Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 344/16947/26
Провадження № 2/344/7927/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.,
за участю:секретарів судового засідання : Гарасимів А.В., Шевченко (Комуніцької) Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
31.08.2026 представник позивача- адвокат Головатюк І.М. звернувся до суду із позовом до відповідачів, у якому просить : стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача 70 000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати. В обґрунтування позову, зокрема зазначено, що у провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала справа №344/22545/25 від 16.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 51 КУпАП ( дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати) на підставі складення та передачі до суду протоколу про адміністративне правопорушення ( серії ВАД №083590 від 09.11.2025). Справа перебувала у провадженні суду із 16.12.2025 по 01.04.2026. 01.04.2026, суд зважаючи на реальні обставини справи, постановив провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Встановлено, що працівники поліції в порушення вимог закону не вжили заходів для встановлення особи порушника та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП на особу, яка не вчиняла дане правопорушення.
Однак, незважаючи на закриття провадження у справі, ОСОБА_1 отримала непоправну, значну моральну шкоду у зв`язку з вчиненням незаконних дій працівниками органів поліції, що полягали у неправомірному складанні щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим на розгляді Івано-Франківського міського суду тривалий час перебувала справа про притягнення її до адміністративної відповідальності та було винесено судом постанови про застосування приводу.
Згідно із протоколу про адміністративне правопорушення, 09.11.2025 о 14 год.19 хв. гр. ОСОБА_1 перебуваючи у магазині «Рукавичка», що по вул. Шеремети, 2а, у м. Івано-Франківськ таємно викрала з полиці магазину : Aznauri 3 0,5 ., Ferrero roshe 2 шт, кілограм сто грам бананів, загальною сумою 757, 32 грн. без ПДВ. На підтвердження вини ОСОБА_1 надано наступні матеріали : протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, пояснення, відношення та диск. При цьому, будь які докази, які б слугували вчинення громадянкою ОСОБА_1 дрібної крадіжки були відсутні. Відеозапис №471541 від 09.11.2025, долучений до матеріалів справи, зафіксував зовсім іншу особу, яка представилась як ОСОБА_1 . Ключовим у предметі доказування відсутності вини позивача, є той факт, що сама вона на момент вчинення адміністративного правопорушення, перебувала за межами України, що виключало будь-яку реальну можливість її участі у події.
Окрім цього, у протоколі від 09.11.2025 не було вказано, на підставі якого документа, встановлено особу, ані даних паспорта, ані РНОКПП, що не раз свідчить про те,що працівниками органу поліції належним чином не було встановлено суб`єкта правопорушення.
Таким чином, складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 неналежна перевірка та ідентифікація особи, що притягувалась до адміністративної відповідальності, вивчення обставин справи свідчить про незаконні дії працівників органів поліції, які несли стихійний характер та суттєво вплинули на моральний стан ОСОБА_1 призвели до моральних страждань і переживань, сорому та втрати віри в доброчесність, закон і порядок. Зазначені дії зі сторони органів поліції завдали позивачу непоправного психологічного напруження, розчарування, приниження честі, гідності та незручності.
На погіршення ситуації, вплинув також той факт, що суд двічі застосовував привід у межах справи №344/22545/25, працівники Департаменту патрульної поліції здійснювали виїзд за місцем проживання ОСОБА_3 , де на даний момент проживає її матір, що стало негативним відблиском на репутацію ОСОБА_1 серед сусідів, знайомих та батьків.
Зазначене сильно відобразилось на здоров`ї позивачки, яка внаслідок душевних страждань втратила нормальний сон, пережила головні болі і підвищення артеріального тиску. Честь і гідність позивача були принижені, її моральне відновлення потребувало багато часу і додаткових зусиль для нормалізації усталеного способу життя та залишило назавжди недовіру до правоохоронних органів. Також, для отримання ефективної правничої допомоги, позивач була змушена звертатись до адвоката.
04.09.2026-відкрито спрощене позовне провадження у справі.
15.09.2026- від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позов. В обґрунтування такого зокрема, зазначено, що зазначений протокол є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, які спрямовані а фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
Поліцейський Департаменту патрульної поліції, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб`єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до даних правовідносин приписи ст. 1176 ЦК України не застосовуються.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення Івано-Франківським міським судом не було встановлено неправомірних дій з боку працівників патрульної поліції та його посадових осіб.
Разом з тим, представником позивача не надано жодного доказу, який би підтверджував страждання та вплив на життєві процеси ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 не було притягнуто до відповідальності, оскільки судом закрито провадження відповідно до ч. 1 ст. 257 КУпАП; жодних заходів впливу до ОСОБА_1 з боку працівників поліції не живалось, що свідчить про можливість неправомірних дій та спростовує необхідність позивачці їх терпіти.
Вважають, що достатньою сатисфакцією при розгляді справи про адміністративне правопорушення є сам факт закриття провадження у такій справі за відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
22.09.2026- від представника позивача адвоката Головатюка І.М. надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування такої, зокрема зазначено, що у даній справі протиправність полягає не у самому факті існування протоколу, а в тому, що : протокол складено щодо особи, яку належним чином не ідентифіковано; особа, яка була зафіксована на відеозаписі, не була ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на момент інкримінованої події перебувала за межами України, попри ці обставини матеріали були направлені до суду; внаслідок цього майже чотири місяці тривало судове провадження щодо особи, яка не вчиняла правопорушення; двічі здійснювався її привід, працівники поліції здійснювали виїзд за місцем реєстрації позивача, де проживає її мати.
Разом з тим, у постанові суду за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 констатовано, що працівники поліції не вжили заходів для встановлення особи правопорушника та склали протокол про адміністративне правопорушення щодо особи, яка цього не вчиняла.
Сама по собі ситуація, коли особу без належної ідентифікації фактично ставлять у становище особи, яку притягають до відповідальності за крадіжку, об`єктивно здатна спричинити душевні страждання, репутаційні переживання, відчуття приниження та гідності.
28.09.2026- від представника відповідача Держаної казначейської служби України надійшов відзив. У позові просить відмовити у задоволені позовних вимог до Державної казначейської служби України, оскільки взаємовідносини саме між позивачем та казначейською службою відсутні.
14.10.2026- представником позивача подано клопотання про заміну неналежного відповідача Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на Департамент патрульної поліції.
14.10.2026- ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено замінено відповідача із Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на Департамент патрульної поліції.
Представник позивача адвокат Головатюк І.М. у вступному слові позовні вимоги підтримав, зокрема, з підстав та мотивів, що викладені письмово. Позов просив задоволити.
Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Петришин І.Я. у вступному слові у позові просив відмовити, зокрема з підстав та мотивів, що викладені письмово.
Представник відповідача Держаної казначейської служби України на розгляд справи не з`явилася, причин своєї неявки не повідомив.
Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :
Згідно із постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.04.2026 у справі №344/22545/25, провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративне правопорушення. Постанова набрала законної сили 14.04.2026 ( а.с. 14).
Разом з тим, з постанови суду вбачається, що 09.11.2025 о 14 год.19 хв. громадянка ОСОБА_1 перебуваючи у магазині «Рукавичка», що по вул. Шеремети, 2а, у м. Івано-Франківськ таємно викрала з полиці магазину : Aznauri 3 0,5 л. Ferrero roshen 2 шт., кілограм сто грам бананів, загальною сумою 757, 32 грн без ПДВ. На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №083590 від 09.11.205 долучено : пояснення ОСОБА_4 , відношення директора магазину «Рукавичка» від 09.11.2025 та відеозапис.
Відповідно до пояснень від 09.11.2025 невідома особа 14 год.20 хв жіночої статті вчинила крадіжку на суму 757 грн 32 коп без ПДВ. Про вказане також зазначено у відношенні директора магазину «Рукавичка».
З переглянутих судом відеозаписів із нагрудної камери поліцейського clip-0, запис розпочинається о 15:17:19. На даному відео зафіксовано процес складання протоколу та спілкування поліцейських з особою, на яку складають матеріали про адміністративне правопорушення. Поліцейський оголошує анкетні дані особи, на яку складають протокол ( запис 15:18:56) та оголошує його зміст. З долучених захисником, а саме копій закордонного паспорта, на час вчинення правопорушення ОСОБА_1 перебувала за межами України.
Разом з тим, постановами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18.02.2026 та від 10.03.2026 у справі №344/22545/26 у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 до неї застосовано привід ( а.с. 18-19).
Так, відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (див. близькі за змістом висновки у пункті 8.49.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21).
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки.
Складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень.
Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, у постанові Великої Палати ВС від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22, зазначено, що узагальнюючи висновки у питанні визначення правової природи протоколу про адміністративне правопорушення та функції патрульних поліцейських під час його складання, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов`язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.
При цьому, зазначено, що оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов`язані з розглядом такого протоколу судом.
Як наголошено у пунктах 40-42 цієї постанови, протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями,дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.
Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.
Суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлює, зокрема, чи відповідає протокол вимогам закону, чи його складено відповідно до статті 256 КУпАП, чи достатньо матеріалів та доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності тощо.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення його уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення (близький за змістом висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 760/9462/16).
Відсутність у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, висновків суду про невідповідність 9суперенчність) дій працівників патрульної поліції вимогам закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не перешкоджає зверненню особи до суду з вимогами про відшкодування шкоди за очевидно протиправні чи навіть свавільні дії поліцейських.
При невстановлені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Судом у постанові №344/22545/25 зазначено, що на відеозаписі clip-0 зафіксовано іншу особу, яка представилась, як ОСОБА_1 . При цьому, суд у межах даної справи не може залишити поза увагою, що саме такий відеозапис був долучений працівниками патрульної поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, однак жодним чином не оцінено при складанні протоколу.
Також, судом у постанові №344/22545/25, з посиланням на п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення №1376, зазначено, що працівники поліції в порушення вимог закону не вжили заходів для встановлення особи правопорушника та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 51 КУпАП на особу, яка не вчиняла дане правопорушення ( а.с. 16).
У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов`язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Встановлені судом обставини на переконання суду призвели до спричинення позивачу моральної шкоди, яка виразилася в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із діями відповідача і вимушеною необхідністю відстоювати свої законні права та інтереси в судовому порядку, було порушено звичний розклад життя позивача, вона змушена була переживати страждання доводячи порушення своїх законних прав та інтересів.
Судом враховано характер моральних страждань позивача, глибину її психічних переживань (страждань), тривалість негативних наслідків (страждань). Водночас судом не встановлено істотності вимушених змін у житті позивача.
При цьому, судом прийнято до уваги, що рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями ОСОБА_1 внаслідок заподіяння їй шкоди та значенням наслідків цього правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП для її особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Суд звертає увагу на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її збагачення.
Вищевказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, зокрема викладеним у постанові від 26.04.2023 у справі № 227/4691/21.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦП передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, може бути відповідачем у такій категорії справ. Водночас, залучення або ж незалучення до участі в таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.
На вищевказане звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, Верховний Суд в постановах від 22.07.2020 у справі № 295/711/19, від 26.05.2021 у справі № 522/3067/18.
При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, Верховним Судом у постановах від 22.12.2021 у справі № 202/1722/19-ц, від 26.01.2022 у справі № 953/6561/20, від 04.10.2023 у справі № 757/5351/21-ц.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини спричинення шкоди, вимоги розумності і справедливості, а також положення ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд дійшов висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ :
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в сумі 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
- Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ : 40108646, адреса : вул. Федора Ернста, 3, м. Київ;
- Державної казначейської служби України, ЄДРПОУ : 37567646, адреса : вул. Бастіонна, 6, м. Київ.
Повний текст рішення 16.11.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Л.Р. Кіндратишин
Судове рішення № 141514523, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 344/16947/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: