Рішення № 141512269, 16.11.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
569/9359/26
Номер документу
141512269
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2026 рокум. Рівне№569/9359/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад позицій учасників справи

До Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла із Рівненського міського суду Рівненської області для розгляду за підсудністю справа №569/9359/26 за адміністративним позовом (позовною заявою) ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому позивач просить суд скасувати постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №074684 від 07.04.2026 у розмірі 17000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що спірною постановою за порушення ним абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48. Закону, а саме товарно-транспортної накладної, або інших визначених законодавством документів на вантаж, та індивідуальної контрольної книжки водія) до позивача застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що на момент проведення перевірки позивач не здійснював діяльність автомобільного перевізника, а передав транспортний засіб у користування для ОСОБА_2 , який його використовував для власних потреб, а саме для перевезення будівельних матеріалів для побудови гаража. Наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах, у випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - остання не оформлюється. Позивачем не надавалися послуги з перевезення вантажу на договірних умовах із замовником за плату, а відтак постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень своїх проти задоволення позову вказав на те, що 05.03.2026 посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області на підставі відповідного направлення проведено рейдову перевірку транспортного засобу MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме здійснення внутрішнього перевезення вантажу без товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, а також без індивідуальної контрольної книжки водія. Відповідач зазначив, що відповідно до статей 18, 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів перевізник зобов`язаний забезпечувати дотримання водіями встановлених режимів праці та відпочинку, а водій під час здійснення вантажних перевезень повинен мати відповідні документи, зокрема товарно-транспортну накладну та, у разі відсутності тахографа, індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності. Також відповідач наголосив, що позивач не надала належних доказів передачі належного їй транспортного засобу в користування іншій особі, зокрема договору оренди чи тимчасового реєстраційного талона, а під час рейдової перевірки водій пред`явив лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування, оформлені на ім`я позивачки. Крім того, відповідач звернув увагу, що перевезення не могло вважатися таким, що здійснювалося для власних потреб, оскільки його виконував не власник транспортного засобу, а інша особа. Відповідач стверджує, що перевезення для власних потреб має здійснюватися за власний рахунок, власними силами та без залучення сторонніх водіїв. Таким чином відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженим органом, у межах наданих повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та за наявності встановленого факту порушення, а доводи позовної заяви спростовуються матеріалами справи, з огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

29.05.2026 із Рівненського міського суду Рівненської області до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла для розгляду за підсудністю адміністративна справа №569/9359/26 і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 29.05.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 01.06.2026 Рівненський окружний адміністративний суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем заяви із обґрунтуванням та доказами наявності передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору або подання позивачем до суду оригіналу платіжного документа про сплату позивачем за подання позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду судового збору у сумі 665,60 грн.

19.06.2026 на виконання ухвали суду від 01.06.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору у сумі 665,60 грн.

Ухвалою від 30.06.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу 15-тиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 10.07.2026 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Позивач станом на 05.03.2026 не був зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем та підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

05.03.2026 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 27.02.2026 №000434 о 16 год 10 хв перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 .

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №052597 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог статей 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу виконувалося водієм за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме товарно-транспортної накладної, або інших визначених законодавством документів на вантаж, а також індивідуальної контрольної книжки водія. Таким чином зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 зі змістом порушення ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис в акті проведення перевірки. Зазначив про те, що здійснював перевезення будматеріалів для будівництва гаража.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі наведеного акту перевірки начальником Управління державною нагляду (контролю) у Рівненській області 07.04.2026 винесено постанову №074684, про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом з наведеними позовними вимогами до відповідача. Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №074684 від 07.04.2026.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ, статтею 2 якого передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 №442 (далі - Постанова №442) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Постанова №103) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 вказаного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В ході розгляду справи з наявних у матеріалах справи копій документів суд встановив, що посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті о 16 год 10 хв перевірено транспортний засіб MERCEDES-BENZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ. За результатами вказаної перевірки складений акт №052597 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевезення вантажу виконувалося водієм за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме товарно-транспортної накладної, або інших визначених законодавством документів на вантаж, а також індивідуальної контрольної книжки водія. У тому числі зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ, а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно з пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За результатами розгляду справи про порушення автомобільного законодавства начальник Управління державною нагляду (контролю) у Рівненській області виніс постанову №074684 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Щодо оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення суд зазначає таке.

Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 255 КУпАП України органом, який уповноважений складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164 КУпАП України, є, зокрема, Укртрансбезпека.

Спірним питанням у цій справі є правильність висновків відповідача щодо того, чи вважається позивач автомобільним перевізником в розумінні закону, та, відповідно, чи є він суб`єктом відповідальності за виявлене порушення. Позивач, в свою чергу, стверджує, що ним не здійснювалось перевезення і він в даному випадку не є суб`єктом господарювання. Щодо даного питання суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (№2344-ІІІ).

Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом України «Про автомобільний транспорт» в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

Так, у постанові від 19 жовтня 2023 року (справа №640/27759/21) Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких, зокрема, досліджувалося питання правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності лише з тих підстав, що працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що він, як власник авто, є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у (справа №240/22448/20) зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом і у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №280/3520/22.

Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21 констатував, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Отож, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можна визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №280/2150/23).

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2025 року у справі №380/13118/23 вирішуючи питання правильності застосування частини першої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо належного встановлення ознак статусу «автомобільного перевізника», зазначив, що приписи частини другої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону, а саме:

- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

Крім того, у постанові від 20 березня 2025 року у справі №380/13118/23 Верховний Суд зауважив, що саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов`язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.

Як убачається з вищенаведеного, положення ст.60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами відповідача факту надання позивачем послуг з перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме товарно-транспортної накладної, або інших визначених законодавством документів на вантаж, а також індивідуальної контрольної книжки водія. Такий висновок зафіксовано в акті перевірки від 05.03.2026 №052597.

Враховуючи вимоги Закону №2344-III, яким визначено розуміння терміну автомобільний перевізник, суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено, що позивач за окреслених обставин є автомобільним перевізником, а відтак суб`єктом відповідальності за порушення, яке встановлено відповідачем під час рейдової перевірки, виходячи з такого.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, адміністративно-господарські санкції, можуть бути застосовані виключно до суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Фізична особа може бути суб`єктом господарюванням та, відповідно, може нести адміністративно-господарську відповідальність лише у разі реєстрації її відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності.

Даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань підтверджується факт відсутності реєстрації ОСОБА_1 суб`єктом підприємницької діяльності станом на 05.03.2026, а тому до неї не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Натомість доказів того, що позивач в даному випадку здійснював перевезення як суб`єкт господарювання суду не надано, отже за умови відсутності у нього статусу автомобільного перевізника спірна постанова прийнята без додержання вимог закону, тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд встановив, що в межах спірної ситуації позивач не є автомобільним перевізником та не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №074684 від 07.04.2026 прийнята відповідачем всупереч вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", без з`ясування та врахування обставин, які мали значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.

5. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови відповідача, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №074684 від 07.04.2026 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Відінська, 8, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33023; код ЄДРПОУ: 39816845).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК

Часті запитання

Який тип судового документу № 141512269 ?

Документ № 141512269 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141512269 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141512269 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141512269 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141512269, Рівненський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141512269, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141512269 відноситься до справи № 569/9359/26

Це рішення відноситься до справи № 569/9359/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141512247
Наступний документ : 141512270