Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 585/2575/26
Номер провадження 2/585/1654/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Корнійчук Діани Дмитрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Корнійчук Д.Д. яка діє в інтересах ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1473-1724 від 18.11.2024 р., в розмірі 19004,10 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову вказано, що 18.11.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 (надалі за текстом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», або «Кредитодавець», або «Позивач») і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (надалі за текстом «Відповідач», або «Позичальник», або «Боржник») за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1473-1724 (надалі за текстом «Кредитний договір»). Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» - зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Зазначений Кредитний договір: - як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію" (роздруківка Кредитного договору разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом та Таблицею споживчого кредиту додаються до цієї Позовної заяви). Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На виконання зазначених вимог, Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A3242, для підписання Кредитного договору №1473-1724 від 18.11.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу*. *Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 3 000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період* 30 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: * 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору. * 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Також Додатковою угодою №1 від 25.11.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1473-1724 від 18.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900,00 грн. Умовами Кредитного договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована та процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином на підтвердження факту видачі кредиту Кредитодавець додає до цієї Позовної заяви документи що підтверджують перерахування кредитних коштів (Довідка про перерахування суми кредиту та Квитанція про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи). Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Відповідач в загальній кількості 4 рази !!! оформлював кредитні відносини з Позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність Відповідача з процедурою оформлення та виконання Кредитного договору. В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 13.04.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 19 004,10 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 3 900,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 12 569,10 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 1 950,00 гривень; - заборгованість по комісії 585,00 гривень. Окремо зазначає, що включення до тексту Договору умов про сплату Відповідачем комісії за надання кредиту, неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, а рівно й подальше їх нарахування Позивачем та витребування від Відповідача (в т.ч. в судовому порядку), є законним та обґрунтованим оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті і Кредитний договір, з огляду на наступне. Виходячи із всього вищенаведеного, Позивач вважає, що його позовні вимоги, викладені в цій Позовній заяві, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом в повному обсязі (повністю).
Ухвалою судді від 24 червня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
29 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить: позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково. Зменшити загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 1473-1724 від 18.11.2024 року, виключивши з суми стягнення неправомірно нараховані відсотки, пеню та штрафи, що перевищують встановлені ч. 3 cт. 21 Закону Украйні «Про споживче кредитування» обмеження для мікрокредитів. 5. Судові витрати (судовий збір) покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування зазначає: «У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває цивільна справа № 585/2575/26 за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1473-1724 від 18.11.2024 року у розмірі 19 004 грн. та судових витрат у розмірі 2 662,40 грн. Ознайомившись з позовною заявою, Відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, несправедливими та такими, що підлягають задоволенню лише частково з Огляду на наступне: 1. Щодо фактичних обставин справи та не співмірності розрахунку заборгованості 18 листопада 2024 року між ТОВ « УКР КРЕДИТ ФІНІНС» та відповідачем в електронній формі було укладено Кредитний договір № 1473-1724. Фактично Відповідач отримав за даним договором кошти (тіло кредиту) в загальному розмірі 3900,00 гривень (первинна сума 3 000,00 грн. та додатково перераховані 900,00 грн.). Позивач просить стягнути з Відповідача суму 19 004,10 грн, що майже в 5 разів перевищує розмір фактично отриманого тіла кредиту. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості містить приховані, штучно нараховані штрафні санкції, надмірні відсотки та пеню, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства України та загальним принципам розумності і добросовісності (cm. 509 ЦК України). 2. Щодо імперативних обмежень законодавства та захисту прав споживачів. Згідно з частиною 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», загальний розмір неустойки (штрафу, пені), нарахованої за порушення споживачем виконання зобов`язань, за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким, не перевищує розміру, однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної, споживачем за таким договором, та. не може бути збільшений за . домовленістю сторін. Оскільки отримане тіло кредиту становить 3 900,00 грн., максимальній сукупний розмір будь-яких нарахувань (включаючи відсотки та фінансові санкції), що можуть бути стягнуті за законом, обмежений подвійним розміром тіла кредиту. Таким чином, загальна сума до стягнення разом із тілом кредиту не може: перевищувати ліміти, встановлені Законом України л «Про споживче, кредитування». Заявлена Позивачем, сума у 19 004,10 грн. є очевидно незаконною та неспівмірною. Окрім цього, відповідно до пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем у разі, прострочення виконання, зобов`язань, а неустойка, (штраф, пеня) підлягають списанню. Позивач повністю проігнорував зазначену імперативну норму права, нараховуючи штрафні санкції під час дії воєнного стану. 3. Щодо судових витрат Позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, на сторони пропорційно розміру задоволених, позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «УKP КРЕДИТ ФІНАНС» є безпідставно завищеними, сума судового збору що піддягає стягненню з Відповідача має бути суттєво зменшена судом пропорційно сумі реального та законного боргу».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 18.11.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1473-1724. Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 3000,00 грн.; - строк кредитування 365 днів; - базовий період 30 днів; - комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; стандартна % ставка: - 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору; - 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту. Договір підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 9-19).
Відповідач також підписав правила надання споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.20 - 28, 28 зв. - 29).
До матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту до договору № 1473-1724 від 18.11.2024 року, в якому викладені всі істотні умови кредитного договору, погоджений ОСОБА_1 , шляхом підписання одноразовим ідентифікатором (а. с. 30-32,33-44).
Додатковою угодою №1 від 25.11.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1473-1724 від 18.11.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900,00 грн.( а.с.46 зв.-48).
Факт перерахування коштів на платіжну картку відповідача підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» якою підтверджено успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 18.11.2024 09:59 на суму 3000,00 грн. та 25.11.2024 09:02 на суму 900,00 грн. номер картки НОМЕР_2 *32, номер, призначення платіжної операції: Видача кредитних коштів за договором 1473-1724 (а.с.45,45 зв.).
Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1473-1724 від 18.11.2024 року, наданою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», перерахування коштів позичальнику ОСОБА_1 здійснювалося через платіжну систему LiqPay на банківську картку № НОМЕР_3 . Зокрема, 18.11.2024 року відповідачу перераховано 3 000,00 грн (платіж № 2548626044), а 25.11.2024 року 900,00 грн (платіж № 2552018947). Загальна сума перерахованих коштів становить 3 900,00 грн. (а. с. 50).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1473-1724 від 18.11.2024 року станом 13.04.2026 загальна сума заборгованості становить 19 004,10 гривень, а саме: - заборгованість за кредитом 3 900,00 гривень; - заборгованість за нарахованими процентами 12 569,10 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК 1 950,00 гривень; - заборгованість по комісії 585,00 гривень (а.с. 51-57).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його часткового задоволення.
Судом встановлено, що 18 листопада 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1473-1724, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
25 листопада 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої відповідачу надано додаткові кредитні кошти в розмірі 900,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становила 3 900,00 грн.
Цією ж додатковою угодою сторони погодили продовження строку кредитування на 365 календарних днів із дати її укладення, а також визначили процентні ставки за користування кредитом: 1,00 % за кожен день користування протягом перших 180 календарних днів та 0,75 % за кожен день користування починаючи зі 181-го календарного дня до закінчення строку кредитування або до фактичного повернення кредиту.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 3 900,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами про перерахування коштів на його платіжну картку та не спростований відповідачем.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини укладення між сторонами кредитного договору, погодження його істотних умов та фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 3 900,00 грн.
У відзиві відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а тому суд вважає доведеним виникнення у нього обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту на умовах, погоджених сторонами.
Разом із тим суд не погоджується з доводами відповідача про те, що встановлені частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження поширюються на всі нарахування за кредитним договором, у тому числі на проценти за користування кредитом.
Так, відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором.
Отже, зазначене обмеження стосується платежів, пов`язаних із порушенням виконання зобов`язань за договором, та не встановлює граничного розміру процентів за правомірне користування кредитними коштами.
Оскільки загальний розмір кредиту за договором становив 3 900,00 грн., тобто не перевищував розміру однієї мінімальної заробітної плати на момент укладення договору, положення частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» підлягають врахуванню під час оцінки можливих штрафних санкцій та інших платежів за порушення зобов`язань.
Водночас із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що штрафні санкції відповідачу не нараховувалися, їх розмір становить 0,00 грн. Отже, доводи відповідача про стягнення з нього штрафних санкцій із порушенням установлених законом обмежень не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Відповідач, підписавши кредитний договір та додаткову угоду до нього, погодився з визначеними сторонами умовами кредитування, зокрема із сумою кредиту, строком його повернення, розміром процентної ставки та порядком нарахування процентів.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 13 квітня 2026 року позивач визначив заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 12 569,10 грн. При цьому проценти нараховані за період користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, який закінчився 24 листопада 2025 року.
Доводи відповідача про надмірність нарахованих процентів та їх неспівмірність із сумою отриманого кредиту суд оцінює з урахуванням положень законодавства про захист прав споживачів та правових висновків Верховного Суду.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Водночас сам по собі факт перевищення суми нарахованих процентів над сумою отриманого кредиту не є безумовною підставою для неврахування погоджених сторонами умов щодо плати за користування кредитом.
У цій справі відповідач заперечував проти розміру нарахованих процентів, однак вимог про визнання відповідних умов кредитного договору недійсними або про зміну договору не заявляв. При цьому умови додаткової угоди чітко визначають розмір процентних ставок та періоди їх застосування, а тому підстав для їх іншого тлумачення суд не вбачає.
З огляду на викладене, оскільки розрахунок процентів здійснений позивачем у межах погодженого строку кредитування, відповідач не надав належних доказів неправильності такого розрахунку, а також не заявив вимог про визнання відповідних умов договору недійсними чи їх зміну, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами в заявленому розмірі 12 569,10 грн.
Разом із тим суд не погоджується з вимогою про стягнення 1 950,00 грн., зазначених позивачем як проценти річних на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Крім того, зазначеним пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.
Отже, оскільки заявлена позивачем сума 1 950,00 грн нарахована у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а на період такого прострочення поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підстави для її стягнення відсутні. У зв`язку із цим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 585,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Надання кредиту є фінансовою послугою, спрямованою на задоволення потреб споживача, при цьому встановлення будь-яких комісій за «видачу» чи «надання» кредиту, які не пов`язані з реальним вчиненням окремих додаткових банківських чи фінансових операцій на користь клієнта, є порушенням прав споживача. Комісія за надання кредиту фактично дублює плату за користування коштами (проценти), а тому її додаткове стягнення збільшує боргове навантаження на споживача без зустрічного надання додаткових послуг. Включення до договору умов про стягнення такої комісії суперечить чинному законодавству, а тому в задоволенні позову в частині стягнення комісії слід відмовити.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору, які є несправедливими, не повинні включатися до договорів із споживачами. При цьому під час оцінки справедливості відповідної умови необхідно враховувати, чи отримує споживач реальну послугу або іншу майнову вигоду в обмін на встановлений договором платіж.
Надання кредиту є фінансовою послугою, за яку кредитодавець отримує плату у вигляді процентів за користування кредитними коштами. Саме по собі оформлення кредитного договору, прийняття рішення про надання кредиту та перерахування кредитних коштів позичальнику є діями, які становлять зміст діяльності кредитодавця з надання кредиту, а не окремою додатковою послугою споживачу.
Встановлення комісії за видачу або надання кредиту може бути правомірним лише за умови, що така комісія є платою за конкретну самостійну послугу, яка фактично надається споживачу та має для нього окрему споживчу цінність. Саме лише зазначення в договорі назви платежу та його розміру не підтверджує факту надання такої послуги.
Як убачається з матеріалів справи, позивач заявив до стягнення комісію за надання кредиту, однак не надав доказів того, що відповідачу фактично надавалася окрема додаткова послуга, відмінна від безпосереднього надання кредитних коштів, за яку встановлено відповідну плату.
За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення зазначеної комісії не підтверджене доказами надання відповідачу самостійної платної послуги, а тому вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення основної заборгованості та процентів за користування кредитом, тоді як у задоволенні вимог про стягнення процентів річних на підставі статті 625 ЦК України та комісії слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 307,26 грн. (16 469,10 грн. ? 2 662,40 грн. : 19004,10 грн.).
Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов Корнійчук Діани Дмитрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ: 38548598, Рахунок в форматі IBAN НОМЕР_4 UAH, Банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1473-1724 від 18.11.2024 р., в розмірі 16 469,10 гривень (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень 10 копійок), та судовий збір у розмірі 2 307,26 грн. (дві тисячі триста сім гривень 26 копійок).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга
Судове рішення № 141515124, Роменський міськрайонний суд Сумської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 585/2575/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: