Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 579/1480/26
2/579/693/26
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
04 листопада 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді Моргуна О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сергієнко Ж.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Кролевецької міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовною заявою до Кролевецької міської ради, в якій просить суд визнати за ними, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право на завершення процедури приватизації земельних ділянок площею відповідно - 0,13 га, 0,25 га, і 0,11 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Мутинського старостинського округу (в с.Мутин Конотопського району Сумської області) Кролевецької міської ради Конотопського району Сумської області, в порядку спадкування за законом та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , що посвідчують право власності на земельні ділянки площею відповідно - 0,13 га, 0,25 га, і 0,11 га, приватизацію яких розпочала на підставі рішення Мутинської сільської ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 23 грудня 1993 року за №46 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не оформила своїх спадкових прав на зазначені земельні ділянки.
Позивачі в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують (а.с.67-71).
Відповідач Кролевецька міська рада будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , до суду не з`явився, за змістом відзиву на позовну заяву, просить справу розглядати без участі його представника (а.с.55-57).
Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання учасників справи суд вирішив можливим розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до положення ч.2 ст.247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мутин Кролевецького району Сумської області, актовий запис № 27 (а.с.29).
ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 у виді житлового будинку (а.с.40)
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мутин Кролевецького району Сумської області, актовий запис № 132 (а.с.30).
Позивачі є дітьми померлої ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа №143/2024. В спадковій справі містяться заяви позивачів про прийняття ними спадщини, що підтверджується рішенням Кролевецького районного суду від 24 грудня 2025 року, яке набрало законної сили (а.с. 21-24)
Таким чином позивачі прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4 у виді житлового будинку (25,26).
Згідно довідки Мутинського старостинського округу від 6.10.2026 року № 14-22/07 згідно запису № 706 Книг реєстрації громадян , яким безкоштовно передані земельні ділянки у приватну власність громадянці ОСОБА_3 рішення №46 від 23 грудня 1993 року передані земельні ділянки 0,11 га для ведення особистого селянського господарства та 0,13 га обслуговування житлового будинку (а.с. 96)
Згідно порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.02.1993 №10 чинного на час передачі земельних ділянок, п.4 відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (додаток №2).
Книгою реєстрації громадян , яким безкоштовно передані земельні ділянки у приватну власність підтверджується запис сторінка 117, громадянці ОСОБА_3 рішенням №46 від 23 грудня 1993 року передані земельні ділянки 0,11 га та 0,13 га .
Позивачі звернулися до Кролевецької міської ради Сумської області з заявою, в якій просили надати дозвіл на завершення процедури приватизації спірної земельної ділянки, Кролевецькою міською радою Сумської області позивачам фактично відмовлено як спадкоємцям у завершенні процедури приватизації (а.с.36).
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у разі підтвердження істотних обставин викладених в позовній заяві не заперечує щодо її задоволення(а.с.56)
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 623/633/17 від 21 березня 2018 року.
Крім того, згідно з пунктом 3.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року N24-753/0/4-13 передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зіст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Пунктом 4.20 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 282/20595, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`та Витягу з Державного земельного кадастру.
За змістом ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, а позивач за змістом позову не просила визнати права на завершення процедури приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
На позивачів покладений обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїм вимог, що передбаченого статтями 12,13 ЦПК України, за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78 - 80 ЦПК України.
Позивачами не надано доказів передачі земельної ділянки площею 0,25 га, ОСОБА_3 , на підставі рішення Мутинської сільської ради народних депутатів Кролевецького району Сумської області від 23 грудня 1993 року за №46.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позивачами не надано доказів належності земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_3 .
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).
Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для позивачів щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.
Тобто час такого звернення залежав виключно від їх волевиявлення.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 , ч. 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Поважних об`єктивних причин, через які докази не подані до суду позивачі не зазначали , та доказів існування поважності таких причин суду не надали .
Згідно ч. 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Зазначення відповідачем у відзиві на позов про визнання позову у разі підтвердження істотних обставин викладених в позовній заяві не є визнанням позову, а суд має обґрунтований сумнів щодо достовірності цих обставин.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі як на підставу для задоволення позову, частково не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
За життя ОСОБА_3 не встигла закінчити процедуру приватизації земельних ділянок площею 0,11 га та 0,13 га та отримати правовстановлюючі документи на них.
Через відсутність правовстановлюючих документів на вказані земельні ділянки позивачі не можуть оформити спадщину, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не набула права власності на земельні ділянки згідно ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочала процедуру приватизації земельних ділянок відповідно до чинного законодавства України, у зв`язку з чим, позивачі мають право на завершення приватизації вказаних земельних ділянок в порядку спадкування за законом.
Виходячи з вимог ст. 41 Конституції України, ст. 5 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивачів підлягає захисту шляхом визнання за позивачами права на завершення процедури приватизації земельних ділянок площею 0,11 га та 0,13 га, приватизацію яких розпочала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , які розташовані за адресою с. Мутин Конотопського району Сумської області та на території Кролевецької міської територіальної громади в порядку спадкування за законом .
Інші доводи сторін, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на позивачів у розмірі, який ними понесено.
Відповідно до ст.ст. 15, 16, 328,392,1223,1261,1268-1270 ЦК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 200, 206, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 315 ЦПК України, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до Кролевецької міської ради Сумської області, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, пл.Миру, буд.1, код ЄДРПОУ 34135352, про визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право на завершення процедури приватизації земельних ділянок площею 0,11 га та площею 0,13 га, які розташовані за адресою с. Мутин Конотопського району Сумської області та на території Кролевецької міської територіальної громади та одержання документів на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що посвідчують право власності на земельні ділянки, приватизацію яких розпочала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після якої прийняла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 16 листопада 2026 року.
Суддя О. В. Моргун
Судове рішення № 141514901, Кролевецький районний суд Сумської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 579/1480/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: