Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 456/4441/26
Провадження № 2/456/2653/2026
РІШЕННЯ
іменем України
09 листопада 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Короткий виклад позицій сторін у справі.
Позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», через свого представника, скориставшись підсистемою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовною заявою, у якій просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за розподіл природного газу у сумі 6 396,92 грн. Крім того, позивач просить, при ухваленні рішення стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що між Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та відповідачем укладено договір розподілу природного газу на умовах типового, оскільки боржник споживав природний газ, що документально підтверджується зміною показників лічильника газу побутового споживача. Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» надавала ОСОБА_1 послуги з розподілу природного газу, однак відповідач не сплатив за надані послуги в повному обсязі, внаслідок чого у споживача виникла заборгованість перед позивачем за період вересеня 2025 липень 2026 року в розмірі 6 396,92 грн. У зв`язку із несплатою боргу товариство звертається до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.
Відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Осташевського А.М. подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, заперечуючи факт укладення ним договору розподілу природного газу та вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на приєднання до умов типового договору розподілу природного газу; правильність та доведеність визначеної позивачем величини місячного обсягу річної замовленої потужності на 2026 рік; достовірність заявленого позивачем обсягу споживання природного газу за газовий рік з 01.10.2024 по 30.09.2025; факт формування та направлення відповідачу рахунків на оплату за кожен місяць спірного періоду; обґрунтованість нарахування повної місячної плати за липень 2026 року розрахунковий період, який на дату формування позовної заяви не завершився; наявність у позивача підтверджених правових підстав користування газорозподільними мережами в с. Миртюки, якими здійснюється доставка природного газу до об`єкта відповідача.
У свою чергу, представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2026 у справі №456/5767/25, яке набрало законної сили, вже встановлено наявність договірних правовідносин між сторонами та факт надання відповідачу послуг з розподілу природного газу. Вказує, що відсутність підписаного примірника договору не свідчить про відсутність договірних відносин, оскільки відповідач приєднався до умов типового договору шляхом фактичного користування послугами та передачі показників споживання газу. Також наголошує на наявності у позивача ліцензії на здійснення діяльності з розподілу природного газу на території Львівської області, вважає розрахунок заборгованості в розмірі 6396,92 грн за період із вересня 2025 року по липень 2026 року обґрунтованим, а доводи відповідача щодо недоведеності розміру боргу та передчасності позову - безпідставними.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Осташевський А.М., скориставшись системою «Електронний суд», подав заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивач не спростував ключових доводів щодо недоведеності розміру заборгованості, зокрема арифметичної суперечності у власному розрахунку, яка зумовлює від`ємне значення показника лічильника станом на 30.09.2023, та не надав первинних документів на підтвердження нарахувань. Наголошує, що попереднє судове рішення стосувалося іншого періоду та не звільняє позивача від обов`язку доведення обґрунтованості вимог за період із вересня 2025 року по липень 2026 року. Також заперечує наявність належних доказів укладення договору розподілу природного газу та законних підстав користування позивачем газорозподільними мережами. Вважає недоведеними розмір заборгованості й обґрунтованість нарахувань за липень 2026 року. Крім того, наголошує на звільненні відповідача як особи з інвалідністю II групи від сплати судового збору та просить суд надати належну оцінку наведеним доводам і перевірити повноваження представника позивача.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 подав письмові пояснення у яких зазначив, що підтримує доводи відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними й допустимими доказами. Відповідач не заперечує факту проживання у належному йому будинку в с. Миртюки та відкриття позивачем особового рахунку на його ім`я, однак стверджує, що договору про надання послуг з розподілу природного газу з ним не укладалося, заяви-приєднання він не підписував, а передання показників лічильника саме по собі не свідчить про укладення договору з позивачем. Посилаючись на відповідь Стрийської міської ради, акти та рішення НКРЕКП, відповідач зазначає, що позивач не підтвердив належними документами наявності законних підстав для користування газопроводом по АДРЕСА_1 , а також не довів факту його обслуговування. Відповідач наголошує, що рішення Стрийського міськрайонного суду від 20.01.2026 у справі № 456/5767/25 стосувалося іншого періоду, а тому не звільняє позивача від обов`язку довести підстави та правильність нарахувань за період з вересня 2025 року по липень 2026 року. Також відповідач оспорює розрахунок заборгованості на суму 6 396,92 грн, вказуючи на відсутність первинних документів, помісячних показників лічильника, відомостей про його повірку та документів, які підтверджують правильність визначення річної замовленої потужності. На його думку, наведені у розрахунку показники є суперечливими, а їх правильність неможливо перевірити без відповідної документації. Відповідач також зазначає, що за спірний період не отримував рахунків чи повідомлень про нарахування плати. Окремо відповідач зазначає, що на виконання ухвали слідчого судді від 16.09.2026 до ЄРДР внесено відомості та розпочато кримінальне провадження № 12026141130000659 за ч. 1 ст. 366 КК України, щодо обставин можливого службового підроблення документів, пов`язаних із нарахуванням спірної заборгованості. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач, на його переконання, не довів належними доказами правових підстав для нарахування плати за розподіл природного газу та правильності визначення заявленої до стягнення суми.
Відповідач також подав додаткові пояснення у зв`язку з отриманням від позивача відповіді на адвокатський запит від 05.09.2026 року та документів, які раніше не були долучені до матеріалів справи. Відтак, відповідач уточнив свою раніше викладену у відзиві позицію та відмовляється від доводу, щодо неможливості визначення від`ємного показника лічильника станом на 30.09.2023 року, оскільки з отриманого від позивача акта заміни лічильника від 30.07.2024 року з`ясовано, що старий лічильник було замінено на новий, а отже, обсяг споживання за відповідний газовий рік визначався за показниками двох різних лічильників. Водночас відповідач звертає увагу на істотні недоліки акта заміни лічильника: у ньому зазначена інша адреса ( АДРЕСА_2 ), відсутні відомості про вручення примірника споживачу, не заповнені окремі обов`язкові реквізити, а також відсутній акт введення нового лічильника в експлуатацію. Також Відповідач наголошує, що всі 11 рахунків за спірний період сформовані лише 21.09.2026 року, тобто після подання позову та першого судового засідання, а доказів їх своєчасного направлення чи вручення споживачу позивач не надав. Відтак не підтверджено і належного повідомлення відповідача до 12.10.2025 року про визначену на 2026 рік річну замовлену потужність, за якою нараховано 4 678,24 грн, що становить основну частину заявленої заборгованості. Окремо відповідач звертає увагу на суперечності щодо адреси: акт заміни лічильника оформлений за адресою № 32, тоді як рахунки за спірний період виставлені за адресою № 24. У зв`язку з цим відповідач ставить під сумнів достовірність оформлення поданих рахунків та відповідність зазначених у них відомостей фактичним обставинам, вважаючи, що ці суперечності потребують належного з`ясування судом. Крім того, відповідач зазначає, що ключовий показник лічильника станом на 30.09.2024 року - 79,44 м? - визначений самим позивачем розрахунковим шляхом, а не отриманий безпосередньо з лічильника. Саме на підставі цього показника визначено обсяг споживання за газовий рік, річну замовлену потужність та основну частину спірних нарахувань. Жодних первинних документів, які б підтверджували достовірність цього показника, позивач не надав. Також посилається на те, що позивач підтвердив відсутність підписаної відповідачем заяви-приєднання до договору розподілу природного газу та акта розмежування балансової належності й експлуатаційної відповідальності щодо будинку АДРЕСА_3 . Не надано також належних документів щодо повірки нового лічильника, первинних даних обліку газу та інших документів, необхідних для перевірки правильності розрахунку заборгованості. Окрему увагу звертає на ненадання позивачем документів щодо правових підстав використання газорозподільних мереж у с. Миртюки. Крім того, звертає увагу на необхідність підтвердження належної державної реєстрації відомостей про право позивача здійснювати ліцензовану діяльність з розподілу природного газу на відповідній території. З огляду на викладене вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правильність розрахунку заборгованості, достовірність вихідних показників лічильника, належне повідомлення споживача про визначену потужність, а також обставини, необхідні для підтвердження правових підстав заявлених вимог. У зв`язку з цим просить суд врахувати додаткові пояснення.
Представник позивача подав заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких не погоджується з наведеними доводами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що акт № 1825 від 30.07.2024 року про розпломбування та демонтаж лічильника на повірку був складений за присутності ОСОБА_1 , який ознайомився з його змістом, власноручно підписав документ та отримав примірник такого. Розбіжність у зазначенні номера будинку в акті (№ 32 замість № 24) пояснює технічною опискою. Щодо формування 11 рахунків за період з вересня 2025 року по липень 2026 року датою 21.09.2026 року представник позивача пояснює, що така дата автоматично проставляється програмним забезпеченням під час формування копій документів на виконання адвокатського запиту. При цьому зазначає, що рахунки споживачам доставляються засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта». Також, посилається на положення глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, відповідно до яких вартість послуг з розподілу природного газу визначається виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача, яка розраховується на підставі фактичного обсягу споживання газу за попередній газовий рік. Вважає, що відповідач не надав доказів неправильності визначеної позивачем річної замовленої потужності та здійснених на її підставі нарахувань, а його заперечення ґрунтуються лише на припущеннях і спрямовані на ухилення від виконання зобов`язань з оплати послуг.
Відповідач ОСОБА_1 подав відповідь на заперечення, у яких не погоджується з доводами позивача, вказуючи на недостовірність та неналежність поданих доказів, зокрема акта демонтажу лічильника з неправильно зазначеною адресою та рахунків, сформованих після відкриття провадження у справі. Звертає увагу на відсутність документального підтвердження вихідних показників лічильника та доказів направлення рахунків. Також ставить під сумнів правові підстави здійснення позивачем розподілу газу через мережі с. Миртюки, які, за його твердженням, є комунальною власністю, та просить перевірити наявність у позивача відповідних правових підстав і ліцензії для здійснення такої діяльності.
Представник позивача Дубіцький В.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03.08.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 ..
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 14.08.2026 року позовну заяву ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 08.09.2026 року, розгляд справи відкладено.
У судових засіданнях, котрі відбулися 21.09.2026 та 22.10.2026 року, оголошено перерву.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Розгляд справи по суті відбувся 09.11.2026 року.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Встановленні судом фактичні обставини справи.
Відтак, судом встановлено, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року надаються споживачам послуги з розподілу природного газу на підставі постанови НКРЕКП №1596 від 31.08.2023 року.
Взаємовідносини між оператором ГРМ та побутовими споживачами з розподілу природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2494, Типовим договором розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2498 та іншими нормативно-правовими актами.
Станом на 01.09.2023 року у відповідача за його адресою газопостачання не припинялося, послуги з розподілу природного газу надавалися відповідно до типового договору розподілу природного газу, тобто на момент отримання ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року ліцензії на розподіл природного газу вказаний споживач був приєднаний до газорозподільної системи та користувався послугами з розподілу природного газу і не відмовлявся від отримання послуг розподілу природного газу.
Відтак, відповідач ОСОБА_1 з 01.09.2023 року є споживачем природного за адресою: АДРЕСА_1 і ТОВ «Газорозподільні мережі України» надаються послуги з розподілу природного газу по абонентському рахунку № НОМЕР_1 .
Споживання природного газу підтверджується зміною показників обсягу природного газу та показів лічильника, що відображено у розрахунку суми заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Однак, відповідачем було порушено умови договору розподілу природного газу, та не здійснювалась оплата наданих послуг з розподілу природного газу.
У зв`язку із наведеним відповідач ОСОБА_1 порушив виконання зобов`язання, щодо належного виконання умов договору, у зв`язку з цим у споживача існує заборгованість за послуги розподілу природного газу у сумі 6 396,92 грн за період вересень 2025 липень 2026 року, що підтверджено розрахунком суми заборгованості.
При цьому, наявність договірних правовідносин між сторонами уже також встановлено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.01.2026 у справі №456/5767/25, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09.06.2026, згідно якого з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за послуги з розподілу природного газу за період з вересень 2023 року по серпень 2025 року.
Також судом вставнолено, що відповідно до витягу з ЄРДР № 12026141130000659 від 16.09.2026 року на підставі ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.09.2026 за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка закріплює підстави звільнення від доказування.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.
У підпункті 35 п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» вказано, що розподіл природного газу це - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до підпункту 17 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи це - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належить комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, споживачі, в тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно зі приписами статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до положень ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання договору чи зміни умов його виконання не допускається.
Згідно ч.1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Мотиви, з яких виходив суд.
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Як вбачається з п. 2 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
У підпункті 32 пункту1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що Регулятор це Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з 01.09.2023 року надаються споживачам послуги з розподілу природного газу.
Відтак позивач є виконавцем вказаних послуг, адже Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є Оператором ГРМ, що здійснює діяльність з розподілу природного газу в рамках Кодексу ГРС, отриманої ліцензії та діючого законодавства України.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.
Постановою НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу», розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на територію Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області.
Відтак, твердження відповідача про те, що Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» не має права використовувати газотранспортну мережу для розподілу природного газу та проводити нарахування за його доставку, є помилковим та довільним тлумаченням норм права, якими врегульовані вказані правовідносини.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
У п. 7 гл. 3 розділу VI Кодексу ГРС вказано, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до пункту 5, глави 3, розділу VI Кодексу газорозподільних систем, у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт, а також згідно пункту 1, глави 3, розділу VI Кодексу газорозподільних систем Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору, розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Договір розподілу природного газу є публічним.
Отже, у даному випадку для приєднання до умов договору розподілу та фактичного укладення договору, споживачу не обов`язкова наявність підписаної заяви-приєднання, оскільки фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору та його укладення можуть бути як сплата рахунку Оператора ГРМ, так і будь-які інші докази на підтвердження споживання природного газу відповідачем по справі.
Більше того, оператор газорозподільної системи діє в умовах природної монополії, а споживач не має можливості обирати такого оператора, оскільки він визначається виключно за територіальною прив`язкою мережі.
Отже, з наведених положень законодавства вбачається, що укладення договору розподілу природного газу не потребує обов`язкового оформлення окремого письмового договору, підписаного обома сторонами, оскільки такий договір є публічним, а приєднання споживача до його умов може підтверджуватися вчиненням передбачених законодавством конклюдентних дій. Зокрема, фактом акцептування договору може бути сплата рахунка оператора газорозподільної системи та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, відсутність підписаної споживачем заяви-приєднання чи окремого письмового примірника договору сама по собі не свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами, якщо факт приєднання до умов договору підтверджується іншими належними та допустимими доказами.
Тобто, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21).
Починаючи з вересня 2023 року відповідач неодноразово подавав показники споживання природного газу (відображено у розрахунку заборгованості відповідача), що підтверджує факт його приєднання до умов договору.
Поряд з цим, відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.
Згідно пункту 6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Оператора ГРМ та в будь-який не заборонений законодавством спосіб.
Водночас наведені відповідачем доводи, щодо включення до суми заборгованості плати за липень 2026 року не свідчать про передчасність заявлених позовних вимог, оскільки відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу побутовий споживач зобов`язаний здійснювати оплату послуг до 20 числа включно місяця, у якому такі послуги надаються, на підставі рахунка оператора ГРМ. При цьому провадження у справі було відкрито у вересні 2026 року, тобто після завершення розрахункового періоду за липень 2026 року та настання визначеного договором строку оплати відповідних послуг. За таких обставин саме по собі формування позовної заяви 29 липня 2026 року не є достатньою підставою для висновку про передчасність позовних вимог, а обґрунтованість включення нарахувань за липень 2026 року до загальної суми заборгованості підлягає оцінці судом з урахуванням наданих сторонами доказів щодо підстав і правильності відповідних нарахувань.
Доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є первинним документом обліку та самостійно не підтверджує обсяг спожитого природного газу, ґрунтуються на ототожненні документів, які мають різне призначення.
Так, розрахунок заборгованості є документом, у якому відображається визначення суми нарахувань за відповідний період на підставі даних, що використовуються для здійснення розрахунків зі споживачем. Він не призначений для самостійної фіксації показань лічильника чи фактичного обсягу спожитого природного газу, а відображає грошовий результат проведених нарахувань. Тому сам по собі факт складення такого розрахунку позивачем не свідчить про його недостовірність та не є достатньою підставою для відхилення наведених у ньому сум.
Водночас, відповідно до пунктів 12 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності його об`єкта або об`єктів та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги визначається як добуток однієї дванадцятої річної замовленої потужності об`єкта споживача та тарифу, встановленого Регулятором для відповідного Оператора ГРМ.
При цьому річна замовлена потужність об`єкта споживача за замовчуванням визначається Оператором ГРМ на відповідний календарний рік виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом протягом газового року, що передував розрахунковому календарному року, з урахуванням вимог зазначеного Кодексу.
Отже, для оцінки обґрунтованості нарахувань необхідно враховувати не лише розрахунок суми заборгованості як такий, а й дані, на підставі яких визначено величину річної замовленої потужності та проведено відповідні нарахування за послугу розподілу природного газу.
Із наданих розрахунків вбачається, що визначення річної замовленої потужності здійснювалося на підставі обсягів споживання природного газу за відповідні газові роки, а саме: за період з 01.10.2021 до 30.09.2022 - 860,23 м?, з 01.10.2022 до 30.09.2023 - 1145,00 м?, з 01.10.2023 до 30.09.2024 - 2542,43 м?, з 01.10.2024 до 30.09.2025 - 3954,56 м?.
Відповідно, місячна величина річної замовленої потужності визначалася шляхом ділення відповідного річного обсягу споживання на 12 місяців та становила 71,69 м?, 95,42 м?, 211,87 м? та 329,55 м? відповідно.
Отже, наведені у розрахунках показники не є довільно визначеними позивачем величинами, а відображають застосування передбаченого Кодексом газорозподільних систем порядку визначення річної замовленої потужності залежно від обсягу споживання природного газу протягом попереднього газового року.
При цьому суд бере до уваги, що в розрахунку відображено не лише загальні річні обсяги споживання, а й помісячні дані, щодо обсягів спожитого природного газу та показників лічильника. Зазначені відомості дають можливість простежити формування обсягів споживання в динаміці та їх врахування під час визначення річної замовленої потужності на наступний розрахунковий період.
Посилання відповідача на недостовірність показників у зв`язку із заміною лічильника 30.07.2024 саме по собі не свідчить про неправильність нарахувань. Як убачається з розрахунку, після заміни приладу обліку в ньому відображено подальші показники нового лічильника, зокрема 0,44 м?, 29,44 м?, 79,44 м?, а надалі - 426 м?, 915 м? та наступні показники. Таким чином, факт заміни лічильника не означає неможливості визначення обсягів споживання за відповідний газовий рік, оскільки облік може здійснюватися з урахуванням показників як демонтованого, так і встановленого приладу обліку.
Крім того, сам відповідач у додаткових поясненнях уточнив свою попередню позицію та фактично відмовився від доводу, щодо наявності від`ємного показника лічильника, визнавши, що після демонтажу попереднього приладу обліку було встановлено новий лічильник із початковим показником 0,44 м?. За таких обставин цей аргумент не може розглядатися як підтвердження неправильності нарахувань Позивача.
Доводи відповідача щодо використання показника 79,44 м? як розрахункового, а не фактичного, також підлягають оцінці в сукупності з іншими даними обліку. Саме по собі твердження про розрахунковий характер окремого показника не спростовує загального обсягу споживання природного газу за відповідний газовий рік. Натомість відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку, який би підтверджував інший фактичний обсяг споживання за відповідні газові роки.
Суд також враховує, що за розрахунком позивача величина місячної замовленої потужності на 2025 рік становила 211,87 м?, а на 2026 рік - 329,55 м?. Застосування цих величин у спірному періоді відповідає наведеному в розрахунку порядку визначення річної замовленої потужності. Зокрема, за вересень - грудень 2025 року щомісячне нарахування становило 429,67 грн, а за січень - липень 2026 року - 668,32 грн. Загальна сума нарахувань за спірний період становить 6396,92 грн.
Посилання відповідача на незначний або нульовий обсяг фактичного споживання природного газу в окремих місяцях також не спростовує обов`язку здійснювати оплату послуг розподілу. Така плата визначається з урахуванням річної замовленої потужності, а не виключно фактичного обсягу газу, використаного споживачем у конкретному місяці. Тому відсутність споживання газу в окремому місяці сама по собі не є підставою для невнесення плати за послугу розподілу.
Водночас суд зазначає, що розрахунок заборгованості за попередній період, починаючи з вересня 2023 року, містить відомості про формування річної замовленої потужності та накопичення нарахувань, тоді як окремий розрахунок за період з вересня 2025 року до липня 2026 року визначає суму заборгованості саме за період, який є предметом розгляду в цій справі. Збіг вихідних показників у двох розрахунках свідчить про послідовність застосованої позивачем методики визначення замовленої потужності, а не про подвійне нарахування за один і той самий період.
У цій справі відповідач не навів конкретних обставин і не надав належних доказів, які б спростовували визначений позивачем обсяг споживання природного газу в розмірі 3954,56 куб.м., свідчили про неправильність визначення річної замовленої потужності об`єкта споживача або підтверджували порушення встановленого порядку нарахування плати.
Таким чином, наведені відповідачем заперечення не містять належного альтернативного розрахунку та самі по собі не спростовують застосованого Позивачем способу визначення річної замовленої потужності й розміру щомісячної плати за послуги розподілу природного газу.
Саме по собі посилання на односторонній характер складення розрахунку та відсутність у нього статусу первинного документа обліку не спростовує правильності проведених нарахувань.
Щодо посилання відповідача на внесення відомостей до ЄРДР за № 12026141130000659 16.09.2026 року про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, щодо можливого внесення службовими особами Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Стрийського УЕГГ завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, щодо наявності договірних відносин та заборгованості за послуги з розподілу природного газу внесено відомості, суд зазначає, що внесення відомостей до ЄРДР не є процесуальним рішенням, яким встановлюється винуватість конкретних осіб, факт підроблення документів або відсутність між сторонами правовідносин. На цьому етапі кримінального провадження викладені у заяві відомості є предметом перевірки органом досудового розслідування, а відповідні обставини підлягають встановленню в передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку.
Водночас відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту підроблення документів, внесення до них завідомо неправдивих відомостей або відсутності між сторонами правовідносин з надання послуг з розподілу природного газу. Саме лише посилання на наявність кримінального провадження не може підміняти собою доказування обставин, якими сторона обґрунтовує свої заперечення проти позову.
Висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.
Судом встановлено, що відповідач отримував надані послуги з розподілу природного газу, проте своїх обов`язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх.
Враховуючи, що у справі яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведений позивачем розрахунок є невірними, а також ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, суд приймає вказаний розрахунок як належний та допустимий доказ позовної вимоги.
Таким чином, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є підстави для задоволення позовних вимог.
Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 6 396,92 гривень.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Судом встановлено, що відповідач звільнений від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому у суду відсутні передбачені законом підстави стягувати з нього на користь ТОВ «Газорозподільні мережі України» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат то з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи на те, що відповідач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, як особа з інвалідністю ІІ групи, тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають компенсації за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 6 396 (шість тисяч триста дев`яносто шість) грн. 92 коп. боргу за надані послуги з розподілу природного газу за період вересень 2025 липень 2026 року.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ЄДРПОУ 45204941; місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Золота, 42;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Назар ЯНІВ
Судове рішення № 141514195, Стрийський міськрайонний суд Львівської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 456/4441/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: