Рішення № 141512230, 16.11.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.11.2026
Номер справи
460/12297/26
Номер документу
141512230
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2026 рокум. Рівне№460/12297/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пилипюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Харитонова О.Г., відповідача: представники Степанець М.В., Година О.М., Ковальчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА"доГоловного управління ДПС у Рівненській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

08.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2026 №1067617000701.

Ухвалою від 09.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 460/12297/26. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.07.2026.

Ухвалою від 21.07.2026 задоволено відповідні клопотання сторони позивача та вирішено провести судові засідання у справі за участі представників позивача Харитонової Оксани Геннадіївни та Щербини Артема Ігоровича в режимі відеоконференції за допомогою сервісу ВКЗ (https://vkz.court.gov.ua/).

В підготовчому засіданні 30.07.2026, яке відбувалося за участі представників обох сторін, було розглянуто клопотання позивача про відкладення судового засідання у зв`язку із проведенням експертизи на замовлення позивача в порядку ч.3 ст.101 Кодексу адміністративного судочинства України, яке було задоволено, та призначено наступне підготовче засідання на 24.09.2026.

В підготовчому засіданні 24.09.2026, яке відбувалося за участі представників обох сторін, оголошена перерва до 08.10.2026 задля надання можливості стороні відповідача ознайомитися з висновком експерта та додатково поданими стороною позивача доказами.

В підготовчому засіданні 08.10.2026, яке відбувалося за участі представників обох сторін, вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.11.2026.

В судовому засіданні 05.11.2026 заслухано вступне слово сторін, пояснення представника позивача на спростування висновків акта перевірки, представників відповідача, в тому числі ревізорів, які безпосередньо проводили перевірку позивача, додаткові пояснення. В даному судовому засіданні суд також дослідив докази по справі, які сформовані і зберігаються в змішаній формі (в паперовій та електронній формі), та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення до 16.11.2026 - 10:00 год.

Згідно з позовною заявою, відповіддю на відзив, письмовими та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі хибних висновків акта перевірки, які не узгоджуються з фактичними даними фінансової та податкової звітності позивача, та здійснені за відсутності належного аналізу відповідачем в ході перевірки документів, бухгалтерських регістрів та звітності позивача. Сторона позивача доводила, що платником податків витрати на придбання послуг від нерезидента в попередніх періодах (до періоду, що охоплювався перевіркою) відображені в фінансовій та податковій звітності належним чином у відповідності до вимог законодавства, а саме в періоди отримання послуг (до перевіряємого періоду) витрати на послуги були визнанні у фінансовій звітності шляхом формування резервів під них, і для цілей визначення об`єкта оподаткування такі витрати на момент формування резервів майбутніх витрат не враховувались в силу коригувань за ст. 139 Податкового кодексу України. При цьому, в перевіряємому періоді такі витрати вже не входили до складу витрат, а для цілей податку на прибуток в силу коригувань за прямими нормами Податкового кодексу України визнання таких витрат було відкладено до моменту фактичного використання резервів за фактом отримання відповідних первинних документів та оплаті, із подальшим відображеннях відповідних показників у додатку РІ до декларації (і, відповідно, по рядку 03 PI основної форми декларації) у складі коригування на використання резервів. Окремо представник позивача наголошувала, що позивачем було надано контролюючому органу всі документи на підтвердження відсутності порушень, а тому висновок відповідача про заниження фінансового результату до оподаткування за перевіряємий період через нібито включення до нього витрат попередніх періодів насправді не відповідає дійсності. Крім того, сторона позивача зазначила, що відповідачем допущено низку процедурних порушень при проведенні та оформленні результатів перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень. Зокрема, звертала увагу, що висновки акта перевірки належним чином нормативно та документально не підтверджені і відповідачем в акті перевірки протиправно не вказано та не проаналізовано дотичні бухгалтерські регістри позивача, пов`язані з визнанням витрат, фінансова звітність, а також податкові декларації з податку на прибуток підприємств.

Згідно з відзивом на позов, запереченнями на відповідь на відзив та усними поясненнями представників Головного управління ДПС у Рівненській області, сторона відповідача позов не визнала. Свої заперечення обґрунтувала тим, що витрати на послуги від нерезидента для цілей податку на прибуток мали бути відображені у попередніх періодах (до періоду перевірки), і що період виконання послуг не відповідає періоду актів наданих послуг, а тому позивач мав включити витрати до об`єкту оподаткування податком на прибуток у період отримання послуг. Також, представники Головного управління ДПС у Рівненській області зазначили, що в ході перевірки позивача було повідомлено про необхідність надати документи на підтвердження формування сум витрат на послуги від нерезидента та резервів, зокрема журнали-ордери по розрахунках з іноземними постачальниками. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача зауважила про ненадання позивачем до перевірки бухгалтерських довідок на підтвердження формування сум резервів, на підтвердження чого в матеріали справи надані запити контролюючого органу № 13 від 04.05.2026 із відповіддю позивача на нього, №1 від 06.04.2026 та №1/1 від 06.04.2026 із відповіддю позивача на них. Ствердила, що під час перевірки належним чином було обревізовано надані позивачем документи і регістри бухгалтерського обліку, результати чого відображені в акті перевірки.

Дослідженням по справі доказів суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

На підставі статті 20 розділу І, статей 75, 77, 82 глави 8 розділу ІІ, підпунктів 69.2-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2026 рік, відповідно до наказу № 639-п від 18.03.2026, виданого Головним управлінням ДПС у Рівненській області, була проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.07.2019 по 31.12.2025, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2025.

За результатами такої перевірки було складено Акт від 21.05.2026 № 8285/Ж5/17-00-07-01/22555135з додатками.

За висновками такого акту, серед іншого, встановлено порушення пункту 44.1 п. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, п.2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, а саме заниження ТОВ "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" фінансового результату до оподаткування на суму витрат, що здійснені поза межами перевіряємого періоду (до 01.07.2019) на 44376492,02 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на 21973053,59 грн, за 4 квартал 2019 року - на 22403438,43 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 7987769 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року - на 3955150 грн, за 4 квартал 2019 року - на 4032619 грн.

03.06.2026 за вих. №115 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА» подало письмові заперечення на Акт перевірки.

Згідно з відповіддю на заперечення від 16.06.2026 № 4063/Ж12/17-00-07-01-07, комісія з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок Головного управління ДПС у Рівненській області встановила, що факти, наведені в запереченнях не спростовують висновки, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки в частині порушення щодо заниження платником податків фінансового результату до оподаткування на суму витрат, що здійснені поза межами перевіряємого періоду. У зв`язку з цим вирішено висновки Акта перевірки залишити без змін.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області 17.06.2026 було, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення №1067617000701, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА» збільшено розмір податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7987769 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1996942,25 грн.

Вказане рішення є предметом оскарження у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, в результаті повного та всебічного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Також, підпунктами 139.1.1, 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на створення забезпечень (резервів) для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, та зменшується на суму використання створених забезпечень (резервів) витрат.

В силу вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частини третя, п`ята статті 9 Закону №996-ХІV). Аналогічні приписи щодо первинних документів наявні і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, із змінами та доповненнями.

Судом встановлено, що між компанією VERALLIA PACKAGING, Франція (виконавець) та ПрАТ «КОНСЮМЕР-СКЛО-ЗОРЯ» (попереднє найменування позивача), Україна (замовник) укладена низка договорів про надання послуг, зокрема Договір від 26.12.2016 щодо надання послуг у сфері закупівель, фінансів, комунікації та маркетингу, права, податків та страхування, роботи з персоналом, охорони навколишнього середовища, охорони праці, індустріальних ризиків та корпоративної соціальної відповідальності, договір від 26.12.2016 щодо надання послуг у сфері інформаційних технологій, договір від 26.12.2016 щодо надання послуг у сфері технічного обслуговування.

Відповідно до предмету і мети цих договорів (пункти 1-2), виконавець зобов`язується за завданням замовника визначити умови, при яких виконавець зобов`язується надавати послуги замовнику у сферах, які визначені у кожному з трьох договорів, у об`ємах і за характером послуг, котрі обумовлені у додатках 1 до договорів.

Згідно з пунктом 1.2 договорів, «Вартість» включає в себе всі прямі і непрямі витрати, понесені Виконавцем для надання послуг. У пункті 5 договорів обумовлені фінансові умови, де зазначено, що винагорода виконавця за надані послуги повинна складати їх фактичну вартість, сформовану в результаті надання послуг плюс націнки. Виконавець зобов`язаний виставляти рахунки за надані послуги та сторони підписувати акти наданих послуг і звіти про надання послуг, а замовник оплатити рахунки-фактури протягом 30 днів з дня підписання сторонами актів виконаних послуг в євро. Умовами наданих на дослідження договорів не визначена конкретна вартість послуг, що будуть надаватися замовнику виконавцем.

На підставі документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що у періодах 2017-2018 років виконавцем за договорами (VERALLIA PACKAGING) Замовнику послуг (позивачу) не надавалися офіційні первинні документи, які б підтверджували виконання умов договорів, як от, рахунки на оплату (інвойси), акти надання послуг.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у фінансовій звітності позивача відповідні витрати були відображені в періоди отримання послуг (до перевіряємого періоду), виходячи з їх оцінки шляхом формування відповідних резервів. На суми, що відображені в бухгалтерському обліку як нарахування резервів під забезпечення за вищеназваними договорами, у 2017 і 2018 роках позивачем були складені щомісячні бухгалтерські довідки, які наявні в матеріалах справи, які виконують функцію первинного документа для цілей відображення відповідних витрат у фінансовій звітності.

Такий підхід узгоджується і з позицією Міністерства фінансів України, викладеною в листах від 13.12.2004 № 31-04200-30-10/22823 та від 21.03.2023 № 41010-07-5/7607.

Так, згідно з листом Мінфіну від 21.03.2023 № 41010-07-5/7607 «Про окремі питання документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку», «… якщо правилами документообороту на підприємстві буде визначено, що внутрішнім первинним документом для відображення господарської операції, стосовно якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, може бути бухгалтерська довідка без складання іншого внутрішнього первинного документа (акта), то для цілей бухгалтерського обліку така бухгалтерська довідка може бути підставою для відображення відповідної господарської операції у бухгалтерському обліку, якщо вона містить усі обов`язкові реквізити, наведені у частині другій статті 9 Закону та пункті 2.3 Положення, у тому числі підпис особи, відповідальної за здійснення такої господарської операції».

Судом також встановлено, що згідно з наказами «Про облікову політику ПрАТ Консюмерс-Скло Зоря»: №1 від 03.01.2017 і №2/1-АГ від 02.01.2018, копії яких наявні в матеріалах справи, передбачено, що для визначення витрат щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, відповідальною особою складається бухгалтерська довідка із зазначенням розрахункової суми витрат (пункт 4.2).

При дослідженні в ході судового розгляду бухгалтерських довідок, що стали підставою для обліку позивачем резервів під майбутні витрати за договорами з VERALLIA PACKAGING, Франція, від 26.12.2016, судом встановлено, що вони несуть інформацію про господарські операції, мають всі обов`язкові реквізити, наведені у частині другій статті 9 Закону №996-ХІV та пункті 2.3 Положення №88, а саме: номер довідки; звітний період, за який складається довідка; зміст операції у розрізі договорів; кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку; суми за кожною операцією та загальну суму за місяць; підписи виконавця і головного бухгалтера; дату складання довідки.

Крім того, на підставі документів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що у фінансовій звітності інформація про сформовані резерви і їх використання (зростання чи зменшення) відображається у рядку 1660. Встановлено, що за фінансовою звітністю станом на 31.12.2019 резерви зменшились в порівнянні з 31.12.2018, зокрема внаслідок використання резервів на погашення витрат на послуги з нерезидентом з VERALLIA PACKAGING, Франція.

Таким чином, наявними в справі документами підтверджено, що у фінансовій звітності відповідні витрати на вартість розглядуваних послуг були визнані у тих періодах, які передують перевіряємому періоду і до фінансового результату до оподаткування за перевіряємий період відповідні витрати не включалися.

Судом встановлено, що акти наданих послуг за вищевказаними договорами з VERALLIA PACKAGING, Франція, були отримані позивачем у 2019 році. Після отримання позивачем актів наданих послуг від VERALLIA PACKAGING позивачем сплачені виконавцю грошові кошти за отримані послуги, що не заперечується сторонами.

В декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2019 року витрати на відповідні послуги для цілей визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток враховані за датованими серпнем 2019 року первинними документами, що підтверджують операції з надання послуг компанією VERALLIA PACKAGING, Франція, для позивача за трьома договорами, та знайшли відображення у Додатку РІ до декларації (рядок 2.2.1 відповідно до вимог підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України) у розмірі 21973053,59 грн у складі коригування на використання резервів та, з врахуванням інших коригувань, у рядку 03 PI Декларації з податку на прибуток.

Аналогічно, в декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 рік витрати на відповідні послуги для цілей визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток враховані за датованими груднем 2019 року первинними документами, що підтверджують операції з надання послуг компанією VERALLIA PACKAGING, Франція, для позивача за трьома договорами, та знайшли своє відображення у Додатку РІ до декларації (рядок 2.2.1 відповідно до вимог підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України) у розмірі 22403438,43 грн у складі коригування на використання резервів та, з врахуванням інших коригувань, у рядку 03 PI Декларації з податку на прибуток.

Таким чином, операції з надання послуг компанією VERALLIA PACKAGING, Франція, для позивача за трьома договорами від 26.12.2016 прийняли участь в оподаткуванні через бухгалтерський облік забезпечень (резервів) в 2017 і 2018 роках і коригування на використання резервів за отриманими первинними документами у 2019 році, що підтверджують надані послуги.

У рядку 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» Декларації з податку на прибуток підприємств як за три квартали 2019 року, так і за 2019 рік, витрати позивача за актами наданих послуг на загальну суму 44376492,02 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на суму 21973 053,59 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 22403438,43 грн не підлягали відображенню, бо цілком обґрунтовано знайшли відображення у рядку 03 PI «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)» Декларацій з податку на прибуток, про що було досліджено вище.

Об`єкт оподаткування, згідно з рядком 04 Декларації про оподаткування прибутку підприємств, визначається підсумком рядка 02 і рядка 03 РІ (+, -). Тобто, це дві різні складові для визначення об`єкта оподаткування.

Відтак, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про те, що до витрат позивача для визначення фінансового результату з метою оподаткування включені суми витрат, здійснені поза межами періоду, що перевірявся (до 01.07.2019) у розмірі 44376492,02 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на суму 21973053,59 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 22403438,43 грн.

При цьому, оскільки в силу приписів пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, то у позивача не було документальних підстав відображати відповідні показники у податковій звітності у період отримання послуг. Натомість, підстави для визнання витратами, сформованих у бухгалтерському обліку резервів за 2017-2018 роки, за договорами з надання послуг компанією VERALLIA PACKAGING, Франція, для позивача за трьома договорами від 26.12.2016, настали після оформлення актів наданих послуг лише у 3 та 4 кварталах 2019 року і, відповідно, позивач обґрунтовано для цілей визначення податку на прибуток включив суми, зазначені в Актах наданих послуг, до сум використання створених забезпечень (резервів) витрат, сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та підпункту 139.1.2 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Суд не може прийняти як підставні твердження відповідача про ненадання позивачем бухгалтерських довідок до перевірки.

Наявні у справі документи, зокрема податкова та фінансова звітності, є достатнім для встановлення фактичних обставин справи та перевірки правильності формування позивачем показників фінансового та податкового обліку.

Як встановлено судом, бухгалтерські довідки, на відсутність яких посилається контролюючий орган, складені за періоди, що не входять до періоду, охопленого перевіркою (до 01.07.2019). Відповідно позивач не мав обов`язку надавати такі документи до перевірки, а відповідачем такі документи не могли бути витребувані.

При цьому, дані з бухгалтерських довідок щодо сум резервів, знайшли своє відображення у декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2019 року у рядку 03 PI «Різниці» і така звітність була прийнята контролюючими органами, і показники такої звітності відповідачем під сумнів не ставились, в тому числі за результатом проведення контрольно-перевірочних заходів, про що зазначено в Акті перевірки.

Окрім того, судом досліджено надані відповідачем запити про надання документів, які вручались позивачу під час проведення перевірки.

Аналізом змісту зазначених запитів судом не встановлено вимог про надання бухгалтерських довідок, на відсутність яких у подальшому посилається відповідач як на підставу для висновків Акта перевірки. Таким чином, контролюючий орган фактично ставить у вину платнику податків ненадання документів, які в установленому законом порядку ним взагалі не витребовувалися.

За переконанням суду, такий підхід суперечить засадам добросовісності та розсудливості діяльності суб`єкта владних повноважень і не може свідчити про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

При цьому, пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлений порядок дій контролюючого органу у разі ненадання платником податків документів під час перевірки. Так, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного Акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем складались акти ненадання документів в ході перевірки щодо документів по відносинам позивачам з нерезидентом VERALLIA PACKAGING, Франція.

Відповідно до загального принципу розподілу тягаря доказування affirmanti incumbit probatio, якого дотримується Європейський суд з прав людини, і який знайшов своє відображення в національному законодавстві у приписах частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, початковий обов`язок доведення обставин, на які посилається сторона, покладається саме на сторону, яка стверджує про їх наявність. Відтак, сторона, яка заявляє про наявність певного порушення, повинна навести належні та достатні докази на підтвердження такого твердження, а не обмежуватися лише самим його декларуванням.

Практика ЄСПЛ також свідчить, що у випадку, коли суд доходить висновку, що надані податковими органами матеріали є недостатніми та не обґрунтовують правомірність прийнятих рішень, тобто не дотримується принцип affirmanti incumbit probatio (той хто заявляє про факт порушення, повинен довести такий факт порушення), закріплений в практиці ЄСПЛ, це дає підстави для суду вважати позицію платника податків у таких спорах обґрунтованою (Рішення у справі Timurtaє v. Turkey).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податкові повідомлення-рішення не можуть ґрунтуватися на припущеннях або непідтверджених висновках акта перевірки, що неодноразово підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16, від 14.07.2026 у справі №810/3170/18, від 10.03.2026 у справі № 140/4934/25.

Покликаючись на ненадання окремих документів, відповідач фактично не спростував належними та допустимими доказами дані бухгалтерського та податкового обліку позивача, не встановив помилковості відображення відповідних операцій у фінансовій звітності та не довів неправомірності віднесення позивачем відповідних сум до складу витрат.

Відтак, висновки Акта перевірки ґрунтуються на припущеннях про недостатність документального підтвердження окремих операцій, а не на встановлених фактах порушення податкового законодавства.

За сукупністю наведеного, висновки відповідача про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування є надуманими та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та даним бухгалтерського обліку позивача та фінансовій та податковій звітності.

Судом було досліджено долучений позивачем до матеріалів судової справи висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 05-26 від 17.09.2026.

У ході проведеної експертизи судовий експерт дійшов висновку, що надані позивачем документи не підтверджують висновки Акта перевірки щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на суму витрат, що здійснені поза межами перевіряємого періоду (до 01.07.2019) на суму 44376492,02 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на суму 21973053,59 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 22403438,43 грн, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 7987769 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на суму 3955150 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 4032619 грн.

Судом встановлено, що висновок експерта складено у відповідності до вимог статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме висновок містить всі необхідні відомості, визначені частинами шостою та сьомою статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує висновок судово-економічної експертизи №05-26 від 17.09.2026, в частині яка стосується документального непідтвердження висновків Акту перевірки про те, що до витрат ТОВ "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" для визначення фінансового результату з метою оподаткування включені суми витрат, здійснені поза межами періоду, що перевірявся (до 01.07.2019) у розмірі 44376492,02 грн, в т.ч. за 3 квартал 2019 року на суму 21973053,59 грн, за 4 квартал 2019 року на суму 22403438,43 грн.

Таким чином, за результатами повного та всебічного дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позивачем дотримано вимоги пунктів 44.1-44.2 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134, пп.139.1.1-139.1.2 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону № 996-ХІV, пункту 2.14 Положення № 88 при відображенні в податковому та бухгалтерському обліку витрат на послуги, надані компанією-нерезидентом Verallia Packaging S.A.S. в попередніх періодах (до 01.07.2019), а висновки відповідача про заниження фінансового результату до оподаткування зроблено без аналізу первинних та інших документів, а також даних бухгалтерського обліку позивача, фінансової та податкової звітності.

Також судом під час дослідження обставин даної судової справи були розглянуті аргументи позивача щодо процедурних порушень, допущених відповідачем під час проведення і оформлення результатів перевірки, а також при винесенні податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.44 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, документальна перевірка проводиться на підставі податкової та фінансової звітності, регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів та інших документів, що використовуються в бухгалтерському і податковому обліку. Однак, із змісту Акта перевірки судом встановлено, що відповідачем не наведено належного аналізу регістрів бухгалтерського обліку позивача, не досліджено порядок відображення спірних операцій у бухгалтерському обліку, не встановлено конкретних бухгалтерських проведень, на підставі яких були сформовані відповідні показники фінансової звітності та декларацій з податку на прибуток підприємств. Натомість, висновки контролюючого органу побудовані переважно на власному тлумаченні окремих документів без співставлення їх із даними бухгалтерського обліку платника податків, який відповідно до вимог податкового законодавства є основою для визначення фінансового результату до оподаткування.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 5 розділу ІІ та підпунктом 2 пункту 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 (в редакції наказу

Міністерства фінансів України №702 від 22.12.2021), факти виявлених порушень повинні бути викладені в акті перевірки чітко, об`єктивно та з посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та інші докази, які підтверджують наявність відповідного порушення. Разом з тим, Акт перевірки не містить аналізу відповідних бухгалтерських регістрів та податкової та фінансової звітності позивача, та не наводить достатніх доказів, які б підтверджували неправильність відображення позивачем спірних витрат у бухгалтерському та податковому обліку. За таких обставин висновки Акта перевірки мають характер припущень та не можуть розглядатися як належне підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень при формуванні позивачем фінансового результату до оподаткування у перевіряємому періоді. Враховуючи відсутність в Акті перевірки належного дослідження бухгалтерського обліку позивача та документального підтвердження викладених висновків, твердження контролюючого органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток ґрунтуються на припущеннях, а відтак не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає обов`язковим вимогам до податкових повідомлень-рішень, встановленим пунктами 58.1 і 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, зокрема не містить чітке обґрунтування вини платника податків або її відсутності, а також не містить обґрунтування які заходи мав можливість, але не вжив, платник податків для того, щоб дотриматись порушених правил і норм.

Суд також бере до уваги доводи позивача щодо неналежного розгляду контролюючим органом заперечень на акт перевірки. Як встановлено судом, у поданих запереченнях позивачем надано детальні пояснення щодо порядку формування спірних показників податкового та бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості з бухгалтерської системи, які, на переконання позивача, спростовували висновки Акта перевірки. Разом з тим, за результатами розгляду заперечень не вбачається здійснення контролюючим органом належної оцінки наведених аргументів, дослідження поданих документів чи спростування конкретних доводів платника податків. Натомість, відповідач фактично обмежився підтвердженням раніше викладених в Акті перевірки висновків без наведення мотивів відхилення заперечень позивача.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, під час розгляду матеріалів перевірки контролюючий орган зобов`язаний дослідити всі наявні фактичні дані, які стосуються предмета розгляду, зокрема документи, надані платником податків, його письмові пояснення та інші наявні відомості. Аналогічно Порядок №727 передбачає обов`язок контролюючого органу надати обґрунтування своєї позиції щодо кожного питання, порушеного у запереченнях платника податків, та викласти мотиви врахування або відхилення наданих пояснень і документів. Проте, матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем виконано зазначені вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розгляд заперечень позивача мав формальний характер та не був спрямований на повне, всебічне й об`єктивне встановлення фактичних обставин справи. Неврахування наданих позивачем пояснень та документів, які безпосередньо стосувалися предмета перевірки та висновків Акта перевірки, свідчить про недослідження відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак додатково підтверджує необґрунтованість висновків, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33280,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" до Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №1067617000701 від 17.06.2026, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" збільшено розмір податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7987769,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1996942,25 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 33280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАЛЛІЯ УКРАЇНА" (вул. Промислова, 1,с. Зоря,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35314, ЄДРПОУ/РНОКПП 22555135)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 16 листопада 2026 року

Суддя Н.В. Друзенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141512230 ?

Документ № 141512230 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141512230 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141512230 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141512230 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141512230, Рівненський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141512230, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141512230 відноситься до справи № 460/12297/26

Це рішення відноситься до справи № 460/12297/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141512219
Наступний документ : 141512247