Ухвала суду № 141514859, 11.11.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
592/1965/25
Номер документу
141514859
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 592/1965/25

Провадження № 2/592/132/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді Титаренко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Жабко А.О.,

представника відповідача Закоцьоли Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

встановив:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі позивач) звернувся до суду з цією позовною заявою та просить стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь позивача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2024 у розмірі 455190 грн 81 коп., 11435 грн 97 коп. 3 % річних та 43193 грн 89 коп. інфляційних нарахувань.

18.08.2026 від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі та компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Свою заяву мотивує тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже позовні вимоги виникли з правовідносин, які сам позивач пов`язує з використанням належних ОСОБА_1 приміщень у підприємницькій діяльності. Зазначає про те, що в позові ТОВ «КППВ» посилається на акт обстеження від 10.01.2023 та зазначає, що у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється підприємницька діяльність аптеки та магазину медтехніки. Позивач також здійснив спірні нарахування за тарифом для категорії «інші споживачі», а не за тарифом для населення. Отже, право на стягнення заявленої суми ТОВ «КППВ» обґрунтовує саме господарським використанням нерухомого майна, а не задоволенням особистих чи побутових потреб ОСОБА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, вид економічної діяльності, пов`язаний з наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. За наведених обставин спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Крім того, просить стягнути з позивача на користь відповідача 24000 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що заявлена сума підтверджена детальним описом робіт та є співмірною з фактично виконаною роботою.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, від представника надійшла заява про розгляд заяви про закриття провадження у справі та компенсації витрат на правову допомогу за відсутності в судовому засіданні відповідача та його представника. Раніше, в попередньому судовому засіданні відповідач та його представник заяву про закриття провадження підтримали, з викладених у ній підстав, зазначали, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 передав в оренду іншому ФОП, заразом стороною в договорі оренди зазначений ОСОБА_1 саме як фізична особа підприємець.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала свої письмові заперечення на заяву про закриття провадження у справі, які мотивує тим, що в цій справі позивач заявив вимогу до фізичної особи як власника нерухомого майна, окремий господарський договір між сторонами не укладався. Вказує, що позивач обґрунтовує вимогу наявністю передбачених законодавством договірних відносин з надання комунальної послуги та обов`язком власника майна оплачувати відповідні нарахування, позивач обґрунтовує свої вимоги обов`язком Відповідача оплачувати нарахування за комунальну послугу як власника відповідних приміщень, а не зобов`язаннями за окремим господарським договором, укладеним з ним як із суб`єктом підприємницької діяльності. Зазначила, що самі лише відомості про реєстрацію відповідача як ФОП, не є достатніми для віднесення даної категорії справ до господарських правовідносин. Також заперечувала проти задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу, адже відповідач не навів жодних обставин та не надав доказів які б свідчили про необґрунтовані дії позивача. Вважає, що саме по собі звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості не є підставою для покладення на Позивача обов`язку компенсувати всі витрати відповідача на правничу допомогу. Крім того, розмір заявлених витрат не підтверджено документами в обсязі, достатньому для перевірки.

Ухвалою від 11.02.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження в цивільній справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче судове засідання.

04.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ТОВ «КППВ» у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 . Свої заперечення мотивував тим, що ОСОБА_1 не укладав договорів з ТОВ «КППВ», а також не користувався його послугами. Крім того просив витребувати документи.

Ухвалою від 29.04.2025 суд клопотання представника відповідача Кондратенко Ю.М. про витребування доказів задовольнив частково та витребував в Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» докази.

12.05.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким було надані витребувані документи.

Ухвалою від 04.09.2025 суд закрив підготовче провадження в цивільній справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у цивільній справі підлягає закриттю з таких підстав.

Суд установив, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.01.2002 ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 2 а.с. 104).

З відповіді № 3386862 від 30.09.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 18.01.2002 зареєстрований ОСОБА_1 , місцезнаходження АДРЕСА_2 , види економічної діяльності, зокрема, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) (а.с. 117).

Відповідно до наданою відповідачем копії витягу з Договору № 20/09-21 оренди приміщення від 20.09.2021 він укладений між ФОП ОСОБА_1 (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем).

Пунктом 1.1. цього договору передбачено, що орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) приміщення, що складається з нежитлового приміщення (аптека) та квартири.

Адреса місцезнаходження приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 . Загальна характеристика приміщення, що орендується 882, кв.м., зокрема квартира, загальною площею 47, кв.м., та нежиле приміщення (аптека), загальною площею 41,1 кв.м. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем господарської діяльності, зокрема - Роздрібної торгівлі товарами для здоров`я та реабілітації.

Право власності Орендодавця на Приміщення підтверджується: договором дарування №ВT847540 від 15.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т.І. та зареєстрований за №3435; договором дарування №ВСМ/482848 від 16.09.2005, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. та зареєстрований за № 4885 (п. 1.5. Договору).

Згідно з п. 2.1.1.- 2.1.2. Договору Орендар вступає у строкове платне користування Приміщенням з дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Приміщення. Строк оренди Приміщення становить 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців та 29 (двадцять дев`ять) календарних днів з дати підписання даного Договору та Акту приймання-передачі Приміщення.

Відповідно до Акта приймання-передачі Приміщення за договором № 20/09-21 оренди приміщення від 20.09.2021 орендодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передав, а Орендар (ФОП ОСОБА_3 ) прийняв в тимчасове платне користування (оренду) приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 47,1 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , також нежиле приміщення, загальною площею 41,1 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41).

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України, частиною першою якої унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин в їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 справа №922/4239/16).

Згідно з ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18).

У постанові від 21.08.2019 справа №922/4239/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «у цій справі позов стосується невиконання відповідачем обов`язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є він як фізична особа, який здійснює в цьому приміщенні підприємницьку діяльність як ФОП. Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, в якому відповідач як ФОП надає перукарські послуги, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності, тому Велика Палата Верховного Суду вважала обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про вирішення цього спору у порядку господарського судочинства, оскільки наявні у справі докази свідчать про використання приміщення відповідачем як ФОП у своїй господарській діяльності.

Встановивши, що у справі, яка є предметом касаційного перегляду, спір виник щодо неналежного виконання відповідачкою обов`язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії у нежитлових приміщеннях (магазинах), власником яких вона є, здійснюючи при цьому у вказаних приміщеннях підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.»

Як убачається із позовної заяви та було підтверджено представником позивача в судових засіданнях, позивач просить суд стягнути з відповідача, серед іншого, заборгованість за послуги з теплопостачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2024, які останній споживав, на думку позивача, для опалення приміщення (квартири та нежитлового приміщення), що належить відповідачу на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, суд установив, що, починаючи з 18.01.2002 та станом на сьогодні відповідач, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа підприємець, основним видом економічної діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Заразом суд дійшов переконання, що відповідач використовує у своїй господарській діяльності приміщення, а саме квартиру та нежитлове приміщення, що належить останньому на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання в оренду цього приміщення, про що свідчить укладений між ФОП ОСОБА_1 (орендодавцем) та ФОП ОСОБА_3 (орендарем) договір оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки суд установив, що позивач пред`явив позов до відповідача щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2024 до приміщення, яке відповідач, будучи зареєстрованим як ФОП використовує у здійсненні своєї господарської діяльності, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що в разі закриття провадження у справі вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню в разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, сам по собі факт закриття провадження у справі не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, адже звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежного від обґрунтованості позову.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №640/1029/18, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження з огляду на господарську юрисдикцію спору та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Велика Палата вказала, що доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому ст. 44 ЦПК України.

При цьому Велика Плата Верховного Суду не погодилася з доводами відповідача про необґрунтованість дій позивача, виражених у «свідомому» поданні «безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції», оскільки закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України (пункти 42-46).

Суд зауважує, що представник відповідача не підтвердив достатніми засобами доказування ту обставину, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими, оскільки позивач упродовж всього часу розгляду справи наполягав на тому, що цей спір мав бути розглянутий у порядку цивільного судочинства.

Звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, та не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Крім того, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на подання відзиву, представництва інтересів в суді.

До того ж суд ураховує, що заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції та докази використання приміщення в господарській діяльності відповідач подав вже під час своєї вступної промови, хоча ця обставина була відома відповідачу станом на відкриття провадження у справі з огляду на дату укладення договору оренди приміщення.

За таких обставин, суд, закриваючи провадження у справі за позовом ТОВ «Котельня північного промислового вузла» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, дійшов висновку, що представник відповідача не довів, які дії позивача під час розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, відтак відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 76, 77, 79, 81, 255, 259-261 ЦПК України, суд

постановив:

закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до Господарського суду Сумської області.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Кондратенка Юрія Миколайовича, про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Сумського апеляційного суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Дата складення повного судового рішення 16.11.2026.

Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО

Часті запитання

Який тип судового документу № 141514859 ?

Документ № 141514859 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141514859 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141514859 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141514859 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141514859, Ковпаківський районний суд м. Суми

Судове рішення № 141514859, Ковпаківський районний суд м. Суми було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141514859 відноситься до справи № 592/1965/25

Це рішення відноситься до справи № 592/1965/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141514855
Наступний документ : 141529501