Постанова № 14151118, 23.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/1789/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивача:Чемьоркіна Ю.Л. (дов.)

Ішмурат О.М. (дов.)

відповідача-1:Кононенко В.К. (дов.)

відповідача-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заявуЗакритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка»

до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

провизнання протиправними дій, визнання недійсними рішень, стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Зевс Кераміка» (надалі позивач, ЗАТ «Зевс Кераміка») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Східної митниці (надалі відповідач-1) та Головного управління державного казначейства у Донецькій області (надалі відповідач-2) про визнання протиправними дій Східної митниці з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №700050000/0/00022 від 27.09.2010р.; визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №700050000/0/00022 від 27.09.2010р.; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р.; визнання недійсним рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом №11-31/13055 від 31.12.2010р.; стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Зевс Кераміка» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8317,45 грн.

Позов мотивовано безпідставним незастосуванням Східною митницею заявленої позивачем митної вартості за ВМД №700050000/2010/003891, внаслідок необґрунтованого твердження щодо неподання ЗАТ «Зевс Кераміка» додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

Представники позивача у судовому засіданні від 23.02.2011р. позовні вимоги підтримали, надали суду відповідні пояснення та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів внаслідок чого Східною митницею було прийнято правомірне рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні від 23.02.2011р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням наданих уточнень, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 23.02.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

ЗАТ «Зевс Кераміка» зареєстроване Виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області у якості юридичної особи з 06.03.2003р., про що зазначено у Свідоцтві Серія А00 №328207, ідентифікаційний код юридичної особи 32359747.

ЗАТ «Зевс Кераміка» подано до Східної митниці вантажну митну декларацію №700050001/2010/003259 та декларацію митної вартості від 07.09.2010р. №700050000/2010/003259, якою визначило митну вартість товару Магнезіт для керамічної плітки код 1014793 10 800 кг (надалі магнезіт для керамічної плітки) на загальну митну вартість 2942,35 ЄВРО (29956,09 грн. за курсом НБУ). При цьому слід зазначити, що ціна товару визначена у розмірі 21991,00 грн. за курсом НБУ на час подання вказаної ВМД.

Зазначений товар придбаний за Контрактом № ZC 097/07 від 29.03.2007 року, укладеного між «Emilceramica S.P.A.» (Італія) у якості продавця, та ЗАТ «Зевс Кераміка», в якості покупця, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує згідно специфікацій, на загальну суму контракту 1 500 000,00 ЄВРО (з урахуванням додаткової угоди від 08.01.2010 №5). Умови поставки FCA Solignano.

Відповідно до Специфікації №159 від 29.07.2010р. до зазначеного контракту продавець продає 10 800 кг магнезіту для керамічної плітки по ціні 0,20 ЄВРО за кг. на загальну суму 2160,00 ЄВРО.

Згідно відміток відповідача-1 на декларації митної вартості №700050000/2010/003259 для визначення митної вартості товару необхідне надання додаткових документів, а саме: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; каталоги, специфікації, прейскуранти фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Згідно наданих письмових заперечень відповідач зазначає, що витребування вказаних документів зумовлене наступним:

- митна вартість товару за ВМД №700050001/2010/003259 значно нижча у порівнянні з ціновою інформацією Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (ЄАІС ДМСУ);

- неточності і недоліки а саме: згідно контракту та супровідних документів умовами поставки є FCA Solignano, а гр.20 ВМД країни відправлення містить умови поставки FCA Modena; у відповідності до підтвердження замовлення №10-VE-00812/0, спосіб відправки франко призначення з відправкою від Marghera.

На виконання вказаних вимог позивачем надані:

- договір на перевезення від 23.06.2009р. №512-06/2009;

- довідка про транспортні витрати б/н від 06.08.2010р.;

- рахунок за виконання транспортних послуг №СФА-05213 від 16.08.2010р.;

- платіжне доручення від 13.09.2010р. №6977;

- специфікація від 29.07.2010р. №159;

- прайс-лист від постачальника від 27.07.2010р.;

- лист про ціни на товар від фірми постачальника б/н від 28.07.2010р.;

- інвойс від фірми Eraclit-Venier SPA (виробник) до постачальника від 22.07.2010р. №10-VE-00812/о;

- транспортний документ від фірми Eraclit-Venier SPA від 26.07.2010р. №S-10-02505;

- експортна ВМД від 06.08.2010р.;

- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №2306 від 13.09.2010р.;

- картка безпеки;

- технічна характеристика товару.

Але, відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р., яким відповідач-1 визначив митну вартість на магнезіт для керамічної плітки у розмірі 6480,00 ЄВРО (за 10 800 кг.).

Слід зазначити, що позивач звертався до Східної митниці листом від 28.09.2010р. №0686, яким просив надати письмові пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Згідно наданої відповіді від 01.10.2010р. № 11-18/8905 «Щодо надання розяснень», зазначено, що у наданих позивачем документах виявлені неточності та недоліки. Але не зазначено які саме виявлені неточності та недоліки та у яких документах.

27.09.2010р. Відповідач-1 виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700050000/0/00022, з якої вбачається, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: видано рішення про визначення митної вартості товару №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р. Необхідне внесення змін до граф ВМД №№ 12, 44, 45, 46, 47, «В».

При цьому зазначено, що прийняття митної декларації та пропуск товарів через митний кордон України може бути здійснено за умови подання нової ВМД з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р.

У звязку із зазначеним, позивачем подана нова ВМД № 700050000/2010/003891, в якій останнім зазначено ціну товару у розмірі 23847,78 грн. (2 160,00 євро за курсом НБУ на час подання вказаної ВМД) та відкориговану загальну ціну товару у розмірі 71543,33 грн., з урахуванням рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р., а також відповідну ДМВ 700050000/2010/003891.

Позивач звернувся до Східної митниці із листом від 07.10.2010р. № 0708, яким просив дозволити випуск у вільний обіг товару - магнезіт для керамічної плітки під зобовязання декларанта, та визначив обраний вид гарантійних зобовязань сплата митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митим органом згідно рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р.

На вказане звернення листом від 08.10.2010р. №11-31/9233 відповідачем-1 була надана відповідна згода та товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобовязання сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів) згідно із митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Листом від 01.11.2010р. № 11-31/10197 Східна митниця витребувала у позивача додаткові документи, відповідно до яких може бути підтверджена митна вартість, заявлена декларантом, а саме: акт виконаних робіт з надання послуг з перевезення вантажів (у тому числі отриманих безпосередньо від перевізника); податкові накладні (у тому числі отримані безпосередньо від перевізника); калькуляцію формування собівартості імпортованого товару «(безпосередньо Вашим підприємством)»; прибуткові (товарні) накладні (ордери) на імпортований товар; оборотно-сальдові відомості за рахунками 201/281, 632, 631/3772/685 (перевізник), 361, 602, 612; розяснення щодо включення/не включення ПДВ при покупці «магнезиту» підприємством «Еміль Кераміка» у «Еракліт Веніер» у відповідності до Італійського законодавства.

Супровідним листом від 24.11.2010р. №0856 позивач надав до Східної митниці витребуванні документи, а саме:

- акт виконаних робіт з надання послуг з перевезення вантажів ЗАТТЕК «Західукртранс» (CMR 989898/05.08.2010) та рахунок №СФА-05213 від 16.08.2010р.;

- податкова накладна, отримана від ЗАТТЕК «Західукртранс» від 16.08.2010р. №163;

- підтвердження замовлення від 22.07.2010р., транспортний документ від 26.07.2010р.; лист пояснення щодо формування ціни продавцем від 28.07.2010р.;

- прибутковий ордер №001330_104 від 14.10.2010р. на імпортований товар;

- оборотно-сальдові відомості за рахунками 685, 201, 632 та картки рахунків 685, 201;

- розяснення щодо ПДВ при покупці «магнезиту» підприємством «Емількераміка» у підприємства «Геракліт Венієр» та щодо подальшого не включення його до цни товару при покупці «магнезиту» ЗАТ «Зевс Кераміка» у підприємства «Емількераміка» з перекладом від 11.11.2010р.

Також зазначено, що підтвердження замовлення від 22.07.2010р., транспортний документ від 26.07.2010р.; лист пояснення щодо формування ціни продавцем від 28.07.2010р. надані замість калькуляції собівартості імпортованого товару, оскільки позивач не може її надати у звязку із тим, що імпортний контракт є непрямим та собівартість формується виключно виробником товару, а не його покупцем.

Вказаний лист із зазначеними документами отриманий відповідачем-1 30.11.2010р., про що мається відповідна відмітка на його копії.

ЗАТ «Зевс Кераміка» отримано лист відповідача-1 від 31.12.2010р. №11-31/13055, у якому зазначено, що на той час, додаткові відомості, після митного оформлення, щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, позивачем до Східної митниці надані не в повному обсязі та в документах виявлені недоліки стосовно розбіжності вартісних, вагових характеристик, підписів відповідальних осіб тощо. На підставі наведеного прийнято рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Вказані обставини сторонами не спростовуються.

Позивач зазначає, що у звязку із наведеним, підприємство сплатило понад раніше задекларований розмір податок на додану вартість у сумі 8317,45 грн.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Згідно ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пунктом 15 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., встановлено, що у випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку встановлюється Держмитслужбою.

Механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження визначає «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 р. N 230та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950.

Пунктом 6 зазначеного Порядку встановлено, що гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.

Відповідно до п. 13 «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» встановлено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Згідно п. 14 вказаного прядку встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Суд зазначає, що листом від 01.11.2010р. №11-31/10197 податковим органом наведений вичерпний, на думку відповідача-1, перелік документів, відповідно до яких може бути підтверджена митна вартість, заявлена декларантом.

Тобто, надання інших документів, окрім визначених вказаним листом, від позивача для підтвердження заявленої митної вартості не вимагалось.

Із листа Східної митниці від 31.12.2010р. №11-31/13055, не вбачається можливим встановити які саме витребувані листом від 01.11.2010р. №11-31/10197 документи не надані до Східної митниці, та які саме виявлені недоліки стосовно розбіжності вартісних, вагових характеристик, підписів відповідальних осіб тощо у документах, що надані супровідним листом від 24.11.2010р. №0856.

У наданих письмових запереченнях відповідач-1 також не зазначив які саме витребувані листом від 01.11.2010р. №11-31/10197 документи не надані до Східної митниці, та які саме виявлені недоліки стосовно розбіжності вартісних, вагових характеристик, підписів відповідальних осіб тощо у документах, що надані супровідним листом від 24.11.2010р. №0856.

При цьому, Суд погоджується із неможливістю надання калькуляції формування собівартості імпортованого товару безпосередньо підприємством ЗАТ «Зевс Кераміка», оскільки калькуляція собівартості здійснюється саме виробником (продавцем) цього товару, а не його покупцем.

Відповідачем не наведено обґрунтувань неможливості підтвердження заявленої позивачем митної вартості магнезіту для керамічної плітки після надання ЗАТ «Зевс Кераміка» документів супровідним листом від 24.11.2010р. №0856.

Також відповідачем не наведено, які саме обставини залишились незясованими для підтвердження заявленого позивачем розміру митної вартості - 2160,00 ЄВРО.

Таким чином, Позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Відповідачем-1 митна вартість визначена на підставі довідкової інформації ЄАІС ДМСУ.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції");

за ціною договору щодо ідентичних товарів;

за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

на основі віднімання вартості;

на основі додавання вартості (обчислена вартість);

резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Відповідачем-1 не спростовано, що декларантом були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару - магнезіт для керамічної плітки за ВМД № 700050000/2010/003891.

Митні органи у відповідності до ст. 41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження», передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу застосувати митну вартість, заявлену позивачем. Відповідач-1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару.

Згідно п. 14 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем-1 не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, з урахуванням наданих супровідним листом від 24.11.2010р. №0856 документів, та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, встановлено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 8 «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Згідно розділу 47 ВМД № 700050000/2010/003891 вбачається, що сума сплаченого позивачем податку на додану вартість складає 14308,67 грн., при цьому сума у розмірі 7946,10 грн. (вид 028/3) є сумою податку на додану вартість, яка сплачена позивачем у звязку із збільшенням відповідачем-1 митної вартості товару.

Із ВМД № 700050000/2010/003891 вбачається, сума у розмірі 7946,10 грн. сплачена позивачем у повному обсязі, про що мається відповідна відмітка Східної митниці на вказаній ВМД, та проти чого не заперечує представник відповідача-1.

При цьому, Суд зазначає, що заявлена у позовних вимогах сума у розмірі 8317,45 грн. розраховується виходячи із митної вартості товару магнезіт для керамічної плітки за першою ВМД №700050001/2010/003259, виходячи із курсу дійсного на момент подачі вказаної декларації (10,181017 грн. за 1,00 євро).

Але, на товар магнезіт для керамічної плітки замість вказаної ВМД була подана нова ВМД 700050000/2010/003891 у якій митна вартість розраховувалась із курсу дійсного на момент подачі цієї декларації (11,040638 грн. за 1,00 євро).

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної відповідачем-1 за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ЗАТ «Зевс Кераміка» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700000006/2010/001166/1 від 24.09.2010р. підлягають задоволенню, та позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Зевс Кераміка» суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8317,45 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7946,10 грн., тобто у сумі надмірно сплаченого податку на додану вартість саме за ВМД 700050000/2010/003891.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зазначає, що лист від 31.12.2010р. №11-31/13055, яким позивачу повідомлено про прийняття рішення щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом, має інформативний характер та не є рішенням субєкту владних повноважень що може біти оскарженим в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №700050000/0/00022 від 27.09.2010р. прийнята щодо вантажної митної декларації №700050001/2010/003259.

Але, замість ВМД № 700050001/2010/003259 на товар - магнезіт для керамічної плітки позивачем була подана нова ВМД № 700050000/2010/003891.

На підставі наведеного, Суд вважає, що на момент звернення позивача до суду картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №700050000/0/00022 від 27.09.2010р. не порушує права та інтереси позивача, та її дійсність не створює для позивача негативних наслідків, оскільки позивачем подана нова ВМД№ 700050000/2010/003891 для здійснення митного оформлення товару - магнезіту для керамічної плітки.

У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, про що зазначено у п. 2 «Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 12 грудня 2005 р. № 1227 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 р. за № 1562/11842.

Статтею 80 Митного кодексу України встановлено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Із пункту 3 «Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 р. N 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 р. за N 439/10719встановлено, що у разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2005 N 1227 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за N 1562/11842 (зі змінами), заповнюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови).

На підставі наведеного, Суд вважає, що саме видача картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через кордон України №700050000/0/00022 від 27.09.2010р. не є протиправною дією.

Частинами першою та третьою ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700000006/2010/001166/1 від 24 вересня 2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка» (ідентифікаційний код 32359747; 84100, Донецька область, м.Словянськ, вул. Свободи, б.5; рахунок №26008001300877 в АТ «ОТР Банк» в м. Києві, МФО 300528) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7946 (сім тисяч девятсот сорок шість) гривень 10 (десять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Провадження у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом №11-31/13055 від 31 грудня 2010 року закрити.

5. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Закритого акціонерного товариства «Зевс Кераміка» (ідентифікаційний код 32359747; 84100, Донецька область, м. Словянськ, вул. Свободи, б.5; рахунок №26008001300877 в АТ «ОТР Банк» в м. Києві, МФО 300528) 80 (вісімдесят) гривень 31 (тридцять одну) копійку судового збору.

6. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 23 лютого 2011 року, повний текст виготовлено 28 лютого 2011 року.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.