Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 308/13793/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
13 листопада 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В.В., за участі секретаря судового засідання Кут Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
16 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач) з використанням підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 97669 від 11.12.2023 у розмірі 15 112,00 грн, а також судових витрат: 2 662,40 грн судового збору та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 97669, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за яким відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн шляхом перерахування коштів на її платіжну картку. Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконала. 23.12.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Заборгованість відповідача становить 15 112,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 112,00 грн - заборгованість за процентами; комісія та пеня не нараховувалися.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 22.10.2026. Цією ж ухвалою витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо емісії платіжної картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача, виписку про рух коштів за картковим рахунком та ідентифікаційні дані власника рахунку.
Згідно з відповіддю Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.09.2026 № 01-26/2714 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована, але не проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; її місце проживання невідоме.
23.10.2026 до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 08.10.2026 № 20.1.0.0.0/7-261005/122468-БТ із випискою по картковому рахунку відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з`явився; у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судові засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзиву на позовну заяву відповідач не подала, про причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Зважаючи на одночасне існування наведених умов та згоду позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
11.12.2023 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) укладено договір про надання фінансового кредиту № 97669 (індивідуальна частина) з додатком № 1 «Графік розрахунків та загальна вартість кредиту», невід`ємною частиною якого є публічна пропозиція (оферта) товариства, розміщена на його вебсайті.
За умовами договору товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності строком на 90 днів, тобто до 09.03.2024 (пункти 1.1, 1.2 договору). За користування кредитом клієнт сплачує проценти за фіксованою ставкою 5 % на добу від суми кредиту (1825 % річних); товариство не вправі збільшувати фіксовану ставку без письмової згоди клієнта (пункт 1.3 договору). Кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (пункт 1.4 договору). Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються згідно з графіком розрахунків (пункт 3.1 договору), яким передбачено сплату платежами по 2 800,00 грн кожні 14 днів та останній платіж 5 200,00 грн 09.03.2024; загальна сума до сплати за графіком становить 22 000,00 грн, з яких 4 000,00 грн - сума кредиту, 18 000,00 грн - проценти.
Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2396. Відповідно до довідки ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» про ідентифікацію клієнта, 11.12.2023 ОСОБА_2 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства; одноразовий ідентифікатор KL2396 надіслано 11.12.2023 о 16:54:07 на номер телефону НОМЕР_3 , вказаний клієнтом, номер картки клієнта - НОМЕР_1 . Ці ж номер телефону та номер картки зазначені в реквізитах позичальника в договорі.
Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 11.12.2023 о 16:54 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», за дорученням ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» перераховано 4 000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредиту #97669».
З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 08.10.2026 та доданої до неї виписки по рахунку встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , і 11.12.2023 на цю картку зараховано 4 000,00 грн. Збіг реєстраційного номера облікової картки платника податків свідчить, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією й тією самою особою, яка змінила прізвище.
Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено як укладення кредитного договору, так і отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», відповідач жодних платежів на погашення кредиту не здійснювала. Проценти нараховувалися з 12.12.2023 по 17.02.2024, тобто в межах строку кредитування: з 12.12.2023 по 24.01.2024 - по 200,00 грн на добу (5 % від суми кредиту), з 25.01.2024 по 17.02.2024 - по 88,00 грн на добу; з 18.02.2024 нарахування припинено. Загальна сума нарахованих процентів становить 11 112,00 грн, загальна заборгованість - 15 112,00 грн.
23.12.2024 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 23122024, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких наведено в реєстрі прав вимог. Згідно з пунктом 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.
Актом приймання-передачі реєстру прав вимог від 23.12.2024 підтверджується передання фактору реєстру прав вимог щодо 9 280 боржників. Згідно з витягом із додатку № 1 (реєстру прав вимог) до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024 до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 97669 від 11.12.2023 на загальну суму 15 112,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 112,00 грн - заборгованість за процентами. Оплату фінансування за договором факторингу підтверджено платіжними інструкціями № 11146 від 15.01.2025 та № 11417 від 13.02.2025 на суму 507 226,55 грн кожна.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону). Відповідно до статті 12 цього Закону одним зі способів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (стаття 3 Закону).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України); пунктом 4.1.4 кредитного договору сторони прямо передбачили право товариства відступити право вимоги третій особі без згоди клієнта.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає йому право виконати його первісному кредиторові.
Суд встановив, що кредитний договір № 97669 від 11.12.2023 укладено в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію»: відповідач пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, надісланим на вказаний нею номер телефону. Кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши 4 000,00 грн на платіжну картку відповідача, що підтверджено як документами платіжної установи, так і випискою АТ КБ «ПриватБанк». Відповідач у встановлений договором строк (до 09.03.2024) кредит не повернула, проценти не сплатила.
Право вимоги за кредитним договором правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, що підтверджено реєстром прав вимог (витягом з нього), актом приймання-передачі реєстру та доказами оплати фінансування.
Перевіряючи розмір заборгованості за процентами, суд враховує таке.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції, якою встановлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки. Кредитний договір у цій справі укладено 11.12.2023, тобто до набрання чинності зазначеним Законом, а строк кредитування (до 09.03.2024) після 24.12.2023 не продовжувався. Ураховуючи, що закон не має зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України, частина перша статті 5 ЦК України), до спірних правовідносин суд застосовує Закон України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день укладення договору, яка не містила імперативних обмежень розміру процентів, порушення яких тягло б нікчемність відповідної договірної умови. Саме такий підхід викладено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).
У зазначеній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, та виснувала, що без заявленої позовної вимоги про визнання умови договору недійсною чи про зміну договору суд не може з власної ініціативи зменшити розмір договірних процентів, виходячи лише з оцінки їх справедливості; водночас суд без окремої вимоги споживача тлумачить нечіткі або двозначні умови договору на користь споживача відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умови кредитного договору щодо розміру та порядку нарахування процентів (пункти 1.3, 3.1, 3.3 договору та графік розрахунків) є чіткими та однозначними: визначено фіксовану денну процентну ставку, базу її нарахування (суму кредиту), строк кредитування та розмір кожного платежу, а отже, підстав для їх тлумачення на користь споживача немає. Вимог про визнання умов договору недійсними або про зміну договору відповідач не заявляла.
Проценти нараховано виключно в межах строку кредитування, встановленого договором (до 09.03.2024), що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, про те, що після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Заявлена до стягнення сума процентів (11 112,00 грн) не перевищує розміру процентів, погодженого сторонами в графіку розрахунків (18 000,00 грн), а заявлення позивачем вимоги в меншому розмірі є його правом (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач доказів повернення кредиту, сплати процентів чи наявності заборгованості в іншому розмірі суду не надала, розрахунку позивача не спростувала.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 97669 від 11.12.2023 у розмірі 15 112,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 112,00 грн - заборгованість за процентами.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 97669 від 28.07.2026), що з урахуванням повного задоволення позову підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи був розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи. У постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суд має право з власної ініціативи вирішити питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, застосувавши критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026, укладений з фізичною особою-підприємцем адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною, додаткову угоду № 97669 від 29.06.2026 до нього, детальний опис робіт (наданих послуг) від 29.06.2026, акт надання послуг від 29.06.2026 на суму 6 000,00 грн та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з детальним описом адвокат надала такі послуги: усна консультація (0,5 год - 250,00 грн), письмова консультація щодо спірних правовідносин (1 год - 750,00 грн), правовий аналіз обставин спору та надання правових рекомендацій (1 год - 1 500,00 грн), складання позовної заяви (2 год - 3 000,00 грн), формування додатків до позовної заяви (0,5 год - 500,00 грн).
Оцінюючи заявлений розмір витрат, суд ураховує, що справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, не є складною та належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, у яких позивач є професійним учасником ринку. Позовна заява має типовий характер, а обсяг доказів є стандартним для цієї категорії спорів. Послуги з усної та письмової консультації і правового аналізу обставин справи значною мірою дублюють одна одну та охоплюються роботою зі складання позовної заяви, а формування додатків до позовної заяви має технічний характер. Участі в судових засіданнях адвокат не брала. Заявлена сума витрат (6 000,00 грн) становить майже 40 % ціни позову (15 112,00 грн).
З огляду на наведене, керуючись критеріями реальності, обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а у відшкодуванні решти цих витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 97669 від 11.12.2023 у розмірі 15 112,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійок), з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 112,00 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в решті відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку, встановленому ЦПК України. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 16 листопада 2026 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В.В. Чепка
Судове рішення № 141510625, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 308/13793/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: