що під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.
У разі виявлення перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування на території України посадова особа ДМС діє відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС, затвердженої наказом МВС від 28.08.2013 № 825 (далі - Інструкція № 825).
Таким чином, за результатами проведеної перевірки Голованівським сектором встановлено, що позивач перебуває на території України з порушенням дозволеного строку.
Частиною першою статті 23 Закону № 3773-УІ передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на зо днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із абзацом першим пункту 2.2 Інструкції № 825, протокол про правопорушення (у разі його оформлення) складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, на бланку, який містить серію та номер, наскрізну нумерацію в межах відповідного органу ДМС, у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; викладається державною мовою; заповнюється розбірливим почерком або за допомогою друкованих засобів.
Пунктом 2.5 Інструкції № 825 передбачено, що особі, стосовно якої складається протокол про правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого правопорушення письмове пояснення, яке заноситься до протоколу про правопорушення і підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.7 Інструкції № 825, протокол про правопорушення підписується уповноваженою посадовою особою та особою, стосовно якої складається протокол про правопорушення, а також свідками, перекладачем за умови їх наявності.
Згідно із пунктом 3.1 Інструкції № 825, розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до статті 222-2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов`язки.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються в територіальних органах і територіальних підрозділах ДМС за місцем учинення правопорушення, а справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 203, статтею 203-1 КУпАП, розглядаються в територіальних органах і територіальних підрозділах ДМС за місцем їх виявлення.
Пунктом 3.8 Інструкції № 825 передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа з`ясовує такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, працівником Голованівського сектору складено протокол від 19.08.2026 серії МКВ № 002177 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 КУпАП.
За результатами розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення завідувачем Голованівського сектору винесено постанову від 19.08.2026 серії МЧК № 002177 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зазначений штраф, згідно із квитанцією від 19.08.2026, позивачем сплачений.
Водночас, відповідно до пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-УІ, нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частиною першою статті 26 Закону № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Отже, Голованівській сектор, вважаючи перебування позивача на території України таким, що суперечить вимогам законодавства України про правовий статус іноземців, на підставі частини першої статті 26 Закону № 3773-УІ прийняв 19.08.2026 рішення № 3517130100022156 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни.
Суд критично оцінює доводи позивача, викладені в позові та погоджується з позицією відповідачів, викладених у відзиві враховуючи таке.
Стосовно відсутності шкоди для держави і суспільства у діях відповідача, суд зауважує, що позивач законно прибув в Україну, але після закінчення визначеного йому терміну перебування втратив підстави для подальшого перебування та ухиляється від виїзду з України.
Відтак, в розумінні пункту 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-УІ позивач є нелегальним мігрантом.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203 КУпАП.
Слід звернули увагу, що постанова від 19.08.2026 серії МЧК № 002177 позивачем оскаржена не була, що свідчить про визнання позивачем своєї вини у перевищенні дозволеного строку перебування в Україні.
Порушення позивачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є самостійною підставою для прийняття щодо нього рішення про примусове повернення відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3773-VІ.
Перелік адміністративних стягнень, що можуть застосовуватись за вчинення адміністративних правопорушень визначений частиною першою статті 24 КУпАП.
Такий вид адміністративного стягнення як примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або третьої країни частиною першою статті 24 КУпАП не передбачений.
За своєю правовою природою примусове повернення іноземця або особи без громадянства до країни походження або третьої країни є заходом адміністративного впливу щодо особи, дії якої порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що здійснюється відповідно до статті 26 Закону № 3773-VI та спрямований на припинення нелегального перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Щодо незалучення перекладача, суд зауважує що вказана обставина спростовується оскаржуваним рішенням, у якому позивач самостійно написав про те, що розуміє українську мову.
Крім того розуміння позивачем української мови також підтверджується відсутністю клопотання позивача про залучення перекладача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та відсутність зауважень позивача щодо необхідності залучення перекладача як при складанні вищезазначених документів так і при складанні оскаржуваної постанови.
Також, положення абзацу другого пункту 1 розділу II Інструкції № 353/271/150, згідно із яким рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.
Вказане свідчить про те, що особа, щодо якої прийнято рішення про примусове повернення, має заявити вимогу про оголошення такого рішення в присутності перекладача.
Натомість, при складанні та оголошенні рішення від 19.08.2026 № 3517130100022156 позивач про необхідність залучення перекладача не повідомляв та власноруч зазначив у вказаному рішенні про своє розуміння української мови.
Твердження про встановлення позивачу значно меншого строку на повернення в країну походження спростовуються матеріалами справи. Так, позивач станом 19.08.2026 прострочив строк перебування в Україні на 12 днів. Відповідачем встановлено строк на повернення 12 днів (з 19.08.2026 до 31.08.2026). На переконання суду вказаного строку достатньо для вчинення дій з метою повернення в країну походження.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 800/399/17, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо обставин справи абстрактно, лише тому, що сторона позивача вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на правове становище позивача.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Спірні акти повинні оцінюватися на відповідність дотримання принципу законності. Такий принцип відображено у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прийняття рішень має здійснюватися з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до пункту З статті 2 КАС України Голованівським сектором, як суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення додержано приписи чинного законодавства, а також враховано всі дійсні обставини справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Суд констатує, що позивачем не надано доказів порушення Голованівським сектором порядку прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни позивача, його прав та законних інтересів, а його правова позиція спростована відповідачем, є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності.
За змістом частини другої статті 124 Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно- правових відносинах, що має місце лише у тому випадку, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.
Відтак, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Тож для того, щоб особам було надано судовий захист, позивачі повинні надати суду докази, що дійсно порушене саме їх право, свобода чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відповідно до статті 5 КАС України, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси, однак повинен конкретизувати такі, оскільки захисту підлягають саме ті права, свободи та інтереси, які закріплені Конституцією чи законами.
Таким чином, з урахуванням того, що представником позивача доказів на підтвердження порушеного права позивача через прийняття Голованівським сектором рішення про примусове повернення не надано, наявні підстави для відмови в задоволенні позову.
Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає, що вони досліджені судом, однак в своїй сукупності не спростовують вищезазначених висновків суду. Крім того, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, на підставі ст. 139 КАС України, понесені ним судові витрати, стягненню з відповідача на його користь не підлягають.
Керуючись ст. 5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 288 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви - відмовити.
Судові витрати, які фактично понесені позивачем, залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, адреса: 25015, м. Кропивницький, вул. Ігоря Замоцького, буд. 25-а, ІКЮО 45200774;
Відповідач: Голованівський сектор Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України, адреса: вул. Соборна, буд. 28, смт. Голованівськ, Голованівський р-н, Кіровоградська обл., 26500.
Суддя Подільського районного
суду міста Кропивницького Андрій Вікторович Волоткевич
Судове рішення № 141515643, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда) було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 386/1605/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: